– Тобі треба повернутися до Ольги, – Ірина подзвонила своєму коханому Денису. – Там твої діти, все таки. Як вони будуть без батька? – Зараз приїду, поговоримо, – сказав Денис і поклав слухавку. Через годину він подзвонив у двері Ірини. Вона пішла відкривати. У руках Денис тримав гарний букет квітів. – Це тобі, Іринко, – сумно сказав він. – Дякую за все, що ти для мене зробила… – Ой, забув! Я зараз… Денис раптом побіг сходами вниз і повернувся з ігристим у руках. – Це ще для чого?! – здивовано запитала Ірина. Денис загадково посміхався. Ірина не розуміла, що відбувається

– Хочеш заміж, тезка? – Ірина Геннадіївна стояла і посміхалася. – Хочу, – раптом серйозно відповіла Ірина. Ірина Геннадіївна була начальницею відділу, де працювала Іра. Вранці вона зупинила Іру в офісному коридорі і поставила це дивне запитання. Чомусь цього разу…

Андрій повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! Що у нас на вечеою? – гукнув він з коридору. Але відповіді не було. Чоловік зайшов на кухню – біля плити клопотала його мама. – Мамо, а де Оксана? – поцікавився він. – Я коли повернулася, то її вже не було, – пояснила Галина. – Можливо в магазин пішла. Андрій погодився з припущенням матері і пішов у спальню переодягнутися. Чоловік зайшов у спальню, підійшов до комода, щоб взяти домашній одяг, як раптом помітив якусь запуску. Андрій взяв її, прочитав і застиг від прочитаного

-Мамо, я приїду на вихідні з дівчиною, – повідомив Андрій матері по телефону. – Її звуть Оксана. -Ой, синку, якось несподівано так, але я рада. Це вже треба розуміти, що це невістка наша майбутня? Хто вона, звідки? -Так, збираємося подати…

Марина взяла меду, варення і вирушила в гості до свого знайомого Василя. Чоловік заслаб і вона вирішила його провідати. Василь дуже здивувався, коли побачив Марину на порозі. І з того дня між ними щось ніби змінилося… А одного разу Марина зустріла Василя і той раптом сказав: – Марино, а виходь за мене заміж! Марина оторопіла. Такого вона не очікувала. – Ох, Васильку! – тільки й сказала вона. – Ти що ж це таке надумав? Марина не розуміла, що відбувається

Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а жінки за спиною шепотілися. Та Марина була сильна духом і на плітки уваги не звертала, тим більше, що вже хто-хто, а вона знала, що в тому,…

Степан дуже ревнував свою красуню дружину Варвару. Вже й діти виросли, а він все не вгавав… По хазяйству нічого не робив, часто гульбанив. У дворі сарай похилився, хвіртка бовтається, сходи на ґанку старі, а йому хоч би що! – Піду від тебе, – казала йому Варвара. – Ха, ну куди ти підеш?! – сміявся чоловік. – Будинок твоєї матері ніякий вже, ну куди?! – У місто поїду до сина, – казала Варвара. Їй і справді все давно вже набридло… І якось сталося несподіване

Ох і красуня була в молодості Варвара, на всю округу одна така, статна з пишною шевелюрою русявого волосся, а погляд! Один раз гляне, і хлопець одразу закохується. Зі школи хлопці крутилися навколо Варвари, а вона не дуже й балувала їх…

Вадим прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем і зайшов у коридор. З кухні чувся смачний аромат свіженького борщику. Вадим аж мимоволі посміхнувся: – Яка ж Вірочка в мене молодець, – подумав він про дружину. Чоловік зайшов на кухню. – О, привіт, Вадиме, – зустріла його Віра. – А я тебе чекаю весь вечір. В мене до тебе є одне питання. – Яке ще питання, – здивувався Вадим. – Я тобі дзвонила вчора, і знаєш що? – Ні, не знаю. А що таке? – А те, що слухавку взяла якась жінка! – раптом сказала Віра. Вадим застиг від несподіванки

Крізь сон Віра почула звук з коридору – відчинилися вхідні двері. – Нарешті, – подумала вона і знову поринула в сон. Її чоловік Вадим пройшов в іншу кімнату. Він був радий, що його дружина вже спить і не бачить о котрій…

