Пліткарка

Жіночий журнал

– Що тобі подарувати на твій ювілей? – запитав Іван свою дружину Ольгу. – Але тільки в межах розумного! – У межах розумного?! – ахнула жінка. – Тоді нічого не даруй! – Ну ти Олю, давай не починай, – сказав Іван. – Всі ж прийдуть з подарунками, красиві слова будуть говорити. Я, як твій чоловік не повинен осоромитися, що з подарунком, що з промовою. – Залишайся самим собою, – сказала Ольга. – А щоб тобі було не витратно, подаруй мені… Ольга нахилилась до Івана і щось прошепотіла йому на вухо. Іван очі витріщив від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Що тобі подарувати на твій ювілей? – запитав Іван свою дружину Ольгу. – Але тільки в межах розумного! – У межах розумного?! – ахнула жінка. – Тоді нічого не даруй! – Ну ти Олю, давай не починай, – сказав Іван. – Всі ж прийдуть з подарунками, красиві слова будуть говорити. Я, як твій чоловік не повинен осоромитися, що з подарунком, що з промовою. – Залишайся самим собою, – сказала Ольга. – А щоб тобі було не витратно, подаруй мені… Ольга нахилилась до Івана і щось прошепотіла йому на вухо. Іван очі витріщив від почутого

Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий рубіж, поворот в нове життя. – В нове? – посміхнулася своїм думкам Оля. – Яке нове? Навпаки, старе життя, старість не за горами… – Ти більше…

Софія цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її дочка приведе нареченого. І ось стіл накритий, все готово. – Ідуть! – глянувши вкотре у вікно, вигукнула майбутня теща. Молоді зайшли в квартиру. – Мамо, знайомся! Це – Олег, – представила Таїса хлопця. – Дуже приємно, Софія Станіславівна. Що ми в коридорі стоїмо? Заходьте! – усміхнулася господиня. Всі сіли за стіл, перекусили, порозмовляли про те, про се. – Ой! –  раптом сплеснула руками майбутня теща. – Забула головне спитати. Яким буде майбутнє прізвище у моєї дочки? Олег сказав їй своє прізвище, після чого Софія аж очі вирячила від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Софія цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її дочка приведе нареченого. І ось стіл накритий, все готово. – Ідуть! – глянувши вкотре у вікно, вигукнула майбутня теща. Молоді зайшли в квартиру. – Мамо, знайомся! Це – Олег, – представила Таїса хлопця. – Дуже приємно, Софія Станіславівна. Що ми в коридорі стоїмо? Заходьте! – усміхнулася господиня. Всі сіли за стіл, перекусили, порозмовляли про те, про се. – Ой! –  раптом сплеснула руками майбутня теща. – Забула головне спитати. Яким буде майбутнє прізвище у моєї дочки? Олег сказав їй своє прізвище, після чого Софія аж очі вирячила від здивування

Сьогодні дочка приведе свого нареченого знайомитися. Софія Станіславівна вже почала звикати до цього, за два роки вже четвертий. Попередні кандидати у зяті їй не сподобалися. Сама вона в молодості помилок зробила чимало, тому зараз і без чоловіка, а донька має…

Дмитро повертався додому з роботи, як раптом біля свого будинку він помітив, що з якоїсь машини вийшла жінка дуже схожа на його Галю. – Дивно, і звідки це вона приїхала? – подумав він. Дмитро піднявся на свій поверх, зайшов у квартиру і застиг на міці. Галина в кімнаті складала речі у валізу. – Що відбувається? – запитав Дмитро. – Я йду від тебе, – тихо сказала Галина. – Чому? Що сталося? – здивувався він. – Ти сам знаєш чому! – відповіла жінка. – Галю, я справді не розумію! Поясни! – Дмитро здивовано дивився на Галину, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро повертався додому з роботи, як раптом біля свого будинку він помітив, що з якоїсь машини вийшла жінка дуже схожа на його Галю. – Дивно, і звідки це вона приїхала? – подумав він. Дмитро піднявся на свій поверх, зайшов у квартиру і застиг на міці. Галина в кімнаті складала речі у валізу. – Що відбувається? – запитав Дмитро. – Я йду від тебе, – тихо сказала Галина. – Чому? Що сталося? – здивувався він. – Ти сам знаєш чому! – відповіла жінка. – Галю, я справді не розумію! Поясни! – Дмитро здивовано дивився на Галину, нічого не розуміючи

