Пліткарка

Жіночий журнал

Ольга терла картоплю на деруни, коли з роботи повернувся Андрій. Чоловік зайшов на кухню, сів за стіл. – Олю, ми з тобою вже давно зустрічаємося. Скоро одружимося, – почав здалеку він. – А ти все ще не знайома з моєю мамою. Давай завтра поїдемо до неї у гості! Оля мовчала. – Ну що скажеш? Поїдемо? – перепитав Андрій. – Ні! – вигукнула вона і залилася сльозами. – Не треба! – Чому? – Андрій здивовано дивився на Ольгу, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга терла картоплю на деруни, коли з роботи повернувся Андрій. Чоловік зайшов на кухню, сів за стіл. – Олю, ми з тобою вже давно зустрічаємося. Скоро одружимося, – почав здалеку він. – А ти все ще не знайома з моєю мамою. Давай завтра поїдемо до неї у гості! Оля мовчала. – Ну що скажеш? Поїдемо? – перепитав Андрій. – Ні! – вигукнула вона і залилася сльозами. – Не треба! – Чому? – Андрій здивовано дивився на Ольгу, не розуміючи, що відбувається

Після весілля Ольга та Стас оселилися у його батьків. Спочатку хотіли винайняти квартиру, але свекруха, Тетяна Сергіївна, категорично заявила: – Житимете з нами. А якщо ні – на поріг не пущу. От би тоді Ользі насторожитися. Але нажаль… Стас легко…

Сергій їхав в автобусі. – Дівчино, а ви теж у Марʼянівку їдете? – запитав він Ніну, яка сиділа поруч. – Так, – здивовано відповіла та. – А я ось перший раз туди їду, – сказав чоловік. – Мене запросила в гості… А не підкажете, де вулиця Лісова? – Лісова? – задумалась Ніна. – Я такої не знаю. – Як не знаєте?! – ахнув чоловік. – А ви теж не місцева? – Місцева… Кожен закуток знаю, але такої вулиці у нас нема. – Не може бути… Ось адреса, – молодик дістав з кишені зім’ятий папірець. Ніна глянула на нього й застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій їхав в автобусі. – Дівчино, а ви теж у Марʼянівку їдете? – запитав він Ніну, яка сиділа поруч. – Так, – здивовано відповіла та. – А я ось перший раз туди їду, – сказав чоловік. – Мене запросила в гості… А не підкажете, де вулиця Лісова? – Лісова? – задумалась Ніна. – Я такої не знаю. – Як не знаєте?! – ахнув чоловік. – А ви теж не місцева? – Місцева… Кожен закуток знаю, але такої вулиці у нас нема. – Не може бути… Ось адреса, – молодик дістав з кишені зім’ятий папірець. Ніна глянула на нього й застигла від здивування

Ніна з Сергієм одружилися, коли їм було по 27 років. Кохання прийшло, коли його зовсім не чекали. У Ніни була слаба мати. Батько просто ходив на роботу за звичкою. Вдома він все робив теж за звичкою. Важко було усвідомлювати, що…

Денис був на робочій нараді, коли несподівано пролунав дзвінок телефону. – Продовжуйте без мене, – попросив він свого зама та вийшов у коридор. – Тату, що сталося? – захвилювався він, піднявши слухавку. – Денисе, все добре! Ти тільки не хвилюйся, – спокійно сказав Юрій Борисович. – Я й і не хвилювався, але тепер почав, – відповів син. – Денисе, мені з тобою треба поговори та дещо розповісти, – важко видихнув батько. Денис вислухав батька і аж не по собі стало від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Денис був на робочій нараді, коли несподівано пролунав дзвінок телефону. – Продовжуйте без мене, – попросив він свого зама та вийшов у коридор. – Тату, що сталося? – захвилювався він, піднявши слухавку. – Денисе, все добре! Ти тільки не хвилюйся, – спокійно сказав Юрій Борисович. – Я й і не хвилювався, але тепер почав, – відповів син. – Денисе, мені з тобою треба поговори та дещо розповісти, – важко видихнув батько. Денис вислухав батька і аж не по собі стало від почутого

Юрій насилу підвівся з ліжка. З якимось хвилюванням подивився на свою дружину, торкнувся за плече: – Аня! Та розплющила очі. Спробувала посміхнутися – Юра, я пити хочу! – попросила пошепки. – Принеси водички! – Зараз, зараз! Він важко підвівся і…

Вікторія відзначала свій день народження у кафе. Свято було в самому розпалі, коли до іменинниці підійшов офіціант і шепнув на вушко: – Вас попросили ненадовго вийти на вулицю. – Хто? – здивувалася дівчина. – Якийсь чоловік, – сказав офіціант. Вікторія вийшла на двір і побачила перед собою незнайомого чоловіка. – Це вам, – сказав він і вручив Вікторії букет та якось коробку. – Мені? А що це? – не зрозуміла дівчина. – Це подарунок на день народження. Відкрийте! – сказав чоловік. Вікторія відкрила коробку і застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вікторія відзначала свій день народження у кафе. Свято було в самому розпалі, коли до іменинниці підійшов офіціант і шепнув на вушко: – Вас попросили ненадовго вийти на вулицю. – Хто? – здивувалася дівчина. – Якийсь чоловік, – сказав офіціант. Вікторія вийшла на двір і побачила перед собою незнайомого чоловіка. – Це вам, – сказав він і вручив Вікторії букет та якось коробку. – Мені? А що це? – не зрозуміла дівчина. – Це подарунок на день народження. Відкрийте! – сказав чоловік. Вікторія відкрила коробку і застигла від здивування

