Від Наталі пішов її чоловік Микита. Увечері вона сиділи в ресторані зі своїм новим знайомим Олегом і посміхалися. Той поцілував їй руку і запросив на повільний танець. Раптом у Наталі задзвонив телефон. Вона розгублено відповіла і… Почула схвильований голос свого чоловіка Микити! – Алло, Наталю?! – говорив той у слухавку. – Ти чуєш?! Вибач, що дзвоню тобі так пізно, але в мене тут таке трапилося… Одним словом, я сьогодні прийду додому! Відпускають мене! Наталя так і застигла з телефоном в руках

— Ти уявляєш, бабусю, він пішов! – плакала Наталя. – Як мені тепер жити?! – Хвилинку! – Ольга Іванівна підвела брови. – Не треба драм. Ми з тобою зараз спокійно розберемося в усьому. — У якому сенсі розберемося? Що тут…

Оля сиділа в кріслі й мовчки спостерігала, як її чоловік Микита збирає свої речі й складає їх у спортивну сумку. – Валізу візьми – поміститься більше, – байдуже сказала дівчина. — Не хвилюйся, у мене сумка велика! — озвався чоловік. Микита відкрив шафу й почав витягувати звідти свої речі. Ользі неприємно було спостерігати за цим і вона пішла на кухню зробити собі каву. Жінка якраз допивала каву, коли на кухню зайшов Микита й відкрив шафку, де були крупи і макарони. Оля глянула на нього й застигла від здивування. Вона не вірила своїм очам

Оля сиділа в кріслі і мовчки спостерігала, як Микита збирає свої речі і складає їх у спортивну сумку. – Валізу візьми – поміститися більше, – байдуже промовила дівчина. — Не хвилюйся, у мене сумка велика, — озвався, мабуть, уже колишній…

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда… Не могла б ти під’їхати до мене? Юля застигла від здивування. Петра вона не бачила сім років! Вона не знала, що й думати

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро……

Марина повернулася додому з магазину. – Коханий, допоможи мені пакети розібрати, – гукнула вона до чоловіка. Але Дмитро не відповідав. Жінка поставила пакети в коридорі, пішла у спальню і застигла. – А чому ти не сказав, що їдеш у відрядження? – здивувалася Марина, коли побачила, що Дмитро збирає валізи. – А я не їду у відрядження! Я йду від тебе! – вигукнув чоловік. – Як йдеш? Але чому? – здивувалася Марина. – Ооо, причин багато! Можу всі перечислити, – єхидно усміхнувся Дмитро. – Давай, хочу це почути, – спокійно сказала жінка. Але Марина аж ніяк не очікувала почути те, що сказав Дмитро

Про те, що чоловік їй зраджує, Марина, як справжня дружина дізналася найостаннішою. У шлюбі з Дмитром вони були понад п’ятнадцять років, і начебто, як вважала Марина, у них все було добре. Але, мабуть, Дмитро, думав інакше. Збираючи речі, щоб піти…

Галина поверталася додому після зустрічі з подругами. Жінка зайшла у свій під’їзд, підійшла до поштової скриньки, вийняла рекламні газети, буклети. Раптом в очі кинувся лист. – Дивно… І хто ж зараз пише листи? – здивувалася вона. Галина забула про свою втому і бадьоро поспішила на четвертий поверх. Хотілося якнайшвидше прочитати, від кого він і що там. Вона зайшла в квартиру і, не роздягаючись, присіла на пуф у коридорі. Чомусь хвилюючись, відкрила конверт, дістала листа, прочитала і застигла від прочитаного

Галина Іванівна важко піднімалася сходами. Чомусь сил не було останнім часом. Хоча чому дивуватися – півроку тому сімдесятирічний ювілей справила. Хоча справила – голосно сказано. Гостей багато тоді не передбачалося. Тому й зібралися в неї вдома. Запросила лише найближчих. Приготувала…

Весілля Наталі й Олега було у розпалі. Раптом Олег помітив, що до весільного столика часто підсідає якийсь бородатий мужичок. – Мабуть, він приятель батька, – подумав Олег. – Сидять он поруч, говорять… Все б нічого, але це чомусь дуже нервувало тещу. – Це що – друг твого батька? – запитала Ніна Миколаївна. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – А що тоді він робить за столом? – теща явно переживала. – Сходи дізнайся, чого він тут сидить? Якщо його не запрошували, то нехай іде геть! Олег здивовано дивився на тещу, нічого не розуміючи

