Пліткарка

Жіночий журнал

Людмила з чоловіком приїхали у гості до батьків. Поки Дмитро паркував машину, Люда піднялася до мами. – Привіт! А я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, – єхидно сказала Ірина Федорівна. – Мамо, поки Дмитра немає, я маю тобі дещо розповісти, – з порога заявила дочка. – Так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш!  – Ще щось відкрилося? – Ірина Федорівна картинно підняла брови і стала слухати дочку. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй дочка про її зятя

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила з чоловіком приїхали у гості до батьків. Поки Дмитро паркував машину, Люда піднялася до мами. – Привіт! А я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, – єхидно сказала Ірина Федорівна. – Мамо, поки Дмитра немає, я маю тобі дещо розповісти, – з порога заявила дочка. – Так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш!  – Ще щось відкрилося? – Ірина Федорівна картинно підняла брови і стала слухати дочку. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй дочка про її зятя

Ірина Федорівна мовчки, з ледве вловимим сарказмом дивилася, як зять, дочка та її онук Ігор збираються додому. Діма одягнувся сам, допоміг малюкові Ігорчику застебнути куртку і натягнути чобітки.  – Сину, скажи бабусі – бувай і ручкою помахай. Ось розумник. Люда,…

В Сашка не стало сестри Ганни. Вже наступного дня він поїхав у село, де вона жила. Хату Ганни Сашко знайшов швидко. Він глянув на будинок і дуже здивувався. Це була напіврозвалена хатинка. Як у ній могли жити люди залишалося величезною загадкою… Поминки Ганни пройшли швидко. На цвинтарі окрім нього та сусідки нікого не було. Запрошувати в будинок Сашко нікого не став. Дав грошей сусідці і попросив її щось організувати… Але коли сусідка йому дещо розповіла про Ганну, Сашко оторопів від несподіванки. Він не знав, що тепер робити

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Сашка не стало сестри Ганни. Вже наступного дня він поїхав у село, де вона жила. Хату Ганни Сашко знайшов швидко. Він глянув на будинок і дуже здивувався. Це була напіврозвалена хатинка. Як у ній могли жити люди залишалося величезною загадкою… Поминки Ганни пройшли швидко. На цвинтарі окрім нього та сусідки нікого не було. Запрошувати в будинок Сашко нікого не став. Дав грошей сусідці і попросив її щось організувати… Але коли сусідка йому дещо розповіла про Ганну, Сашко оторопів від несподіванки. Він не знав, що тепер робити

Олександр був на роботі коли йому зателефонували і повідомили про те, що не стало його рідної сестри… Великого горя, від цієї звістки, він не відчув, бо з Ганною майже не спілкувався. Сам Сашко був пізньою дитиною і на момент його…

– Сергію, мене на день народження запросили. Юля, навчалися разом, ти її не знаєш. За місто, з ночівлею, – набравшись сміливості, Олена вранці попередила чоловіка. – Не зрозумів? – здивувався Сергій. – Що не зрозумілого? Завтра увечері повернуся. Їжі на два дні вам вистачить, – Олена вирішила не відступати. – Гаразд. Постарайся повернутися раніше, – неохоче погодився він. Ввечері, після роботи Олена красиво одяглася, зробила зачіску, легкий макіяж, викликала таксі і поїхала до Юлі. Але Олена навіть уявити не могла, що на неї чекає після її повернення додому

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Сергію, мене на день народження запросили. Юля, навчалися разом, ти її не знаєш. За місто, з ночівлею, – набравшись сміливості, Олена вранці попередила чоловіка. – Не зрозумів? – здивувався Сергій. – Що не зрозумілого? Завтра увечері повернуся. Їжі на два дні вам вистачить, – Олена вирішила не відступати. – Гаразд. Постарайся повернутися раніше, – неохоче погодився він. Ввечері, після роботи Олена красиво одяглася, зробила зачіску, легкий макіяж, викликала таксі і поїхала до Юлі. Але Олена навіть уявити не могла, що на неї чекає після її повернення додому

– Мамо, що на сніданок? – Аліна здивовано подивилася на порожній стіл та відчинила холодильник. – Олено, Андрійко сік розлив. Де моя синя кофта? Олено! – гукав із кімнати Сергій. – Мааааамо! Шкарпетки мокрі. – озвався Андрійко, мабуть, уже наступивши…

Марія прийшла у гості до бабусі, принесла заодно їй і продуктів. Дівчина якраз викладала продукти в холодильник, а Валенитна Іванівна пила за столом чай. – Ти б мені Тетяну покликала, – раптом сказала до Марії Валентина Іванівна. – Навіщо? – здивувалася внучка. – Ви ж з мамою не сильно ладнаєте. – Сказала – клич, значить, так треба! – категорично заявила Валентина. Марія взяла телефон і подзвонила мамі. Тетяна пообіцяла приїхати за годину. Але Марія навіть і здогадатись не могла, навіщо бабуся викликала її матір