– Віка, ну чого ти будеш вдома сидіти? Поїхали з нами за місто завтра, – запропонувала Вікторії її подруга Таїсія. – Настрою немає, – чесно зізналася дівчина. – Ти ж знаєш, я вдавати не вмію, якщо на душі тяжко, у…

Люда посмажила котлетки й поставила воду на макарони. Задзвенів телефон. Дзвонила мати. Люда відхилила дзвінок… – Нема нам про що говорити! – подумала жінка. – Хай далі захищає цього зрадника… Вона встала і глянула у вікно. Її чоловік Сергій уже мав привести дітей із садка. Але їх досі не було… І тут Люда побачила Сергія й дітлахів. Діти гралися на майданчику, а Сергій розмовляв по телефону. Він усміхався так, ніби все було добре і не було всіх його зрад Людмилі… І тут Люду наче осяяло! Вона раптом все зрозуміла і вирішила діяти

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люда посмажила котлетки й поставила воду на макарони. Задзвенів телефон. Дзвонила мати. Люда відхилила дзвінок… – Нема нам про що говорити! – подумала жінка. – Хай далі захищає цього зрадника… Вона встала і глянула у вікно. Її чоловік Сергій уже мав привести дітей із садка. Але їх досі не було… І тут Люда побачила Сергія й дітлахів. Діти гралися на майданчику, а Сергій розмовляв по телефону. Він усміхався так, ніби все було добре і не було всіх його зрад Людмилі… І тут Люду наче осяяло! Вона раптом все зрозуміла і вирішила діяти

– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь?…

Дід Олег поклав корівці сіна, погодував качок. Він вже збирався йти набрати у відра води, як раптом почув, що його гукають. – Олеже, чуєш! Оле-же! – почувся голос його дружини баби Каті. – Ти чого галасуєш, Катерино! – дід Олег зайшов на кухню і зиркнув на дружину. – Все, Олеже! – почала баба Катя. – Скінчилися жарти… Значить так – Ольга Мироненчиха дитину чекає, ось. – Та мені, що від цього! – дід Олег зіскочив зі стільця, явно збираючись піти. – Та ти чому такий нерозумний! Ольга від нашого Максима дитину чекає! Зрозумів тепер? Дід Олег аж присів від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дід Олег поклав корівці сіна, погодував качок. Він вже збирався йти набрати у відра води, як раптом почув, що його гукають. – Олеже, чуєш! Оле-же! – почувся голос його дружини баби Каті. – Ти чого галасуєш, Катерино! – дід Олег зайшов на кухню і зиркнув на дружину. – Все, Олеже! – почала баба Катя. – Скінчилися жарти… Значить так – Ольга Мироненчиха дитину чекає, ось. – Та мені, що від цього! – дід Олег зіскочив зі стільця, явно збираючись піти. – Та ти чому такий нерозумний! Ольга від нашого Максима дитину чекає! Зрозумів тепер? Дід Олег аж присів від несподіванки

Дід Олег поклав корівці сіна, погодував качок. Він вже збирався йти набрати у відра води, як раптом почув, що його гукають. – Олеже, чуєш, Олеже! Оле-же! – почувся голос його дружини баби Каті. – Ти чого галасуєш, Катерино! – дід…

Інна зі своїм чоловіком Павлом поїхали на вокзал зустрічати їхню доньку Ірину з відпочинку. А як же ж?! У Іринки ж валіза важка… Ірина вийшла з вагона не одна. Спочатку з тамбуру вистрибнув якийсь чоловік у спортивному костюмі і простягнув їй руку. Спираючись на руку кавалера вийшла їхня Ірина. Чоловік знову заскочив у тамбур і спритно витяг важку валізу доньки. – Треба ж, мабуть, попутник, – подумала Інна Петрівна. Та чоловік здався їй дуже знайомим. Вона полізла в сумочку по окуляри. Жінка вдягнула їх, глянула на незнайомця і застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна зі своїм чоловіком Павлом поїхали на вокзал зустрічати їхню доньку Ірину з відпочинку. А як же ж?! У Іринки ж валіза важка… Ірина вийшла з вагона не одна. Спочатку з тамбуру вистрибнув якийсь чоловік у спортивному костюмі і простягнув їй руку. Спираючись на руку кавалера вийшла їхня Ірина. Чоловік знову заскочив у тамбур і спритно витяг важку валізу доньки. – Треба ж, мабуть, попутник, – подумала Інна Петрівна. Та чоловік здався їй дуже знайомим. Вона полізла в сумочку по окуляри. Жінка вдягнула їх, глянула на незнайомця і застигла від здивування

