Пліткарка

Жіночий журнал

Надія Сергіївна смажила чебуреки, коли в будинок забігла невістка. Алла була вся схвильована і дивно виглядала. – Надія Сергіївно, ви все знали? – раптом сказала невістка. – Аллочка, що сталося? Що я повинна знати? – здивувалася свекруха. – Я ще раз питаю, ви знали? – вже вигукнула Алла. – Я тебе не розумію. Поясни, – попросила свекруха. – Ви знали про це? – Алла дістала телефон, і відкрила фото. Надія Сергіївна одягла окуляри, глянула на екран телефону і застигла на місці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія Сергіївна смажила чебуреки, коли в будинок забігла невістка. Алла була вся схвильована і дивно виглядала. – Надія Сергіївно, ви все знали? – раптом сказала невістка. – Аллочка, що сталося? Що я повинна знати? – здивувалася свекруха. – Я ще раз питаю, ви знали? – вже вигукнула Алла. – Я тебе не розумію. Поясни, – попросила свекруха. – Ви знали про це? – Алла дістала телефон, і відкрила фото. Надія Сергіївна одягла окуляри, глянула на екран телефону і застигла на місці

Аллу та Віктора було складно назвати справжньою родиною. Побралися вони просто тому, що так було правильно. Правильно скоріше для суспільства, яке потім осуджувало б. Для сусідів, які шепотіли та показували пальцем. Але не для них самих. У них не було…

Валентина прийшла до Анатолія на побачення. Чоловік накривав на стіл. Валя в цей час розглядала кімнату. – Це хто? – Запитала вона, помітивши фото. – Це моя донька. А це…, – чоловік понизив голос. – Моя дружина, її давно не стало. – Царство небесне, – зітхнула Валя. Валентина та Анатолій сіли за стіл вечеряти. Раптом, Валя почула, як двері в квартиру відчинилися. І за хвилину в кімнаті з’явилася якась жінка. Валя глянула на неї і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й вигукнула вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина прийшла до Анатолія на побачення. Чоловік накривав на стіл. Валя в цей час розглядала кімнату. – Це хто? – Запитала вона, помітивши фото. – Це моя донька. А це…, – чоловік понизив голос. – Моя дружина, її давно не стало. – Царство небесне, – зітхнула Валя. Валентина та Анатолій сіли за стіл вечеряти. Раптом, Валя почула, як двері в квартиру відчинилися. І за хвилину в кімнаті з’явилася якась жінка. Валя глянула на неї і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й вигукнула вона

Валентина йшла вулицею і не знала, що їй робити – плакати чи сміятися. Ситуація, в якій вона виявилася п’ять хвилин тому, здавалося з боку комічною, майже анекдотичною, але чомусь було трохи погано на душі. Через деякий час вона посміється від…

Віктор приїхав зустріти дружину з роботи. Сьогодні у Ірини день народження, і він замовив ресторан. О шостій вечора Ірина вийшла з будівлі офісу з букетом квітів у руках, і побігла до автомобіля чоловіка. – Привіт. Давно чекаєш? – усміхнулась Ірина. – Що це? – раптом запитав Віктор. – Ти про що? – здивувалася жінка. – Ось цей віник, це від нього! Я все знаю! – вигукнув чоловік, вказавши пальцем на букет. Ірина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор приїхав зустріти дружину з роботи. Сьогодні у Ірини день народження, і він замовив ресторан. О шостій вечора Ірина вийшла з будівлі офісу з букетом квітів у руках, і побігла до автомобіля чоловіка. – Привіт. Давно чекаєш? – усміхнулась Ірина. – Що це? – раптом запитав Віктор. – Ти про що? – здивувалася жінка. – Ось цей віник, це від нього! Я все знаю! – вигукнув чоловік, вказавши пальцем на букет. Ірина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Подруги та знайомі заздрили Ірині. Ще б пак, такого чоловіка відхопила! Дуже гарний, неймовірно привабливий, та ще й заробляє непогано, при цьому щедрий і добрий. А як він любить свою Іру! Просто порошинки з неї готовий здувати. Ось вже пощастило,…

Михайло з Настею одружилися. Після весілля вони поїхали жити за кордон, а через три роки приїхали додому у відпустку. Михайло довіз Настю до її будинку, а сам поїхав до своїх батьків. Настя якраз проходила біля квартири свого сусіда Віктора, як раптом почула за дверима крики і сварку. Вона поспішила далі. Настя вже трохи відійшла, як раптом двері відчинилися, і з квартири вибіг розпатланий Віктор. – Ну і йди! – крикнула йому вслід якась жінка і зачинила двері. Настя придивилася до неї і очам своїм не повірила

