Пліткарка

Жіночий журнал

Вікторія Федорівна посмажила биточки, зробила салат, зварила борщ. Розклала все по баночках і лоточках і вирушила до сина. – Ну як Михайло без мене? Дружина ж нічого не готує, в квартирі не прибирає, – думала жінка в дорозі. Вікторія тихо відчинила двері. Сина з невісткою вдома не було. Жінка зняла взуття, щоб не наслідити, і пройшла на кухню. Виклала лоточки у холодильник. Раптом Вікторія почула дивний звук зі спальні. – Треба ж, невже кошеня завели? – здивувалася жінка і пішла подивитися. Вікторія зайшла до спальні і застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вікторія Федорівна посмажила биточки, зробила салат, зварила борщ. Розклала все по баночках і лоточках і вирушила до сина. – Ну як Михайло без мене? Дружина ж нічого не готує, в квартирі не прибирає, – думала жінка в дорозі. Вікторія тихо відчинила двері. Сина з невісткою вдома не було. Жінка зняла взуття, щоб не наслідити, і пройшла на кухню. Виклала лоточки у холодильник. Раптом Вікторія почула дивний звук зі спальні. – Треба ж, невже кошеня завели? – здивувалася жінка і пішла подивитися. Вікторія зайшла до спальні і застигла від здивування

– А я тобі говорила Михайло, бери за дружину Ольгу! Ми і сім’ю знаємо, і вихована Оля чудово. А ти що зробив, привів якусь блондинку, худеньку, та ще й гулящу схоже! – говорила крізь зуби Вікторія Федорівна синові. – Ти…

Наталя варила борщ, коли на кухню зайшла її мама Ніна Павлівна. – Наталю, – почала мама.  – В мене до тебе є одне проохання. – Я тебе слухаю, – усміхнулася донька. – Я тут листа написала. Зайди на пошту і відправ, – сказала Ніна Павлівна і простягла конверт. – Добре. Зараза закінчу тут і піду, – погодилася донька. Закінчивши всі справи Наталя одяглася, взяла із столу конверт, щоб віднести на пошту, і виподково глянула на адресата. Наталя прочитала ім’я і застигла на місці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя варила борщ, коли на кухню зайшла її мама Ніна Павлівна. – Наталю, – почала мама.  – В мене до тебе є одне проохання. – Я тебе слухаю, – усміхнулася донька. – Я тут листа написала. Зайди на пошту і відправ, – сказала Ніна Павлівна і простягла конверт. – Добре. Зараза закінчу тут і піду, – погодилася донька. Закінчивши всі справи Наталя одяглася, взяла із столу конверт, щоб віднести на пошту, і виподково глянула на адресата. Наталя прочитала ім’я і застигла на місці

Ніна Павлівна, зручно розташувавшись за столом, поправила окуляри, розгладила аркуш паперу та взяла ручку. “Доброго дня, дорогий синку Володя!” – Вона, трохи подумавши, продовжила. – “Вибач, давно тобі не писала. Але рука щось не слухалася. Я її, і мазала маззю,…

Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли її чоловік Віктор вийшов із під’їзду, відвернулася і заплакала. – Знову нічого не пояснив. Куди ж він ходить? – крізь сльози сказала жінка сама до себе. Віра взяла рушник і витерла ним сльози, заспокоїлася. – Треба в магазин по продукти піти, – вирішила вона. Віра підійшла до шафи, дістала коробочку, в якій вони з Віктором зберігали готівку. Жінка відкрила її і застигла від здивування 

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли її чоловік Віктор вийшов із під’їзду, відвернулася і заплакала. – Знову нічого не пояснив. Куди ж він ходить? – крізь сльози сказала жінка сама до себе. Віра взяла рушник і витерла ним сльози, заспокоїлася. – Треба в магазин по продукти піти, – вирішила вона. Віра підійшла до шафи, дістала коробочку, в якій вони з Віктором зберігали готівку. Жінка відкрила її і застигла від здивування 

Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли Віктор вийшов із під’їзду. Натягнуто посміхнулася, наче рада. Чоловік махнув у відповідь. А сама відвернулася й у сльози. Нічого не пояснив, тільки коротке: “Скоро повернуся”. І вже кілька разів. Віра схопила рушник…

