Пліткарка

Жіночий журнал

– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

Як відомо нерішучий чоловік довго залишається самотнім, а можливо, і назавжди. І якщо не знайдеться спритна жінка, не підштовхне його, то все – сам не наважиться. Таким нерішучим щодо дівчат і жінок був Василь. З дитинства він такий, скромний і…

Ольга закривала лечо, коли з роботи повернувся чоловік. – Я вдома, – гукнув Сергій, зайшов на кухню і застиг. – А це що таке? – Як що? Ось лечо, готую. Ти ж сам просив, – усміхнулася Оля. – Я питаю що це? – Сергій обвів рукою кухню. – Ти про що коханий? Можеш пояснити, – здивувалась жінка. – Не прикидайся. Ти все прекрасно зрозуміла, що я маю на увазі, – вже обурено сказав він. Ольга здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга закривала лечо, коли з роботи повернувся чоловік. – Я вдома, – гукнув Сергій, зайшов на кухню і застиг. – А це що таке? – Як що? Ось лечо, готую. Ти ж сам просив, – усміхнулася Оля. – Я питаю що це? – Сергій обвів рукою кухню. – Ти про що коханий? Можеш пояснити, – здивувалась жінка. – Не прикидайся. Ти все прекрасно зрозуміла, що я маю на увазі, – вже обурено сказав він. Ольга здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

– Оля, ти повернулася? Я так радий тебе бачити! – з надією в голосі сказав Сергій, коли його співмешканка прийшла додому. – Ні, я прийшла забрати речі, що залишилися! Я тобі вже сказала, що між нами все скінчено! – Але…

Хазяйка квартири прийшла по гроші якраз у той момент, коли Настя з Євгеном, які винаймала у неї житло, відчайдушно й натхненно сварилися. Все в них ішло майже до розлучення! Побачивши Любов Іванівну, молодята замовкли. Хазяйка тільки посміхнулася. – Чого застигли? – запитала вона. – Сваріться, сваріться. А я поки показники лічильників зніму. Ви мене не соромтеся. Я, пам’ятаю, коли з чоловіком побралася, то теж часто з ним сварилася. Поки не порозумнішала. Жінка безтурботно махнула рукою і вирушила на кухню. Молоді застигли від несподіванки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Хазяйка квартири прийшла по гроші якраз у той момент, коли Настя з Євгеном, які винаймала у неї житло, відчайдушно й натхненно сварилися. Все в них ішло майже до розлучення! Побачивши Любов Іванівну, молодята замовкли. Хазяйка тільки посміхнулася. – Чого застигли? – запитала вона. – Сваріться, сваріться. А я поки показники лічильників зніму. Ви мене не соромтеся. Я, пам’ятаю, коли з чоловіком побралася, то теж часто з ним сварилася. Поки не порозумнішала. Жінка безтурботно махнула рукою і вирушила на кухню. Молоді застигли від несподіванки

Хазяйка квартири прийшла по гроші якраз у той момент, коли молоді чоловік і дружина, які винаймала у неї житло, відчайдушно й натхненно сварилися. Сварка тривала мабуть вже більше години… І діло в них, здається, наближалося майже до розлучення! Побачивши Любов…

Микола йшов по супермаркету з важкими пакетами продуктів в руках. Раптом назустріч йому вийшла дуже знайома йому постать, і мовчки застигла перед ним. Микола хотів вдати, що не помічає жінку, але вона так уважно дивилася на нього, що він буркнув: – Здрастуйте… Чоловік зробив крок праворуч, і спробував пройти далі. Але жінка чіпко взяла його за рукав. – Привіт, Миколо! Що, поспішаєш? – єхидно запитала вона. Микола аж оторопів від несподіванки! Такої зустрічі він точно не очікував

