Ігор прийшов додому раніше. Його дружина Люба в червоному халатику метушилася по квартирі й складала свої речі у велику рожеву валізу! Ігор аж рота розкрив від здивування. – Невже це й справді відбувається зі мною?! – подумав він. Ігор підійшов до Люби й обійняв її. – Ну пожартували і досить, – сказав чоловік. Ігор думав що Люба поступиться. Вона всі п’ять років йому поступалася. А так дружина і повинна поводитись! Чоловік в домі головний! Але Люба раптом різко відсторонилася від нього! Ігор так і застиг від несподіванки

Ігор аж почервонів! Може він не дочув? Це його Люба говорила? -Ігоре, я вирішила, що нам треба розлучитися, ввечері я зайду за речами, – повторила Люба, розвернулася й пішла. Вона вирішила його покинути? Та яке вона має право чоловіка кидати,…

Таїсія повернулася додому з магазину. – Я вдома, – гукнула вона. В коридор вийшла свекруха, з маленькою Оксаною на руках. – Як там моя донечка не вередувала? – запитала жінка. – Ні, була слухняна, – усміхнулася свекруха. Таїса переодягнулася, і вирішила трохи навести порядок у кімнаті. Витерла пил, підмела і взялася мити післогу. Раптом під диваном вона помітила якийсь лист, написаний почерком чоловік. Таїса відкрила його, прочитала, і застигла на місці

Таїсія змахнула сльозу від спогадів, що набігли раптом звідкись. А винна у цьому донька Оксана, повідомила матері несподівану новину: – Мамо, радій, твоя донька нарешті заміж виходить, тож треба готуватися до весілля. Ми з Миколою подали заяву і за місяць…

Валя прокинулася рано, і вирішила пиріг спекти з баклажанами та куркою. Взялася, а борошна немає. – Треба в магазин швидко зїздити, – подумала жінка, одягнулася, взяла ключі від машини Ігоря, і вийшла з квартири. Завела машину, щоб прогрілася, а сама в цей час вирішила протерти вікно. Полізла в бардачок, у чоловіка там ганчірка лежить. Раптом щось випало на підлогу. Валя глянула і застигла на місці. – І як це розуміти? – тільки й подумала вона

Валентина нічого не могла з собою вдіяти. Вона немов шкірою відчувала, що чоловік їй зраджує. Вона переживала від невизначеності. Якось навіть наважилася відверто з ним поговорити. Запитала, так це чи ні, але він лише відповів: – Ти що? Ми вже…

Віра відчинила шафу у своїй кімнаті і почала вибирати одяг. Одягла чорну пряму спідницю та чорний светр. – Куди це ти вбралася? – До кімнати зайшла мама. – На поминки чи що? – Ні, мамо, мене запросили на день народження, – сказала донька. – І хто запросив? – здивувалася мама. – Тобі краще присісти, – раптом сказала Віра. Мама здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи

Віра стояла перед дзеркалом у коридорі і невдоволено і прискіпливо розглядала себе. Нічого цікавого. Звичайна дівчина. Так, фігура струнка у її тридцять п’ять, ні грама зайвого. Волосся русяве, трохи кучеряве, не густе. Але при неяскравому світлі коридору здається тьмяно-сірими. Мама…

Настя повернулася додому, і одразу стала готувати чоловікові сніданок. За годину із спальні вийшов Стас, сів за стіл. Настя мовчки дивилася на нього, потім не витримала. – Нам потрібно поговорити, – раптом сказала вона. – Добре, поговоримо, увечері, – спокійно відповів Стас. – Ні, зараз, – Настя була наполеглива. – Я сьогодні не ночувала вдома. – Цікаво, – Стас награно зробив цікавий вираз обличчя. – І де ж ти була? – Стасе, я зрадила тобі, – несподівано сказала дружина. – Ти жартуєш? – чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Настя увімкнула холодну воду, забралася у ванну і стояла нескінченну кількість часу. Так їй здавалося. У спальні задзвонив будильник. Вона прийшла до тями, закрутила на голові рушник, накинула халат і стала готувати чоловікові сніданок, ніби нічого не сталося. Заспаний чоловік…

