– Таня, скоро у нас річниця, – сказав Віктор, загадково дивлячись на дружину. – Пам’ятаєш? – І що? – Таня подивилася на чоловіка. – Як що? Пора гостей запрошувати, – сказав чоловік. –  До речі, твою подругу Тетяну я вже запросив. – З чого це раптом? – здивувалася Таня. – І чого ти про Тетяну постійно турбуєшся? Як не свято, то ти обов’язково її запрошуєш. Тобі не здається це підозрілим? Віктор міг би, звісно, ​​розповісти дружині правду. Але він знав, що коли Таня дізнається, чому він постійно запрошує її подругу, весь його план відразу розвалиться

– Таня, скоро у нас річниця весілля, – сказав Віктор, дивлячись загадково на дружину. – Пам’ятаєш? – І що? – не менш загадково подивилася на чоловіка Таня. – Як що? Пора гостей запрошувати. – Ну ось … – загадковість відразу…

Олег повернувся додому з роботи раніше. Тані вдома ще не було. – Чудово, сьогодні підготую романтичний вечір, – подумав чоловік. Олег запік курочку, приготував салат «Цезар», накрив святковий стіл. Коли все було готове, чоловік почув, що відкрилися вхідні двері і вийшов в коридор. – Привіт. А в мене для тебе сюрприз! – сказав чоловік, побачивши дружину. – Який сюрприз? З чого б це раптом? – здивувалася вона. – Заходь на кухню, сама все побачиш, – усміхнувся Олег. Тетяна зайшла на кухню і застигла від несподіванки. – Що ти наробив! – тільки й вигукнула вона

Світлана ніяк не розуміла, чому Олег наполягає на тому, що після весілля вони повинні жити в іпотечній квартирі. Це нісенітниця – є ж, де жити, спадщина від бабусі вище за всякі похвали – затишна двокімнатна квартира з усіма зручностями та…

Валентина прийшла з роботи, відкрила двері своїм ключем і зайшла в коридор. – Коханий, я вдома! – гукнула вона чоловіка. Але у відповідь була тиша. – Нічого не розумію… – пробурмотіла Валентина. – Мав би Леонід вдома вже бути. Вона зайшла на кухню і раптом побачила на столі якусь записку. Валентина прочитала її аж присіла від здивування

Валентина прийшла з роботи, відкрила двері своїм ключем і зайшла в коридор. – Коханий, я вдома! – гукнула вона чоловіка. Та у відповідь була тиша. – Нічого не розумію… – пробурмотіла Валентина. – Мав би Леонід вдома вже бути. Вона…

Сергій повернувся з заробітків. Чоловік приїхав у рідне село, прийшов до батьківської хати. Двері були відчинені. – Дивно, невже мама забула закрити? – подумав він і зайшов в будинок. – Мамо, – гукнув він. Відповіді не було. Сергій подзвонив до брата. – Миколо, я повернувся, приїхав до мами, а її нема вдома, – розповів він. – Я нещодавно був у неї, все добре було. Може до сусідки пішла, – припустив Микола. – Ну добре, зараз подивлюся, – сказав Сергій, і поклав слухавку. Чоловік зайшов у кімнату мами, глянув на ліжко і застиг. – Ох і Микола, ось негідник! – тільки й вигукнув Сергій

– Ну що ви робите? Залишити матір без нагляду та зібралися на море. А якби я не приїхав? Все, мами вже не було б. Гаразд вона, – Сергій кивнув на Яну. – Вона їй чужа, хоча за дев’ять років могла…

Юля смажила котлети, коли з роботи повернувся чоловік. – О, котлетки, – усміхнувся Денис, зайшовши на кухню. – Так, зараз ще картоплю відварю і будемо вечеряти, – відповіля Юля. – Я завтра у відрядження їду, мене не буде тиждень або два, – раптом сказав він. – Щось твої відрядження затягуються, кажеш одне, а виходить інше, – підозріло сказала дружина. – Юля, ну що робити, не вдається закінчити все вчасно, – виправдовувався Денис. Юля засумувала, вона давно вже підолзрювала, що у чоловіка є коханка на стороні, і тому вирішила перевірити чоловіка. Але жінка не підозрювала, до чого це її призведе

Денис часто їздив у відрядження, причому не на день-два, а на тиждень чи два. Юлія чекала на чоловіка, сумувала, дбала про дітей, у них син і дочка. Разом вони з інститутських часів одружилися перед здачею дипломів. Юля довго випробовувала його…

