Пліткарка

Жіночий журнал

Наталка прокинулася рано, зробила каву і сіла за комп’ютер. Жінка відкрила пошту, як раптом побачила лист від невідомого відправника. Вона відкрила повідомлення і застигла. – Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і ваш чоловік Вадим.. Ми разом, – йшлося у листі. Наталя читала рядки і не могла повірит своїм очам. – Що ж тепер робити? – думала вона. Раптом у Наталки виникла несподівана ідея. Жінка зробила ковток кави, і вз’ялась писати відповідь коханці чоловіка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка прокинулася рано, зробила каву і сіла за комп’ютер. Жінка відкрила пошту, як раптом побачила лист від невідомого відправника. Вона відкрила повідомлення і застигла. – Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і ваш чоловік Вадим.. Ми разом, – йшлося у листі. Наталя читала рядки і не могла повірит своїм очам. – Що ж тепер робити? – думала вона. Раптом у Наталки виникла несподівана ідея. Жінка зробила ковток кави, і вз’ялась писати відповідь коханці чоловіка

“Здрастуйте, Наталю. Ви мене не знаєте. Справа в тому, що я і Вадим.. Ми разом. Вадим довго не піддавався своїм почуттям, але кохання взяло своє. Я закохалася в нього з першого погляду. Так все в ньому було моє. Коли дізналася,…

Роман з дружиною сіли в машину і поїхали у село. Чоловік зупинив машину біля невеликого будиночка. Якась літня жінка несла воду з колодязя. – Здрастуйте, а Марія Василівна тут живе? – запитав Роман. Жінка підійшла і відкрила їм хвіртку. Дивиться на них і не впізнає! – Та я до бабусі, Марії Василівни на літо приїжджав раніше, – сказав Роман. – Ромчик я, Тетяни син. З хати визирнула старенька. Вона глянула на Романа і сплеснула руками. – Ромчик, та невже це ти? – сказала бабуся. Роман теж глянув на неї та так і застиг

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман з дружиною сіли в машину і поїхали у село. Чоловік зупинив машину біля невеликого будиночка. Якась літня жінка несла воду з колодязя. – Здрастуйте, а Марія Василівна тут живе? – запитав Роман. Жінка підійшла і відкрила їм хвіртку. Дивиться на них і не впізнає! – Та я до бабусі, Марії Василівни на літо приїжджав раніше, – сказав Роман. – Ромчик я, Тетяни син. З хати визирнула старенька. Вона глянула на Романа і сплеснула руками. – Ромчик, та невже це ти? – сказала бабуся. Роман теж глянув на неї та так і застиг

До будинку залишалося зовсім небагато. Поворот з траси ліворуч на перехресті та хвилин десять по ґрунтовій дорозі. Роман Юрійович раптом відчув втому. Увімкнув поворот, виїхав на перехрестя і здригнувся від різкого звуку гудка, далекого світла і вереску гальм. -Звідки тут…

Валя стояла біля під’їзду свого будинку. Очі були повні сліз. Десь за спиною, біля вікна, стояла її мати. – Зараз все й вирішиться, – думала вона. – Зараз я сама вирішу свою долю… На стоянці серед машин виділявся великий чорний джип. Сергій, що сидів у ньому, відволікся від телефону і помітивши Валю, усміхнувся їй. Валя побачила, як він дістає великий букет квітів із заднього сидіння. Вона повернула голову в інший бік. Там біля паркану, переступаючи з ноги на ногу, стояв Олег. Сергій вийшов з машини. І тут Валя наважилася

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валя стояла біля під’їзду свого будинку. Очі були повні сліз. Десь за спиною, біля вікна, стояла її мати. – Зараз все й вирішиться, – думала вона. – Зараз я сама вирішу свою долю… На стоянці серед машин виділявся великий чорний джип. Сергій, що сидів у ньому, відволікся від телефону і помітивши Валю, усміхнувся їй. Валя побачила, як він дістає великий букет квітів із заднього сидіння. Вона повернула голову в інший бік. Там біля паркану, переступаючи з ноги на ногу, стояв Олег. Сергій вийшов з машини. І тут Валя наважилася

Валя стояла біля під’їзду свого будинку. Очі були повні сліз. Десь за її спиною біля вікна стояла її мати. Валі навіть не треба було повертати голову, вона відчувала на спині материн важкий погляд. -Зараз все й вирішиться, – думала вона….

