Пліткарка

Жіночий журнал

Марина повернулася додому. Вона пішла на кухню, дістала миску з котлетками і вирішила розігріти собі вечерю. Раптом вона почула звук ключа у замку. – Тату, ти котлетки будеш?! – гукнула вона з кухні, розуміючи, що це прийшов її батько Іван. – Доню… – почувся голос батька. – Почекай трохи з котлетками. Підійди, будь ласка, сюди… Марина здивовано вийшла з кухні в коридор і застигла від несподіванки. – Тату, хто це?! – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина повернулася додому. Вона пішла на кухню, дістала миску з котлетками і вирішила розігріти собі вечерю. Раптом вона почула звук ключа у замку. – Тату, ти котлетки будеш?! – гукнула вона з кухні, розуміючи, що це прийшов її батько Іван. – Доню… – почувся голос батька. – Почекай трохи з котлетками. Підійди, будь ласка, сюди… Марина здивовано вийшла з кухні в коридор і застигла від несподіванки. – Тату, хто це?! – тільки й вигукнула вона

– Тоді й забирайтеся звідси, ясно?! – примружившись, заявила Іра. Марина подивилася на свого батька, але він відвів очі. – Ну що ж… До цього все йшло, – подумала дівчина. – Йому на мене абсолютно все одно… …Марина росла у…

Надя смажила котлетки на вечерю, коли в двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Добрий вечір, Світлано Сергіївна. Заходьте! – запросила невістка. – Я якраз вечерю готую. Свекруха зайшла на кухню, сіла за стіл. Надя помітила, що Світлана Сергіївна щось хоче сказати, але ніяк не наважується. – А ви чому прийшли? Щось сталося? – запитала вона. – Сталося. Я сьогодні із свахою розмовляла. Вона мені все розповіла! – раптом сказала свекруха. – От мені й цікаво стало, що тепер мені дістанеться? – Що ж вам мама розповіла? Ви про що?! – Надя здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надя смажила котлетки на вечерю, коли в двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Добрий вечір, Світлано Сергіївна. Заходьте! – запросила невістка. – Я якраз вечерю готую. Свекруха зайшла на кухню, сіла за стіл. Надя помітила, що Світлана Сергіївна щось хоче сказати, але ніяк не наважується. – А ви чому прийшли? Щось сталося? – запитала вона. – Сталося. Я сьогодні із свахою розмовляла. Вона мені все розповіла! – раптом сказала свекруха. – От мені й цікаво стало, що тепер мені дістанеться? – Що ж вам мама розповіла? Ви про що?! – Надя здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

– Можете нічого не купувати. Грошима дати, — заявила свекруха. – Як грошима? Стривай. За що віддати? — здивувався чоловік. Надя вийшла з кімнати і тихо зачинила за собою двері. Вона вирішила надати чоловікові самому вирішувати цю ситуацію. Це ж…

Настя вклала дітей спати а сама пішла на кухню мити посуд. Вхідні двері відчинилися, повернувся чоловік. – Нам треба поговорити, – тихо сказав Олексій, зайшовши на кухню. – Прямо зараз? – запитала Настя. – Так. Тягнути далі немає сенсу. Нам треба розлучитися! – раптом заявив він. – У тебе хтось є? – тільки й запитала Настя. – Ні. Це інше, – Олексій важко опустився на стілець. – А що тоді? Що може бути інше? – Настя здивовано дивилася на Олексія, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя вклала дітей спати а сама пішла на кухню мити посуд. Вхідні двері відчинилися, повернувся чоловік. – Нам треба поговорити, – тихо сказав Олексій, зайшовши на кухню. – Прямо зараз? – запитала Настя. – Так. Тягнути далі немає сенсу. Нам треба розлучитися! – раптом заявив він. – У тебе хтось є? – тільки й запитала Настя. – Ні. Це інше, – Олексій важко опустився на стілець. – А що тоді? Що може бути інше? – Настя здивовано дивилася на Олексія, нічого не розуміючи

День починався просто чудово. Вихідний, погода чудова. Нічого не віщувало поганого. Настя готувала на кухні обід і робила прибирання. Вихідний більшість жінок так проводить. Треба все встигнути. Після обіду вони йдуть усією родиною в кіно та кафе. Ну а потім…

Олена з Леонідом якраз сіли вечеряти, коли пролунав дзвінок у двері. – Хто це? Ти когось чекаєш? – подивився на Олену чоловік. – Ні, ми ж обидва вдома, – Олена знизала плечима і пішла відчиняти. На порозі стояла колишня дружина Леоніда. – Доброго вечора. Не завадила! – єхидно сказала жінка. – Значить ти нова щаслива дружина. Ну, вітаю! Дай Боже вам щастя, як кажуть. Ви тут дещо забули. – Забули? – здивувалася Олена. – Що забули? – Зараз побачите! – єлейним голоском сказала гостя. Олена здивовано дивилася на колишню дружину Леоніда, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена з Леонідом якраз сіли вечеряти, коли пролунав дзвінок у двері. – Хто це? Ти когось чекаєш? – подивився на Олену чоловік. – Ні, ми ж обидва вдома, – Олена знизала плечима і пішла відчиняти. На порозі стояла колишня дружина Леоніда. – Доброго вечора. Не завадила! – єхидно сказала жінка. – Значить ти нова щаслива дружина. Ну, вітаю! Дай Боже вам щастя, як кажуть. Ви тут дещо забули. – Забули? – здивувалася Олена. – Що забули? – Зараз побачите! – єлейним голоском сказала гостя. Олена здивовано дивилася на колишню дружину Леоніда, нічого не розуміючи