Весілля Наталки й Олега вирішили відзначити у ресторані – це простіше та й вигідніше. У тітоньки нареченого свекор власник цього самого ресторану, тож витрати були суто символічні. Тим більше для тридцяти гостей не треба бронювати весь зал, а можна замовити…

Ірина приготувала вечерю, накрила стіл. – Ооо, у нас романтичний вечір? – усміхнувся Стас, коли повернувся додому і ніжно обійняв дружину. Вечеря була в самому розпалі, Стас та Ірина вже перейшли до фруктів. Аж раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто там? – здивувався Стас і подивився на Іру. – Ми когось чекаємо? – Я ні а ти? – здивувалася дружина. – Я теж ні. Ну зараз подзвонять-подзвонять і підуть. – тихо сказав Стас. Але у двері продовжили наполегливо дзвонити. Почулися голоси сусідів. – Піду подивлюсь, хто там, – приречено зітхнувши, сказав чоловік. Стас відкрив двері і застиг від несподіванки 

– Кохана, а давай влаштуємо сьогодні романтичний вечір? – запитав Стас у дружини, зателефонувавши їй наприкінці робочого дня. – Прекрасна ідея. – прошепотіла Іра у слухавку. – Я в передчутті. Тим більше завтра вихідний, можна і довше не поспати. Стас…

Світлана повернулася додому з роботи, як раптом в коридорі її зустріла свекруха. Олександра Вікторівна, стояла над невісткою і вперши руки в боки, не давала пройти їй у квартиру. – Ну, все ти догралася! Ось твої валізи! – сказала свекруха і простягла дві зібрані сумки. – Це ще що? – розгубилася Світлана. – Я зібрала твої речі! Ти тут більше не живеш! – коротко відповіла свекруха. – Що ви таке кажете? – сказала невістка. – Кажу, що ти догралася! – єхидно усміхнулася Олександра Вікторівна. Світлана здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

– Ну і що тепер плачеш? Так тобі й треба! – сварила Світлану свекруха, – треба було чоловікові приділяти більше уваги, а не гуляти незрозуміло де. – Я не гуляла, – крізь сльози відповідала Світлана. – Я на роботі була….

У Марії закінчилося на два дні раніше відрядження і вона поспішила повернутися додому. Жінка хотіла зробити своєму чоловікові Григорію сюрприз. Марія зайшла в магазин, накупила різних смаколиків і попрямувала додому. Вона тихенько відчинила вхідні двері своїм ключем і раптом застигла від несподіванки. У коридорі стояло чуже жіноче взуття! Марія не встигла й кроку ступити, як тієї ж миті з ванної в легкому халатику вискочила якась жінка. Марія придивилась до неї і не повірила своїм очам

Не минуло й тижня після весілля, як Григорій став висловлювати претензії до своєї дружини. Спочатку Марію веселили його міркування про те, як повинна поводитися заміжня жінка. Але невдовзі їй стало не до сміху. Григорій вимагав, щоб Марія звітувала йому за…

Микола затишно влаштувався на дивані з мисочкою чипсів і горішків. Він взяв пульт від телевізора й увімкнув свій улюблений спортивний канал. Його дружина Галя нерішуче крутилася поруч і нишком поглядала на чоловіка. Вона то порошинку змахне з шафи, то поправить фігурки в серванті. – Галю, годі вже тут шарудіти! – не витримав Микола. – Давай уже, або сідай поруч, або йди почитай там щось, чи що. – Микольцю… – нерішуче почала Галя. – Я хотіла з тобою серйозно поговорити. Галя сіла поряд і дістала якийсь папірець. Микола глянув на нього й застиг від здивування

Микола затишно влаштувався на дивані з мисочкою чипсів і горішків. На журнальному столику вже акуратно стояв келих пінного. Микола взяв пульт від телевізора і, крекчучи від задоволення, увімкнув свій улюблений канал. Галя нерішуче крутилася поруч і нишком поглядала на чоловіка….

Повернутись вверх