Ірина стояла на кухні біля плити. У сковорідці смажилися котлетки, на другій конфорці в каструлі варилися макарони. Ірина взялася перевертати котлетки, як раптом задзвонив її телефон. Жінка відклала лопатку вбік, взяла слухавку і трохи поговорила з сином. Ірина завершила розмову і кинулася зливати воду з макаронів. У цей момент знову пролунав дзвінок. Але вже у двері! Жінка зняла фартух, під яким була сукня з вишивкою по краю подолу. Вона пройшла в коридор, подивилася у вічко й застигла від побаченого

Ірина стояла на кухні біля плити. У сковорідці смажилися котлетки, на другій конфорці в каструлі варилися макарони. Невигадлива вечеря, а чи багато їй треба? У такому віці звичайні страви з меню їдальні здаються цілком ще нічого. Ірина взялася перевертати котлетки,…

Наталя з Юрієм вирішили відвідати свекра та свекруху. – Мамо, ми у гості, – вигукнув з порога Юрко. Ірина Михайлівна та Анатолій Степанови вийшли в коридор. – Проходьте, – усміхнулася свекруха, побачивши сина та невістку. – Зараз я щось на стіл приготую. Наталю, допоможеш? – Звісно! – відповіла невістка. – Ні! Нам з Наталею та Юрком потрібно серйозно поговори, – раптом сказав свекор. Наталя з Юрком пішлу у кімнату за Анатолієм Степановичем. – Ну що дорогенька, догралася!? – єхидно сказав свекор до невістки і кинув на стіл якийсь конверт. Наталя з Юрком відкрили конверт, прочитали лист і застигли від прочитаного

Про те, що свекор її невзлюбив із самого початку, Наталя здогадалася одразу. Хоча щиро не розуміла, у чому причина. Зазвичай можуть невзлюбити за походження, зовнішній вигляд, малоосвіченість, спосіб життя. Але у випадку з Наталією все було не так: її батьки…

Надія Василівна насипала курочкам зерна, трохи підмела на подвірʼї й пішла на кухню. – Господи, вже девʼята вечора, а я ще навіть не повечеряла! – вигукнула вона. Жінка швиденько начистила картопельки, зробила простенький салатик і дістала трохи хліба. Щойно вона сіла за стіл, як раптом на подвірʼї почувся якийсь шум. – Невже прийшов хтось? – здивовано пробурмотіла старенька. – Так пізно вже… Вона поволі встала з-за столу і вже збиралася йти на вулицю, як раптом вхідні двері відчинилися самі! Надія Василівна глянула за поріг і не повірила своїм очам

Захару здавалося, що попереду його чекає світле і безхмарне життя, тому що він був задерикуватим, активним і життєлюбним. Закоханість Захара наздогнала у шістнадцять років, це було перше кохання. Але як потім виявилося не було взаємності, і та однокласниця на нього…

– Мамо, а чому ти в темряві сидиш? – Катя забігла в гості до батьків, клацнула кнопкою вимикача. – І де тато? Валентина Миколаївна повернула до дочки обличчя, і Катя застигла. Мама виглядала дуже погано. – Що сталося? – захвилювалася Катя. – З татом погано щось? Не мовчи! – Твого батька для мене більше не існує, – тихо, але твердо відповіла Валентина Миколаївна. – Після двадцяти п’яти років спільного життя він таке влаштував! – Що він зробив? Що влаштував? – Катя здивовано дивилася на матір, нічого не розуміючи

– Мамо, а чому ти в темряві сидиш? – Катя тільки що забігла в гості до батьків, клацнула  кнопкою вимикача. – І де тато? Валентина Миколаївна повернула до дочки обличчя, і та застигла. Мама виглядала погано – втомлена, змарніла, круги…

Олексій тихо зайшов у квартиру. Він зачинив двері, роззувся й одразу пішов у ванну. Олексій зачинив двері й став під душ. Раптом у ванну постукали. Олексій почув голос своєї дружини Ірини. – Коханий, це ти? – запитала Ірина. – Ти повернувся з роботи? – Я, кохана, – єлейним голоском відповів Олексій. – Хвилин через десять вийду. – Я чекаю на тебе на кухні, – строго сказала Ірина. – Хочу з тобою серйозно поговорити. Олексій оторопів. Він зрозумів, що дружина якась незадоволена. – Поговорити? – весело перепитав він. – Твоя куртка пахне чужими жіночими парфумами! – раптом сказала Ірина. Олексій застиг від несподіванки

Намагаючись все робити якомога тихіше, Олексій обережно зайшов до квартири. Прислухався. На кухні розмовляли. – Ірина з доньками, – подумав він. – Вони на кухні, і не чули, як я зайшов, інакше вже всі вибігли б сюди. Це добре, що…

