Світлана прасува одяг після прання, коли в двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Дозволиш пройти? – сказала з порога Ірина Василівна. – Проходьте на кухню, Марійка спить, – запросила Світлана. На кухні Світлана заварила чай. – Вибачте, крім варення, більше до чаю нічого немає, – пояснила невістка, ставлячи відкриту банку на стіл. – А я не чай пити прийшла. Вчора Валерій мені все розповів! – раптом сказала жінка. – Ну ось, зараз сварити мене почне, – подумала невістка. Але Світлана і уявити не могла, з якою пропозицією прийшла свекруха

Світлана стояла біля вікна, гойдаючи доньку Марійку. По щоках текли сльози. Декілька годин тому з роботи повернувся чоловік Валерій. Він мовчки зібрав речі, забрав усі накопичення, які відкладали на перший внесок на квартиру, і пішов. Пройшло кохання, він зустрів жінку…

Світлана весь день провела біля плити, зварила холодець, зробила декілька салатів, запекла свою фірмову курочку. Сьогодні у її чоловіка Ігоря день народження. Світлана накрила чудовий стіл, і ближче вечора почали приходити перші гості. Всі вітали Ігоря, дарували подарунки. – Ой Світлано, як все смачно! – нахвалювали присутні страви господині. Святкування підійшло до кінця, за столом залишилися тільки мама Світлани та її сестра Олена. Ігор та Світлана вийшли провести останніх гостей, а коли повернулися, то застигли від побаченої картини

– Ні, ну ти молодець, сестричка! Живеш і ні про що не думаєш. Нічого, що ми тут чекаємо на твою допомогу? – сказала в слухавку Олена. -В сенсі? – не зрозуміла Світлана. -В прямому! У тебе скільки дітей? Першу тільки…

Настя варила компот із сушки, коли в двері хтось голосно постукав. – Я відкрию, доню! – гукнув з кімнати її батько Степан Іванович. Чоловік відкрив двері й застиг від несподіванки. На порозі стояв їх знайомий Микола. В руках у нього був букетик айстр, коробка цукерок і мʼяка іграшка. – Це для Насті, – винувато сказав Микола. – Можна зайти? Степан Іванович здивовано пропустив гостя. – І навіщо та іграшка дорослій дівчині? – подумав він. Настя швиденько налила всім компоту, зробила закуски. А батько біленької дістав. Аж тут Микола почав говорити і Степан Іванович оторопів від почутого

Степан Іванович виховував дочку Настю сам. Дружину поховав, коли донька ще була школяркою. Сам працював майстром на заводі, а доньку мріяв виростити й вивчити, щоб інститут закінчила, заміж добре вийшла, щаслива була… І все майже збулося. Настя вивчилася, працювала вчителькою,…

Наталя тільки-но повернулася додому, як у двері подзвонили. Жінка відкрила, і побачила на порозі свого брата та його дружину. – Привіт! А ми у гості, – радісно вигукнув Михайло. – Ой, а чому не попередили? – здивовано відповіла Наталка. Брат з дружиною зайшли в квартиру, дістали з сумки сільські гостинці. – Я зараз картоплі хоч зварю! З дороги зголодніли ж, – сказала Наталка і взялася за готування. Невістка залишилася допомогти, а Михайло пішов в кімнату. – Слухай, Наталю, ти повинна дещо дізнатися, – раптом сказала дружина брата. – Слухаю, – усміхнулася Наталка. Жінка вислухала невістку і застигла від почутого

Як швидко летить час. Не встигла озирнутися, а вже незабаром п’ятдесят. А здавалося, вічно буде молодою. Наталя подивилася на себе у дзеркало. То так голову поверне, то так. Один розпач. Але, як то кажуть, треба любити себе будь-яку. Так. І…

Марина відкрила квартиру своїм ключем, поставила сумки на пуф. Рамтом жінка зрозуміла, що її чоловік у квартирі не один. На підлозі у коридорі вона виявила жіночі туфлі. – Дивно, що це за гості у нас? – здивувалася вона. Марина зняла пальто і вирушила на кухню, звідки вже долинав заливистий жіночий сміх. Марина відкрила двері на кухню і застигла від здивування. – Ось кого-кого, а тебе я не очікувала тут побачити! – тільки й сказала Марина

Відкривши вхідні двері своїм ключем, Марина одразу зрозуміла, що її чоловік у квартирі не один. На підлозі у коридорі вона виявила жіночі туфлі. І зараз до неї долинув заливистий жіночий сміх. Намагаючись зберегти спокій, Марина попрямувала на кухню, звідки долинали…