Олена прокинулася рано і одразу зайшла в кімнату бабусі. – Бабусю, я сьогодні вдома залишуся, давай щось приготуємо, – усміхнулася дівчинка до Тамари Петрівни. – Добре, зараз я вийду і почнемо, – відповіла жінка. За кілька хвилина Олена з бабусею вже крутилися на кухні. – Ой, а я ліжко ще не заправила, – раптом згадала Тамара Петрівна. – Не хвилюйся, я зараз все зроблю, – сказала дівчинка і пішла у кімнату бабусі. Олена відкрила двері в кімнату, і застигла від побаченого. – Як я раніше цього не помітила, – тільки й вигукнула вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прокинулася рано і одразу зайшла в кімнату бабусі. – Бабусю, я сьогодні вдома залишуся, давай щось приготуємо, – усміхнулася дівчинка до Тамари Петрівни. – Добре, зараз я вийду і почнемо, – відповіла жінка. За кілька хвилина Олена з бабусею вже крутилися на кухні. – Ой, а я ліжко ще не заправила, – раптом згадала Тамара Петрівна. – Не хвилюйся, я зараз все зроблю, – сказала дівчинка і пішла у кімнату бабусі. Олена відкрила двері в кімнату, і застигла від побаченого. – Як я раніше цього не помітила, – тільки й вигукнула вона

– А така квітка буває по-справжньому? – Оленка вставала раніше за всіх, одразу бігла до бабусиної кімнати і залазила до неї під ковдру. – Буває чи ти придумала?  – Ну звичайно буває, Оленко! Це ж дуже рідкісна квітка, вона всього…

Сергій приїхав до матері в гості. – А де твій Василь? Хочу з ним познайомитись, – запитав він з порога. Інна здивувалася, звідки син про її Василя чув, але промовчала. – Познайомишся. Встигнеш… – сказала вона. – Та мені й ніколи, – продовжив Сергій. – Я ж у справі приїхав… Ти живеш сама. А нині є багато пройдисвітів. Давай квартиру твою на мене переоформимо. – Чого це? – здивувалась Інна. – Після того, як батька не стало і року не пройшло, а ти вже мужика завела! Василя цього. Не соромно?! – Про що ти?! – Інна не розуміла, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій приїхав до матері в гості. – А де твій Василь? Хочу з ним познайомитись, – запитав він з порога. Інна здивувалася, звідки син про її Василя чув, але промовчала. – Познайомишся. Встигнеш… – сказала вона. – Та мені й ніколи, – продовжив Сергій. – Я ж у справі приїхав… Ти живеш сама. А нині є багато пройдисвітів. Давай квартиру твою на мене переоформимо. – Чого це? – здивувалась Інна. – Після того, як батька не стало і року не пройшло, а ти вже мужика завела! Василя цього. Не соромно?! – Про що ти?! – Інна не розуміла, що відбувається

Не стало Миколи – голови великого сімейства. Дітей у них із дружиною Інною було аж шість. Не стало його раптово, ніхто й не чекав. Слаба часто була Інна, а не стало Миколи. Ще й на пенсію вийти не встиг. Та…

Ірина в хорошому настрої поверталась з роботи. По дорозі вона зайшла в магазин і набрала дві важкі торби продуктів. Вона хотіла приготувати чоловікові смачну вечерю. Ірина з важкими сумками зайшла в будинок і просто оторопіла! Всі речі, і навіть дитячі з шаф у кімнаті та спальні, валялися на підлозі по всьому будинку! Полиці у шафах були порожні! Ірина не знала, що й думати! Жінка набрала номер свого чоловіка. – Це я тобі все влаштував! – раптом сказав той у слухавку. Ірина так і застигла з телефоном в руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина в хорошому настрої поверталась з роботи. По дорозі вона зайшла в магазин і набрала дві важкі торби продуктів. Вона хотіла приготувати чоловікові смачну вечерю. Ірина з важкими сумками зайшла в будинок і просто оторопіла! Всі речі, і навіть дитячі з шаф у кімнаті та спальні, валялися на підлозі по всьому будинку! Полиці у шафах були порожні! Ірина не знала, що й думати! Жінка набрала номер свого чоловіка. – Це я тобі все влаштував! – раптом сказав той у слухавку. Ірина так і застигла з телефоном в руках

Ірина, почувши мелодію на телефоні, вийшла на кухню, взяла його з полиці та побачила, що дзвонить подруга: – Алло, привіт Надійко! – Привіт! Іринко, дзвоню тобі я не просто так, – сказала в телефон Надія. – Ну зрозуміло, ти ж…

Микола вийшов з машини й поцілував Олю у щічку. – До зустрічі! – сказав він, сів за кермо й поїхав. Оля підійшла до підʼїзду. – Хто цей мужик? – раптом почула вона знайомий голос. – Ого! Яка зустріч! – сплеснула руками жінка. – Невже це ти Олежику, власною персоною?! – Олю, та ти гуляла десь! – здивувався її колишній чоловік Олег. – Ну, зрозуміло, важко тобі без мене. Значить так – я прийшов миритися! Біля Олежика стояла якась велика дивна коробка. Оля придивилася до неї й ахнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола вийшов з машини й поцілував Олю у щічку. – До зустрічі! – сказав він, сів за кермо й поїхав. Оля підійшла до підʼїзду. – Хто цей мужик? – раптом почула вона знайомий голос. – Ого! Яка зустріч! – сплеснула руками жінка. – Невже це ти Олежику, власною персоною?! – Олю, та ти гуляла десь! – здивувався її колишній чоловік Олег. – Ну, зрозуміло, важко тобі без мене. Значить так – я прийшов миритися! Біля Олежика стояла якась велика дивна коробка. Оля придивилася до неї й ахнула