Олег повернувся у своє село, зайшов до батьківського будинку. – Сину, ти чому не сказав, що приїдеш? – зраділа мама, побачивши сина. – Сюрприз хотів зробити, – усміхнувся він. Мама нагодувала Олега борщиком, трохи посиділи. – Ну, я до Іринки побіг, – сказав син і пішов до своєї нареченої. Олег прийшов до будинку Ірини, двері йому відкрила Галина Павлівна. – Олег, ти повернувся? – здивувалася вона, побачивши майбутнього зятя. – Так. А Іринка вдома? – запитав хлопець. Раптом Галина Павлівна змінилася на обличчі і сказала: – Краще тобі почути це від мене! Олег здивовано дивився на жінку, нічого не розуміючи

Ірина дружила з Олегом зі школи. Красива дівчина, всі в селі заздрили її хвилястому волоссю, тонкій фігурці, легкій ході. Олег теж був красенем, але на дівчат не дивився. Одна Ірина на думці. Навіть Настя, дочка голови, і та сподобатися не…

Ліда накрила стіл, сьогодні приїде її донька та внучка. У двері подзвонили. – Як я рада, що ви приїхали! – усміхнулася Ліда, побачивши своїх рідних. – Ой, а хто це з вами? – Бабусю, це мій наречений Сашко, – представила Катя хлопця. – Що ж ми стоїмо, заходьте, – запросила Ліда. Всі сіли за стіл, поїли, порозмовляли. Гості лягли рано, втомилися з дороги. А Ліда сіла дивитися свій серіал, раптом вона помітила, як Сашко вислизнув з кімнати і пішов на кухню. Чоловік розмовляв по телефону. Ліда прислухалася до розмови нареченого внучки і застигла від почутого

– Ой, які гості! Як я рада, що ви приїхали! Доню моя, Юля, привіт, – Ліда поцілувала дочку. – Катруся, внучко, йди, обійми бабусю! Ой, а хто це з тобою? У під’їзді з валізами стояв якийсь хлопець років тридцяти. Він…

Віра ніяк не могла знайти свої ключі від хати. Вона вирішила зʼїздити до чоловіка на роботу. Коли Віра заходила на підприємство, назустріч їй вийшла секретарка чоловіка. – Здрастуйте, Катю, а мій Василько у себе? – запитала її Віра. – Здрастуйте, ой знаєте, мабуть ні… – якось непереконливо сказала Катя, і швидко пішла. – Ну, нічого, почекаю його, – вирішила Віра. Ні про що таке не думаючи, вона пройшла до кабінету чоловіка. Віра взялася за ручку і двері відчинилися. Жінка зайшла всередину, глянула на диван і оторопіла. Там був її Василь! І він був не сам

Віра Степанівна вже довгий час жила одна у невеликому селі у своїй хатинці. Колеги по роботі й сусіди називають її просто – Степанівна. Нещодавно вийшла вона на пенсію, радіє, що вільного часу сила–силенна. Син єдиний одружений, який давно живе далеко…

– А пам’ятаєш, як раніше бутерброди зі шпротами робили на свята? – сказав Ігор дружині і відсунув від себе тарілку. – Тобі б все по ресторанах бігати, а я звичайної їжі хочу! – Скажи просто, що грошей шкода? – єхидно сказала дружина. – Невже не можна прислухатися до чоловіка і приготувати те, що він хоче? – Ігор підвівся і вийшов на вулицю. Чоловік повернувся за десять хвилин, забрав телефон і ключі від машини. – Здається, я знайшов ту, що робитиме бутерброди, – сказав він, і кудусь пішов. Марія здивовано дивилася вслід чоловіку, нічого не розуміючи

– А ти пам’ятаєш, що раніше бутерброди зі шпротами робили на свята? Мама хліба підсмажить на запашистому маслі, натере його часничком, потім яйце накрише, і на хліб, та шпроти зверху. Це було щось! Я досі можу заплющити очі і уявити…

Поліна тільки-но перевдягнулася й поставила чайник на плиту, як раптом голосно задзвенів її мобільник. Дзвонив Володимир. – Ти вже вдома, кохана? Я скоро буду! – сказав він у слухавку. Поліна важко зітхнула. Вона сказала, що вже вдома і пішла на кухню готувати вечерю. Володимир приїхав через пів години з пакетом у руках. – Ось, кохана, тримай, – сказав він, дав Поліні пакет і поки роздягався почав розповідати про свої проблеми. Поліну його турботи зовсім не хвилювали. Вона відкрила пакет і аж присіла

Поліна з дитинства була гарненькою. Невисока, світловолоса, фігурка, те що треба на і обличчя красуня. Після закінчення університету вона залишилася працювати в столиці. От тільки з особистим життям у неї не клеїлося. Чоловічої уваги не бракувало, ось тільки заміж ніхто…

Повернутись вверх