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло з Настею одружилися. Після весілля вони поїхали жити за кордон, а через три роки приїхали додому у відпустку. Михайло довіз Настю до її будинку, а сам поїхав до своїх батьків. Настя якраз проходила біля квартири свого сусіда Віктора, як раптом почула за дверима крики і сварку. Вона поспішила далі. Настя вже трохи відійшла, як раптом двері відчинилися, і з квартири вибіг розпатланий Віктор. – Ну і йди! – крикнула йому вслід якась жінка і зачинила двері. Настя придивилася до неї і очам своїм не повірила

Настя з Катею жили в одному будинку, щоправда, у різних під’їздах. Навчалися в одному класі і сиділи за однією партою, дружили. Поверхом нижче Насті жив Вітя із паралельного класу. Настя була в нього закохана. Спускаючись сходами, вона часто натискала кнопку…

Олексій їхав знайомою дорогою. – Ось і цвинтар, – подумав він. На сусідньому сидінні, де раніше так любила сидіти його Оля, тепер лежав букет білих лілій. Це улюблені квіти Олі. Чоловік вийшов з машини. Тут нічого не змінилось. Хіба що з’явилися нові памʼятники. З фотографії на нього так само дивилася його Оля. Його диво. Його життя. Життя яке так рано закінчилось… Олексій поклав квіти, посидів біля памʼятника дружини і пішов назад до машини. Раптом на землі серед листя виглянуло щось біле. Олексій розсунув листя і ахнув

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій їхав знайомою дорогою. – Ось і цвинтар, – подумав він. На сусідньому сидінні, де раніше так любила сидіти його Оля, тепер лежав букет білих лілій. Це улюблені квіти Олі. Чоловік вийшов з машини. Тут нічого не змінилось. Хіба що з’явилися нові памʼятники. З фотографії на нього так само дивилася його Оля. Його диво. Його життя. Життя яке так рано закінчилось… Олексій поклав квіти, посидів біля памʼятника дружини і пішов назад до машини. Раптом на землі серед листя виглянуло щось біле. Олексій розсунув листя і ахнув

Олексій знову їхав такою знайомою дорогою. -Ось і цвинтар… – подумав він. Цей маршрут за останні два роки, він вивчив напам’ять. На сусідньому сидінні, де раніше так любила сидіти його Оля, тепер лежав букет білих лілій… Це улюблені квіти Олі,…

Андрій зайшов у магазин і купив шикарний букет троянд. А як же ж! Сьогодні він іде знайомитися з батьками своє коханої Наталки. Андрій зустрів Наталю і вони вирішили зайти в кафе, трохи посиділи. – Ну, ходімо, нас мама з татом чекають… – сказала Наталя. Вона попрямувала до виходу, а Андрій трохи забарився з оплатою рахунку. Коли він вийшов на вулицю, то побачив купу людей, які вибігли на дорогу. Він підійшов до них, глянув на бруківку й остовпів

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій зайшов у магазин і купив шикарний букет троянд. А як же ж! Сьогодні він іде знайомитися з батьками своє коханої Наталки. Андрій зустрів Наталю і вони вирішили зайти в кафе, трохи посиділи. – Ну, ходімо, нас мама з татом чекають… – сказала Наталя. Вона попрямувала до виходу, а Андрій трохи забарився з оплатою рахунку. Коли він вийшов на вулицю, то побачив купу людей, які вибігли на дорогу. Він підійшов до них, глянув на бруківку й остовпів

Андрія виховувала дуже строга мама. Виховувала одна, бо свого батька він не пам’ятав зовсім. Мама, Поліна Іванівна, вважала за необхідне виховати сина слухняним та культурним. І це давалося їй нелегко. Андрій постійно і багато в чому дотримувався якоїсь своєї, особливої…

Ганна займалася домашніми справами, коли в двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий молодий чоловік. Виглядав він трохи втомленим і дивився на неї якось дивно. – Привіт, сонечко! – раптом сказав він. – Як ви мене назвали? – Ганна застигла. – Моє сонечко! – повторив незнайомець. – Це чийсь безглуздий жарт? – запитала вона зі сльозами на очах. Так, називав, Ганну тільки її чоловік Анатолій, але його декілька місяців тому не стало. – Я зараз все поясню, – сказав чоловік. Ганна здивовано дивилася на незнайомця, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна займалася домашніми справами, коли в двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий молодий чоловік. Виглядав він трохи втомленим і дивився на неї якось дивно. – Привіт, сонечко! – раптом сказав він. – Як ви мене назвали? – Ганна застигла. – Моє сонечко! – повторив незнайомець. – Це чийсь безглуздий жарт? – запитала вона зі сльозами на очах. Так, називав, Ганну тільки її чоловік Анатолій, але його декілька місяців тому не стало. – Я зараз все поясню, – сказав чоловік. Ганна здивовано дивилася на незнайомця, нічого не розуміючи