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола йшов по супермаркету з важкими пакетами продуктів в руках. Раптом назустріч йому вийшла дуже знайома йому постать, і мовчки застигла перед ним. Микола хотів вдати, що не помічає жінку, але вона так уважно дивилася на нього, що він буркнув: – Здрастуйте… Чоловік зробив крок праворуч, і спробував пройти далі. Але жінка чіпко взяла його за рукав. – Привіт, Миколо! Що, поспішаєш? – єхидно запитала вона. Микола аж оторопів від несподіванки! Такої зустрічі він точно не очікував

Зустрічі з цією жінкою Микола хотів найменше, але вона таки сталася! Причому зустрівся він з нею випадково, прямо лицем до лиця… …Микола йшов по супермаркету з важкими пакетами продуктів в руках. Раптом з купи людей вийшла дуже знайома йому постать,…

Віра влаштувалася на нову роботу. Прибиральницею в міську раду. Сьогодні у неї перший робочий день. Віра прийшла на робору рано, взяла відро, швабру і пішла мити коридор. – Ой, а я ж навіть не знаю, як нашого мера звуть, – раптом подумала вона. – Там на першому поверсі є стенд, з його фотографією та прізвищем, спущусь подивлюсь. Жінка спустилась, глянула на фото мера, прочитала його пізвище, і застигла на місці. – Цього ж не може бути, – тільки й промовила вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра влаштувалася на нову роботу. Прибиральницею в міську раду. Сьогодні у неї перший робочий день. Віра прийшла на робору рано, взяла відро, швабру і пішла мити коридор. – Ой, а я ж навіть не знаю, як нашого мера звуть, – раптом подумала вона. – Там на першому поверсі є стенд, з його фотографією та прізвищем, спущусь подивлюсь. Жінка спустилась, глянула на фото мера, прочитала його пізвище, і застигла на місці. – Цього ж не може бути, – тільки й промовила вона

Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно зайдіть до мене! Тут ваша нова співробітниця. Незабаром та зайшла у кабінет і одразу звернулася до новенької жінки вже в роках: – Ви нова…

Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

Місто заливало холодним осіннім дощем. Саме шум дощу по сусідньому даху і висмикнув Олену зі сну. Надворі темно, хоча на годиннику майже сім. Вона дивилася у вікно, лежачи на ліжку. Через велику зливу не було видно вулиці, тільки темні розмиті…

Ніна взяла тачку, і пішла до сусідів в садок, позбирати яблука. Сьогодні Ганна – сусідка Ніни, переїхала до дочки у місто, тому яблука їй вже ці і не потрібні. – Нічого собі, який урожай, – вигукнула Ніна, побачивши червоненькі та жовтенькі яблука на траві. – Вродили, як ніколи. Жінка взялася за роботу. Через півгоди тачка була майже повна. Ніна стала перепочити, як раптом помітила, що до воріт підійшла якась жінка. Ніна придивилася і застигла від несподіванки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна взяла тачку, і пішла до сусідів в садок, позбирати яблука. Сьогодні Ганна – сусідка Ніни, переїхала до дочки у місто, тому яблука їй вже ці і не потрібні. – Нічого собі, який урожай, – вигукнула Ніна, побачивши червоненькі та жовтенькі яблука на траві. – Вродили, як ніколи. Жінка взялася за роботу. Через півгоди тачка була майже повна. Ніна стала перепочити, як раптом помітила, що до воріт підійшла якась жінка. Ніна придивилася і застигла від несподіванки

Ганна Ігорівна стояла у своєму саду і зітхала. Урожай цього року видався небувалим. Бабуся навіть і не намагалася зібрати всі яблука, їсти все одно нікому. Червоні та жовті, з рум’яним бочком, валялися яблука під деревами, і солодкий аромат плив по…