Дмитро зачинив двері зсередини, повернувши ключ в замку, все ще чуючи, як звук каблуків Галини, що йде до ліфтів, затихає вдалині. У коридорі відчувався трохи відчутний аромат її парфумів. Ось і закінчилася ця історія довжиною в рік. Дмитро перейшов із…

Віра вийшла погуляти зі своєю подругою Сонею. – Ой, я телефон забула, – зупинилася вона на півдорозі. – Мама ж моя слаба вдома. А раптом щось станеться? Віра побігла додому. Вона відкрила двері своїм ключем і несподівано почула, що мати розмовляє з кимось по телефону. Віра взяла з тумбочки мобільний і хотіла вже йти, як раптом прислухалась… Говорили явно про неї! – Та гуляти вона пішла, не чує… – казала мати комусь в слухавку. – Я теж за тобою скучила! Ще трохи поживу за рахунок дочки і грошенят в неї позичу… Віра застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра вийшла погуляти зі своєю подругою Сонею. – Ой, я телефон забула, – зупинилася вона на півдорозі. – Мама ж моя слаба вдома. А раптом щось станеться? Віра побігла додому. Вона відкрила двері своїм ключем і несподівано почула, що мати розмовляє з кимось по телефону. Віра взяла з тумбочки мобільний і хотіла вже йти, як раптом прислухалась… Говорили явно про неї! – Та гуляти вона пішла, не чує… – казала мати комусь в слухавку. – Я теж за тобою скучила! Ще трохи поживу за рахунок дочки і грошенят в неї позичу… Віра застигла від почутого

Після школи Віра поїхала у велике місто, щоб продовжити навчання. Якось пішла з подругами в клуб і там познайомилася зі Стасом. Міський красень, його батьки поїхали на рік у закордонне відрядження. Вона закохалася в нього без пам’яті і невдовзі переїхала…

Сашко смажив картолю, коли з роботи повернулася дружина. Тетяна мовчки зайшла на кухню, сіла за стіл. – Зараз тільки цибульки додам, протушкується і будемо вечеряти, – усміхнувшись сказав Сашко. Тетяна дивилася в підлогу і не сказала ні слова. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Вибач, я так винна перед тобою! – раптом сказала дружина. – Ти про що? – здивувався Сашко. – Нам краще розлучитися! – тихо сказала Таня. – Ти так жартуєш? Чому розлучитися? – не зрозумів він. Тетяна все розповіла чоловіку. Сашко вислухав дружину і аж очі вирячив від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сашко смажив картолю, коли з роботи повернулася дружина. Тетяна мовчки зайшла на кухню, сіла за стіл. – Зараз тільки цибульки додам, протушкується і будемо вечеряти, – усміхнувшись сказав Сашко. Тетяна дивилася в підлогу і не сказала ні слова. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Вибач, я так винна перед тобою! – раптом сказала дружина. – Ти про що? – здивувався Сашко. – Нам краще розлучитися! – тихо сказала Таня. – Ти так жартуєш? Чому розлучитися? – не зрозумів він. Тетяна все розповіла чоловіку. Сашко вислухав дружину і аж очі вирячив від здивування

-Сашко, я подаю на розлучення… Ні, не так! Сашко, останнім часом ми з тобою віддалилися один від одного!…Ні, знову не так…Сашко, нам треба серйозно поговорити… – Тетяна їхала за кермом свого автомобіля та обмірковувала, як повідомити чоловікові неприємну для нього…