Олена варила борщ на своїй затишній кухні і щохвилини підбігала до вікна і вдивлялася в темряву. Вже тиждень у неї був бурхливий, хоч і зовсім несподіваний роман з імпозантним сусідом із третього поверху, який мав звичку паркувати свій величезний джип…

– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара чоловікові. – А я ж у декреті, грошей нема… – Навіщо тобі нове пальто? – здивувався той. – А що зі старим сталося? – Розумієш, пальто вже все в катичках і ще… Воно мені мале. – Ну, а хто в цьому винен? – усміхнувся Степан і почав підчищати шматочком хліба соус із тарілки з вечерею. Сьогодні це була запечена скумбрія. – Ось бери й займайся собою! – вигукнув він. – А про пальто, забудь! Куди тобі в ньому ходити? У нас що, в магазині показ мод проходить? Тамара заціпеніла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара чоловікові. – А я ж у декреті, грошей нема… – Навіщо тобі нове пальто? – здивувався той. – А що зі старим сталося? – Розумієш, пальто вже все в катичках і ще… Воно мені мале. – Ну, а хто в цьому винен? – усміхнувся Степан і почав підчищати шматочком хліба соус із тарілки з вечерею. Сьогодні це була запечена скумбрія. – Ось бери й займайся собою! – вигукнув він. – А про пальто, забудь! Куди тобі в ньому ходити? У нас що, в магазині показ мод проходить? Тамара заціпеніла від почутого

– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара до чоловіка. – А я ж у декреті, грошей нема… – Навіщо тобі нове пальто? – здивувався той. – А що зі старим сталося? Тамара сумно схилила голову… Вона сиділа…

Катя терла картоплю на деруни, як раптом на подвір’ї почула дивний звук. Жінка визирнула у вікно і побачила, що до воріт підїхала якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? Я наче гостей не чекаю, – подумала вона. – Може до сусідів хтось приїхав? Катя витерла руки об рушник і вийшла на двір. Жінка підійшла до воріт, двері автомобіля відкрилися і з них вийшов якийсь чоловік. – Вам кого? – гукнула Катя. – Катю, це ти?! – тихо сказав незнайомець. Катерина придивилася до нього і застигла від побаченого 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя терла картоплю на деруни, як раптом на подвір’ї почула дивний звук. Жінка визирнула у вікно і побачила, що до воріт підїхала якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? Я наче гостей не чекаю, – подумала вона. – Може до сусідів хтось приїхав? Катя витерла руки об рушник і вийшла на двір. Жінка підійшла до воріт, двері автомобіля відкрилися і з них вийшов якийсь чоловік. – Вам кого? – гукнула Катя. – Катю, це ти?! – тихо сказав незнайомець. Катерина придивилася до нього і застигла від побаченого 

Катерина визирнула у вікно, почувши шум машини, що під’їхала, і побачила крізь штакетник паркану, як з машини важливо вийшов Олег. – Ой, ну що йому потрібно від мене, вже давно все вирішено. Незабаром має підійти Павло. Не дай Боже їм…

Настя повернулася додому з роботи. – Коханий, я вдома! – гукнула вона. – Привіт. Нам треба поговорити, – раптом сказав Андрій, вийшовши в коридор. – Слухаю, – усміхнулася Настя. – Вибач, обманювати тебе більше не можу, я покохав іншу. Речі мої зібрані давно, все сказати не наважувався. Не зупиняй, я все вирішив, – раптом сказав чоловік. – Хто вона? – тільки й сказала Настя. – Ти справді хочеш це знати? – здивувався чоловік. – Так. Я маю на це право! – заявила дружина. Андрій дістав свій телефон, відкрив фото, показав його дружині. Настя глянула на коханку чоловіка і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя повернулася додому з роботи. – Коханий, я вдома! – гукнула вона. – Привіт. Нам треба поговорити, – раптом сказав Андрій, вийшовши в коридор. – Слухаю, – усміхнулася Настя. – Вибач, обманювати тебе більше не можу, я покохав іншу. Речі мої зібрані давно, все сказати не наважувався. Не зупиняй, я все вирішив, – раптом сказав чоловік. – Хто вона? – тільки й сказала Настя. – Ти справді хочеш це знати? – здивувався чоловік. – Так. Я маю на це право! – заявила дружина. Андрій дістав свій телефон, відкрив фото, показав його дружині. Настя глянула на коханку чоловіка і застигла від побаченого

