Марія з Михайлом зайшли у невелику церкву поруч з їх будинком. Поки Марія брала свічки, до Михайла підійшла незнайома бабуся і мовчки вклала йому в руку якийсь листок. Михайло глянув на нього, як тут раптом підійшла його дружина. – Що це в тебе в руці? – здивовано запитала вона. – Та ось бабуся старенька дала, подивитися ще не встиг. – Яка ще бабуся? – Марія здивовано дивилась на чоловіка. У церкві нікого не було! Михайло аж оторопів

Михайло тихенько озирнувся – ніхто його не бачить? Ні, ніби поруч нікого немає. Він став швидко складати в невелику, але ємну валізку усе, що йому траплялося під руку. Неймовірно смачно пахли і варені, і рожеві з білим жирком ковбаски… І…

Марина приготувала смачнющу грибну юшку. Микита гарненько повечеряв і сів на диван перед телевізором. Раптом на тумбочці задзвонив його телефон. Микита взяв слухавку. – Батько заслаб… – почувся в телефоні голос матері. – Будуть класти його. Приїжджай… Микита швидко зібрався і в той же вечір помчав у рідне місто один. Мама цілими днями чергувала біля батька. З лікарні Микита йшов додому пішки. Попереду зупинилася молода жінка. Микита придивився до неї і застиг від несподіванки

Як же ж Микита її кохав… Стояв під вікнами пізніми вечорами, тішився, якщо вдавалося побачити її силует. Вона здавалася йому неприступною та недосяжною. Його розчулювала її тендітність. І він шаленів від ніжності й кохання. На шкільному новорічному вечорі Микита запросив…

Віктор прокинувся рано. Сьогодні одружується його єдиний син. Він одягнув найкращий костюм, і в призначений час приїхав до ЗАГСу. – Тату, привіт! Як добре, що ти зміг приїхати, – усміхнувся Олег. – Хоч познайомишся з моєю майбутньою дружиною. Олег гукнув до дівчини в білій сукні і за хвилину вона підійшла до них. – Тату, це Олена. Моя майбутня дружина! – представив батьку син дівчину. Віктор застиг. – Не хвилюйся. Я не розповім нашої таємниці, – прошепотів Віктор нареченій на вухо, коли син відійшов від них

Віктор не вірив своїм очам. Дівчина за сусіднім столиком була як крапля води схожа на Настю. Ті ж довгі, злегка кучеряві каштанові локони, величезні очі, що змінюють свій колір від темно-зеленого до світло-сірого при різному освітленні і точена фігурка. Але…

Лариса цілий день крутилася біля плити. Сьогодні син приведе наречену знайомитися. Залишалося лише дістати салати з холодильника, а гаряче – з духовки. У двері подзвонили, на порозі з’явився Віктор та дівчина. – Тату, мамо, знайомтеся, це Катя, – Віктор обійняв кохану. – Дуже приємно, Лариса Петрівна, – усміхнулася жінка і запросила всіх за стіл. – Батьки, а ви ж знаєте Катю! Вона та сама дівчина з садка, – син хитро посміхаючись, поглядав на маму та тата. Лариса та Степан застигли з відкритими ротами

– Мамо, тату! Це ми! – з коридору пролунав голосний голос сина Лариси та Степана. Вітя, їхній маленький хлопчик, їхнє сонечко, зайченя, кошеня, став зовсім дорослим і привів додому свою кохану дівчину, щоб познайомити її та батьків. Віктор заздалегідь повідомив,…

Ліля запекла соковиту курочку, приготувала вишуканий десерт, накрила святковий стіл. Сьогодні вона вирішила влаштувати романтичний вечір своєму чоловіку. Іван пообіцяв прийти з роботи раніше. – Тепер все готово! – сказала сама до себе жінка, поправивши зачіску. Раптом в коридорі почувся звук дверей і якийсь незрозумілий сміх. – А це ще що таке? – подумала Ліля і пішла подивитися. Жінка вийшла в коридор і застигла на місці. -Ів ане! Що це все означає? – вигукнула Ліля, побачивши свого чоловіка в обіймах з своєю подругою

-Доню! Я така рада за вас! Давай там бережи себе! – радісно торохтіла Ліля в трубку. Після п’яти років сімейного життя дочка нарешті вирішила порадувати її онуком чи онукою. -Звичайно, мамо! Обов’язково! – сміялась у слухавку Валерія. – Чесно кажучи,…

