Пліткарка

Жіночий журнал

Дмитро повертався з роботи додому. Подзвонила дружина. – Коханий, заїдь в магазин купи цибулі та огірків, – попросила Тамара. – Добре. Я вже якраз їду додому. Скоро буду, – відповів чоловік. Дмитро заїхав в магазин, купив все необхідне і вже за півгодину був біля дверей своєї квартири. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор і застиг від побаченого. – Що дивишся на мене? – невдоволено сказала дружина. – Тамаро, ти навіщо це робиш?! – тільки й вигукнув Дмитро, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро повертався з роботи додому. Подзвонила дружина. – Коханий, заїдь в магазин купи цибулі та огірків, – попросила Тамара. – Добре. Я вже якраз їду додому. Скоро буду, – відповів чоловік. Дмитро заїхав в магазин, купив все необхідне і вже за півгодину був біля дверей своєї квартири. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор і застиг від побаченого. – Що дивишся на мене? – невдоволено сказала дружина. – Тамаро, ти навіщо це робиш?! – тільки й вигукнув Дмитро, не розуміючи, що відбувається

– Ці речі належать моїй матері. Що ти надумала з ними робити? – не своїм голосом спитав чоловік. – Викину. Навіщо вони нам, Дмитро? Половину шафи займають, а мені місце потрібне, я ковдри зимові складу сюди і зайві подушки, як…

Денис поїхав на заробітки за кордон. Не було його вдома цілих пів року… Вероніка Миколаївна варила на кухні борщ, коли задзвенів її телефон. – Мамо, привіт! – почувся у слухавці голос її сина Дениса. – Ти вдома? Я зараз буду! Вероніка здивовано відклала телефон і тут же ж у двері подзвонили. На порозі стояв Денис. – Денисе! – мати міцно обійняла сина. — Ну, що ж ти не сказав мені, коли приїдеш?! – «Приїдемо», точніше буде, мамо! Я не сам! – сказав хлопець. Вероніка глянула за спину сина і застигла від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Денис поїхав на заробітки за кордон. Не було його вдома цілих пів року… Вероніка Миколаївна варила на кухні борщ, коли задзвенів її телефон. – Мамо, привіт! – почувся у слухавці голос її сина Дениса. – Ти вдома? Я зараз буду! Вероніка здивовано відклала телефон і тут же ж у двері подзвонили. На порозі стояв Денис. – Денисе! – мати міцно обійняла сина. — Ну, що ж ти не сказав мені, коли приїдеш?! – «Приїдемо», точніше буде, мамо! Я не сам! – сказав хлопець. Вероніка глянула за спину сина і застигла від несподіванки

Денис поїхав на заробітки за кордон. Не було його вдома вже пів року. Вероніка Миколаївна варила на кухні борщ, коли задзвенів її телефон. – Мамо, привіт! – почувся у слухавці голос Дениса. – Ти вдома? Я зараз буду! Вероніка здивовано відклала телефон…

Аркадій прийшов додому пізно. – Привіт, коханий! – вискочила назустріч чоловіку його дружина Наталка. – Сідай вечеряти, я тут гречку зварила і мʼясця з цибулькою і сметанкою потушкувала… Аркадій сів за стіл, як раптом задзвенів його телефон. Дзвонила його колишня дружина Надія. – Ти зовсім перестав донькою цікавитися! – почала вона в слухавку. – У мене на роботі проблеми, чоловіка у відрядження відправили, а тобі хоч би що! Хоч на вихідні Світланку візьми, і позаймався з донькою, батько називається! Аркадій застиг від почутого. Наталя дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Аркадій прийшов додому пізно. – Привіт, коханий! – вискочила назустріч чоловіку його дружина Наталка. – Сідай вечеряти, я тут гречку зварила і мʼясця з цибулькою і сметанкою потушкувала… Аркадій сів за стіл, як раптом задзвенів його телефон. Дзвонила його колишня дружина Надія. – Ти зовсім перестав донькою цікавитися! – почала вона в слухавку. – У мене на роботі проблеми, чоловіка у відрядження відправили, а тобі хоч би що! Хоч на вихідні Світланку візьми, і позаймався з донькою, батько називається! Аркадій застиг від почутого. Наталя дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається

– Наталя, ти щось якась дивна останнім часом? – подруга наздогнала Наталю в коридорі фірми. – Ти ж ніби тільки з відпустки, а вигляд у тебе втомлений. – І не кажи, сама не можу розуміти в чому річ. Думала відпочину…

