Олена поїхала на все літо до бабусі в гості. Вона вийшла на сільській зупинці і попрямувала до бабусиної хати. Дівчина відкрила хвіртку. Старенька вже її чекала. – Привіт, внучечко! – почала вона її обіймати. – Ну, ходи до хати! Мий руки і будемо вечеряти. Я борщику наварила, ох і смачний… – Бабусю, а ти що сама? – запитала Олена, заходячи в хату. – А де Таня? Таня була тіткою Олени. – А, так Таня з нареченим у місто поїхали! Заяву подавати приїдуть… – махнула рукою старенька. – З яким ще нареченим? – здивувалася Олена. Вона не розуміла, що відбувається

Олена любила влітку приїжджати в село до бабусі. Точніше вона любила приїжджати до її дочки – тітки Тетяни, хоча тіткою вона її не називала – просто Таня. Та й різниця у віці в них всього дев’ять років. Спочатку Таня ставилася…

Настя затишно вмостилася на дивані. Сьогодні вона вирішила нічого не робити. Чоловік був у відрядженні, а син у бабусі. Раптом задзвонив телефон. Дзвонила її подруга Катя. – Привіт, Катрусю! – сказала Настя. – Настю, привіт! Сто років не чула тебе, як ви там? – Ой, та все, як завжди. Вадим у відрядженні зараз, Сашко у бабусі, а я тут на дивані розляглася, як королева! – Зрозуміло, – сказала Катя. – Настю, мені треба тобі дещо розповісти. Це стосується твого чоловіка… Я дуже за тебе переживаю! – Господи, та що ж там таке?! – Настя не розуміла, що відбувається

Настя затишно вмостилась на дивані. Гаряча кава, улюблені цукерки, можна подивитися цікавий фільм. У свій вона вихідний вирішила дозволити собі нічого не робити. Чоловік був у відрядженні, син у бабусі, можна навіть не готувати сьогодні. Раптом задзвонив телефон. Дзвонила її…

Ірина встала рано. А як же ж?! У її чоловіка Петра сьогодні день народження. Вона начистила картоплі, дістала квашеної капусти, покришила туди цибулю. – Посмажу картоплі, – вирішила Ірина. – А потім видно буде… Раптом на кухні з’явився її чоловік Петро і одразу кинувся до холодильника. – Ти збираєшся мій день народження справляти, чи ні?! – запитав він. – Сам бачиш, що у холодильнику нічого немає… – Ох і дав Бог дружину! – махнув рукою Петро і взяв свій телефон. – Мамо! – гукнув він у слухавку. –Ти можеш приїхати і щось приготувати? Ірина очі вирячила від несподіванки

Петро повернувся пізно і веселий. Ірина, яка вийшла у коридор зустріти чоловіка, сумно опустила очі. – Чого ти одразу засумувала? – спитав той. – У чоловіка завтра день народження, а ти сумна! – Ти вже три дні його відзначаєш… –…

– Синку, ми з матір’ю запрошуємо вас у село, відзначити Восьме березня! – сказав у слухавку Василь Степанович. – Добре, завтра приїдемо! – сказав Федір… Поговоривши зі старшим сином, Василь Степанович одразу зателефонував молодшому. – Синку, добрий вечір, – привітався він з Іваном. – Іване, тут така справа. Приїжджайте завтра до нас на свято. Я матері сюрприз зробити захочу. – Добре, тату. Чекайте, – сказав той… Прокинувшись вранці, Василь Степанович раптом побачив, що дружини вдома нема! Він зайшов на кухню й застиг від несподіванки. На кухонному столі лежала записка. Чоловік прочитав її й оторопів

– Синку, ми з матір’ю запрошуємо вас до нас у село, відзначати Восьме березня, – сказав у слухавку Василь Степанович – Тату, ти серйозно? Не жартуєш? – перепитав його Федір – А чого ж це я жартувати маю? Ми вас…

В Ірини не стало чоловіка Олександра. Після поминок, жінка вирішила розібрати їх старі речі. Ірина взяла пальто чоловіка і раптом знайшла в кишені якийсь дивний конверт. Судячи зі штампу, йому було двадцять років. – Значить ми з Сашком вже кілька років були одружені! – подумала Ірина. Надісланий він був на адресу, де раніше жили батьки чоловіка. Ірина відкрила конверт і ахнула! Там була всього одна фотографія… Всього одна фотографія, але яка! На ній були двоє – чоловік Ірини і якась красуня брюнетка! Ірина не вірила своїм очам

Ірина знайшла того листа під час переїзду на нову квартиру. Після того, як раптово не стало її чоловіка Сашка вони з дорослою донькою вирішили роз’їхатися. Дочка вже давно жила з хлопцем на орендованій квартирі, і жити з мамою не хотіла….