Катя та Михайло вирішили одружитися. – А чому ти мене з мамою все ніяк не познайомиш? – запитала якось Катя. – Не ображайся, ти просто дечого не знаєш про мою маму, – відповів тоді хлопець. А одного ранку, пролунав дзвінок у двері. – Ти когось чекаєш? – здивувалася Катерина. – Ні! – Михайло підвівся і пішов відкривати. – Мамо? Що ти тут робиш! – вигукнув він. Катя зіскочила з ліжка, вона вийшла в коридор і застигла на місці. – Тепер ти розумієш, чому я не хотів кликати свою маму у гості? – шепнув Михайло дівчині, і та тільки здивовано кивнула

– Катя, давай тихо-мирно розпишемося, без гостей і пишної урочистості, – одного разу заявив дівчині Михайло, з яким вони ось вже рік були разом. – Це ти так мені пропозицію робиш? – Розсміялася Катерина. – В принципі, я згодна. Тільки…

Марина вже збиралася з роботи додому. Її чоловік Іван мав приїхати по неї, але він запізнювався. Марина набрала номер Івана, але його телефон був поза зоною. – Та як так можна?! – вигукнула жінка. – Ми ж домовлялися, що він мене забере з роботи! Марина обурено взяла телефон і вже збиралася викликати таксі, як раптом до неї підбігла її коліжанка Олена. – Марино Михайлівно, вибачте, але вас там терміново кличуть! – вигукнула вона. – Особисто вас… Марина здивовано пішла за дівчиною. Вона відкрила двері в кабінет, зайшла всередину й застигла від побаченого

Після навчання Марина залишилася жити у тому ж місті, де навчалася. Батьки чекали її додому і вже домовилися про тепленьке містечко, але вона залишилася заради свого Іванка, з яким зустрічалася вже третій рік. Він був будівельником і часто їздив на…

Лариса повернулася додому з магазину. – Коханий, допоможи віднести пакети на кухню, – гукнула вона до чоловіка. Валерій вийшов в коридор, забрав пакети. Лариса роззулася, почала знімати пальто, як раптом в коридорі на тумбочці помітила якесь запрошення на весілля. – А хто це нас на весілля запросив? – запитала Лариса на кухні в чоловіка, тримаючи в руках конверт. – Ой, забув тобі сказати про це, – почав було говорити Валерій, але дружина встигла відкрити конверт. Лариса глянула на запрошення і застигла від побаченого

Валерій Павлович подивився на дружину, що сиділа перед ним у кріслі, закинувши ногу на ногу, тримаючи руки на підлокітниках, і тихо зітхнув. Він добре знав свою другу дружину: якщо вона вважає, що вона має рацію, то зрушити її з цієї…

– Тату, давай розберемо горище. Пора вже в будинку порядок навести, – сказала якось Ірина, коли прийшла відвідати батька. Ірина була права. Вже рік минув, як не стало Ніни – дружини Івана, треба щось міняти у житті. – Я сам розберу, може, щось там потрібне знайду. Їдьте додому, я до вихідних впораюсь, – відповів доньці Іван. Наступного дня Іван піднявся на горище і став перебирати речі дружини. Дійшла черга до книг. Іван переглядав які книги залишити, як роптом з одієї з них випав запечатаний конверт. Чоловік відкрив конверт, прочитав лист і застиг від прочитаного

– Тату, давай розберемо горище. Пора вже будинок упорядкувати. Зробимо там другий поверх, світлу кімнату, – сказала Іринка, коли прийшла відвідати батька. Ірина права. Вже рік минув, як не стало Ніни – дружини Івана, треба щось міняти у житті. Розібрати…

Алла Федорівна розбирала на кухні холодець. Її чоловік Василь Петрович старався їй допомагати. – Досить Василю я сама впораюся! – вигукнула Алла Федорівна. – Іди он краще двері відкрий, що не чуєш, що дзвонять? – І хто це там ще прийшов, – пробурмотів Василь Петрович і пішов відкривати. На порозі стояла якась незнайома йому бабуся. – А Маринка вдома? – запитала вона. – Ні, дочка ще на навчанні, – збентежено відповів Василь Петрович. – А ви що хотіли? – А я її подружка, – сказала бабуся. – Олена Пилипівна! Я у вас буду жити. – Як це жити? – Василь Петрович застиг від несподіванки

– Славко, ти коли нас зі своєю новою дівчиною познайомиш? – запитала Олена Пилипівна в онука. – Потім якось, – відповів Славко, запиваючи чаєм бутерброд з ковбасою. Славко вже неодноразово знайомив свою сім’ю з дівчатами, але бабуся якось примудрялася все…

Повернутись вверх