Пліткарка

Жіночий журнал

Олексій повернувся додому пізно. – Я вже вдома, – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік пройшовся по квартирі, і помітив, що ні дружини, ні доньки вдома немає. – Поїхала до своїх батьків, – вирішив він і спокійно ліг спати. Наступного ранку Олексій прокинувся, Каті все ще не було. Набрав номер дружини, але її телефон не відповідав. Олексій вирішив зателефонувати тещі. – Доброго дня. Катя з Олесею у вас? – запитав він. – Олексію ти що, нічого не знаєш? – раптом сказала теща. – Що не знаю? Ви про що? – здивовано запитав чоловік, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій повернувся додому пізно. – Я вже вдома, – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік пройшовся по квартирі, і помітив, що ні дружини, ні доньки вдома немає. – Поїхала до своїх батьків, – вирішив він і спокійно ліг спати. Наступного ранку Олексій прокинувся, Каті все ще не було. Набрав номер дружини, але її телефон не відповідав. Олексій вирішив зателефонувати тещі. – Доброго дня. Катя з Олесею у вас? – запитав він. – Олексію ти що, нічого не знаєш? – раптом сказала теща. – Що не знаю? Ви про що? – здивовано запитав чоловік, нічого не розуміючи

Коли Олексій поставив свою дружину перед фактом, що найближчими вихідними його не буде, то Катя зустріла його заяву, м’ягко кажучи не радісно. – Олексію, ти вже знахабнів, у мене маленька дитина на руках, я і так за тиждень вимотилася, –…

Олеся з Юрком відгуляли весілля і стали жити у батьків чоловіка. Наступного дня після святкування молоді вирішили розібрати подарунки. – Ой, та я вам допоможу, – сказала до Олесі свекруха і взялася за роботу. Оксана Степанівна уважно вивчала кожну річ, оцінювала і видавала свій вердикт: – Гарну ковдру тітка Марія привезла, буде чим вкриватися! – Так, хороша, – згідно кивала Олеся. – А твої батьки що подарували? – підозріло подивилася вона на Олесю. – Ось їхній конверт, – усміхнулася Олеся свекрусі. Оксана Степанівна взяла конверт, на який показала невістка, відкрила його і застигла від несподіванки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олеся з Юрком відгуляли весілля і стали жити у батьків чоловіка. Наступного дня після святкування молоді вирішили розібрати подарунки. – Ой, та я вам допоможу, – сказала до Олесі свекруха і взялася за роботу. Оксана Степанівна уважно вивчала кожну річ, оцінювала і видавала свій вердикт: – Гарну ковдру тітка Марія привезла, буде чим вкриватися! – Так, хороша, – згідно кивала Олеся. – А твої батьки що подарували? – підозріло подивилася вона на Олесю. – Ось їхній конверт, – усміхнулася Олеся свекрусі. Оксана Степанівна взяла конверт, на який показала невістка, відкрила його і застигла від несподіванки

Олеся йшла парком і котила перед собою візочок, в якому спав її малюк. Синочок солодко потягнувся й усміхнувся уві сні. Дивлячись на нього, посміхнулася й молода мама. Навіть сонечко посміхалося їм із неба. «Як добре, що я зрозуміла, що у…

Сергій Петрович повернувся з міста в рідне село. Серце аж стрепенулось від радості. Ось він, рідний край! Іде він по вулиці, а люди повибігали, усі вітаються. Сергій Петрович підійшов до свого будинку. Чоловік зайшов всередину, а на табуретці біля вікна жінка якась стоїть, фіранку чіпляє! – Ой, приїхали вже! – почала вона. – А я тут все перемила, грубку побілила, фіранки випрала, почепити тільки не встигла. Ну, влаштовуйтесь, обід готовий. Борщ у каструльці, картопля варена є. Сергій Петрович глянув на неї й оторопів від несподіванки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій Петрович повернувся з міста в рідне село. Серце аж стрепенулось від радості. Ось він, рідний край! Іде він по вулиці, а люди повибігали, усі вітаються. Сергій Петрович підійшов до свого будинку. Чоловік зайшов всередину, а на табуретці біля вікна жінка якась стоїть, фіранку чіпляє! – Ой, приїхали вже! – почала вона. – А я тут все перемила, грубку побілила, фіранки випрала, почепити тільки не встигла. Ну, влаштовуйтесь, обід готовий. Борщ у каструльці, картопля варена є. Сергій Петрович глянув на неї й оторопів від несподіванки

– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Сергій Петрович доньку, яка зі співчуття забрала його до себе в місто. Тяжко старому одному в селі, вирішила вона, і вмовила переїхати до неї у велику квартиру. Люба була єдиною…

