Всі знали, що Тетяна перша красуня на селі. Зітхали за нею і хлопці й мужики. От і Ігор закохався. Зважився якось, підійшов він на танцях до Тані, а вона посміялась, провести себе до будинку дала, і на тому все… – Ну нічого, – подумав хлопець. Поїхав Ігор в райцентр, купив дорогі парфуми і все шукав нагоди, щоб подарувати їх Тані. Аж тут, як грім серед ясного неба – Тетяну з місцевим агрономом бачили! А потім сталося несподіване

-Навіщо ти ходиш за мною, Ніно? Знаєш же, що не люблю я тебе і ніколи не полюблю. Я Таню люблю… Мовчить Ніна, низько опустивши голову. Дівча ж вона ще зовсім. Сукня з ситця, що мати пошила, в горошок білий. Ремінцем…

Ірина клопотала по господарству: робила салати, крутила голубці, спекла пироги. Жінка готувала святковий стіл. Сьогодні у гості приїдуть родичі. Раптом Ірина почула, як відкрилися вхідні двері, і хтось вигукнув. – Ей! Господарі! Приймайте поповнення!  Іра витерла руки об рушник і вийшла в коридор. На порозі стояла незнайома жінка тримаючи маленького хлопчика за руку. – Вибачте, а ви хто? – здивувалася Ірина. – Мені Ігор потрібен, – відповіла жінка. Раптом Ірина глянула на хлопчика і все зрозуміла

Ірина не виходила в нього з голови, з того моменту, як Ігор вперше її побачив на сільській дискотеці. -Хто це? – поцікавився він у Юлі, своєї дівчини, яка завжди все про всіх знала. -До тітки Ліди син приїхав із сім’єю….

Тетяна Петрівна з самого рання прибирала в квартирі. А як же ж! Сьогодні до неї мали прийти на оглядини кімнати. Нарешті пролунав дзвінок у двері. – Доброго дня! Я – Юля, – сказала з порога молода дівчина. Тетяна Петрівна оглянула її. Невисока, світле волосся… – Ви Тетяно Петрівно, не подумайте нічого, – сказала Юля. – Я просто хочу сама пожити спробувати. Без мами й тата! – Ну поживи, поживи, дитинко сама, – сказала Тетяна й пішла до себе в кімнату. А вранці Тетяна вийшла на кухню й ахнула! – О, Боже! – тільки й сказала жінка

-Петрівно, ти бачила оголошення на під’їзді? З самого ранку висить, ще не зірвали. -Що за оголошення? Воду відключають гарячу, чи що? Наче рано ще… -Та яку воду. Про оренду кімнати оголошення. Пам’ятаєш днями ти казала мені, що хотіла б здати…

Олена йшла по сільській дорозі на високих підборах і не розуміла, що це таке відбувається. – Ти куди мене привіз?! – обурювалась вона до чоловіка. – Як куди? – здивувався Андрій. – Куди просила! Тобі ж захотілося незвичайного відпочинку? От і маєш! – Ти серйозно? Я мала на увазі гори або ліс, а не Богом забуте село! Вони зайшли в стареньку хатину. – Оце так влаштував відпочинок, – думала Олена, відкриваючи валізу. – І ось куди тепер ці речі модні вдягати? Олена вийшла на ґанок і раптом спохмурніла. Її Андрій стояв з якоюсь жінкою

Олена йшла по сільській дорозі на високих підборах і не розуміла, що це таке відбувається. -Ти куди мене привіз?! – обурювалася вона до чоловіка. -Як куди? Куди просила! Тобі ж захотілося незвичайного відпочинку? А тут його достатньо! – посміхнувся Андрій….

Наталя прокинулася посеред ночі, жінка схвильовано сіла в ліжку, розуміючи, що чоловіка немає поряд. – Господи! – пробурмотіла Наталка і схопилася з ліжка. Вона пробігла у бік ванної кімнати, а потім почула голос Віктора. Він розмовляв з кимось телефоном, щільно прикривши за собою двері. Наталя підійшла ближче і прислухалася. – І що ти скажеш мені зробити? Сказати про все дружині, – говорив комусь Віктор. Наталя застигла, слухаючи слова чоловіка, нічого не розуміючи

Поведінка Віктора не давала Наталі спокою. То він усамітнювався у ванній, довго плескаючись там, то міг годинами сидіти на балконі, замкнувшись і зашторившись за допомогою римських штор, то стирчав у машині біля під’їзду, під’їжджаючи до будинку і не виходячи довго…

