Оксана прийшла на роботу в хорошому настрої. Її напарниця Олена вже йшла, здавши їй зміну, як раптом щось згадала і повернулася: – Оксано, мало не забула. Я була здивована, звичайно, але тобі залишили конверт. – А що тебе здивувало? – усміхнулася Оксана. – За часів інтернету тобі написали лист і поклали у старенький конверт, – пояснила напарниця. Олена усміхнулася і показала на полицю, де лежав лист, розвернулася і пішла. – Дивно, від кого це? – здивувалася Оксана взявши з полиці конверт. Жінка відкрила його, дістала лист, прочитала і застигла від здивування

Оксана говорила з управляючим по телефону, коли до стійки адміністратора підійшов високий чоловік. – Здрастуйте, на мене заброньовано номер. – Доброго дня, – відповіла Оксана, миттю глянувши на нього. Обличчя здалося їй знайомим. -Вибачте, можна дізнатися на яке прізвище? –…

Марія прокинулась рано. Її чоловік Микола ще спав. Вона солодко потягнулась і пішла готувати сніданок. Раптом на столі дзенькнув телефон Марії. Прийшло якесь повідомлення. Марія взяла телефон і застигла від здивування. Повідомлення було від її чоловіка! «Доброго ранку, кохана!» – прочитала жінка. Вона здивовано дивилась на повідомлення, як раптом Микола… Його видалив! Марія зайшла у спальню. Микола щось друкував у телефоні. – А з якого це ти часу мені в повідомленнях доброго ранку бажаєш? – запитала Марія. Вона уважно глянула на чоловіка і раптом застигла від несподіваної здогадки

Марія готувала вечерю. Дітей треба годувати. А заразом і обід на завтра. Канікули, діти зараз вдома. Вони звичайно й самі впоралися б, але Марія любила готувати, а діти любили мамину їжу. – Діти, ходіть вечеряти! – гукнула дітлахів Марія. –…

Марія кришила овочі на салат. Раптом хтось постукав у двері. Марія аж стрепенулася від несподіванки. – Хто там?! – насторожено запитала вона. – Я шукаю Олену Іванівну, – пролунав незнайомий голос. Марія відкрила двері. На порозі стояла якась молода жінка, яка тримала за руку дівчинку. – Ну, проходьте, – сказала Марія. Почувши розмову, бабуся Марії, Олена Іванівна, встала з ліжка, накинула на плечі старий фланелевий халатик. – У нас гості, бабусю! – гукнула її Марія. Старенька глянула на гостей і раптом заплакала. Марія не розуміла, що відбувається

– Марійко! Марійко! Ти куди зникла? – кликала бабуся Олена свою внучку, сівши в старе крісло. З городу прийшла дівчина, і витираючи руки об фартух, підійшла до бабусі. – Ти мене кликала, бабусю? – Кликала. Ти чого це по такій…

Надія прийшла до матері в гості. Посиділи, порозмовляли про те, про се. – Добре, мамо. Мені пора додому, ще Петру вечерю готувати, – сказала донька і почала збиратися. Надія вийшла з будинку матері, і вирішила скоротити шлях додому через стежку, городами. Підійшовши майже впритул до свого городу, жінка побачила якийсь силует, що пробирався між чагарників у бік подвір’я Надії. – Дивно, хто ж це? – здивувалася Надя і додала кроку. Жінка зайшла на своє подвір’я і застигла від побаченого. – Як же я раніше не здогадалася, – тільки й сказала Надя

Надія з дочкою залишилися самі. Якби хтось їй сказав раніше, що вона опиниться в такій ситуації, ніколи б не повірила. А тепер усе випливло назовні. Звинувачувати нема кого. Можливо, сама не звернула уваги на зміни, що відбулися у чоловіку. Петра…

Зоя прийшла додому пізно. Вона нерішуче відкрила двері в свою квартиру, і тихо зайшла в коридор. Її чоловік Григорій сидів на дивані й дивився телевізор. – Грицю, я прийшла не сама, – сказала Зоя. – А з ким? – здивувався Григорій. – У нас гості?! – Можна й так сказати, – відповіла Зоя. – Ти тільки не сварися, але я не могла його залишити… – Кого, його?! – ахнув чоловік. – Ось він, – сказала Зоя. – Ти що, зовсім, чи що?! Навіщо ти його привела? – Григорій аж з дивана підскочив від побаченого

– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний, що нормальних мужиків немає, чи що?! – Люблю я його, недолугого… Хоч і виробляє. Десять років разом. А так все добре все починалося… – Та з…