– Коханий, вітаю тебе з днем ​​народження! – ласкаво сказала Рита чоловікові. – Це тобі! Вона простягла Андрію коробочку з подарунком. Чоловік усміхнувся та відкрив її. Там лежав масивний срібний ланцюжок із таким же масивним хрестиком. Саме такий він і…

Ганна їхала в поїзді. Вчора подзвонив брат Сашко, сказав, що батько зовсім поганий, лишилося небагато. Жінка вийшла з вагону, викликала таксі, швидко домчалася до батьківського дому. – Встигла! – сказав тихим голосом батько, побачивши доньку. Ганна заплакала. – Не плач. Я переживав, що ти не встигнеш. Я повинен тобі передати ось це, – батько зняв з себе ланцюжок, на якому був якийсь ключ. Ганна здивовано дивилася на батька, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна їхала в поїзді. Вчора подзвонив брат Сашко, сказав, що батько зовсім поганий, лишилося небагато. Жінка вийшла з вагону, викликала таксі, швидко домчалася до батьківського дому. – Встигла! – сказав тихим голосом батько, побачивши доньку. Ганна заплакала. – Не плач. Я переживав, що ти не встигнеш. Я повинен тобі передати ось це, – батько зняв з себе ланцюжок, на якому був якийсь ключ. Ганна здивовано дивилася на батька, нічого не розуміючи

Анна Володимирівна їхала в поїзді і дивилася, як за вікном пробігають дерева. Вчора подзвонив брат Сашко, сказав, що батько зовсім поганий, лишилося йому небагато. Ганна Володимирівна і вчора виїхала б, але квитків вже не було. Дивом дістався один квиток на…

Наталка прокинулася рано, зробила каву і сіла за комп’ютер. Жінка відкрила пошту, як раптом побачила лист від невідомого відправника. Вона відкрила повідомлення і застигла. – Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і ваш чоловік Вадим.. Ми разом, – йшлося у листі. Наталя читала рядки і не могла повірит своїм очам. – Що ж тепер робити? – думала вона. Раптом у Наталки виникла несподівана ідея. Жінка зробила ковток кави, і вз’ялась писати відповідь коханці чоловіка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка прокинулася рано, зробила каву і сіла за комп’ютер. Жінка відкрила пошту, як раптом побачила лист від невідомого відправника. Вона відкрила повідомлення і застигла. – Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і ваш чоловік Вадим.. Ми разом, – йшлося у листі. Наталя читала рядки і не могла повірит своїм очам. – Що ж тепер робити? – думала вона. Раптом у Наталки виникла несподівана ідея. Жінка зробила ковток кави, і вз’ялась писати відповідь коханці чоловіка

“Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і Вадим.. Ми разом. Вадим довго не піддавався своїм почуттям, але кохання взяло своє. Я закохалася в нього з першого погляду. Так все в ньому було моє. Коли дізналася,…

Роман з дружиною сіли в машину і поїхали у село. Чоловік зупинив машину біля невеликого будиночка. Якась літня жінка несла воду з колодязя. – Здрастуйте, а Марія Василівна тут живе? – запитав Роман. Жінка підійшла і відкрила їм хвіртку. Дивиться на них і не впізнає! – Та я до бабусі, Марії Василівни на літо приїжджав раніше, – сказав Роман. – Ромчик я, Тетяни син. З хати визирнула старенька. Вона глянула на Романа і сплеснула руками. – Ромчик, та невже це ти? – сказала бабуся. Роман теж глянув на неї та так і застиг

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман з дружиною сіли в машину і поїхали у село. Чоловік зупинив машину біля невеликого будиночка. Якась літня жінка несла воду з колодязя. – Здрастуйте, а Марія Василівна тут живе? – запитав Роман. Жінка підійшла і відкрила їм хвіртку. Дивиться на них і не впізнає! – Та я до бабусі, Марії Василівни на літо приїжджав раніше, – сказав Роман. – Ромчик я, Тетяни син. З хати визирнула старенька. Вона глянула на Романа і сплеснула руками. – Ромчик, та невже це ти? – сказала бабуся. Роман теж глянув на неї та так і застиг

До будинку залишалося зовсім небагато. Поворот з траси ліворуч на перехресті та хвилин десять по ґрунтовій дорозі. Роман Юрійович раптом відчув втому. Увімкнув поворот, виїхав на перехрестя і здригнувся від різкого звуку гудка, далекого світла і вереску гальм. -Звідки тут…

Повернутись вверх