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія прийшла у гості до бабусі, принесла заодно їй і продуктів. Дівчина якраз викладала продукти в холодильник, а Валенитна Іванівна пила за столом чай. – Ти б мені Тетяну покликала, – раптом сказала до Марії Валентина Іванівна. – Навіщо? – здивувалася внучка. – Ви ж з мамою не сильно ладнаєте. – Сказала – клич, значить, так треба! – категорично заявила Валентина. Марія взяла телефон і подзвонила мамі. Тетяна пообіцяла приїхати за годину. Але Марія навіть і здогадатись не могла, навіщо бабуся викликала її матір

Кому що дістається у спадок, а Тетяні Миколаївні дісталася свекруха. Причому колишня. Із її сином Юрієм Тетяна прожила близько десяти років. До речі, Валентина Іванівна була проти цього шлюбу. Тому що, на її думку, єдиний син Юрочка був гідний більшого….

Андрій сидів у ресторані і чекав свою кохану Інну. У кишені піджака в нього була коробочка з обручкою. Він хотів зробити коханій пропозицію. Він знав, що вона погодиться і давно чекає цього. Нарешті, відчинилися двері і зайшла вона, його Інна. Виглядала дівчина трохи схвильованою. Андрій підвівся з-за столу. – Привіт, нам треба з тобою поговорити, – сказала дівчина. – Звичайно, я теж хочу поговорити з тобою, у мене для тебе сюрприз! – радісно вигукнув Андрій. – Гаразд, не будемо тягнути, – раптом сказала Інна. – Це наша остання зустріч… Андрій застиг, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сидів у ресторані і чекав свою кохану Інну. У кишені піджака в нього була коробочка з обручкою. Він хотів зробити коханій пропозицію. Він знав, що вона погодиться і давно чекає цього. Нарешті, відчинилися двері і зайшла вона, його Інна. Виглядала дівчина трохи схвильованою. Андрій підвівся з-за столу. – Привіт, нам треба з тобою поговорити, – сказала дівчина. – Звичайно, я теж хочу поговорити з тобою, у мене для тебе сюрприз! – радісно вигукнув Андрій. – Гаразд, не будемо тягнути, – раптом сказала Інна. – Це наша остання зустріч… Андрій застиг, не розуміючи, що відбувається

Андрій почував себе неймовірно щасливим. Сьогодні він нарешті побачиться з Інною. І не просто побачиться, а зробить дівчині пропозицію! Всі ці три місяці, що вони не бачилися, він постійно думав про неї і остаточно зрозумів, що Інна це та сама…

Олексій зайшов до свого друга у гості. Роман накрив стіл, посиділи трохи по-чоловічому. – Там теща мені солених огірочків передала баночку! Зараз принесу, – сказав Роман і вийшов на кухню. Олексій підвівся, щоб трохи походити і розім’ятися. Засидівся. Його увагу привернула порцелянова статуетка біля телевізора, якої раніше він у Романа не бачив. Олексій підійшов ближче, роздивився і застиг від побаченого. – Як ти міг так вчинити зі мною! – тільки й вигукнув Олексій, коли Роман повернувся в кімнату

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій зайшов до свого друга у гості. Роман накрив стіл, посиділи трохи по-чоловічому. – Там теща мені солених огірочків передала баночку! Зараз принесу, – сказав Роман і вийшов на кухню. Олексій підвівся, щоб трохи походити і розім’ятися. Засидівся. Його увагу привернула порцелянова статуетка біля телевізора, якої раніше він у Романа не бачив. Олексій підійшов ближче, роздивився і застиг від побаченого. – Як ти міг так вчинити зі мною! – тільки й вигукнув Олексій, коли Роман повернувся в кімнату

– Вітаю тебе з першою річницею нашого весілля, – сказав Олексій, вручаючи дружині букет її улюблених орхідей і маленьку коробочку. – Дякую тобі велике, – вигукнула Вероніка, відкриваючи коробочку, в якій опинилися гарненькі золоті сережки з блакитним топазом. – Яка…

Марина була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила доглядальниця матері. – Марино, приїжджайте, вашої мами не стало, – сумно сказала Віра. Марина одразу ж зателефонувала сестрі Каті, повідомвла цю сумну звістку і поїхала до матері. Жінка сама все підготувала, організувала. Катя приїхала лише на наступний день. Провели матір в останню путь. Після прощання Катя підійшла до Марини. – Нам треба поговорити! – раптом сказала Катерина. – Добре. Зараз люди розійдуться, поговоримо, – погодилася вона. Але Марина і уявити не могла, що скаже їй сестра

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила доглядальниця матері. – Марино, приїжджайте, вашої мами не стало, – сумно сказала Віра. Марина одразу ж зателефонувала сестрі Каті, повідомвла цю сумну звістку і поїхала до матері. Жінка сама все підготувала, організувала. Катя приїхала лише на наступний день. Провели матір в останню путь. Після прощання Катя підійшла до Марини. – Нам треба поговорити! – раптом сказала Катерина. – Добре. Зараз люди розійдуться, поговоримо, – погодилася вона. Але Марина і уявити не могла, що скаже їй сестра

