Ганна зібрала валізу, сіла в автобус і поїхала до свого чоловіка. Степан, по роботі, декілька місяців жив у іншому місті. Ганна була впевнена, що Степан буде в захваті від її сюрпризу, але натомість сюрприз чекав на неї. Вона відчинила його квартиру своїм ключем і застигла від несподіванки. На неї дивилася пара блакитних очей – рудоволоса дівчина, дуже гарненька і така молода. – Ти хто? – запитала вона незнайомку. – Я Віра. Ой, а ви, мабуть, Ганна. Вибачте, я зараз піду! – Я тебе питаю, ти хто? – ще раз повторила Ганна, нічого не розуміючи

Ганна їхала до коханого чоловіка, а точніше летіла на крилах щастя. Нарешті син закінчив школу і вступив до ВНЗ. Тепер вони з чоловіком нарешті зможуть жити разом. Відправивши сина на навчання, вона того ж дня взяла квиток на автобус і…

Олена спала на ліжку, як раптом почувся гучний звук – хтось відкрив вхідні двері! Вона протерла очі й глянула на будильник – тільки восьма ранку! – Олеже, коханий, це ти? – здивовано запитала Олена, прислухаючись до звуків у квартирі. Відповіді не було… Вона тільки почула, як хтось відчинив двері у ванну кімнату й затих. Олена бігом накинула домашній халатик і босоніж помчала у ванну. Вона відкрила двері й оторопіла від несподіванки

Олена спала на ліжку, як раптом почувся гучний звук – хтось відкрив вхідні двері! Вона протерла очі й глянула на будильник – тільки восьма ранку! – Олеже, коханий, це ти? – здивовано запитала Олена, прислухаючись до звуків у квартирі. Відповіді…

Раїса одружувала сина. Весілля гуляли в дорогому ресторані. Свято було в самому розпалі, настав час дарувати подарунки. Раїса з чоловіком гордо підійшли до молодят та вручили пухкенький конверт. Прийшов час батьків нареченої дарувати подарунки. Вони вийшли з порожніми руками. – Ну що з них взяти. Село! – тихо шепнула Раїса до чоловіка. Свати привітали молодих, зачитали побажання. Раїса Миколаївна тільки посміхнулася. Раптом батько Каті, Андрій Борисович, діставши з кишені якусь коробочку, відкрив її і всі застигли від несподіванки

– Синку, ну навіщо тобі вона? – суворо казала Раїса Миколаївна своєму синові. – Знаю я таких, тільки й думають, як квартиру нашу привласнити. – Мамо, вона не така, вона хороша, – сперечався з матір’ю Роман. – Ми кохаємо один…

Наталя зварила борщ, насмажила котлеток. Сьогодні вони з чоловіком їдуть на дачу. – Михайле, давай дорогою заїдемо до Віті, – Наталя склала сумки і віднесла до коридору. – Навіщо? – здивувався Михайло. – Ми ж минулого тижня до них заїжджали, коли відвозили внука після канікул. – Михайле, на канікулах мені Андрійко дещо розповів, про своїх маму і тата. Ти повинен це також дізнатися, – раптом почала жінка і зупинилася. Михайло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Михайле, давай дорогою на дачу заїдемо ненадовго до Віті, – Наталя склала сумки і віднесла до коридору.  – Навіщо? – здивувався Михайло. – Ми ж минулого тижня до них заїжджали, коли відвозили онука після канікул. І з Вітьою поспілкувалися,…

Оля робила голубці, коли в двері подзвонили. Жінка пішла відчиняти. Перед нею стояв симпатичний чоловік років сорока. – Здрастуйте, ви заявку на монтаж натяжної стелі на сайті залишали? Мене Андрій звати, – сказав він. – Доброго дня. Так, залишала. Проходьте, будь ласка, в кімнату, – запросила вона майстра. Чоловік почав роботу, а Оля пішла доробляти голубці. За декілька годин, чоловік зайшов на кухню і сказав, що все готово. Оля увійшла до кімнати, підвела голову і застигла на місці. – Що ви наробили?! – тільки й вигукнула жінка

– Вітя ти що, знову? – Запитала Оля. – Та, посиділи трохи з Миколою, – відповів чоловік. – Це ти називаш трохи? Та ти ж ледве стоїш. Ти ж сказав, що пішов на роботу влаштовуватись. – Ось ми якраз про…

