Пліткарка

Жіночий журнал

Володимир приготував олів’є, накрутив голубців, запік качку. Аякже ж?! Сьогодні його син  приведе наречену, знайомитися. Чоловік накрив стіл як вмів, звісно, до його Тетяни йому далеко, але що поробиш – її вже немає. – Ну що, наче все готово, – сказав Володимир оглянувши стіл і набрав до сина. Стас сказав, що буде за годину. Володимир одягнув сорочку, накинув піджак і став чекати. Пролунав дзвінок у двері, Володимир вийшов в коридор, відкрив двері. – Тату, знайомся це моя наречена Ліля, – з порогу сказав Стас. – Це я бачу! А поряд хто? – сказав Володимир і застиг від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Володимир приготував олів’є, накрутив голубців, запік качку. Аякже ж?! Сьогодні його син  приведе наречену, знайомитися. Чоловік накрив стіл як вмів, звісно, до його Тетяни йому далеко, але що поробиш – її вже немає. – Ну що, наче все готово, – сказав Володимир оглянувши стіл і набрав до сина. Стас сказав, що буде за годину. Володимир одягнув сорочку, накинув піджак і став чекати. Пролунав дзвінок у двері, Володимир вийшов в коридор, відкрив двері. – Тату, знайомся це моя наречена Ліля, – з порогу сказав Стас. – Це я бачу! А поряд хто? – сказав Володимир і застиг від здивування

Володимир другий день не міг відійти від розмови із сином. – Тату, я одружуся. Завтра приведу наречену, познайомлю вас із нею. Ліля дуже гарна. Ці слова для чоловіка були як сніг на голову. Він вважав, що його Стас ще молодий….

Микола привіз свою наречену Галю до матері. – Це моя наречена, – сказав він, щойно зайшов у двір. – Весілля через два місяці. – Ох, Господи ти Боже мій! – мати так і присіла на стілець. – Що ж ти раніше не сказав?! – А яка різниця? – здивувався Микола. – Ну якщо ви так вирішили… – сказала мати. – Ваш вибір. Зараз стіл накрию, будемо обідати, а потім і поговоримо… Прибігла сестра Миколи Тетяна. – Микольцю, привіт! – гукнула вона ще від хвіртки. – А ти надовго приїхав, чи як?! – Надовго, – сказав Микола. Тетяна глянула на Галю й застигла від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола привіз свою наречену Галю до матері. – Це моя наречена, – сказав він, щойно зайшов у двір. – Весілля через два місяці. – Ох, Господи ти Боже мій! – мати так і присіла на стілець. – Що ж ти раніше не сказав?! – А яка різниця? – здивувався Микола. – Ну якщо ви так вирішили… – сказала мати. – Ваш вибір. Зараз стіл накрию, будемо обідати, а потім і поговоримо… Прибігла сестра Миколи Тетяна. – Микольцю, привіт! – гукнула вона ще від хвіртки. – А ти надовго приїхав, чи як?! – Надовго, – сказав Микола. Тетяна глянула на Галю й застигла від несподіванки

Галя з Миколою одружилися, коли їм було по 23 роки. Хороший вік для створення сім’ї. Навчання позаду, є професія, улюблена робота і вже спільні плани. Зустрічалися вони майже два роки. Родичі знали, що син має дівчину в місті. Тільки з…

Катя шаткувала капусту на борщ і розмовляла з подругою Ларисою, яка завітала в гості. – Олексій твій сьогодні знову затримується? – раптом запитала Лариса. – Так, в колеги день народження, вирішили відсвяткувати, – пояснила Катя. – Він і так працює багато, нехай відпочине. – Так, Олексій твій молодець, – погодилася Лариса, глянула щось в телефоні і застигла. – Кааатю… – Лариса гукнула подругу. – Ти маєш це побачити! – Що там вже? Знову якесь кумедне відео знайшла? – Катя витерла руки, взяла телефону у Лариси, глянула на екран і застигла від побаченого. – Ні! Цього не може бути! – тільки й промовила вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Катя шаткувала капусту на борщ і розмовляла з подругою Ларисою, яка завітала в гості. – Олексій твій сьогодні знову затримується? – раптом запитала Лариса. – Так, в колеги день народження, вирішили відсвяткувати, – пояснила Катя. – Він і так працює багато, нехай відпочине. – Так, Олексій твій молодець, – погодилася Лариса, глянула щось в телефоні і застигла. – Кааатю… – Лариса гукнула подругу. – Ти маєш це побачити! – Що там вже? Знову якесь кумедне відео знайшла? – Катя витерла руки, взяла телефону у Лариси, глянула на екран і застигла від побаченого. – Ні! Цього не може бути! – тільки й промовила вона