Галина Василівна погуляла з подругами і пішла додому. По дорозі, вона заскочила в магазин. – Куплю курочку і запечу з картопелькою! – вирішила вона. Галина Василівна купила продукти, прихопила ще й рукав для запікання, і з двома важкими пакетами пішла додому. Біля підʼїзду вона зупинилася і тільки-но хотіла подзвонити своєму чоловікові в домофон, як раптом двері різко відчинилися. З підʼїзду вискочив її дорослий син Федір! Він глянув на матір і навіть не привітавшись пішов до машини… Галина Василівна, не розуміла, що відбувається

– Катерино, люба, ми з тобою одружені вже п’ять років, тобі не здається, що нам пора подумати про дітей? Я так хочу дівчинку, схожу на тебе, чи синочка. Що скажеш, Катерино? – поцікавився у дружини Федір, вручаючи їй букет квітів….

Олег з Христиною приїхали до метері у гості. Ніна Петрівна накрила стіл, посиділи, порозмовляла з сином про те, про се, а потім усамітнилася з невісткою і про щось довго розмовляла. Коли молоді збиралися їхати, свекруха довго цілувала невістку зі сльозами на очах. Усю дорогу Христина сиділа замислена. Олег навіть занепокоївся і запитав: – Що сталося? Ти сьогодні не схожа на себе. Мама тебе чимось засмутила? – Олег, я повинна тобі дещо розповісти, – раптом сказала Христина і виклала все чоловіку. Олег вислухав дружину і застиг від почутого

Ніна Петрівна проживала у невеликому затишному будиночку з великим садом та городом за тридцять кілометрів від міста. Чоловіка її не стало майже десять років тому, коли вона тільки-но вийшла на пенсію, але його відхід не став для неї великим горем….

Ольга зайшла в палату з повними пакетами у руках. – Оля, а що це за чоловік приходив до тебе? Я зараз у вікно бачила, як ти проводжала його, – раптом запитала сусідка по палаті Рита. – Це зять мій, Дмитро. Дочка зібрала пакети, а він привіз. Зять у мене золотий, пощастило, – усміхнулася Оля. – Знаєш, це звісно не моя справа, але ти повинна дещо дізнатися про свого зятя, – несподівано почала Рита. – Ти про що? – не зрозуміла Ольга. – Мовчи, не зупиняй! – сказала Рита і все розповіла. Ольга вислухала сусідку і аж очі витріщила від здивування

Ольга зайшла в палату з повними пакетами. Дочка не змогла приїхати, прислала свого чоловіка. Постільна білизна, продукти, все необхідне. – Оля, а що це за чоловік приходив до тебе? Я зараз у вікно бачила, як ви йшли, – раптом запитала…

Андрій з Поліною були одружені більше року. Така прекрасна пара, такі закохані! Здавалося, що все чудово… Поліна мала хороший дохід, і вони ні в чому не потребували. Спочатку Андрія все влаштовувало. Він спокійно витрачав гроші дружини. Купив собі дорогу машину. А через рік після весілля Андрій раптом зажадав, щоб Поліна переписала все на нього! – Навіщо?! – ахнула Поліна. – Ми ж маємо все – квартиру, будинок, машину, гроші. Навіщо тобі це? – Це твоє, ти не розумієш! – не вгавав чоловік. Молоді все частіше почали сваритися. А потім сталося несподіване

– Що ж ти все лежиш? – Андрій зиркнув на ліжко. Молоденька дівчина в білому халаті зайшла в палату, і Андрій швидко підскочив зі стільця, так ніби його побачили за чимось недобрим. – Лікар новий де? – запитав він. –…

Марина варила холодець, коли з роботи повернувся чоловік. – Кохана, у мене для тебе сюрприз, – гукнув з коридору Олег. – Завтра я тебе запрошую на побачення! О шостій годині вечора приходь у готель «Еней». – Несподівано, – чесно зізналасяся Марина, зустрівши чоловік. – Побачення буде завтра. А зараз йди вечеряти! Наступного дня Марина красиво одяглася, зробила зачіску і вирушила у зазначене місце. Жінка піднялась на поверх, де був номер, про який говорив чоловік. Марина відкрила двері номеру і застигла від побаченого

Маринка збиралася заміж. Хлопець трапився самостійний, самодостатній. З будинком, роботою та гарною зарплатою. Що називається, хапай і тримай міцно. Так, ще до всіх його плюсів, він кохав Марину. Марина теж мала не меркантильний до нього інтерес. Вона просто танула під…

Повернутись вверх