Світлана провела свого чоловіка Сергія, зачинила за ним двері й зайшла на кухню. Раптом вона почула якийсь співучий звук. Прийшло повідомлення на мобільний. От тільки не на її, а на Сергія! – Ну звісно! – подумала Світлана. – Так поспішав, що забув свій телефон на тумбочці в коридорі! Може встигну ще його наздогнати? Світлана взяла в руки телефон чоловіка і на екрані висвітилося повідомлення. – Чому не дзвониш? Я скучила. Вже хочу до тебе! – прочитала Світлана. Вона не повірила своїм очам

Ранок почався так, як і завжди на вихідних. Спали довго, снідали пізно. Світлана обмірковувала, як їй провести суботу: з’їздити до подруги, яка давно кликала в гості, або провести день удома, прибрати й приготувати смачну вечерю. Сергій збирався на якусь зустріч…

Яна повернулась додому сумна. Чоловік не чекав її так рано і, мабуть, ночував знову в своїх батьків. Ще й безлад після себе залишив. Яна взялася за прибирання в квартирі. Вона підійшла до їхнього ліжка, глянула на подушку й ахнула! Там було чиєсь довге руде волосся… Яна кинулася на кухню. На столі лежала забута губна помади, стояли два келихи… Жінка дивилась на все це, ніби в якомусь заціпенінні. Нарешті вона отямилася, і тут же ж вирішила діяти

Як і в будь-якої іншої дівчини, у Яни була мрія – проста й наївна: одружитися з прекрасним принцом. Ну яка дівчинка з села не мріє про гарне життя? Ось і Яна мріяла у перервах між парами та вечірнім підробітком. Вона…

Світлана мила вікна, коли з роботи повернувся чоловік. – Я вдома, – гукнув Віктор. – Що на вечерю? Жінка залишила справи, і пішла на кухню. – Фаршировані перчики, – сказала Світлана і поставила на стіл тарілку. Віктор з апетитом взявся за вечерю. – Я маю тобі дещо показати, – раптом сказала дружина. – Ти про що? – не зрозумів чоловік. – Чекай, – сказала Світлана, вийшла з кухні і повернулася за хвилину з якимось листочком у руках. – Ось тримай. Віктор взяв його, прочитав і застиг від здивування

Ранок, як завжди, був метушливий: не давав спокою тримісячний Андрійко. А чоловіка – Віктора треба було зібрати на чергування. Ні, таке відчуття, що це треба було не йому, а їй – Світлані! Він на півгодини засів у туалеті, а потім…

У Алли скоро День народження. Жінка вирішила зробити собі подарунок. – Зайду до Олі, підберу якийсь браслетик, – подумала Алла і попрямувала до ювелірки, у якій працювала її подруга. Підібрали браслет, Оля красиво все запакувала, і Алла поклала пакетик собі у сумку. – Дякую, – жінка попрощалася з подругою і вийшла з магазину. Алла була майже на вулиці, як раптом почула, що хтось гукає її. Вона обернулася, побачила якусь жінку, придивилася і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й сказала вона 

У Алли незабаром День народження. Вона сиділа, дивлячись у вікно, і байдуже розглядала перехожих, що снували туди-сюди. І кожен дратував. Здавалося, всі вони раді цьому довгоочікуваному літу, сонцю, будують плани, і тільки в неї жодних планів не було. – Усі…

Ганна приїхала до доньки, натиснула на дзвінок. – Мамо, ну навіщо ти нам стільки привезла? – здивувалася Оксана, побачивши на порозі маму з двома важкими пакетами у руках. – Та ось, вирішила гостинців привезти, – відповіла Ганна. Жінки зайшли на кухню. – Ти сідай, а я зараз Світланку покличу, – сказала Оксана і пішла в кімнату доньки. Ганна Юріївна вирішила зайти у ванну, помити руки. Вийшла в коридор і почула розмову доньки з внучкою, говорили явно про неї. Ганна прислухалася і застигла на місці

Ганна Юріївна сіла на лавку. Важкі сумки стояли поруч. Доньці привезла гостинців зі свого городу. А як же по іншому? Що вони тут у місті їдять? Дочка не готує, купує заморожене або напівфабрикати. Вона зітхнула. Гаряче. Півдня у дорозі, сумки…

Повернутись вверх