– Ех, щастить же деяким, – зітхнувши, сказала Ольга, стоячи біля вікна палати. – Ти про що? – не зрозуміла Галина. – Та я про Надію. Бачила, який у неї чоловік красень! А дбайливий який. Щодня її відвідує, – пояснила Надія. Галина не витримала. – Гаразд, дай гляну на цього красеня, – сказала вона, підходячи до вікна. – Глянь, – Ольга поступилася місцем. – Ого! – Вигукнула Галя. – Та я ж його знаю! – Так, давай з цього місця детальніше! – вигукнула Ольга. – Розповідай! І Галина все розповіла сусідці по палаті. Ольга вислухала її і аж очі витріщила від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ех, щастить же деяким, – зітхнувши, сказала Ольга, стоячи біля вікна палати. – Ти про що? – не зрозуміла Галина. – Та я про Надію. Бачила, який у неї чоловік красень! А дбайливий який. Щодня її відвідує, – пояснила Надія. Галина не витримала. – Гаразд, дай гляну на цього красеня, – сказала вона, підходячи до вікна. – Глянь, – Ольга поступилася місцем. – Ого! – Вигукнула Галя. – Та я ж його знаю! – Так, давай з цього місця детальніше! – вигукнула Ольга. – Розповідай! І Галина все розповіла сусідці по палаті. Ольга вислухала її і аж очі витріщила від здивування

– Ех, щастить же деяким, – зітхнувши, сказала Ольга, стоячи біля вікна тримісної палати. – Ти це про що? -запитала Галина, яка відволіклася від цікавої книги. – Та я про Надію. Бачила, який у неї чоловік красень! А дбайливий який….

Олексій прийшов до своєї коханої Олени. Він відкрив двері своїм ключем і привітався з бабою Марією, яка жила в Олени на квартирі. – Ти хто? – похмуро спитала старенька. – Я – Олексій. Я Олену тут зачекаю. Вона мені про вас розповідала. А вона хіба про мене ні? – Та багато тут вас ходить, – раптом сказала жінка. – Олексії, Василі, Олеги… Не будинок, а прохідний двір! – Які ще Василі? – не зрозумів Олексій. – Та багато тут всякого народу буває. Оленка мужиків водить і водить. Це вона перед тобою може правильна така… Олексій очі вирячив від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій прийшов до своєї коханої Олени. Він відкрив двері своїм ключем і привітався з бабою Марією, яка жила в Олени на квартирі. – Ти хто? – похмуро спитала старенька. – Я – Олексій. Я Олену тут зачекаю. Вона мені про вас розповідала. А вона хіба про мене ні? – Та багато тут вас ходить, – раптом сказала жінка. – Олексії, Василі, Олеги… Не будинок, а прохідний двір! – Які ще Василі? – не зрозумів Олексій. – Та багато тут всякого народу буває. Оленка мужиків водить і водить. Це вона перед тобою може правильна така… Олексій очі вирячив від почутого

– Бабусю, що ж ви тут сидите? – запитала Олена в старенької, яка сиділа на лавці біля дитячого майданчика. – Пізно вже, майже ніч, йдіть додому. – А мені йти нікуди, дитинко, у мене дому нема, чоловік внучки на мене…

Сергій вирішив переїхати з міста в село. Він купив собі будиночок і всі вихідні займався ремонтом. – Ось побачиш, у місто і їхати не захочеться! – казав йому друг Олексій. Сергій провів від колонки воду до хати, зробив каналізацію, відремонтував пічку, підлогу і дах… Не обійшлося й без допомоги майстрів. У вересні Сергій привіз на новосілля своїх батьків із міста. Мати з батьком вийшли з машини, глянули на будинок і застигли від побаченого… – Це що жарт?! – тільки й змогла промовити мати. Батьки не розуміли, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій вирішив переїхати з міста в село. Він купив собі будиночок і всі вихідні займався ремонтом. – Ось побачиш, у місто і їхати не захочеться! – казав йому друг Олексій. Сергій провів від колонки воду до хати, зробив каналізацію, відремонтував пічку, підлогу і дах… Не обійшлося й без допомоги майстрів. У вересні Сергій привіз на новосілля своїх батьків із міста. Мати з батьком вийшли з машини, глянули на будинок і застигли від побаченого… – Це що жарт?! – тільки й змогла промовити мати. Батьки не розуміли, що відбувається

Сергій розлучився з дружиною і був дуже засмучений. Відволікала тільки робота, але вечори здавались довгими й темними. Вихідні ще гірші. Тільки друг Олексій допомагав, заспокоюючи його: – Не ти перший, не ти останній… Що вдієш, не кисни. Поїхали до мене…

Ірина прокинулася рано, приготувала сніданок і пішла будити чоловіка. – Миколо, вставай, на роботу запізнишся, – сказала тихо воно. Чоловік одразу прокинувся, прийняв душ, поснідав та вирушив на роботу. – Так, треба прибрати трохи, – вирішила дружина, закривши за чоловіком двері. Ірина помила посуд, пропилососила в кімнаті, поскладала одяг і хотіла було поставити прання. Вона позбирала речі чоловіка з кімнати, як раптом її увагу привернула сорочка Миколи. Ірина придивилася до не і застигла на місці 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина прокинулася рано, приготувала сніданок і пішла будити чоловіка. – Миколо, вставай, на роботу запізнишся, – сказала тихо воно. Чоловік одразу прокинувся, прийняв душ, поснідав та вирушив на роботу. – Так, треба прибрати трохи, – вирішила дружина, закривши за чоловіком двері. Ірина помила посуд, пропилососила в кімнаті, поскладала одяг і хотіла було поставити прання. Вона позбирала речі чоловіка з кімнати, як раптом її увагу привернула сорочка Миколи. Ірина придивилася до не і застигла на місці 

