Анатолій повернувся додому. Сьогодні у його дружини день народження. Але Олі вдома не виявилося, була лише записка: “Мене не чекай, заночую у подруги”. – Ось і відсвяткували, – сумно сказав він. – Поїду до Володі, хоч з ним посиджу! І за годину Анатолій був у друга. – О, Толік! Не чекав. Заходь! – запросив Володя, відкривши двері. Анатолій зайшов у вітальню і застиг. На дивані сиділа Ольга! – Святкуєте? – тихо запитав він. – Я не вчасно? – Якраз вчасно. Ми тут з Олею вирішували, як тобі все пояснити, – сказав Володя. – В сенсі пояснити? – Анатолій не розумів, що відбувається

День був сонячним та морозним. Від великого офісного вікна тягнуло холодом, а робочий день не закінчувався. Анатолій поглядав на годинник і рахував хвилини, коли можна вже покинути цей нудний кабінет і нарешті вирушити додому. Точніше. Не додому, а до торгового…

Ігор повідомив дружині, що хоче розлучитися з нею. Світлана спокійно сприйняла цю новину. – Ми справді віддалилися, – тільки й сказала дружина і продовжила готувати вечерю. Повечерявши, Ігор пішов у спальню і ліг. Дружина сиділа за столом і щось писала. Ігор швидко заснув, а коли прокинувся посеред ночі, дружина все ще писала, сидячи за письмовим столом. – Ось тримай, ознайомся, – вранці Світлана простягла Ігорю якісь листки. – Що це? – здивувався він. – Якщо ти хочеш розлучення. Ти повинен виконати мої умови! – пояснила Світлана. Ігор глянув, що написала його дружина і застиг від здивування

Повернувшись з роботи додому, Ігор застав дружину на кухні, де вона накривала стіл до вечері. Він мав нелегку розмову з нею, яку він почав з фрази “Мені треба сказати тобі щось важливе”. Вона нічого не відповіла. Вже не вперше Ігор…

В Ірини не стали доньки. Вона дуже сумувала, довго не помічала нічого навколо себе… Того дня її чоловік Микола відкрив двері своїм ключем, зазирнув на кухню й ахнув! Ірина накривала на стіл! – Я супчик з фрикадельками зварила, той що Полінка любила, – сказала Ірина. – Мий руки і будемо вечеряти. Микола швидко пішов у ванну, помив руки і ледь стримуючи радість попрямував до столу. Ірина мовчки їла суп, як раптом поклала ложку й уважно подивилася на чоловіка. – Миколо, я маю тобі дещо розповісти, – несподівано сказала вона. Микола здивовано дивився на дружину

Микола цілий день на роботі все думав про свою дружину Ірину. Вона вчора зварила обід і почала генеральне прибирання в квартирі! Його це так порадувало, але він не подав виду, боячись наврочити… Ніби ж нічого особливого не сталося? Так, але…

Олег ще спав, коли у двері наполегливо подзвонили. Чоловік позіхаючи, мляво поплентався відкривати. На порозі Олег побачив стареньку жінку у чорному костюмі та чорній хустині. – Таким я вас собі і уявляла! – гостя уважно оцінила господаря. – Вибачте. А хто ви? – здивувався Олег. – Я прийшла на прохання моєї дочки, її не стало. Зараз вона вже на небесах, – жінка дістала носову хустинку і промокнула очі. – Але перед тим, як піти, вона дала мені вашу адресу і попросила розповісти вам її таємницю. – Яку ще таємницю? – Олег здивовано дивився на жінку, нічого не розуміючи

Близько дев’ятої ранку у двері наполегливо подзвонили. Олег Петрович неохоче виліз з-під ковдри і, позіхаючи після сну, мляво поплентався відкривати. Після робочого тижня в агентстві ритуальних послух, Олегові хотілося виспатися. На те і створені вихідні, щоб до обіду повалятися в…

Ігор повернувся з роботи додому. Дружини ніде не було. – Віра! – гукнув він. Але відповіді не отримав. Ігор зайшов у спальню і побачив там Віру, яка монотонно дивилася в ком’пютер, нічого не помічаючи довкола. – Віра! Ти чому не відповідаєш?! – повторив знову чоловік. Віра повернулася до чоловіка, вона була дуже схвильована. – Вибач, задумалася, – тихо відповіла вона. – Що з тобою? – захвилювався чоловік, помітивши стан дружини. – Ігоре, ти повинен сам побачити це! – раптом сказала Віра і повернула екран ком’пютера до чоловіка. Ігор глянун на фото, яке відкрила дружина і застиг на місці

Дзвінок у двері пролунав надто голосно. Віра здригнулася, але відкривати не поспішала, сподіваючись на те, що несподіваний гість піде і дасть їй спокій. Однак цього не сталося. Навпаки, тепер, крім наполегливого дзвінка у двері, додався ще й мелодійний дзвінок смартфона….