Ганна мила посуд, коли з роботи повернувся її чоловік. – Привіт, ти чому так рано? – усміхнулася жінка. – Тобі яка різниця! – відповів Євген. – Що з тобою? Що я зробила, що ти дозволяєш собі так розмовляв зі мною? – Ганна з подивом дивилася на чоловіка. – Та відчепись від мене! – не вгамовувався Євген. – Ти чого, коханий? Що сталося? Я переживаю за тебе. Не мовчи, – почала хвилюватися Ганна. Євген важко зітхнув і глянув на дружину. – Я все знаю! – раптом сказав він. – Ти про що? – Ганна здивовано дивилася на Євгена, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна мила посуд, коли з роботи повернувся її чоловік. – Привіт, ти чому так рано? – усміхнулася жінка. – Тобі яка різниця! – відповів Євген. – Що з тобою? Що я зробила, що ти дозволяєш собі так розмовляв зі мною? – Ганна з подивом дивилася на чоловіка. – Та відчепись від мене! – не вгамовувався Євген. – Ти чого, коханий? Що сталося? Я переживаю за тебе. Не мовчи, – почала хвилюватися Ганна. Євген важко зітхнув і глянув на дружину. – Я все знаю! – раптом сказав він. – Ти про що? – Ганна здивовано дивилася на Євгена, нічого не розуміючи

– Кохана, нас Олег запросив у гості на вечерю. Хочемо обговорити з ним важливу угоду. Нашим бізнесом зацікавились іноземні партнери, – сказав чоловік Ганні, коли повернувся додому. – Цікаво… І що хочуть ці партнери? – здивувалася дружина. – Та це…

Надія Олексіївна з самого ранку зайшла до своєї подруги Марини. – Маринко, люба моя, ти чого мовчиш? – почала вона з порога. – Вставати хоч збираєшся? Та у відповідь була тиша… – Маринко, ти чого розіспалася так, вставай, я вже й каші наварила. Олечка скоро приїде… Та що з тобою таке?! Надія глянула на Марину й очам своїм не повірила! – Господи, милосердний! – тільки й ахнула вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія Олексіївна з самого ранку зайшла до своєї подруги Марини. – Маринко, люба моя, ти чого мовчиш? – почала вона з порога. – Вставати хоч збираєшся? Та у відповідь була тиша… – Маринко, ти чого розіспалася так, вставай, я вже й каші наварила. Олечка скоро приїде… Та що з тобою таке?! Надія глянула на Марину й очам своїм не повірила! – Господи, милосердний! – тільки й ахнула вона

– Надія, ти хоч кватирку прикрий, вистудило зовсім! Вітер крижаний, зовсім чи що? Чуєш? Мовчиш усе. Ну мовчи, мовчи, мовчала вже. Наш Микола Семенович тобі сказав би, та нема вже його. А ми он як, разом із тобою опинились. Незвідані…

Зоя посмажила котлетки, і вирішила поїхати до свого сина. – Привіт мамо, проходь, – сказав Ігор, зустрівши її. Зоя Григорівна зайшла на кухню і помітила накритий стіл. – Ти гостей чекаєш? – здивувалася жінка. – Ні, мамо. Це для тебе сідай, – підозріло усміхнувся син. Зоя Григорівна сіла за стіл, а Ігор вийшов у іншу кімнату і повернувся за хвилуну. – Мамо, знайомся це моя дружина Ірина, – раптом сказав він і на кухню зайшла якась дівчина. – Як дружина? Ти ж не одружений! – вигукнула Зоя, гляну на незнайомку і застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зоя посмажила котлетки, і вирішила поїхати до свого сина. – Привіт мамо, проходь, – сказав Ігор, зустрівши її. Зоя Григорівна зайшла на кухню і помітила накритий стіл. – Ти гостей чекаєш? – здивувалася жінка. – Ні, мамо. Це для тебе сідай, – підозріло усміхнувся син. Зоя Григорівна сіла за стіл, а Ігор вийшов у іншу кімнату і повернувся за хвилуну. – Мамо, знайомся це моя дружина Ірина, – раптом сказав він і на кухню зайшла якась дівчина. – Як дружина? Ти ж не одружений! – вигукнула Зоя, гляну на незнайомку і застигла від здивування

– Так, – Зоя Григорівна вперла руки в боки. – Давай, збирай свої речі та забирайся з моєї квартири! Ще не вистачало, щоб усілякі дівкчатка тут себе господарками відчували! Оля дивилася на свою свекруху, що так і не стала нею,…

Ірина з Вадимом гуляли весілля! Вони стояли і дивилася один на одного закоханими очима. Гості говорили вітання у мікрофон, не шкодували грошей. Прямо з ресторану молодих провели на автобус. Одразу й «медовий місяць»! – Добре Іринці! У Вадима вже й квартира є й машина! – заздрили гості. – Можна й грошики по курортах тринькати! А через місяць Ірина раптом повернулася до батьків! Вона мовчки закрилась у себе в кімнаті і не розмовляла ні з ким взагалі! Батьки не розуміли, що відбувається. Та згодом відкрилася вся правда

