Пліткарка

Жіночий журнал

Оля у весільній сукні крутилася перед дзеркалом. – Щось затримується Віталік, ми так викуп не встигнемо провести! – занепокоїлася подруга нареченої, Аліна. – Може, у пробці? – відповіла Оля. – Зараз подзвоню. Дівчина дістала телефон та набрала номер коханого, але він не відповідав. – Невже щось сталося, – захвилювалася Оля і заплакала. – Все, все, Оля, не плач! Он машина під’їхала. Встигнемо викуп провести! – визирнувши у вікно, радісно прощебетала Аліна і побігла зустрічати нареченого. Аліна повернулася за хвилину. – Оля, краще присядь! – тихо сказала подруга і зупинилася. – Що сталося? – Оля схвильовано дивилася на Аліну, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля у весільній сукні крутилася перед дзеркалом. – Щось затримується Віталік, ми так викуп не встигнемо провести! – занепокоїлася подруга нареченої, Аліна. – Може, у пробці? – відповіла Оля. – Зараз подзвоню. Дівчина дістала телефон та набрала номер коханого, але він не відповідав. – Невже щось сталося, – захвилювалася Оля і заплакала. – Все, все, Оля, не плач! Он машина під’їхала. Встигнемо викуп провести! – визирнувши у вікно, радісно прощебетала Аліна і побігла зустрічати нареченого. Аліна повернулася за хвилину. – Оля, краще присядь! – тихо сказала подруга і зупинилася. – Що сталося? – Оля схвильовано дивилася на Аліну, не розуміючи, що відбувається

-Ах, яка ж ти у мене красуня! – із захопленням дивлячись на онучку у весільній білій сукні, сплеснула руками Маргарита Вікторівна. Все життя, вся душа її була в цій милій, чудовій дівчині з яскравими, променистими блакитними очима та ямочками на…

Віра нерішуче тупцювала біля дверей, вона невпевнено піднесла руку до дзвінка і натиснула на нього. Почулися човгаючі кроки. – Віра!  – усміхнулася Ніна Іванівна. – Як я рада тебе бачити! Заходь! – Ніна Іванівна, я тортик принесла. Почаюємо? – Віра простягла тортик господині. Коли чашки були наповнені чаєм, а шматочки торта красувалися на тарілочках, свекруха накрила своєю долонею руку Віри. – Розповідай, – тихо вимовила вона. – Що сталося? Я ж бачу, що ти засмучена і непросто так прийла. Дівчина видихнула і все розповіла жінці. Ніна Іванівна вислухала Віру і  застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра нерішуче тупцювала біля дверей, вона невпевнено піднесла руку до дзвінка і натиснула на нього. Почулися човгаючі кроки. – Віра!  – усміхнулася Ніна Іванівна. – Як я рада тебе бачити! Заходь! – Ніна Іванівна, я тортик принесла. Почаюємо? – Віра простягла тортик господині. Коли чашки були наповнені чаєм, а шматочки торта красувалися на тарілочках, свекруха накрила своєю долонею руку Віри. – Розповідай, – тихо вимовила вона. – Що сталося? Я ж бачу, що ти засмучена і непросто так прийла. Дівчина видихнула і все розповіла жінці. Ніна Іванівна вислухала Віру і  застигла від почутого

Віра, важко видихнула і сумно дивилася на співрозмовника. Михайло був напружений. Він уважно вдивлявся в обличчя дівчини, намагаючись розпізнати її почуття. Віра перевела погляд на обручку. “Гарна” – промайнуло в неї в голові. – “Напевно, дорога. Не поскупився.” Дівчина зітхнула….

Ольга ліпила вареники на кухні, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Господи, і кого там вже принесло? – пробурмотіла вона і побігла в коридор. Ольга відкрила двері і застигла від здивування. Перед нею стояла красива молода дівчина у червоному платтячку. – Доброго дня, – якось єхидно сказала молодиця і посміхнулася оглянувши Ольгу. – Ви ж Ольга, так? – Так, – відповіла Ольга. – А я – Ірина. І нам треба поговорити про вашого чоловіка… Ольга застигла від несподіваного припущення

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга ліпила вареники на кухні, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Господи, і кого там вже принесло? – пробурмотіла вона і побігла в коридор. Ольга відкрила двері і застигла від здивування. Перед нею стояла красива молода дівчина у червоному платтячку. – Доброго дня, – якось єхидно сказала молодиця і посміхнулася оглянувши Ольгу. – Ви ж Ольга, так? – Так, – відповіла Ольга. – А я – Ірина. І нам треба поговорити про вашого чоловіка… Ольга застигла від несподіваного припущення

Коли народився Максим, Ольга повністю присвятила себе синові. Він був довгоочікуваною дитиною. Декілька років завагітніти не виходило. Обстеження, переживання та – жодних прогнозів. – Чекайте, – говорили лікарі. – Ви обоє абсолютно здорові. Всьому свій час. І вони чекали. Дізнавшись…