Василь з дружиною Марійкою сиділи на кухні. Раптом Марійка стрепенулася. – Васильку, ти пам’ятаєш, що завтра ми йдемо на ювілей моєї мами? – запитала вона. – Звичайно, пам’ятаю, – ліниво кивнув той. – Добре, що ти пам’ятаєш, – кивнула й Марійка. – Я дещо згадала. Терміново збирайся! Тобі треба купити новий костюм… Василь повернувся з магазину через годину. Він зайшов додому з великим пакетом у руці, і винувато глянув на дружину. – Купив? – побачивши пакет, радісно вигукнула Марійка. – Купив… – якось дивно пробурмотів чоловік. Марійка відкрила пакет і оторопіла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василь з дружиною Марійкою сиділи на кухні. Раптом Марійка стрепенулася. – Васильку, ти пам’ятаєш, що завтра ми йдемо на ювілей моєї мами? – запитала вона. – Звичайно, пам’ятаю, – ліниво кивнув той. – Добре, що ти пам’ятаєш, – кивнула й Марійка. – Я дещо згадала. Терміново збирайся! Тобі треба купити новий костюм… Василь повернувся з магазину через годину. Він зайшов додому з великим пакетом у руці, і винувато глянув на дружину. – Купив? – побачивши пакет, радісно вигукнула Марійка. – Купив… – якось дивно пробурмотів чоловік. Марійка відкрила пакет і оторопіла від побаченого

Василь з Марійкою – подружжя з майже двадцятирічним стажем, сиділи на кухні за столом і допивали обідній чай. Раптом Марійка насторожилася і злякано глянули на чоловіка. – Васильку, ти пам’ятаєш, що завтра ми йдемо на мамин ювілей? – запитала вона….

Марія Федорівна підмітала подвірʼя, як раптом відкрилася хвіртка і перед нею постав її зять Дмитро. – О, зятьку! – сплеснула руками жінка. – А ти чого тут? – Здрастуйте, – сказав Дмитро. – А я вам дах полагодити приїхав. – Он як… – сказала жінка. – Ну, ремонтуй. – Точно, наробив щось зятьок, якщо сам приїхав. Але питати не буду. Сам розповість, – вирішила Марія Федорівна… Минув тиждень. – Дмитре, а тобі на роботу не пора? – не витримала жінка. – Маріє Федорівно, тут така справа… Навіть не знаю, як сказати. Я залишаюсь тут! – Як це тут?! – Марія Федорівна очі вирячила від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Федорівна підмітала подвірʼя, як раптом відкрилася хвіртка і перед нею постав її зять Дмитро. – О, зятьку! – сплеснула руками жінка. – А ти чого тут? – Здрастуйте, – сказав Дмитро. – А я вам дах полагодити приїхав. – Он як… – сказала жінка. – Ну, ремонтуй. – Точно, наробив щось зятьок, якщо сам приїхав. Але питати не буду. Сам розповість, – вирішила Марія Федорівна… Минув тиждень. – Дмитре, а тобі на роботу не пора? – не витримала жінка. – Маріє Федорівно, тут така справа… Навіть не знаю, як сказати. Я залишаюсь тут! – Як це тут?! – Марія Федорівна очі вирячила від здивування

Дмитро звільнився з роботи. Точніше його звільнили. І що тепер робити, чоловік не знав. Нещодавно у них із дружиною народилася донька, тож Вірочка не працювала, а Дмитро став єдиним годувальником у родині. І тут таке… Як сказати дружині про те,…

Іван повернувся додому з роботи. – Марино, я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Дружина не відповідала. Він зняв куртку, почепив її на вішалку та пішов на кухню. Марина стояла біля вікна і дивилася вдалечінь. – Марино! Марино! Що сталося? – захвилювався Іван. Тільки зараз Марина помітила Івана. – Моєї сестри Віри не стало! – розплакалася вона. – Нічог, ми справимося, – Іван обійняв Марину, погладив по голові. – Але це ще не все, – схлипнула Марина. – Я повинна тобі дещо розповісти! Іван вислухав дружину і застиг від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван повернувся додому з роботи. – Марино, я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Дружина не відповідала. Він зняв куртку, почепив її на вішалку та пішов на кухню. Марина стояла біля вікна і дивилася вдалечінь. – Марино! Марино! Що сталося? – захвилювався Іван. Тільки зараз Марина помітила Івана. – Моєї сестри Віри не стало! – розплакалася вона. – Нічог, ми справимося, – Іван обійняв Марину, погладив по голові. – Але це ще не все, – схлипнула Марина. – Я повинна тобі дещо розповісти! Іван вислухав дружину і застиг від почутого