Оксана пекла торт собі на День народження, коли до неї зайшла подруга Віра. – О, ти вже готуєшся? – усміхнулася Віра, побачивши коржі. – Так, вирішила Наполеон спекти. Віктор його дуже любить, – відповіла Оксана, наливаючи чай. – Доречі, про Віктора. Не знаю навіть, як тобі сказати, – зам’ялася Віра і зупинилася. – Та кажи вже? Щось сталося? – поквапила подругу Оксана. – Віктор твій, знайшов іншу! – раптом видала Віра. Оксана застигала, вона не могла повірити у почуте

Озираючись назад з висоти свого віку та досвіду прожитих років, Оксана впевнена, що перше кохання часто йде у минуле, і рідко, коли воно може знову повернутися. Не треба тягтися до минулого, не варто, тому що, хоч би яким воно було…

Андрію зателефонувала мама і попросила почепити полицю на кухні. Наступного дня, чоловік заїхав до мами, але її не було вдома. Він відкрив квартиру своїм ключем, увійшов до квартири, згадав, що йому потрібний дриль, а він не спитав, де він лежить. – Невже на антресолях? Там у мами стільки барахла, – подумав Андрій і поліз на стілець. Він відкрив дверцята, почав перебиоати речі. – Ось же він! – сказав чоловік сам до себе, дістав дриль, як раптом сталося несподіване

Все почалося з того, що Андрію зателефонувала мама і попросила почепити полицю на кухні. – Андрію, ти мені потрібен, я тут прикупила поличку на кухню, вона мені дуже потрібна. Бо ти зараз почнеш мене вимовляти, що й так вся кухня…

Віктор повернувся додому з роботи, зайшов на кухню. Ірина якраз варила гарбузову кашу дітям. – Де у нас швабра? – навіть не привітавшись запитав чоловік. – Яка ще швабра? – здивувалася Іра. – Звичайна, якою миють підлогу, – єхидно сказав Віктор. – Хочу прибрати, бо дивитися не можу, як ти запустила будинок. – Але Вітя, я ж.., – спробувала щось сказати дружина, але Віктор розвернувся і пішов. Ірина здивовано дивилася йому в слід, не розуміючи, що найшло на її чоловіка. Але невдовзі все з’ясувалося

Ірина нарізала цибулю і плакала від безсилля, та й від цибулі теж.  – Ну, чому знову все не так? Прикро до сліз, а Вітя поводиться, як ні в чому не бувало! Начебто так і має бути. Може правильно мама казала…

Ольга маринувала опеньки, як раптом пролунав дзвінок у двері. Її чоловіка вдома не було, та й він має ключі… А донька Настя була вдома. – Хто ж там такий, цікаво? – пробурмотіла Ольга й пішла відкривати. На порозі стояв незнайомий хлопчик років десяти. – Доброго дня, – привітався він. – Мені потрібен ваш чоловік! Він вдома? Ольга застигла від здивування. – Привіт, – пробурмотіла вона. – Його немає зараз. А що ти хотів? Може, я можу допомогти? – Ні, мені особисто він потрібний. Розмова є. Серйозна! Ольга не розуміла, що відбувається

Ольга маринувала опеньки, як раптом пролунав дзвінок у двері. Її чоловік Ігор поїхав у справах нещодавно, та й він має ключі… А донька Настя вдома. -Хто ж там такий, цікаво… – пробурмотіла Ольга й пішла відкривати. На порозі стояв незнайомий…

Баба Олена дуже заслабла. Її чоловік Микола зайшов у хату, закипʼятив чайник, засипав заварку. Чай запашний вийшов, на весь будинок аромат! – Там у шафі лежить сукня, яку я приготувала собі, – сказала Олена. – І хустка! В останню путь мені буде… – Та що ти говориш! – розгнівався Микола. – Знайду я твою сукню! Я он Ганну щойно зустрів біля магазину. Гарно так вдягнена! Каже мені, не хочеш, мовляв, зі мною погуляти, га? Баба Олена раптом скинула ковдру, скочила з ліжка й пішла до шафи. Микола застиг з чашкою в руках

Лариса й Галя були на роботі, на чергуванні. У палатах всі мирно спали, та й взагалі сьогодні було спокійно, і жінки вирішили тихенько подивитися хороший фільм. Вибір припав на відомий фільм про кохання. -Ось щоразу дивлюся це кіно, і не…

Повернутись вверх