Зіна дивилася турецький серіал, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила невістка Віра. – Зіна Петрівна, це Віра, – схвильовано сказала вона. – Віра? Щось сталося? – здивувалася дзвінку свекруха. – Я дзвоню вам поскаржитися на вашого синочка, – раптом сказала невістка. – Що? – не зрозуміла Зіна Петрівна. – Кажу, дзвоню поскаржитися на вашого сина, – повторила Віра. – Що він вже накоїв? – зітхнула свекруха. І Віра все їй розповіла. Зіна Петрівна вислухала невістку і аж рота відкрила від подиву

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Зіна дивилася турецький серіал, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила невістка Віра. – Зіна Петрівна, це Віра, – схвильовано сказала вона. – Віра? Щось сталося? – здивувалася дзвінку свекруха. – Я дзвоню вам поскаржитися на вашого синочка, – раптом сказала невістка. – Що? – не зрозуміла Зіна Петрівна. – Кажу, дзвоню поскаржитися на вашого сина, – повторила Віра. – Що він вже накоїв? – зітхнула свекруха. І Віра все їй розповіла. Зіна Петрівна вислухала невістку і аж рота відкрила від подиву

– Зіна Петрівна, це Віра. – Яка ще Віра? – невдоволенно спитала Віра. «Ось же, – подумала Віра, – адже чудово розуміє, що це я їй дзвоню. Можна подумати, у неї, крім мене, ще багато інших знайомих Вір є». –…

Тамара Василівна прокинулася рано, приготувала легкий снідано, заварила каву. – Треба сьогодні огірки посіяти, – вирішила жінка і поснідавши вийшла на город. Тамара відкрила теплицю і зайнялася справою. Раптом, за сусідським парканом вона почула якусь розмову. Її сусідка Любов Сергіївна розмовляла із своїм сином Ігорем. Тамара Василівна прислухалася до розмови і застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Василівна прокинулася рано, приготувала легкий снідано, заварила каву. – Треба сьогодні огірки посіяти, – вирішила жінка і поснідавши вийшла на город. Тамара відкрила теплицю і зайнялася справою. Раптом, за сусідським парканом вона почула якусь розмову. Її сусідка Любов Сергіївна розмовляла із своїм сином Ігорем. Тамара Василівна прислухалася до розмови і застигла від почутого

Зручно вмостившись на передньому сидінні у комфортабельній машині сина, Тамара Василівна задоволено зітхнула. -Знову весна! Як гарно! Знову на дачу! Вона завжди з нетерпінням чекала на цей момент, коли повністю встановиться тепла погода і можна буде переїхати на улюблену дачку….

Зоя прийшла познайомитися з батьками свого коханого Сашка. – А ви готувати вмієте хоч? – запитала її майбутня свекруха Лариса Миколаївна. – Ну так, – сказала Зоя. – Готую. – У нашій сім’ї є традиція, – продовжила жінка. – Дівчина, яка збирається стати дружиною, має продемонструвати своє вміння. Олександре, покажи їй. Лариса Миколаївна показала рукою у напрямку кухні. – Зараз ви, Зоє, приготуєте нам страву, яку готували всі дівчата, які приходили у нашу родину. Ось тримайте! Жінка поставила перед Зоєю якесь відро. Дівчина заглянула всередину й оторопіла від побаченого. – Що це таке?! – Зоя не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зоя прийшла познайомитися з батьками свого коханого Сашка. – А ви готувати вмієте хоч? – запитала її майбутня свекруха Лариса Миколаївна. – Ну так, – сказала Зоя. – Готую. – У нашій сім’ї є традиція, – продовжила жінка. – Дівчина, яка збирається стати дружиною, має продемонструвати своє вміння. Олександре, покажи їй. Лариса Миколаївна показала рукою у напрямку кухні. – Зараз ви, Зоє, приготуєте нам страву, яку готували всі дівчата, які приходили у нашу родину. Ось тримайте! Жінка поставила перед Зоєю якесь відро. Дівчина заглянула всередину й оторопіла від побаченого. – Що це таке?! – Зоя не розуміла, що відбувається

Зоя нервувала. У неї мало відбутися знайомство з батьками її майбутнього чоловіка Олександра, і вона, звісно, хвилювалася. Дівчина прискіпливо подивилася на себе в дзеркало, і залишилася задоволеною. Улюблені джинси і кеди, які вона одягала за будь якої погоди, валялися в…

Надія Петрівна переїхала жити в село. Будиночок, хоч і старенький був, але добротний. – Грошей ого-го на ремонт треба, – сказала собі жінка. – Тож працюй, Надіє Петрівно! З ранньої весни почала вона роботи в саду. Дерева обробила, розсаду висадила. Потім грядки підготувала. А потім і з сусідами познайомилася. З лівого боку жила літня пара. З ними Надія Петрівна одразу спільну мову знайшла. Все випитувала – що садять, як росте, який догляд треба… А от по праву сторону! – Господи, Боже ти мій! – тільки й сказала Надія Петрівна, коли побачила сусідів