Ольга забігла у гості до бабусі. Віра Гаврилівна нагодувала внучку смачним обідом. – Дякую. Було дуже смачно, – задоволено усміхнулася Оля. – Може тобі щось допомогти? – Можеш вікна допомогти помити, – відповіла Віра Гаврилівна. Ольга з бабусею швидко справилися з роботою, і Оля почала збиратися додому. – Доню, почекай, мало не забула, – раптом зупинила її бабуся і побігла у іншу кімнату. За хвилину Віра Гаврилівна вийшла з якоюсь коробкою у руках. – Я ж підготувала тобі сюрприз, – сказала вона і передала дівчині пакунок. – Сюрприз? – здивувалася Оля, але взяла коробку, відкрила її і застигла від побаченого

Ольга Іванівна відчинила шафу, щоб взяти кофту. Сьогодні було прохолодно, а вона збиралася піти до парку на прогулянку. Звичним жестом жінка зрушувала «плічки» вправо. І тут їй на очі попалася синя сукня. Ольга Іванівна зупинила на ній погляд і погладила…

Тетяна зварила бульйон, відварила курочку і стала чекати чоловіка Миколу з роботи. Двері відкрилися, Тетяна вийшла в коридор і побачила на порозі доньку Марію. – Мамо, привіт. Ой як смачно, а можна мені теж тарілочку бульйончика? Мамо, я тобі важливе хочу сказати, ой, дай мені хлібчика, – затараторила донька. – Що там доню, тему нарешті обрали для аспірантури? – зраділа Тетяна Іванівна. – Та ні, мамо, інше, – Марія з апетитом з’їла ложку бульйону, а потім все розповіла матері. Тетяна як стояла, так і сіла. – Ну як же так, Марія?! – тільки й сказала вона

– Антоніно Вікторівно, як я рада, що ви подзвонили. Як живемо? Добре все. Микола на роботі, а у мене сьогодні вихідний. Ну чому ж прогул, ви жартуєте! Просто минулого тижня працювали допізна, ось начальство тепер усім по черзі і дає…

Оля начистила карторлі на суп, поставила каструльку на плиту, і поки закипить вода, вирішила почитати новини в інтернеті. – Андрію, швидко йди сюди, – раптом вигукнула вона до чоловіка. – Що вже сталося? – не зрозумів Андрій, зайшовши на кухню. – Сталося, ох і сталося! – якось підозріло сказала дружина. – Ну, гвори, не тягни, – поквапив дружину чоловік. – На ось, сам подивись, – Ольга відкрила якесь фото на телефоні, і показала його чоловіку. Андрій глянув на фотографію і застиг від несподіванки 

Віра одна виростила дочку. Народила її рано, у вісімнадцять років. Були спроби знайти чоловіка, але жодна не мала успіху. Дочка одружилася теж рано. Молодята стали жити з нею. Народився довгоочікуваний онук. Андрійка балували. Бабуся намагалася втручатися у виховання, але її…

Ганна спекла яблучну шарлотку і вирушила до сусіда, з важливою справою. Сусід прийняв привітно, накрив стіл і почали розмовляти. Ганна розповіла про проблему з дочкою. – Ви не могли б придивитися за моєю донькою ввечері? На яку таку роботу вона ходить і чим займається? Я дуже переживаю, – підсумувала Ганна. Жінка показала йому дві фотографії Марини. – Ось подивіться, це вона. Зможете допомогти? – сказала жінка. Сусід подивився на фото і застиг від несподіванки. – Ганно Анатолівно, ви повинні дещо дізатися про доньку, – тихо сказав сусід. Ганна вислухала його і сльози покотилися з її очей

Стрілка годинника наближалася до десятої вечора, коли пролунав дзвінок у двері. Анна Анатоліївна, здивована пізнім візитом непроханого гостя, відчинила двері і побачила свого онука Дениску з маленькою старою валізкою в руках. Обличчя хлопчика було трохи схвильоване. – Що сталося, онучку?!…

У Віри не стало матері. Жінка з чоловіком Миколою приїхали в село, провели маму в останню путь. Після поминок, коли всі розійшлися, Віра вирішила трохи прибрати в будинку матері. – Миколо, зніми ось цю картину, заберемо її до себе, буде пам’ять про батьків, – сказала Віра до чоловіка. – А я поки що речі переберу. Микола став на стілець, щоб зняти картину і раптом застиг.  – Віра. Швидко йди сюди, – вигукнув він. – Що там? – не зрозуміла дружина. – Ось дивись, – Микола поглядом вказав на картину. Віра придивилася і застигла від несподіванки

Зіна та Іван прожили у шлюбі багато років. Весілля золоте відзначили та ще десять років прожили. Двоє дітей, п’ять онуків, правнучка. У сина Олександра (старшого) троє доньок. Заміж не збираються. А ось донька Віра порадувала, двоє дітей у неї і…

Повернутись вверх