Наталя вдягнула домашній халатик і взула бабусині капці. Вона взяла пакет зі сміттям і вийшла з квартири. Раптом почувся голос сусідки Каті. – О, Наталко! – заспівала та. – А я тебе якраз шукаю! Спитати тебе хотіла – а що ж це батько твій бабу Досю до себе жити не візьме, га? Адже вона все життя для нього жила! А ви її тепер з власної хати виставляєте! Наталка аж пакет випустила від здивування. – А ви що не знали?! – запитала вона. – У нас же тут сімейна таємниця є. Катерина так і ахнула від несподіванки

Їх двір жив своїм окремим, унікальним життям. Було там дві компанії – діти і літні жінки. Діти гралися, витягували у двір іграшки та цукерки. Майстрували курені і робили «сховки». А взимку дружно будували величезну крижану гірку й каталися з неї….

Ганна була вдома сама. Вона наварила борщу, наваристого з мʼясцем, і вирішила ще пампушок до нього спекти. З часничком! Чоловіка коханого ввечері побалувати. Ганна глянула – а борошна нема! Пішла вона в магазин та так і набрала два важкі пакети продуктів. Ганна зайшла в квартиру, дивиться – на кухні світло світиться, і її чоловік за столом сидить. – Ой, привіт коханий! – сказала Ганна. – А що це ти так рано?! – Знаєш, Ганно, – сказав він. – Я зараз знову піду… У мене є інша жінка. Вже давно. Прощавай. Ганна так і застигла з пакетами в руках

Жанна Геннадіївна багато років пропрацювала у чоловічому колективі. Квіти додому оберемками носила! Чоловік звик, не ревнував, та й Жанна приводу не давала. У неї сім’я на першому місці, чоловік коханий, синочок у них школу закінчує. І все гаразд… Якось викликав…

Уляна йшла до своєї свекрухи Раїси. Треба було прибрати в квартирі, наліпити вареників та допомогти пересадити квіти. Жінка вже була біля будинку, як раптом зустріла сусідку свекрухи, Олену Максимівну. – О, привіт Улянко. Добре, що я тебе побачила, – сказала сусідка. – Я тобі маю дещо розповісти. – Вибачте, але я трохи запізнююсь, – спробувала відмовитися Уляна, але сусідка почала говорити. – Я від Раїси — твоєї свекрухи, через стінку живу. І я дещо бачила, – раптом сказала Олена Максимівна. Старенька щось шепнула Уляні на вухо, жінка аж застигла від почутого

— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш до цієї, дбаєш. Чому я тобі розповідаю? Бо сама її терпіти не можу, Райку цю. І тебе шкода. Уляна, відійшовши на відстань від будинку, де жила…

Даринка сиділа на кухні, наминала гречку з салатом і пила компот. – Мамо, а я сьогодні дуже дивний сон бачила, – раптом сказала вона Ларисі. – Такий вже ж і дивний?! Що ж ти таке бачила? – запитала Лариса. – Якась незнайома бабуся просила тобі дещо передати… – Мені?! – здивувалася Лариса й уважно подивилася на дочку. – Так. Вона так і сказала: «Передай мамі, що Чистьосі недобре, бо в хаті дуже брудно. Вона просила приїхати, допомогти прибрати». Лариса аж присіла від несподіванки. – О, Господи… Та як таке може бути, – тільки й подумала вона

Лариса була не дуже віруюча. Вона вважала, що щось таке є, що Бог у неї в душі… До церковних свят і традицій жінка ставилась «ніяк». Хіба що ходила до церкви на Водохреща – води свяченої набрати, та на Великдень –…

Андрій з дружиною Тетяною спали на ліжку. Було ще дуже рано. Раптом на тумбочці завібрував телефон Андрія. Тетяна спросоння взяла телефон чоловіка і глянула на екран. Дзвонив його брат Микола. Андрій відмахнувся – мовляв передзвонить. Але Тетяна щось ніби відчула. – Візьми, брат же ж, – сказала Таня і дала телефон Андрію в руку. Той скривився, але взяв. – Миколо, привіт, чого так рано? Що? А хто ви? – здивовано говорив він у слухавку. – Так, так, ми зараз приїдемо… Андрій поклав слухавку, мовчки втупився в одну точку і раптом… Заплакав

Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі було сімнадцять, вона була копія бабусі в юності. Для Раїси Іванівни весь сенс життя був у Наталі. Вона сподівалася, що її красуня внучка те, що сама…

Повернутись вверх