Віктор сидів за столом. Олена  про щось розповідала, але Віктор думав про своє. – Вітя. Ти зовсім мене не слухаєш. Щось сталося? – запитала Олена. – Ні. Все добре, – відповів чоловік. – Давай розповідай. Я ж бачу, – наполягла вона. – Олено, а ти суп вмієш готувати? – раптом запитав Віктор. – Суп? Який? – здивувалася жінка. – Звичайний, борщ чи бульйон курячий з локшиною, – пояснив чоловік. – Так, всім, – відповіла Олена. -Тоді в мене до тебе буде прохання, – почав Віктор. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор сидів за столом. Олена  про щось розповідала, але Віктор думав про своє. – Вітя. Ти зовсім мене не слухаєш. Щось сталося? – запитала Олена. – Ні. Все добре, – відповів чоловік. – Давай розповідай. Я ж бачу, – наполягла вона. – Олено, а ти суп вмієш готувати? – раптом запитав Віктор. – Суп? Який? – здивувалася жінка. – Звичайний, борщ чи бульйон курячий з локшиною, – пояснив чоловік. – Так, всім, – відповіла Олена. -Тоді в мене до тебе буде прохання, – почав Віктор. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Пакет зі сміттям стояв біля вхідних дверей п’ятнадцятої квартири другий день. Віктор запам’ятав цю деталь, бо мало не зачепився об нього вчора. Сьогодні ж вранці до пакету для сміття додався малесенький кульок. Сміття не видавало неприємного запаху, але вигляд його…

Павло безцільно їздив по місту своєю машиною. Настрою не було зовсім. Додому йти не хотілося. Почався дощ. Павло вирішив зайти в кафе. Поставивши машину на стоянку, він попрямував до входу. Раптом він помітив у гущавині дерев поряд з кафе якусь дівчину. Вона з кимось розмовляла, і, як здалося Павлові, плакала. Він підійшов ближче, й почув дивну розмову: – Ну давай, моя люба, тримайся, я тобі допоможу. Павло підійшов ближче й ахнув

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло безцільно їздив по місту своєю машиною. Настрою не було зовсім. Додому йти не хотілося. Почався дощ. Павло вирішив зайти в кафе. Поставивши машину на стоянку, він попрямував до входу. Раптом він помітив у гущавині дерев поряд з кафе якусь дівчину. Вона з кимось розмовляла, і, як здалося Павлові, плакала. Він підійшов ближче, й почув дивну розмову: – Ну давай, моя люба, тримайся, я тобі допоможу. Павло підійшов ближче й ахнув

Павло безцільно їздив по місту своєю машиною. Настрою не було зовсім. Додому йти не хотілося. Почався дощ. Павло вирішив зайти в кафе. Поставивши машину на стоянку, він попрямував до входу. Раптом він помітив у гущавині дерев поряд з кафе якусь…

Світлана приїхала в гості до свого батька. Той жив у іншому місті з новою дружиною – Інною. Під час вечері, Інна уважно розглядала Світлану. Від цього дівчині було ніяково. Раптом Інна відвела батька вбік і тихо щось йому зашепотіла на вухо. Світлана зрозуміла – говорять про неї. – Вона що, залишиться у нас на ніч? – почула вона. – І де ми їй постелимо? У себе, чи з хлопчиками? Зовсім не думав, коли до нас її кликав. У нас не готель! Світлана не вірила, що це відбувається насправді

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана приїхала в гості до свого батька. Той жив у іншому місті з новою дружиною – Інною. Під час вечері, Інна уважно розглядала Світлану. Від цього дівчині було ніяково. Раптом Інна відвела батька вбік і тихо щось йому зашепотіла на вухо. Світлана зрозуміла – говорять про неї. – Вона що, залишиться у нас на ніч? – почула вона. – І де ми їй постелимо? У себе, чи з хлопчиками? Зовсім не думав, коли до нас її кликав. У нас не готель! Світлана не вірила, що це відбувається насправді

-Не хвилюйся, доню, все буде якнайкраще! Батько посміхався, жартував, як міг, поки шукали для Світлани відповідну кімнату і перетягували її нехитрі пожитки. Але дочка бачила, як йому неприємно… І їй довелося нелегко… Скільки разів уявляла вона собі їхню зустріч. От…

Повернутись вверх