Віра поралася по господарству, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка. – Привіт. Ти огірки закриватимеш? У мене банок зібралося. Можу віддати, – запропонувала Ольга. – Заберу, – тихо промовила Віра. Закінчивши всі справи Віра пішла до сусідки. – Привіт, – вигукнула Ольга, побачивши Віру на подвір’ї. – Заходь. Чай будеш? – Дякую, я пообідала, – відповіла Віра. – Щось ти дивна якась, – Ольга підозріло глянула на сусідку. – Не заслабла? – Все нормально…, – сказала Віра і розплакалася. Ольга здивовано дивилася на сусідку не розуміючи, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра поралася по господарству, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка. – Привіт. Ти огірки закриватимеш? У мене банок зібралося. Можу віддати, – запропонувала Ольга. – Заберу, – тихо промовила Віра. Закінчивши всі справи Віра пішла до сусідки. – Привіт, – вигукнула Ольга, побачивши Віру на подвір’ї. – Заходь. Чай будеш? – Дякую, я пообідала, – відповіла Віра. – Щось ти дивна якась, – Ольга підозріло глянула на сусідку. – Не заслабла? – Все нормально…, – сказала Віра і розплакалася. Ольга здивовано дивилася на сусідку не розуміючи, що відбувається

– Михайлик, рідненький. Ти? – Привіт, мамо, що сталося? – Голос твій хотіла почути. Телефон кілька днів не працював, на лінії якісь неполадки, то ти, мабуть, переживав, дзвонив… – з надією сказала Віра Григорівна. – Ні. У мене на роботі…

Ліда прокинулася від шурхоту на кухні. – Дивно, – подумала жінка. – Можливо Барсик, знову, на столі бешкетує. Ліда неохоче піднялася з ліжка, одягнула халат і вийшла в коридор. Вона прислухалася, і почула шкварчання сковорідки. – Ну це точно, не котик, – промайнуло у неї в голові. Жінка занервувала, але зібравшись з духом вона вирішила все перевірити сама. Ліда рішуче відкрила двері на кухню і застигла від здивування. – Ти?! – тільки й вигукнула вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда прокинулася від шурхоту на кухні. – Дивно, – подумала жінка. – Можливо Барсик, знову, на столі бешкетує. Ліда неохоче піднялася з ліжка, одягнула халат і вийшла в коридор. Вона прислухалася, і почула шкварчання сковорідки. – Ну це точно, не котик, – промайнуло у неї в голові. Жінка занервувала, але зібравшись з духом вона вирішила все перевірити сама. Ліда рішуче відкрила двері на кухню і застигла від здивування. – Ти?! – тільки й вигукнула вона

Дві сестри сиділи на кухні. Тоня, старша, говорила Ліді: – Ну, наробила ти Лідо. Треба так було вам з Іваном посваритися, що до розлучення дійшло. І це після стільки років спільного життя! Не знаю. Ось вже три роки минуло, а…

Андрій вже збирався спати, коли подзвонила сестра. – Приїжджай, мами не стало, – тихо сказала Катя. Вранці Андрій, приїхали до батьківського будинку. Попрощалися з матір’ю, провели в останню путь. – Все, сестро. Матері тепер нема. Вам теж пора додому їхати, – сказав Андрій. – Ти про що? – здивувалася Катя. – Ми ж тут живемо. – То ти ще не знаєш?! – сказав Андрій і витягнув з сумки якісь документи. Катя глянула в них і розсміялася. Андрій здивовано дивився на сестру, не розуміючи, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій вже збирався спати, коли подзвонила сестра. – Приїжджай, мами не стало, – тихо сказала Катя. Вранці Андрій, приїхали до батьківського будинку. Попрощалися з матір’ю, провели в останню путь. – Все, сестро. Матері тепер нема. Вам теж пора додому їхати, – сказав Андрій. – Ти про що? – здивувалася Катя. – Ми ж тут живемо. – То ти ще не знаєш?! – сказав Андрій і витягнув з сумки якісь документи. Катя глянула в них і розсміялася. Андрій здивовано дивився на сестру, не розуміючи, що відбувається

Микола та Рита прожили щасливе життя разом. Золоте весілля відзначили. Діти, онуки та навіть правнучка були на урочистості. Через три роки після золотого весілля Рита втратила свого Миколу. Попрощалися з Миколою, а Маргарита злягла. Спочатку в палаті лежала, а потім…

Ліда сиділа на касі в магазині, як раптом побачила бабусю, яка часто в них бувала. Цього разу старенька взяла не молоко й макарони, а ковбаску, курку, сир… – Здрастуйте! – сказала Ліда. – У вас якесь свято? – Та яке там свято, – сказала старенька. – Сорок днів у доньки моєї… Сусіди, може зайдуть, треба стіл накрити… Ліда пробила продукти і віддала бабусі решту. – Зачекайте, не йдіть, я зараз. Ліда покликала іншу касирку, підмінити її, а через п’ять хвилин вийшла в пальті і з сумкою в руках. Старенька не розуміла, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда сиділа на касі в магазині, як раптом побачила бабусю, яка часто в них бувала. Цього разу старенька взяла не молоко й макарони, а ковбаску, курку, сир… – Здрастуйте! – сказала Ліда. – У вас якесь свято? – Та яке там свято, – сказала старенька. – Сорок днів у доньки моєї… Сусіди, може зайдуть, треба стіл накрити… Ліда пробила продукти і віддала бабусі решту. – Зачекайте, не йдіть, я зараз. Ліда покликала іншу касирку, підмінити її, а через п’ять хвилин вийшла в пальті і з сумкою в руках. Старенька не розуміла, що відбувається