Наталя мила сходи в під’їзді, коли до неї підійшла якась жінка. – Вибачте, – сказала незнайомка. – У мене, є ключ, але я б хотіла, щоб ви стали свідком того, що я зайду в квартиру. – Чию? – не зрозуміла Наталя. – Ігоря Вікторовича, – пояснила жінка. Раптом Наталя згадала – коли сусіда не стало, саме ця жінка – Ніна, допомогла все організувати. Жінки зайшли в квартиру сусіда, і Ніна почала щось шукати. – Ой, дивіться! – раптом вигукнула вона. Наталя підійшла і побачила в руках Ніни якусь коробку. Ніна відкрила її і жінки застиги від здивування

Провести в останню дорогу Ігора Вікторовича прийшло лише кілька людей. Воно і зрозуміло, людиною він був самотньою, сім’ї та дітей не нажив, і хоча все свідоме життя віддав школі, попрощатися прийшло не дуже багато народу. Свої роки Ігор Вікторович доживав…

Люба поприбирала в квартирі, приготувала смачну вечерю, накрила стіл. Вона чекала свого коханого Валерія з неприхованою радістю. Зараз він прийде, і Люба все йому розповість! – От Валерій зрадіє! – радісно думала вона. – Цікаво, він мені напевно одразу зробить пропозицію? – мріяла дівчина. Біля дверей почулися кроки. Люба одразу кинулась відчиняти. Вона з порога обняла коханого. – Ти чого така радісна? – здивувався той. – У нас радість, Валерію! У нас із тобою буде дитина! – Люба вся аж сяяла. – Ти що, Любо? – відсторонився Валерій. – Ти що це надумала? Люба оторопіла від несподіванки

– Дівчатка, мій як дізнався, що дитина у нас буде, то став якийсь дивний. Постійно мене запитував: – Кохана, а ти як себе почуваєш? Що тобі купити? А що сказали на УЗД? Гуляти мені казав, соковитискачку купив, а одного разу…

Яна вже спала, як раптом на тумбочці задзвенів її телефон. Яна сонно глянула на екран. Дзвонила її подруга Наталя. – Дванадцята ночі… – ахнула Яна. – Що ж там таке в неї? Вона стривожено взяла слухавку. – Привіт, Наталочко! – сказала Яна. У слухавці раптом почувся плач! – Наталочко, що сталося?! – Яна аж присіла на ліжку. – Ігор… Мені зрадив, – сказала Наталя. – О, Боже… – тільки і змогла вимовити Яна. Вона не вірила своїм вухам

Яна підхопила паперовий пакет із химерними візерунками і, посміхаючись, вийшла з магазину. Вона завжди раділа, коли йшла в гості до Наталі, своєї подруги з минулої роботи. Так, Яна тоді звільнилася і вирішила працювати вдома. Чоловік увесь час був у роз’їздах,…

Микола по-хазяйськи зайшов на кухню з пакетом продуктів. – Дивись, що я купив! – захоплено сказав він дружині. – Це червона ікра! А ще ковбаски сирокопченої прикуплю і шпротиків. Ох ми з тобою, Іринко, всіх почастуємо на мій день народження! Микола задоволено потирав руки. Він ще свої фірмові пиріжки приготує, ну а торт Ірина купить вранці… У день народження Миколи зібралися його рідня й друзі. На столі стояли всілякі смаколики. І та сама ікра, і та сама ковбаска, що господарем заздалегідь були куплені. От тільки привід був інший. Всі зібрались на сороковини

Микола по-хазяйськи зайшов на кухню з пакетом продуктів. – Дивись, що я купив! – захоплено сказав він дружині. – Це червона ікра! А ще ковбаски сирокопченої прикуплю і шпротиків. Ох тоді ми з тобою, Іринко, всіх почастуємо на мій день…

Наталя цілий день крутилася на кухні. Сьогодні у гості прийде її наречений Микола, і вона познайомить його з своєю мамою та донькою. – Мамо, ти що заміж зібралася? – запитала в Наталі донька, допомагаючи розставляти тарілки. – Так, – усміхнулася Наталя. – Ти б не поспішала, доню! – втрутилася мама Наталки Ірина Анатоліївна. У двері подзвонили, Наталка побігла відкривати, і за хвилину з’явилася в кімнаті з нареченим. – Це Микола! – представила чоловіка Наталка. Ірина Анатоліївна з Ганусею глянули на обранця Наталі і застигли на місці. – Ось це так наречений! – тільки й промовила Ірина Анатоліївна

Наталя вийшла заміж з великого кохання і довгі роки була щаслива з чоловіком Олексієм. Але одного разу молода, сильна людина, директор будівельної фірми, спортсмен, заснув і більше не прокинувся. Наталя плакала над ним, і важко переживала втрату. Вона дуже любила…

Повернутись вверх