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина з Вадимом гуляли весілля! Вони стояли і дивилася один на одного закоханими очима. Гості говорили вітання у мікрофон, не шкодували грошей. Прямо з ресторану молодих провели на автобус. Одразу й «медовий місяць»! – Добре Іринці! У Вадима вже й квартира є й машина! – заздрили гості. – Можна й грошики по курортах тринькати! А через місяць Ірина раптом повернулася до батьків! Вона мовчки закрилась у себе в кімнаті і не розмовляла ні з ким взагалі! Батьки не розуміли, що відбувається. Та згодом відкрилася вся правда

Ірина з Вадимом гуляли весілля! Вони стояли і дивилася один на одного закоханими очима. Гості говорили вітання у мікрофон, не шкодували грошей… Прямо з ресторану молодих провели на автобус. Одразу й «медовий місяць»! – Добре Іринці! У Вадима вже й…

Галина поралася по господарству, коли до неї зайшла сусідка Зіна з важкими сумками у руках. – Привіт Галю. А ти все господарюєш? – запитала Зіна. – А що робити, поки є сили, треба дітям допомагати. Я їм домашні гостинці у місто передам, – усміхнулася Галя. – Галино, ти на мене не ображайся, але я як є скажу! – раптом сказала сусідка. – Що вже сталося? – захвилювалася жінка. – Бачиш, я сумки принесла. Не впізнаєш? – сказала Зіна і показала на сумки. Галина глянула на них і застигла, одразу все зрозумівши. – Як же так? – тільки й промовила Галя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина поралася по господарству, коли до неї зайшла сусідка Зіна з важкими сумками у руках. – Привіт Галю. А ти все господарюєш? – запитала Зіна. – А що робити, поки є сили, треба дітям допомагати. Я їм домашні гостинці у місто передам, – усміхнулася Галя. – Галино, ти на мене не ображайся, але я як є скажу! – раптом сказала сусідка. – Що вже сталося? – захвилювалася жінка. – Бачиш, я сумки принесла. Не впізнаєш? – сказала Зіна і показала на сумки. Галина глянула на них і застигла, одразу все зрозумівши. – Як же так? – тільки й промовила Галя

Галина давно жила сама, чоловіка не стало три роки тому, діти роз’їхалися хто куди. Про матір згадували рідко, та й не нав’язувалася. Їй було вже близько дев’яносто трьох років, але, незважаючи на свій похилий вік, виглядала вона молодшою ​​за свої…

Руслан, не поспішаючи, їхав на своєму темно–синьому джипі. Сьогодні була субота і він вирішив відвідати свою матір. Вона жила у великому селі в своєму будинку одна. Два роки тому не стало його батька. Батьків Руслан дуже любив і поважав. Завжди намагався чимось допомогти. А зараз, коли батька не стало, то він ще частіше відвідував матір, щоб чимось допомогти в будинку і на городі. Та хто зна, якою була б доля у Руслана?! Бо ж вже дорослим він дізнався від матері одну таємницю

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Руслан, не поспішаючи, їхав на своєму темно–синьому джипі. Сьогодні була субота і він вирішив відвідати свою матір. Вона жила у великому селі в своєму будинку одна. Два роки тому не стало його батька. Батьків Руслан дуже любив і поважав. Завжди намагався чимось допомогти. А зараз, коли батька не стало, то він ще частіше відвідував матір, щоб чимось допомогти в будинку і на городі. Та хто зна, якою була б доля у Руслана?! Бо ж вже дорослим він дізнався від матері одну таємницю

Руслан їхав на джипі темно–синього кольору по дорозі не поспішаючи. Сьогодні була субота і він вирішив відвідати свою матір. Вона жила у великому селі в своєму будинку одна. Два роки тому не стало його батька. Батьків Руслан дуже любив, поважав…

Таїсія сиділа на лавці біля свого будинку і лускала насіння. Їй було дуже сумно. Вона думала про те, що не стало її коханого чоловіка, про свою самотність і не помітила, як раптом поруч хтось присів! Таїсія аж стрепенулася від несподіванки. – Ой, жіночко, налякав я вас?! – раптом заговорив якийсь незнайомий чоловік. – Ви ж Таїсія? А я – Мирон, Мирон Матвійович. У мене до вас є трохи незвична пропозиція… Таїсія не розуміла, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таїсія сиділа на лавці біля свого будинку і лускала насіння. Їй було дуже сумно. Вона думала про те, що не стало її коханого чоловіка, про свою самотність і не помітила, як раптом поруч хтось присів! Таїсія аж стрепенулася від несподіванки. – Ой, жіночко, налякав я вас?! – раптом заговорив якийсь незнайомий чоловік. – Ви ж Таїсія? А я – Мирон, Мирон Матвійович. У мене до вас є трохи незвична пропозиція… Таїсія не розуміла, що відбувається

Таїсія Львівна впоралась з усіма своїми справами, вийшла на вулицю і присіла на лавку біля воріт. Хоч на людей подивитися, бо все одна та й одна… Діти є, але вони далеко, щоправда не забувають про неї, дзвонять щодня, питають про…

Повернутись вверх