Микола повернувся з корпоративу ближче до ранку. Його дружина вдала, що міцно спить. А він, лігши поруч із нею на ліжко, одразу засопів. Вставши зранку з ліжка, Ірина виявила на сорочці чоловіка губну помаду. У цей час на телефон чоловіка…

Іван Петрович відзначав свій ювілей, запросив рідних, друзів. Дідусь накрив два великих столи у дворі. До обіду з’явилися всі гості, вручили подарунки, сіли за стіл. Іван Петрович теж не залишився у боргу. Коли всі були вже трохи веселі, взяв слово. – Дякую за турботу та увагу. А це вам! – він дістав з кишені піджака конверти та розклав їх перед кожним із гостей. – Що там? – пошепки спитав один з гостей. – Не знаю. Я не розкривав, – відповів інший. Всі гості почали відкривати конверти і тільки переглядалися між собою, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван Петрович відзначав свій ювілей, запросив рідних, друзів. Дідусь накрив два великих столи у дворі. До обіду з’явилися всі гості, вручили подарунки, сіли за стіл. Іван Петрович теж не залишився у боргу. Коли всі були вже трохи веселі, взяв слово. – Дякую за турботу та увагу. А це вам! – він дістав з кишені піджака конверти та розклав їх перед кожним із гостей. – Що там? – пошепки спитав один з гостей. – Не знаю. Я не розкривав, – відповів інший. Всі гості почали відкривати конверти і тільки переглядалися між собою, не розуміючи, що відбувається

Добре, коли є багаті родичі. Чи погано? Ну, це для кого як. Іван Петрович жив довго. Рідні мав багато. Братів троє, дві сестри, племінники у великій кількості зі своїми дітьми. Та свої діти, а їх двоє, онуки, правнуки. Багатий дід…

Валентин поспішила до під’їзду, де жив її коханий В’ячеслав. Жінка набрала номер квартири на домофоні, але двері ніхто не відкривав. – Та що ж сталося? – думала Валя. – На дзвінки не відповідає, у квартирі його немає. Раптом до під’їзду підійшов молодий чоловік, Валентина запитала, чи знає він В’ячеслава. – Ви Валентина? – несподівано спитав він. – Так, – підтвердила вона. – Що з ним? І звідки ви мене знаєте? – Ходімо, я зараз все поясню, – сказав чоловік і пропустив Валю у під’їзд. Але Валентина навіть уявити не могла, що скаже їй цей чоловік

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Валентин поспішила до під’їзду, де жив її коханий В’ячеслав. Жінка набрала номер квартири на домофоні, але двері ніхто не відкривав. – Та що ж сталося? – думала Валя. – На дзвінки не відповідає, у квартирі його немає. Раптом до під’їзду підійшов молодий чоловік, Валентина запитала, чи знає він В’ячеслава. – Ви Валентина? – несподівано спитав він. – Так, – підтвердила вона. – Що з ним? І звідки ви мене знаєте? – Ходімо, я зараз все поясню, – сказав чоловік і пропустив Валю у під’їзд. Але Валентина навіть уявити не могла, що скаже їй цей чоловік

Валентина прийшла в призначений час на огляд, взяла у реєстратурі картку та піднялася на другий поверх. Біля дванадцятого кабінету всі стільці були зайняті людьми похилого віку. Біля вікна, притулившись спиною до підвіконня, стояв чоловік. – Ви всі у дванадцятий кабінет?…

Андрій прийшов додому з роботи. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і дуже здивувався. У квартирі було темно й дуже тихо… Він зняв куртку, взув домашні капці і зайшов у кімнату. – Лізо, ти вдома?! – гукнув він свою дружину. Та у відповідь буда тиша… Андрій зайшов на кухню, увімкнув світло й застиг від побаченого! Ліза сиділа сама в темряві за столом і уважно дивилась на нього… – Ти чого тут сидиш сама?! – здивовано запитав Андрій. Він не розумів, що це таке робиться

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій прийшов додому з роботи. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і дуже здивувався. У квартирі було темно й дуже тихо… Він зняв куртку, взув домашні капці і зайшов у кімнату. – Лізо, ти вдома?! – гукнув він свою дружину. Та у відповідь буда тиша… Андрій зайшов на кухню, увімкнув світло й застиг від побаченого! Ліза сиділа сама в темряві за столом і уважно дивилась на нього… – Ти чого тут сидиш сама?! – здивовано запитав Андрій. Він не розумів, що це таке робиться

Ліза вийшла заміж, коли дізналася, що вагітна. Андрію ж виказували його батьки: – Не можна вчиняти, отак непорядно! Дитина не винна! Кохали вони один одного, чи це просто була помилка молодості, ніхто не розумів. Вони й самі до ладу не…

Повернутись вверх