– Ні, Катя, нікого пристойного на сайті знайомств не знайти, – Лариса скривила губи. – Третій одружений поспіль написав. І чого їм лише не вистачає. І не соромляться навіть, відразу пропонують побачення. – Та просто не відповідай. Нормальні також, напевно,…

Микола з Вікторією вирішила одружитися. Дізнавшись про весілля, мати Миколи Алла Костянтинівна, взялася за підготовку до гулянь. Вона замовила найдорожчий ресторан! Було запрошено купу незнайомих людей. – Що більше гостей, то більше подарунків! – сказав Микола. Коли Алла Костянтинівна назвала Вікторії суму за весілля – дівчина ахнула! – Більшу частину я внесу зі своїм сином, – сказала вона Вікторії. – А тобі і твоїм батькам треба буде додати всього четвертину! – Але ж у нас нема таких грошей! – заперечила Вікторія. – Значить, візьмете кредит, – підсумувала Алла Костянтинівна. Вікторія як почула таке, так наступного дня й вирішила діяти

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола з Вікторією вирішила одружитися. Дізнавшись про весілля, мати Миколи Алла Костянтинівна, взялася за підготовку до гулянь. Вона замовила найдорожчий ресторан! Було запрошено купу незнайомих людей. – Що більше гостей, то більше подарунків! – сказав Микола. Коли Алла Костянтинівна назвала Вікторії суму за весілля – дівчина ахнула! – Більшу частину я внесу зі своїм сином, – сказала вона Вікторії. – А тобі і твоїм батькам треба буде додати всього четвертину! – Але ж у нас нема таких грошей! – заперечила Вікторія. – Значить, візьмете кредит, – підсумувала Алла Костянтинівна. Вікторія як почула таке, так наступного дня й вирішила діяти

Стосунки Миколи та Вікторії розвивалися так стрімко, що вже через два місяці після знайомства хлопець зробив їй пропозицію, і Вікторія без роздумів відповіла згодою. Батьки Вікторії були небагатими людьми. Сама Вікторія, здобувши диплом про вищу освіту, щойно визначилася з працевлаштуванням….

Микита вийшов з дому в хорошому настрої. – Куплю бабусі тортик, порадую її, – вирішив він і раптом… Побачив її! Якась дівчина сиділа на його улюбленій лавці! Вона сиділа, дивилася в одну точку і… Плакала. Микита зупинився. – Привіт! – сказав він. – Можна сісти? Дівчина байдуже глянула на Микиту. – Ви, здається, кудись ішли? От і йдіть, – сказала вона. – Я йшов саме сюди! – не вгавав хлопець. – Це моя улюблена лавка, а ви її зайняли. Дівчина застигла. – Ви серйозно? – запитала вона. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микита вийшов з дому в хорошому настрої. – Куплю бабусі тортик, порадую її, – вирішив він і раптом… Побачив її! Якась дівчина сиділа на його улюбленій лавці! Вона сиділа, дивилася в одну точку і… Плакала. Микита зупинився. – Привіт! – сказав він. – Можна сісти? Дівчина байдуже глянула на Микиту. – Ви, здається, кудись ішли? От і йдіть, – сказала вона. – Я йшов саме сюди! – не вгавав хлопець. – Це моя улюблена лавка, а ви її зайняли. Дівчина застигла. – Ви серйозно? – запитала вона. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається

Весь день Микита мав дуже хороший настрій. Його тішило все: веселі струмочки під ногами, яскраве сонечко, мрійливі посмішки перехожих… Десь поруч чулося багатозначне, каркання міських ворон і обережне цвірінькання дрібних пташечок. Цей невигадливий хор неможливо було не помітити! І порадіти,…

У Сергія не стало батька. Після поминок він підійшов до письмового столу, відкрив шухляду і почав перебирати папери. Раптом Сергій почув голос: – Заповіт шукаєш? Сергій обернувся. В дверях стояла його мати. Сергій застиг з паперами в руках. – Нехай сестра про це турбується! – відповів він. – А я надіюсь знайти листа, або хоча б записку для мене. Ну, хоч щось він мав же ж мені залишити?! – вигукнув він, намагаючись не заплакати. Мати раптом підійшла до нього. – Не треба цього робити, синку… – сказала вона. Сергій здивовано дивився на неї, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Сергія не стало батька. Після поминок він підійшов до письмового столу, відкрив шухляду і почав перебирати папери. Раптом Сергій почув голос: – Заповіт шукаєш? Сергій обернувся. В дверях стояла його мати. Сергій застиг з паперами в руках. – Нехай сестра про це турбується! – відповів він. – А я надіюсь знайти листа, або хоча б записку для мене. Ну, хоч щось він мав же ж мені залишити?! – вигукнув він, намагаючись не заплакати. Мати раптом підійшла до нього. – Не треба цього робити, синку… – сказала вона. Сергій здивовано дивився на неї, нічого не розуміючи

Сергій стояв біля вікна у квартирі своїх батьків, і на нього нахлинули спогади дитинства. Тут, у цьому п’ятиповерховому будинку і у цьому дворі пройшли його дитинство й рання юність. Він оглянув старе подвір’я, яке мало змінилося. Тільки гойдалка зникла. –…

Микола виглянув у вікно і побачив, що на подвірʼя заходить його брат Михайло. Він вискочив на ґанок. – Привіт, братику, ти чого тут?! – запитав Микола. – Здоров, Миколо, – привітався брат. – А я ось вирішив у гості заскочити. – То й добре! – сказав Микола. – Моя Катруся зараз нам смаколиків приготує… Вони всілися за стіл, поїли вареників і вийшли надвір в альтанку. – Михайле, у тебе щось трапилося? – запитав Микола. – Ой не знаю, Миколо, як тобі про таке й сказати, – раптом заявив Михайло і взявся за голову. Микола здивовано дивився на брата, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола виглянув у вікно і побачив, що на подвірʼя заходить його брат Михайло. Він вискочив на ґанок. – Привіт, братику, ти чого тут?! – запитав Микола. – Здоров, Миколо, – привітався брат. – А я ось вирішив у гості заскочити. – То й добре! – сказав Микола. – Моя Катруся зараз нам смаколиків приготує… Вони всілися за стіл, поїли вареників і вийшли надвір в альтанку. – Михайле, у тебе щось трапилося? – запитав Микола. – Ой не знаю, Миколо, як тобі про таке й сказати, – раптом заявив Михайло і взявся за голову. Микола здивовано дивився на брата, нічого не розуміючи

Микола виглянув у вікно, почувши, що його собачка голосно загавкала. У хвіртку заходив його молодший брат Михайло. Сам по собі він був здоровань, сажень у плечах, сильний мужик і в двері ледве влазить. За хвірткою стояла його машина. – Привіт…

Галина приїхала у своє рідне село. Вона не була там кілька років. – Це Галька, дочка Антоніни повернулася, чи що? – шепотілись селяни. – Я в неї запитую: «Галю, це ти?», – розповідала подрузі, однокласниця Галини, Тетяна. – А вона тільки кивнула і відвернулася, ніби й не знає мене! – Може, трапилося щось у людини… – Звісно, трапилося! Скільки років не приїжджала. Ні на поминки матері, ні на весілля брата! Мабуть, чоловік виставив. – А де вона живе? – В будиночку на краю села. Ти не повіриш, що там у хаті зараз робиться! Подруга здивовано дивилась на Тетяну