Інна Петрівна не вперше відправляла свою єдину дочку Ірину в санаторій. Путівку для дочки їй давали на роботі. У доньки багато різних проблем, Інна Петрівна з нею раніше разом їздила, чоловік одного разу їздив. А цього разу вона не спромоглася,…

Лариса з чоловіком та донькою Катею чекали поїзд на вокзалі. – Пити хочеться, – сказала Лариса. – А мені їсти, – зітхнула Катя. – Ходімо купимо щось? Тату, посидиш тут? – Звісно, – усміхнувся Сашко. Жінки вийшли надвір, Лариса стала в чергу до кіоску, а Катя підійшла до літньої жінки, яка продавала пиріжки і стала з’ясовувати – які пиріжки смачніші. Лариса спочатку з усмішкою дивилася, як дочка спілкується зі старенькою, але в одну мить посмішка спала з її обличчя. Лариса придивилася до літньої жінки і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса з чоловіком та донькою Катею чекали поїзд на вокзалі. – Пити хочеться, – сказала Лариса. – А мені їсти, – зітхнула Катя. – Ходімо купимо щось? Тату, посидиш тут? – Звісно, – усміхнувся Сашко. Жінки вийшли надвір, Лариса стала в чергу до кіоску, а Катя підійшла до літньої жінки, яка продавала пиріжки і стала з’ясовувати – які пиріжки смачніші. Лариса спочатку з усмішкою дивилася, як дочка спілкується зі старенькою, але в одну мить посмішка спала з її обличчя. Лариса придивилася до літньої жінки і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

На залізничному вокзалі було спекотно та багатолюдно. Лариса зі своїм чоловіком Сашком та сімнадцятирічною донькою Катею їхали назавжди в інше місто, змінюючи місце проживання. Все що можна – розпродали, все що потрібно – відправили службою перевезення, все що можливо –…

Микола готував на кухні вечерю. А як же ж?! Його Галинка вагітна, тож важко їй. От і допомагає Микола дружині. Раптом на столі задзвенів його телефон. – Кохана, глянь, будь ласка, хто там дзвонить, – сказав Микола дружині, яка сиділа поруч. – Ой, Микольцю, та це тітка Зіна дзвонить! – запереживала Галя. – Хоч би нічого там не сталося в селі… Микола швидко взяв слухавку. – Миколко, їдь швидше в село! – почувся голос тітки Зіни – сусідки його матері. – Можеш не встигнути… Микола оторопів від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола готував на кухні вечерю. А як же ж?! Його Галинка вагітна, тож важко їй. От і допомагає Микола дружині. Раптом на столі задзвенів його телефон. – Кохана, глянь, будь ласка, хто там дзвонить, – сказав Микола дружині, яка сиділа поруч. – Ой, Микольцю, та це тітка Зіна дзвонить! – запереживала Галя. – Хоч би нічого там не сталося в селі… Микола швидко взяв слухавку. – Миколко, їдь швидше в село! – почувся голос тітки Зіни – сусідки його матері. – Можеш не встигнути… Микола оторопів від почутого

– Чого знову брата не привіз Микольцю! – мати стояла біля плити і бурчала собі під ніс. – І Галина твоя не їздить давно, не любить свекруху, а я не потрібна нікому! Раніше їздила, а тепер вдома відсиджується! Картоплю вже…

Олег зайшов у кафе пообідати. Щойно він замовив собі борщ і гречку з курячою котлеткою, як раптом помітив свою колежанку Ніну. Дівчина підійшла до Олега і весело запитала: – Можна присісти? Олег не зміг приховати свого роздратування – Ніна йому часто надокучала. І жінка це помітила. – Ой, які ми вразливі… – простягла вона. – Звісно, я не така досвідчена, як твоя кохана Оксана. Не вмію я начальників причаровувати… Але й дітей від першого зустрічного не народжую! – Яких ще дітей?! – ахнув Олег. – Про що ти таке говориш? Чоловік не розумів, що це відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег зайшов у кафе пообідати. Щойно він замовив собі борщ і гречку з курячою котлеткою, як раптом помітив свою колежанку Ніну. Дівчина підійшла до Олега і весело запитала: – Можна присісти? Олег не зміг приховати свого роздратування – Ніна йому часто надокучала. І жінка це помітила. – Ой, які ми вразливі… – простягла вона. – Звісно, я не така досвідчена, як твоя кохана Оксана. Не вмію я начальників причаровувати… Але й дітей від першого зустрічного не народжую! – Яких ще дітей?! – ахнув Олег. – Про що ти таке говориш? Чоловік не розумів, що це відбувається

– Ви щось хотіли? – запитала, посміхнувшись, Оксана, коли вийшла з магазину з важкими сумками продуктів у руках. До неї підійшов її новий начальник Олег… – Хотів запропонувати свою допомогу. Можна, я підвезу вас додому? – запитав чоловік. Оксана запротестувала,…

Повернутись вверх