Настя недовго перебувала у розпачі. Звичайно, несподівано, коли твій чоловік, з яким ти прожилс тридцять з невеликим років, раптом оголошує: – Вибач, обманювати тебе не можу, я іншу покохав. Речі мої зібрані давно, все сказати не наважувався. Не зупиняй, я…

Дід Степан з дружиною Любою сиділи у себе в дворі, і їли з миски малину. Раптом відкрилася хвіртка, і на подвірʼя зайшов якийсь хлопчик. – Ой, а хто це до нас у гості йде?! – усміхнулась баба Люба. – Це я, Степан, – відповів малюк. – А ти чий будеш, тезко? – запитав дід Степан. – Батька твого, як звуть? – Василь, – відповів хлопчик. Дід повернувся до дружини: – А хто тут у нас, по-сусідству, Василь? Не встигла Люба відповісти, як раптом на подвірʼя зайшов якийсь чоловік. Степан з Любою придивились до нього і застигли від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дід Степан з дружиною Любою сиділи у себе в дворі, і їли з миски малину. Раптом відкрилася хвіртка, і на подвірʼя зайшов якийсь хлопчик. – Ой, а хто це до нас у гості йде?! – усміхнулась баба Люба. – Це я, Степан, – відповів малюк. – А ти чий будеш, тезко? – запитав дід Степан. – Батька твого, як звуть? – Василь, – відповів хлопчик. Дід повернувся до дружини: – А хто тут у нас, по-сусідству, Василь? Не встигла Люба відповісти, як раптом на подвірʼя зайшов якийсь чоловік. Степан з Любою придивились до нього і застигли від несподіванки

Дід Степан сидів на лавці і задумливо дивився на дорогу, що вела до центру села. З сусіднього двору лунали гучні голоси. Там було гамірно вже з самого ранку. Вчора відзначали ювілей сусіда, а сьогодні гуляння тривало. Біля будинку стояло кілька…

Дмитро вирішив відвідати батька. Чоловік відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор. – Тату, ти вдома? – гукнув Дмитро з коридору. – О, нарешті ти приїхав! – усміхнувся Іван Сергійович, вийшовши зустріти сина. – Вечеряти будеш? – Не відмовився б. Після роботи ще нічого не їв, – погодився Дмитро. – На плиті голубці холонуть. Ти йди, вечеряй, а я телевізор подивлюся, – якось підозріло сказав Іван Сергійович. Дмитро зняв куртку, роззувся і пішов на кухню. Чоловік відкрив двері і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро вирішив відвідати батька. Чоловік відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор. – Тату, ти вдома? – гукнув Дмитро з коридору. – О, нарешті ти приїхав! – усміхнувся Іван Сергійович, вийшовши зустріти сина. – Вечеряти будеш? – Не відмовився б. Після роботи ще нічого не їв, – погодився Дмитро. – На плиті голубці холонуть. Ти йди, вечеряй, а я телевізор подивлюся, – якось підозріло сказав Іван Сергійович. Дмитро зняв куртку, роззувся і пішов на кухню. Чоловік відкрив двері і застиг від побаченого

Іван Сергійович з нетерпінням глянув на годинник. На вечерю вже все готове, а Дмитра все немає і немає. Він зазвичай попереджає заздалегідь, якщо затримується, а тут… Цікаво, що могло таке статися, що син забув про свого батька? Іван Сергійович давно…

Галина готувала суп з фрикадельками, як раптом двері відчинилися і в хату забігла сусідка Валя. – Господи, ти чого?! – сплеснула руками Галина. З Валентиною вони навіть не дружили. – Галино! – вигукнула Валя. – Андрія не стало… – Ти що, Валю? – Галя аж присіла на табуретку. – Щось сьогодні зранку у мене передчуття було, – почала квапливо розповідати Валентина. – Думаю, зайду-но я до Андрія. Щось його давненько видно не було. Заходжу на подвірʼя, а двері не зачинені. Я зайшла в хату, а там… Валентина раптом замовкла. – Що там, Валю? – Галина не вірила, що це відбувається насправді

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина готувала суп з фрикадельками, як раптом двері відчинилися і в хату забігла сусідка Валя. – Господи, ти чого?! – сплеснула руками Галина. З Валентиною вони навіть не дружили. – Галино! – вигукнула Валя. – Андрія не стало… – Ти що, Валю? – Галя аж присіла на табуретку. – Щось сьогодні зранку у мене передчуття було, – почала квапливо розповідати Валентина. – Думаю, зайду-но я до Андрія. Щось його давненько видно не було. Заходжу на подвірʼя, а двері не зачинені. Я зайшла в хату, а там… Валентина раптом замовкла. – Що там, Валю? – Галина не вірила, що це відбувається насправді

Майже тиждень Андрій лежав. Лежав і дивився в стелю. Перед очима пропливали картинки життя, яке вже минуло. Обличчя жінок, з якими жив. Деяких він любив, дехто любив його. Жіночі обличчя молоді й гарні, немов із далекої молодості. У голову лізли…

Повернутись вверх