Марина і сама не знає, чому їй сьогодні, раптом наснилася її двоюрідна сестра Віра. У сні вона плакала і просила її не лишати Марійку. Марина прокинулася і довго не могла заснути. -Треба буде вранці зателефонувати до Віри. Щось якесь неприємне…

Марія Іванівна крутила голубці на кухні, як раптом вона почула, що під її вікном хтось розмовляє по телефону. Вона заглянула у віконце і побачила свою сусідку Риту. Марія прислухалася до розмови і застигла від почутого. Жінка одразу взяла телефон і подзвонила сусідці Людмилі. – Люда! Ти вдома? – вигукнула вона у слухавку. – Вдома, вдома! Що хотіла? – неохоче відповіла Людмила. – Новина в мене. Тебе, між іншим, стосується, – заінтригувала Марія Іванівна. Коли Марія Іванівна переказала Людмилі розмову Рити телефоном, то та аж очі вирячила від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Іванівна крутила голубці на кухні, як раптом вона почула, що під її вікном хтось розмовляє по телефону. Вона заглянула у віконце і побачила свою сусідку Риту. Марія прислухалася до розмови і застигла від почутого. Жінка одразу взяла телефон і подзвонила сусідці Людмилі. – Люда! Ти вдома? – вигукнула вона у слухавку. – Вдома, вдома! Що хотіла? – неохоче відповіла Людмила. – Новина в мене. Тебе, між іншим, стосується, – заінтригувала Марія Іванівна. Коли Марія Іванівна переказала Людмилі розмову Рити телефоном, то та аж очі вирячила від несподіванки

Рита підійшла до під’їзду. Дзвінок від Олександра її зупинив, і вона сіла на лавку. – Сашко! Я так сумую. Приїжджай швидше, – казала Рита телефоном. – Кохана моя! Почекай. Ще три місяці, і я з дипломом повернуся додому, – відповів…

Баба Марія місила тісто і невдоволено бурчала: – Бач ти, на риболовлю він зібрався! Прямо вдома роботи нема! Грядки не полоті, ґанок он скрипить! Ну як тут не сваритися?! Ох і, лінивий, дід Матвій мій! Гультяй… Вона накрила тісто білим рушником, поставила на піч і сіла відпочити… Але де там! Задзвенів її телефон! Дзвонила внучка Настя. Баба Марія взяла слухавку. – Привіт, Настю. Щось сталося? Чого так рано дзвониш? Настя раптом зітхнула. – Ех, даремно я мабуть тобі подзвонила, бабусю! Біда у нас… Баба Марія застигла від поганого передчуття

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Баба Марія місила тісто і невдоволено бурчала: – Бач ти, на риболовлю він зібрався! Прямо вдома роботи нема! Грядки не полоті, ґанок он скрипить! Ну як тут не сваритися?! Ох і, лінивий, дід Матвій мій! Гультяй… Вона накрила тісто білим рушником, поставила на піч і сіла відпочити… Але де там! Задзвенів її телефон! Дзвонила внучка Настя. Баба Марія взяла слухавку. – Привіт, Настю. Щось сталося? Чого так рано дзвониш? Настя раптом зітхнула. – Ех, даремно я мабуть тобі подзвонила, бабусю! Біда у нас… Баба Марія застигла від поганого передчуття

Баба Марія місила тісто і тихо, невдоволено бурчала: – Бач ти, на риболовлю він зібрався! Прямо вдома роботи немає! Грядки не полоті, ґанок он скрипить! Ну як? От як тут не сваритися? Ох і, лінивий! Гультяй! Продовжуючи бурчати, баба Марія…

Повернутись вверх