Коли народилася Катя, у сім’ї вже була шестирічна донька Марина. Батьки душі не чули в Катрусі, бо вона була довгоочікувана та рідна. А Марину взяли на виховання, коли їй було три роки, її мати, рідної сестри батька не стало. Ніхто…

Віктор пив каву, коли на кухню увійшла дружина. – Алло, нам треба поговорити, – раптом сказав чоловік. – Продовжувати жити так, як ми живемо, неможливо. У нас кудись випарувалися спільні інтереси. – Вітя, ти що таке говориш? – здивувалася Алла. – Нам треба розлучитися. Я покохав іншу! – продовжив Віктор. – Я думав мій батько не одобрить це рішення, адже це суперечить принципам яких він мене вчив. Але сьогодні я з ним поговорив! Алла застигла почувши таке. – Вітя! Твого батька вже рік, як не стало! – Алла здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор пив каву, коли на кухню увійшла дружина. – Алло, нам треба поговорити, – раптом сказав чоловік. – Продовжувати жити так, як ми живемо, неможливо. У нас кудись випарувалися спільні інтереси. – Вітя, ти що таке говориш? – здивувалася Алла. – Нам треба розлучитися. Я покохав іншу! – продовжив Віктор. – Я думав мій батько не одобрить це рішення, адже це суперечить принципам яких він мене вчив. Але сьогодні я з ним поговорив! Алла застигла почувши таке. – Вітя! Твого батька вже рік, як не стало! – Алла здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Віктор йшов пухким снігом, а в пам’яті був той холодний жовтень минулого року. Цей день, коли він дізнався з телефонного дзвінка, що батька не стало. Людини, яка була поряд з ним протягом усього його життя, не стало. Спочатку хотів вигукнути…

Ольга з подругою Христиною сиділи в кафе. Ольга їла салат, а Христина замовила собі тістечко. – Олю, я хочу з тобою порадитися, – несподівано сказала Христина. – Ну кажи вже, що там в тебе сталося! – посміхнулась Ольга. – Розумієш, тут така ситуація, – сказала дівчина. – В мене є чоловік… Ми кохаємо один одного, але поки що не можемо бути разом. А я дуже хочу! Тільки не знаю, що робити… Ой, а я ж маю його фото. Дивись! Христина дістала телефон і показала фото. Ольга глянула на екран і оторопіла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга з подругою Христиною сиділи в кафе. Ольга їла салат, а Христина замовила собі тістечко. – Олю, я хочу з тобою порадитися, – несподівано сказала Христина. – Ну кажи вже, що там в тебе сталося! – посміхнулась Ольга. – Розумієш, тут така ситуація, – сказала дівчина. – В мене є чоловік… Ми кохаємо один одного, але поки що не можемо бути разом. А я дуже хочу! Тільки не знаю, що робити… Ой, а я ж маю його фото. Дивись! Христина дістала телефон і показала фото. Ольга глянула на екран і оторопіла від побаченого

Оля прокинулася рано, о п’ятій годині, і подивилася у вікно. Мрячив дрібний дощ, небо було затягнуте хмарами. Поруч спав чоловік, Артем, з яким вони прожили чотирнадцять років. Чи кохала вона його? Спочатку думала, що так. Була романтика, побачення, перше освідчення…

Уляна повернулася в кімнату гуртожитку, її подруга Настя гірко плакала. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Батька не стало, – схлипнула Настя. – Завтра прощання. – Я поїду з тобою, підтримаю, – заспокоювала подругу Уляна. Вранці дівчата приїхали до Насті додому. З будинку на зустріч вийшла мама Насті. – Боже мій! І де ти її знайшла? – раптом сказала мама Насті. – Це ж сестра твоя! – Яка сестра? Це моя подруга, – здивувалася Настя. – Ні, доню! Це твоя сестра! – наполягла жінка і назвала точну дату народження Уляни. Уляна застигла від почутого, незрозумілим поглядом дивилася то на Настю, то на її матір

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Уляна повернулася в кімнату гуртожитку, її подруга Настя гірко плакала. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Батька не стало, – схлипнула Настя. – Завтра прощання. – Я поїду з тобою, підтримаю, – заспокоювала подругу Уляна. Вранці дівчата приїхали до Насті додому. З будинку на зустріч вийшла мама Насті. – Боже мій! І де ти її знайшла? – раптом сказала мама Насті. – Це ж сестра твоя! – Яка сестра? Це моя подруга, – здивувалася Настя. – Ні, доню! Це твоя сестра! – наполягла жінка і назвала точну дату народження Уляни. Уляна застигла від почутого, незрозумілим поглядом дивилася то на Настю, то на її матір

– Уляно, за тобою бабуся прийшла, – вигукнув однокласник Славко. – Он, чекає на тебе… А за мною ще не прийшли. Я б і один пішов, та мені не дозволяють. Коли Уляна ходила до дитячого садка, вона ще так не…

Повернутись вверх