Тетяна Андріївна йшла додому з важкими пакетами продуктів у руках. Жінка сумно подивилася на пісочницю, де гралися діточки. Вона зітхнула – у них з чоловіком дітей не було. Тетяна вже доходила до свого будинку, як раптом застигла від несподіванки! Назустріч їй ішов якийсь молодик і вів за ручку маленького хлопчика… Тетяна очі вирячила від здивування і ще раз глянула на чоловіка. – Не може бути! – тільки й подумала вона. Тетяна Андріївна аж пакети поставила на землю від побаченого

Тетяна Андріївна йшла додому з важкими пакетами продуктів у руках. Жінка сумно подивилася на пісочницю, де гралися діточки. Тетяна зітхнула – у них з чоловіком дітей не було. Вона вже доходила до будинку, як раптом застигла від несподіванки! Назустріч їй…

Ігор приїхав з роботи пізно. Він мовчки сів вечеряти. – Любий, а чому ти не приїхав мене провідати, як я була слаба? – запитала його дружина Наталя. Ігор раптом перестав їсти. – Я працював, – похмуро сказав він. – Та я так і подумала, що ти переживав за мене, – сказала жінка. – Правильно подумала, – сказав Ігор. Наталя підійшла і обійняла чоловіка за плечі… І тут раптом він забрав її руки! Наталя оторопіла. – Господи! – несподівано вигукнув чоловік. – Як ти мені набридла! Інша у мене, давно! Красива й молода… Наталя не розуміла, що відбувається

Наталя клопотала на кухні. Незабаром повернеться її чоловік. Зголоднілий. Треба приготувати ситний обід. У духовці вже тушкується курочка, а на плиті мліє борщик. А в холодильнику охолоджується біленька. Нехай уже для апетиту буде йому трішки… У неї дуже хороший чоловік,…

– Ну що ж ви робите? – вигукнула Віка зайшовши в кімнату. Свекруха продовжувала збирати речі Вікторії. – Ви про онука хоч подумали? – сказала невістка. Віра Іванівна застигла. – Про якого онука? Ти ж його нагуляла! Синові моєму це все навіщо? От і пішов від тебе! – єхидно сказала Віра Іванівна. – Що за нісенітниці? Іван на заробітки поїхав, грошей заробити, – здивувалася Віка. – Ну які заробітки? Які? До Люди він переїхав! – раптом сказала свекруха. – Як до Люди? Як переїхав? – Віка здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

– Віра Іванівна! Ну що ж ви робите? Свекруха продовжувала збирати речі Вікторії. – Ви про онука хоч подумали? Віра Іванівна застигла. – Про якого онука? Якого ще онука? Нагуляла не зрозумій де, ось і сама тепер думай що тобі…

Оля прокинулася рано, приготувала сніданок, зробила чоловікові на роботу бутерброди. Микола, швидко поснідав, взяв бутерброди, і пішов на роботу. Він спускався сходами, як раптом зустрів нових сусідів, які носили речі в квартиру. Не зміг Микола повз пройти, люди похилого віку, як не допомогти. Він допоміг занести декілька коробок. – Візьми, синку за твою допомогу, – нова сусідка дістала щось з сумки і поклала в кишеню Миколи. Він спробував відмовутися, але сусіди наполягли. А ввечері Микола показав дружині, що дали йому нові сусіди, Оля глянула і застигла від несподіванки

— Оля, а ти бачила, що у квартирі тієї бабусі, баби Тані, якої нещодавно не стало, хтось живе? Вони з її квартири виходили, видно, у нас нові сусіди, треба буде з ними обов’язково познайомитися, – повідомив одного разу за вечерею…

Яна чекала брата біля під’їзду в машині. – Ну що, поїхали? – сказав Олексій, сівши в авто. Сестра рушила з місця. – Як думаєш, навіщо тітка Жанна нас покликала? – Запитав Олексій сестру. – Це так на неї не схоже. – Поняття не маю, – відповіла Яна. Через пів години вони вже були біля будинку тітки. – Щось я хвилююся! – зітхнула Яна, припаркувавши авто. – Ну, пішли. Зараз все і дізнаємося, – сказав Олексій, виходячи з машини. Але Яна навіть уявити  не могла, навіщо тітка Жанна запросила їх до себе

– Як думаєш, навіщо тітка Жанна нас покликала? – Запитав Олексій сестру. – Це так на неї не схоже. – Поняття не маю, – відповіла Яна. Вона не любила здогадуватися, переживати. Покликала їхня тітка приїхати – вона заїхала за братом,…

Повернутись вверх