Олег повернувся додому з роботи. Чоловік за цілий день дуже втомився та зголоднів. – Оксано, а що на вечерю? – запитав Олег, зайшовши в кімнату, де сиділа дружина. – Олежик, там візьми! – махнула рукою дружина в сторону кухні. Олег зайшов на кухню, на плиті, нічого не було. – Знову забула розігріти, – вирішив він. Чоловік відкрив холодильни, щоб знайти щось смачненьке. Олег заглянув всередину і застиг від побаченого

– Оксано, а що на вечерю? – Запитав Олег. Він прийшов з роботи дуже голодний. – Олежик, там візьми! – махнула дружина рукою на холодильник. Довгий та важкий огляд холодильника ні до чого не призвів. Він знайшов “там” лише яйця…

– Ліля, може завтра до моєї матері в гості з’їзди, – сказав за вечерею Михайло до дружини. – І їй в радість буде, і тобі свіже повітря на користь. – Звісно, поїду! – усміхнулася Ліля. Наступного дня Михайло провів дружину на маршрутку, і Ліля поїхала до свекрухи у гості. За годину телефон Михайла задзвонив. Дзвонила Ліля. – Ну що доїхала? – запитав одразу він. – Михайле, тут у Віри Іванівни таке робиться! Приїжджай скоріше! – раптом сказала дружина. Михайло кинув всі справи і поїхав до матері в село, чоловік під’їхвав до її будинку і застиг від побаченого

У своїх мріях Михайло завжди хотів купити матері будиночок та перевезти її туди. Все життя Віра Іванівна ростила сина одна, блукаючи по орендованих квартирах і працюючи на кількох роботах одночасно. Батька Михайла не стало, коли тому було всього два рочки,…

Галя прокинулась рано. Вона швидко зібралася і пішла в магазин. Через годину Галя повернулась додому з пакетом продуктів у руці. Вона виклала все на стіл. – Ну от зараз картопельки зварю, – промовила Галя вголос. – Ну й кабачків насмажу, щось так захотілося мені… Галя начистила картоплі й поставила варитися. Вона вже нарізала кабачки і дістала сковорідку, як раптом за вікном почувся якийсь шум. Галя визирнула у вікно на кухні й застигла від побаченого

– І всі метушаться, метушаться, – бурчала баба Катя, перекладаючи одяг у себе в шафі. – У людей все по поличках, все в порядку, а в моїх – цілий день тільки чіпляються один до одного! Тому й справи всі стоять,…

Марійка зі своєю тіткою Тетяною приїхали з міста додому в село. – Тітко Тетяно, зайдемо ще в магазин по хліб, – сказала Марійка. Вони зайшли в магазин. Якісь двоє молодиків захоплено дивилися на них. – Чого дивитеся? – буркнула продавчиня. – Нема чого на міських задивлятися! А ви, дівчата, до кого приїхали? – Тітко Ларисо, так я ж Марійка, племінниця Тетяни! – сказала дівчина. – Марійка? – перепитала продавчиня. – Давно тебе не було! А це подружка твоя? – жінка кивнула в бік Тетяни. – Лариско, ти чого це? – раптом розсміялася Тетяна. Продавчиня глянула на жінку і не повірила своїм очам

Тетяна крутилася на кухні і поглядала у вікно. Сьогодні вона чекала гостей. Приїжджала її єдина племінниця! Стіл був накритий, а свіженький пиріг стояв під рушником. Марійку, доньку рідної сестри, Тетяна не бачила більше десяти років. В її пам’яті вона залишалася…

Тамара поверталася з роботи додому, жінка відкрила хвіртку, як раптом помітила, що в брамі встромлений якийсь лист. Тамара дістала його, глянула на конверт. Адресатом був її чоловік Іван. – Дивно, хто ж це моєму чоловіку пише? – подумала жінка. Тамара швидко зайшла в будинок, сіла на кухні за стіл. Вона відкрила конверт, прочитала лист і застигла від прочитано. – Ось, значить, як, Іване…Та що ж це робиться? – тільки й заголосила жінка. – Краще б я взагалі не відкривала цей лист!

«Здрастуйте, Іване. Я сусідка Валентини. Сталася біда: Валі сьогодні не стало, її син залишився сам. Знаю, що ви ніколи не бачили вашого сина Василька. Він чудовий хлопчик, йому вже шість років. Василь дуже схожий на вас просто копія. Розумію, що…

Повернутись вверх