Оля сиділа зі своєю подругою Катею в кафе. Незважаючи на прекрасну погоду, Оля була похмура – недавнє розлучення з чоловіком не давало їй спокою. – Уявляєш, який дріб’язковий: «Віддай мені кавоварку, яку мої батьки подарували нам на весілля, і срібні…

Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла на кухню й похмура сіла за стіл. Марія Петрівна підсунула їй тарілку супу з фрикадельками, але та навіть не глянула на нього. – Доню, що трапилось?! – захвилювалася мати. – Я не знаю, що подарувати моєму Сергію… – пробурмотіла Олена. – А я знаю точно, що йому треба! – несподівано аж вигукнув батько. Всі здивовано обернулись до чоловіка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла на кухню й похмура сіла за стіл. Марія Петрівна підсунула їй тарілку супу з фрикадельками, але та навіть не глянула на нього. – Доню, що трапилось?! – захвилювалася мати. – Я не знаю, що подарувати моєму Сергію… – пробурмотіла Олена. – А я знаю точно, що йому треба! – несподівано аж вигукнув батько. Всі здивовано обернулись до чоловіка

Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла…

Наталя поверталася з магазину з важкими пакетами у руках. Жінка вже була біля будинку, як раптом помітила якусь машину біля своїх воріт. – Хто б це міг бути, я наче нікого не чекаю, – подумала вона. Наталя підійшла ближче, і побачила на подвір’ї молодого чоловіка. – Приїхав! – вигукнула жінка і кинулася до сина щоб обійняти. – Мамо почекай. Я маю тобі дещо розповісти, – раптом відсторонився син. – Що сталося? – захвилоювалася Наталя. – Тобі краще присісти, – тихо сказав Віктор. Наталя опустилася на лавку, приготувавшись до найгіршого 

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя поверталася з магазину з важкими пакетами у руках. Жінка вже була біля будинку, як раптом помітила якусь машину біля своїх воріт. – Хто б це міг бути, я наче нікого не чекаю, – подумала вона. Наталя підійшла ближче, і побачила на подвір’ї молодого чоловіка. – Приїхав! – вигукнула жінка і кинулася до сина щоб обійняти. – Мамо почекай. Я маю тобі дещо розповісти, – раптом відсторонився син. – Що сталося? – захвилоювалася Наталя. – Тобі краще присісти, – тихо сказав Віктор. Наталя опустилася на лавку, приготувавшись до найгіршого 

Наталя Іванівна проживала в мальовничому селі одна. Чоловіка не стало два роки тому, а єдиний син Віктор як поїхав у місто на навчання після служби, так до матері і не повернувся більше. Працює на заводі інженером, спочатку винаймав квартиру, а…

Лариса посмажила курочку, зварила борщ і вирушила на дачу до чоловіка. Ще здалеку жінка помітила, що машини Миколи біля будинку немає. – Дивно, він же точно на машині поїхав, – подумала Лариса. Вона піднялася на ґанок, відчинила двері – у хаті порожньо. – Та де ж він? Ми ж домовилися, що я сьогодні приїду, – здивувалася Лариса. Жінка зайшла на кухню, поставила борщ і курочку в холодильник, і сіла за стіл, щоб набрати до Миколи. Раптом Лариса помітила на столі якусь записку, вона прочитала її і застигла на місці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса посмажила курочку, зварила борщ і вирушила на дачу до чоловіка. Ще здалеку жінка помітила, що машини Миколи біля будинку немає. – Дивно, він же точно на машині поїхав, – подумала Лариса. Вона піднялася на ґанок, відчинила двері – у хаті порожньо. – Та де ж він? Ми ж домовилися, що я сьогодні приїду, – здивувалася Лариса. Жінка зайшла на кухню, поставила борщ і курочку в холодильник, і сіла за стіл, щоб набрати до Миколи. Раптом Лариса помітила на столі якусь записку, вона прочитала її і застигла на місці

Микола Іванович сидів на кухні у дочки та їв сосиски. Підчіплював виделкою, дивився задумливо, мачав у кетчуп і довго жував, хитаючи головою. Наче своїм думкам дивувався. – Тату, я тобі у кімнаті Володі постелю, гаразд? Ну куди ти на ніч…

Повернутись вверх