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія Петрівна переїхала жити в село. Будиночок, хоч і старенький був, але добротний. – Грошей ого-го на ремонт треба, – сказала собі жінка. – Тож працюй, Надіє Петрівно! З ранньої весни почала вона роботи в саду. Дерева обробила, розсаду висадила. Потім грядки підготувала. А потім і з сусідами познайомилася. З лівого боку жила літня пара. З ними Надія Петрівна одразу спільну мову знайшла. Все випитувала – що садять, як росте, який догляд треба… А от по праву сторону! – Господи, Боже ти мій! – тільки й сказала Надія Петрівна, коли побачила сусідів

Надія Петрівна зібралася на пенсію. Усього два роки залишилося. За цей час треба встигнути свою тісну квартирку на будиночок в передмісті поміняти. Грошей багатенько виручити за житло можна. А тому треба ще встигнути його в нормальний вигляд привести… Невдовзі почалися…

Інна купила квіти, цукерки й поїхала на цвинтар. Вона поклала по квіточці на памʼятники батькам, налила водички у вазочки, поставила по свічці… А потім жінка пішла до свого чоловіка Володі… Там теж усе поставила і сіла на лавку поговорити. – Ти знаєш, Володю, я не розлюбила тебе і не забула, – почала Інна. – Я й не думала, що зможу когось полюбити після тебе, але це сталося… Тепер я навіть не знаю, що мені робити. Він заміж кличе… Інна Макарівна ще трохи посиділа і пішла додому. А вночі їй наснився несподіваний сон

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна купила квіти, цукерки й поїхала на цвинтар. Вона поклала по квіточці на памʼятники батькам, налила водички у вазочки, поставила по свічці… А потім жінка пішла до свого чоловіка Володі… Там теж усе поставила і сіла на лавку поговорити. – Ти знаєш, Володю, я не розлюбила тебе і не забула, – почала Інна. – Я й не думала, що зможу когось полюбити після тебе, але це сталося… Тепер я навіть не знаю, що мені робити. Він заміж кличе… Інна Макарівна ще трохи посиділа і пішла додому. А вночі їй наснився несподіваний сон

Скільки на світі самотніх людей, яких не обтяжує самотність, а навпаки. Вони дуже люблять тишу, природу, спокійне та розмірене життя. Ще вони дуже люблять тваринок, можуть у будинку мати кількох котів, чи песиків. Ось такий спосіб життя і вела Інна…

Наталя поїхала додому сама. Сина вона залишила погостювати у дідуся. Наталя відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. Її чоловіка Петра вдома не було… – Так, треба все пошвидше зробити, – пробурмотіла вона. – Добре, що його нема. Жінка відкрила шафу, дістала дві червоні валізи, і почала швидко складати в них свої речі. Раптом у коридорі почулися кроки. На порозі стояв Петро… – І що це ти таке виробляєш?! – ахнув чоловік. Наталя застигла з валізою в руках

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя поїхала додому сама. Сина вона залишила погостювати у дідуся. Наталя відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. Її чоловіка Петра вдома не було… – Так, треба все пошвидше зробити, – пробурмотіла вона. – Добре, що його нема. Жінка відкрила шафу, дістала дві червоні валізи, і почала швидко складати в них свої речі. Раптом у коридорі почулися кроки. На порозі стояв Петро… – І що це ти таке виробляєш?! – ахнув чоловік. Наталя застигла з валізою в руках

– За що ти мене так не любиш? Просто скажи і все. Все ж так було добре. Що змінилося? – Знову ти зі своїми сварками. Я просто хочу, щоб ти стала кращою. – Кращою? Тобто, коли ти пропонував вийти за…

– Тобі треба повернутися до Ольги, – Ірина подзвонила своєму коханому Денису. – Там твої діти, все таки. Як вони будуть без батька? – Зараз приїду, поговоримо, – сказав Денис і поклав слухавку. Через годину він подзвонив у двері Ірини. Вона пішла відкривати. У руках Денис тримав гарний букет квітів. – Це тобі, Іринко, – сумно сказав він. – Дякую за все, що ти для мене зробила… – Ой, забув! Я зараз… Денис раптом побіг сходами вниз і повернувся з ігристим у руках. – Це ще для чого?! – здивовано запитала Ірина. Денис загадково посміхався. Ірина не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Тобі треба повернутися до Ольги, – Ірина подзвонила своєму коханому Денису. – Там твої діти, все таки. Як вони будуть без батька? – Зараз приїду, поговоримо, – сказав Денис і поклав слухавку. Через годину він подзвонив у двері Ірини. Вона пішла відкривати. У руках Денис тримав гарний букет квітів. – Це тобі, Іринко, – сумно сказав він. – Дякую за все, що ти для мене зробила… – Ой, забув! Я зараз… Денис раптом побіг сходами вниз і повернувся з ігристим у руках. – Це ще для чого?! – здивовано запитала Ірина. Денис загадково посміхався. Ірина не розуміла, що відбувається

– Хочеш заміж, тезка? – Ірина Геннадіївна стояла і посміхалася. – Хочу, – раптом серйозно відповіла Ірина. Ірина Геннадіївна була начальницею відділу, де працювала Іра. Вранці вона зупинила Іру в офісному коридорі і поставила це дивне запитання. Чомусь цього разу…

Повернутись вверх