Ольга весь день крутилась на кухні. Сьогодні до неї в гості мала приїхати її подруга Люда. Сьогодні ж був особливий день – у Ольги день народження! – Привіт, вітаю, люба моя! До понеділка тепер у нас будеш! – казала Ольга подрузі. – Повітря у нас цілюще, спиться як у колисці. А ще молочко, яйця та м’ясце домашні, смакота! Вдома на них чекав накритий стіл з частуваннями. – Слухай, Олю, а ти не шкодуєш, що місто на село проміняла?! – раптом запитала подруга Ольгу. – Ой, Людочко… Не знаю, як тобі й пояснити, – раптом почала та

-Олечко, люба, ну куди тобі у село їхати? Ти з освітою, розумниця й красуня, все життя в місті прожила… А він селянин звичайний. Що ти робиш? Невже кохання таке сильне, що ти комфорт на таке зміниш? Та й яке кохання…

Наталя поверталася додому, на вулиці накрапав дощ. Біля під’їзду вона помітила якусь дівчину. – Нам треба поговорити, – раптом сказала незнайомка. – Вибачте, я вас знаю? – здивувалася Наталя. – Ні, але я вас знаю, – відповіла дівчина. – Заходьте, не стояти ж під дощем, – запропонувала Наталя. Жінки зайшли у квартиру Наталки. – То що ви мені хотіли сказати? – запитала хазяйка квартири. – Я хотіла сказати. Справа в тому, що я люблю вашого нареченого, а він любить мене, – спокійно сказала незнайомка. Наталка застигла, не розуміючи, що відбувається

Батьки вирішили, що дочка їхня вже виросла, настав час їй жити окремо, купили Наталі квартиру.  Для Наталки це також була несподіванка. У свої двадцять п’ять років вона не поспішала ні заміж, не відокремлюватися від батьків. Але квартирі була рада.  Молодий…

Любов Василівна сиділа на ліжку і сумно дивилася у вікно. Раптом двері відчинилися і на порозі зʼявився її син Володя. – Мамо, ти знову не дивилася ваш з Надійкою серіал! – почав він з порога. – Може, ти на щось образилася? – Господь з тобою, Володю! Ні на кого я не образилася, хоча й можна було. Надія твоя знову зварила бульйон із курячої грудки! Біла така вода, блакитнувата! Каже, що таке корисно. А я не люблю таке! Я люблю наваристий курячий бульйончик, з цілої курочки! Володя аж присів від роздратування

Любов Василівна сиділа на ліжку і сумно дивилася у вікно. Раптом двері відчинилися і на порозі зʼявився її син Володя. -Матусю, ти знову не дивилася ваш з Надійкою серіал! – почав він з порога. – Може, ти на щось образилася?…

Оля і Павло одружилися, з батьками жити не хотіли, тому орендували собі квартиру. Минуло кілька днів, і Оля вся в сльозах прибігла до матері. – Що сталося доню? – захвилювалася Тетяна. – Мамо, я так більше не можу, – схлипнула Оля. – Свекруха, постійно у нас сидить, до мене придирається. Павлу показує, яка я погана господиння. Тетяна задумалася, вислухавши доньку. Потім усміхнулася і весело сказала: – Я, здається, знаю, як тобі допомогти. Оля витерла сльози і здивовано глянула на маму, нічого не розуміючи

Дочка Тетяни вийшла заміж кілька років тому. Купити молодим квартиру батьки не могли, а жити з кимось із них пара категорично відмовилася. – Ну, окремо, так окремо, живіть хто вам не дає, – погодилися батьки. У результаті відразу після весілля…

Толік приїхав до батька та матері. Мама стіл накрила, всі разом пообідали. – Тату, мені потрібно з тобою поговорити, – сказав син і разом з батьком вийшов на вулицю. – Розповідай, що сталося? – занепокоївся батько. – Тату, від мене Марина пішла! Розлучитися хоче, – раптом сказав Толік. – Як розлучитися? А що сталося, – занепокоївся Михайло Іванович. – Вона шпильку знайшла. Жіночу. У нашій спальні, – продовжив син. – Чию шпильку? – незрозумів батько. – У тому й справа, що Наді, – зітхнув син. – Якої Наді? – здивувався батько, нічого не розуміючи

Толік приїхав додому, до батька та матері. Мама одразу давай клопотати, на стіл накривати. Вона знала Толіка дуже добре, адже син рідний. Посередині чола тонка зморшка, пригнічений вигляд? Значить, щось сталося… Він батькові дзвонив годину тому, щось плутано намагався розповісти,…

Повернутись вверх