Лідія сиділа на касі з втомленим від життя і людей виглядом. -Як ви мені всі набридли, очі б мої вас не бачили, – говорив її погляд. Зараз перед нею стояла повільна напівсонна молода дівчина. Таких Лідія не любила… Лідія давно…

Ніна на кухні готували святковий стіл. Сьогодні до Ніни та її батька мають прийти важливі гості. – Тату, я вирішила запекти курочку, як ти мене вчив. Тату, ну подивися, я все правильно зробила? – хвилювалася Ніна. Але чоловік не відповідав. Павло ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. – Агов, тату, – вигукнула донька. – Ти якийсь дивний. Чоловік раптом зупинився і подивився на доньку. – Ніно, я повинен тобі дещо розповісти, – раптом сказав Павло. Ніна застигла, приготувавшись до найгіршого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна на кухні готували святковий стіл. Сьогодні до Ніни та її батька мають прийти важливі гості. – Тату, я вирішила запекти курочку, як ти мене вчив. Тату, ну подивися, я все правильно зробила? – хвилювалася Ніна. Але чоловік не відповідав. Павло ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. – Агов, тату, – вигукнула донька. – Ти якийсь дивний. Чоловік раптом зупинився і подивився на доньку. – Ніно, я повинен тобі дещо розповісти, – раптом сказав Павло. Ніна застигла, приготувавшись до найгіршого

Ніна вже тиждень була не в настрої. – Доню, ти така сумна. У тебе щось сталося? – допитувався тато. – Ні, все нормально, тату, – однозначно відповідала Ніна з таким виглядом, що відразу було ясно, що нічого не нормально. Павло…

Олена швидко застебнула куртку і вибігла з під’їзду. Сьогодні рано-вранці їй зателефонували та повідомили, що з чоловіком трапилася біда. Жінка вбігла до одномісної палати і застигла на порозі. Михайло виглядав не так погано, як вона думала. – Але що поряд з ним робить якась незнайома, молода дівчина? – подумала жінка. – Олено, ти повинна мене зрозуміти, – зітхнув чоловік. – Це Христина. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена швидко застебнула куртку і вибігла з під’їзду. Сьогодні рано-вранці їй зателефонували та повідомили, що з чоловіком трапилася біда. Жінка вбігла до одномісної палати і застигла на порозі. Михайло виглядав не так погано, як вона думала. – Але що поряд з ним робить якась незнайома, молода дівчина? – подумала жінка. – Олено, ти повинна мене зрозуміти, – зітхнув чоловік. – Це Христина. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Олена ледве застебнула куртку і вибігла з під’їзду. Слідом за нею поспішав син. Сьогодні рано-вранці їй зателефонували та повідомили, що з чоловіком трапилася біда. Він в палаті. Стан стабільний…Цього разу обійшлося. Порадив не плакати, щоб не хвилювати чоловіка. Посміхатися і…

Людмила мила посуд, коли у двері подзвонили. На порозі стояла якась дівчина. – Здрастуйте, тут Олексій живе? – спитала незнайомка. – Так… А ви з якого питання? – здивувалася Люда. – Ви його мама? – сказала гостя. – Я його дружина! Дівчино, ви що хотіли? – нерозуміла жінка.  – Можна увійти? – запитала дівчина. – Ну, проходь. Не розумію, чого ти моїм чоловіком цікавишся? – Люся вказала рукою у бік кухні. – Туди проходь. – Ми з Олексієм маємо одружитися, – раптом сказала незнайомка. Людмила застигла з каструлею в руках, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила мила посуд, коли у двері подзвонили. На порозі стояла якась дівчина. – Здрастуйте, тут Олексій живе? – спитала незнайомка. – Так… А ви з якого питання? – здивувалася Люда. – Ви його мама? – сказала гостя. – Я його дружина! Дівчино, ви що хотіли? – нерозуміла жінка.  – Можна увійти? – запитала дівчина. – Ну, проходь. Не розумію, чого ти моїм чоловіком цікавишся? – Люся вказала рукою у бік кухні. – Туди проходь. – Ми з Олексієм маємо одружитися, – раптом сказала незнайомка. Людмила застигла з каструлею в руках, нічого не розуміючи

– Здрастуйте, тут Олексій живе? – Так… А ви з якого питання? – Ви його мама? – Я? Дружина! Дівчина, ви що хотіли? – Він зараз в палаті, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть. Лише…

Повернутись вверх