Пліткарка

Жіночий журнал

У Марії не стало дочки Наталі… Старенька відправила внучку Оленку до колишнього зятя Олега і зайнялася поминками. Після поминок подзвонив Олег. – Ми зараз приїдемо, – сказав він. – Мені треба з вами поговорити. Марія важко встала. Поставила на газ чайник, дістала з холодильника тарілки з нарізкою, що залишилися після поминок, млинці, поставила на стіл біленьку. Нехай згадає Наталю, чоловік все ж таки, хоч і колишній… Вони сіли за стіл. Олег одразу взявся за біленьку. – Ну що ти сказати хотів? – спитала втомлено Марія. Олег раптом єхидно посміхнувся

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
У Марії не стало дочки Наталі… Старенька відправила внучку Оленку до колишнього зятя Олега і зайнялася поминками. Після поминок подзвонив Олег. – Ми зараз приїдемо, – сказав він. – Мені треба з вами поговорити. Марія важко встала. Поставила на газ чайник, дістала з холодильника тарілки з нарізкою, що залишилися після поминок, млинці, поставила на стіл біленьку. Нехай згадає Наталю, чоловік все ж таки, хоч і колишній… Вони сіли за стіл. Олег одразу взявся за біленьку. – Ну що ти сказати хотів? – спитала втомлено Марія. Олег раптом єхидно посміхнувся

Наталя йшла повільно… Втомлена від нескінченних процедур, вона вже не боролася… Наталя вже мріяла швидше звільнитися від цього всього, що триває останні місяці. Вона постійно була напівсонна. Іноді прокидалася, немов виринала з води, і знову занурювалася в рятівну дрімоту, що…

Ліля сиділа на кухні за столом і про щось думала, мама якраз готувала вечерю. Вікторія одразу помітила, що з донькою щось не так. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Мамо, мені вже декілька днів сниться тато. Він питає, чи передала мені мама його останній подарунок? – раптом сказала Ліля. Вікторія аж змінилася на обличчі. – Мамо, ти щось знаєш про це? – здивувалася Ліля. – Зачекай, – сказала жінка, вийшла з кухні і повернулася з коробкою в руках. – Ось, тримай! Ліля взяла коробку, відкрила її і ахнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліля сиділа на кухні за столом і про щось думала, мама якраз готувала вечерю. Вікторія одразу помітила, що з донькою щось не так. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Мамо, мені вже декілька днів сниться тато. Він питає, чи передала мені мама його останній подарунок? – раптом сказала Ліля. Вікторія аж змінилася на обличчі. – Мамо, ти щось знаєш про це? – здивувалася Ліля. – Зачекай, – сказала жінка, вийшла з кухні і повернулася з коробкою в руках. – Ось, тримай! Ліля взяла коробку, відкрила її і ахнула

– Чому ви розлучилися з татом? Можеш хоч тепер мені розповісти?  – Навіщо тобі це, для чого ворушити минуле? Все позаду не хочу нічого згадувати. Тата вже нема на цьому світі, його недобре тепер обговорювати! – Вікторія здивовано подивилася на…

Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

– Ти дивися, втретє дзвоню, трубку не бере! – нервово сказала Таня. – Ну і що? Ти бачила час? Перша година дня він на роботі. Не може він постійно бути на телефоні, – відповіла Марійка. – Так, звісно, ​​працює він!…

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася, втягла голову в плечі, і, боячись обертатися, поспішила тротуаром далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її…

Валентина смажила на кухні гриби. Її зять Василь лежав у кімнаті, а дочка Таня побігла в аптеку. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Таня ключі забула, чи що? – подумала Валентина і побігла у коридор. Вона відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояли якісь не молоді вже чоловік і жінка. – Здрастуйте, а Василь тут живе? – запитав чоловік. – А ви хто? – здивувалась Валентина. – А ми його батьки, – сказала жінка. – Ось і знайшли ми нашого синочка-втікача! – Як це втікача? – ахнула Валентина. Жінка не розуміла, що відбувається. А далі почалося неймовірне

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина смажила на кухні гриби. Її зять Василь лежав у кімнаті, а дочка Таня побігла в аптеку. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Таня ключі забула, чи що? – подумала Валентина і побігла у коридор. Вона відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояли якісь не молоді вже чоловік і жінка. – Здрастуйте, а Василь тут живе? – запитав чоловік. – А ви хто? – здивувалась Валентина. – А ми його батьки, – сказала жінка. – Ось і знайшли ми нашого синочка-втікача! – Як це втікача? – ахнула Валентина. Жінка не розуміла, що відбувається. А далі почалося неймовірне

-Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде, – випитувала у Валентини сусідка цікаву новину. -Та йди ти, пліткарка, тобі яке…

Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході з під’їзду її зустріла якась жінка. – Ірина Віталіївна? – запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Ось значить яка ти! – посміхнулася незнайомка. – Ви взагалі хто? І що вам потрібно? – насторожилася Ірина. – Не прикидайся. Він сам все розповів, – говорила жінка. – Та що, і хто розповів, – не розуміла Ірина. Після цих слів незнайомка дістала телефон. – На дивись. Так зрозуміліше? – сказала вона. Ірина глянула  і застигла від здивування. – Але цього не може бути, – тільки й сказала вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході з під’їзду її зустріла якась жінка. – Ірина Віталіївна? – запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Ось значить яка ти! – посміхнулася незнайомка. – Ви взагалі хто? І що вам потрібно? – насторожилася Ірина. – Не прикидайся. Він сам все розповів, – говорила жінка. – Та що, і хто розповів, – не розуміла Ірина. Після цих слів незнайомка дістала телефон. – На дивись. Так зрозуміліше? – сказала вона. Ірина глянула  і застигла від здивування. – Але цього не може бути, – тільки й сказала вона

У неділю зранку Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході із під’їзду на неї буквально налетіла жінка. – Ірина Віталіївна? – Запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Так от значить яка ти! – Вибачте, – насторожилася Ірина….

Іван прокинувся і почав збиратися на роботу. Він взувся й поліз у тумбочку по свої ключі. Але їх ніде не було! – Нісенітниця якась, – пробурмотів чоловік. – Візьми мої! – гукнула з кухні його дружина Люба. – Я все одно пізніше повернуся! З роботи Івана відпустили раніше. Він зайшов у квартиру й одразу побачив свої ключі на тумбочці! І ще якісь брудні сліди на підлозі… Він тихенько підійшов до кімнати й обережно відчинив двері. Якась жінка порпалася у шафках. Жінка обернулася. Іван глянув на неї, сів на диван і обхопив голову руками

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван прокинувся і почав збиратися на роботу. Він взувся й поліз у тумбочку по свої ключі. Але їх ніде не було! – Нісенітниця якась, – пробурмотів чоловік. – Візьми мої! – гукнула з кухні його дружина Люба. – Я все одно пізніше повернуся! З роботи Івана відпустили раніше. Він зайшов у квартиру й одразу побачив свої ключі на тумбочці! І ще якісь брудні сліди на підлозі… Він тихенько підійшов до кімнати й обережно відчинив двері. Якась жінка порпалася у шафках. Жінка обернулася. Іван глянув на неї, сів на диван і обхопив голову руками

Галина Вікторівна була звичайною бабусею, зі своїми слабкостями та недоліками. Але Іван любив її беззастережно. Батька свого він не пам’ятав, хоча бабуся казала, що краще б його взагалі не було. На уточнюючі питання Іван, вона відповідала: -Підростеш, зрозумієш… Й Іван…

– Вітя, відвези мене до Ніни, допомога моя їм потрібна, – попросила Катерина у сина. Віктор відвіз маму до сестри і повернувся додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Щось сталося? – звахвилювався син. – У мене до тебе прохання, – почала Катерина. – Увімкни гучний зв’язок, і поклади свій телефон у моїй кімнаті на тумбочці, а сам вийди та тільки не підслуховуй. Віктор виконав прохання мами, але випадково почув її розмову. Він прислухався і застиг від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Вітя, відвези мене до Ніни, допомога моя їм потрібна, – попросила Катерина у сина. Віктор відвіз маму до сестри і повернувся додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Щось сталося? – звахвилювався син. – У мене до тебе прохання, – почала Катерина. – Увімкни гучний зв’язок, і поклади свій телефон у моїй кімнаті на тумбочці, а сам вийди та тільки не підслуховуй. Віктор виконав прохання мами, але випадково почув її розмову. Він прислухався і застиг від здивування

– Мамо, ну що він плаче весь час? Я не знаю, що з ним робити, все з рук валиться. Я звикну, навчуся, ти ж мене знаєш, але іноді я просто переживаю, що не впораюся, а ви постійно на роботі. І…

Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка

«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки за годину приїдуть. Треба хоч чай попити, поки гарячий! Віра Павлівна сіла за стіл на кухні, і сьорбаючи чай дрібними ковтками, почала згадувати своє життя,…

Микола вирішив заскочити в кафе. Чоловік дуже хотів кави. А як же ж?! Вдома слаба дружина і син! Він цілими днями на ногах. Але сьогодні до них навідалася теща, дружина почувалася трохи краще. От Микола і вирішив ну хоч трохи розслабитися. – Кава тут чудова, – вкотре подумав він, сьорбаючи гарячий ароматний напій. – Микола?! – раптом почув він здивований жіночий голос. Чоловік обернувся й на мить аж оторопів

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Микола вирішив заскочити в кафе. Чоловік дуже хотів кави. А як же ж?! Вдома слаба дружина і син! Він цілими днями на ногах. Але сьогодні до них навідалася теща, дружина почувалася трохи краще. От Микола і вирішив ну хоч трохи розслабитися. – Кава тут чудова, – вкотре подумав він, сьорбаючи гарячий ароматний напій. – Микола?! – раптом почув він здивований жіночий голос. Чоловік обернувся й на мить аж оторопів

Дуже часто на весіллях з’являються нові пари. Сама атмосфера любові та романтики сприяє знайомству. І так хочеться вірити, що весільна музика не за горами та для новоявленої пари! Весілля кращої подруги стало доленосним і для Віри. Саме там вона познайомилася…

Повернутись вверх