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина приїхала у своє рідне село. Вона не була там кілька років. – Це Галька, дочка Антоніни повернулася, чи що? – шепотілись селяни. – Я в неї запитую: «Галю, це ти?», – розповідала подрузі, однокласниця Галини, Тетяна. – А вона тільки кивнула і відвернулася, ніби й не знає мене! – Може, трапилося щось у людини… – Звісно, трапилося! Скільки років не приїжджала. Ні на поминки матері, ні на весілля брата! Мабуть, чоловік виставив. – А де вона живе? – В будиночку на краю села. Ти не повіриш, що там у хаті зараз робиться! Подруга здивовано дивилась на Тетяну

Галина Федорівна вийшла на ґанок. Літня жінка часто зустрічала світанок – звикла. В молодості доводилося рано вставати на роботу – то буряк полола, то корів на місцевій фермі доїла. Це потім, коли вона вже у місті жила, там можна було…

Того вечора Микола Максимович був вдома сам. Його дружина поїхала погостювала до сестри в село. Старий дістав з холодильника каструлю з борщем, сальця і крекнув від задоволення. – Ох, зараз борщику нагрію та зі сметанкою! – пробурмотів він. Раптом хтось постукав у двері. Микола Максимович поспішив у коридор. На порозі стояв його внук Кирило. – Ну, проходь, – посміхнувся дідусь. – Чого похнюпився? – Та нормально все, – буркнув Кирило. – Не хочеш – не кажи… Тільки мене не обманеш! – Є в мене одна новина, дідусю… Але вона мабуть тобі не сподобається… Микола Максимович здивовано дивився на внука

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Того вечора Микола Максимович був вдома сам. Його дружина поїхала погостювала до сестри в село. Старий дістав з холодильника каструлю з борщем, сальця і крекнув від задоволення. – Ох, зараз борщику нагрію та зі сметанкою! – пробурмотів він. Раптом хтось постукав у двері. Микола Максимович поспішив у коридор. На порозі стояв його внук Кирило. – Ну, проходь, – посміхнувся дідусь. – Чого похнюпився? – Та нормально все, – буркнув Кирило. – Не хочеш – не кажи… Тільки мене не обманеш! – Є в мене одна новина, дідусю… Але вона мабуть тобі не сподобається… Микола Максимович здивовано дивився на внука

Вже другий тиждень Кирило жив у друга: посварився з дружиною. Він уже до ладу не пам’ятав, через що саме вони посварилися, адже останнім часом це траплялося все частіше і частіше. Сварки ставалися на порожньому місці: то вона забула купити хліба…

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Колеги накрили святковий стіл. Звучали тости, слова подяки. – Дякую за старання, Ольга Іванівна. Прийміть подарунок від колективу, –  висловився начальник і вручив велику коробку. – Дякую, за увагу і турботу, – усміхнулася Ольга. Через п’ять хвилин після пари побажань вже всі говорили про роботу. Ольга Іванівна засумувала і вийшла в коридор, якось незатишно їй стало. Двері в кімнату відпочинку, де проходило застілля були злегка прочинені, і раптом вона почула розмову клег. Ольга підійшла ближче, прислухалася і аж очі витріщила від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Колеги накрили святковий стіл. Звучали тости, слова подяки. – Дякую за старання, Ольга Іванівна. Прийміть подарунок від колективу, –  висловився начальник і вручив велику коробку. – Дякую, за увагу і турботу, – усміхнулася Ольга. Через п’ять хвилин після пари побажань вже всі говорили про роботу. Ольга Іванівна засумувала і вийшла в коридор, якось незатишно їй стало. Двері в кімнату відпочинку, де проходило застілля були злегка прочинені, і раптом вона почула розмову клег. Ольга підійшла ближче, прислухалася і аж очі витріщила від почутого

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім колективом своїх колег, а вони, стоячи, висловлювали і жаль, і подяку за добру, сумлінну роботу. Висловився і начальник, Юрій Максимович: – Дякую за Ваше старання, Ольга…

Повернутись вверх