Пліткарка

Жіночий журнал

Микола приїхав, щоб забрати Катю на обстеження. Він працював лікарем і обіцяв допомогти жінці. Знайомі вони ще не були, але Микола знав сина Каті – Павлика. Він і розповів Миколі, що його матері потрібна допомога… Микола подзвонив у двері. На порозі зʼявився Павлик. – Доброго дня, дядьку Миколо! – сказав хлопчик. – Мама вже вас чекає… Павло провів Миколу в кімнату. – Ось, мамо, дядько Микола приїхав! – гукнув хлопчик до жінки. – Ой, доброго дня, – обернулась вона. Микола глянув на неї й очі витріщив від здивування. – Господи, цього не може бути! – тільки й пробурмотів чоловік

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола приїхав, щоб забрати Катю на обстеження. Він працював лікарем і обіцяв допомогти жінці. Знайомі вони ще не були, але Микола знав сина Каті – Павлика. Він і розповів Миколі, що його матері потрібна допомога… Микола подзвонив у двері. На порозі зʼявився Павлик. – Доброго дня, дядьку Миколо! – сказав хлопчик. – Мама вже вас чекає… Павло провів Миколу в кімнату. – Ось, мамо, дядько Микола приїхав! – гукнув хлопчик до жінки. – Ой, доброго дня, – обернулась вона. Микола глянув на неї й очі витріщив від здивування. – Господи, цього не може бути! – тільки й пробурмотів чоловік

Микола зайшов у свою нову квартиру, яка ще пахла свіжим ремонтом, і посміхнувся. Нарешті він це зробив! Тепер ніхто не зможе діставати його і вказувати, як йому правильно жити! Однак, незважаючи на радість, усмішка швидко зникла з обличчя чоловіка і…

Ольга з самого ранку крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її донька Вірочка, приведе свого нареченого знайомитися. Жінка зварила холодець, запекла курочку, накришила салатів. До зазначеного часу стіл був повністю готовий. Ольга одягла найкращу сукню і стала чекати. Вона виглянула у вікно, наближався час, призначений дочкою і помітила біля під’їзду Віру під ручку з якимось чоловіком. Ольга придивилася до майбутнього зятя і застигла на місці. – Боже! Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ольга з самого ранку крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її донька Вірочка, приведе свого нареченого знайомитися. Жінка зварила холодець, запекла курочку, накришила салатів. До зазначеного часу стіл був повністю готовий. Ольга одягла найкращу сукню і стала чекати. Вона виглянула у вікно, наближався час, призначений дочкою і помітила біля під’їзду Віру під ручку з якимось чоловіком. Ольга придивилася до майбутнього зятя і застигла на місці. – Боже! Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

Ользі не спалося. Вона вляглася, накрилася ковдрою, покрутилася, влаштовуючись зручніше, але сон не йшов. Вона не могла заснути, знаючи, що доньки немає вдома. І нехай Вірі давно не десять років, а двадцять один, Ольга завжди чекала її повернення. Часто навіть…

Олена прокинулася від того, що у дворі загавкав пес. Потім пролунав стукіт у хвіртку, і крізь завивання вітру вона почула чоловічий голос: – Господарі, не могли б ви мені допомогти?! Олена накинула батькову стару куртку, взулася і вискочила в коридор, відкинула засув з дверей. – Що сталося? – запитала вона у незнайомця. – У мене машина зламалася, – пояснив чоловік. – У вас немає інструментів? – У батька десь повинні бути. Заходьте, я пошукаю, – запросила вона «гостя» в будинок. Чоловік зайшов в коридор, Олена мигцем глянула на нього і застигла від несподіванки на місці

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прокинулася від того, що у дворі загавкав пес. Потім пролунав стукіт у хвіртку, і крізь завивання вітру вона почула чоловічий голос: – Господарі, не могли б ви мені допомогти?! Олена накинула батькову стару куртку, взулася і вискочила в коридор, відкинула засув з дверей. – Що сталося? – запитала вона у незнайомця. – У мене машина зламалася, – пояснив чоловік. – У вас немає інструментів? – У батька десь повинні бути. Заходьте, я пошукаю, – запросила вона «гостя» в будинок. Чоловік зайшов в коридор, Олена мигцем глянула на нього і застигла від несподіванки на місці

Олені не спалося. Вона ввімкнула нічник, накинула на піжаму теплий довгий кардиган і визирнула у вікно. Сьогоднішня хуртовина, що не на жарт розійшлася, рано розігнала селян по будинках. Дівчина в роздумі сіла біля вікна й почала дивитись на вулицю. Її…

Світлана стояла перед дзеркалом у красивій білій сукні. Аякже ж?! Сьогодні вона стане дружиною свого коханого Михайла. – Так, ще макіяж закінчимо і все буде готово, – усміхнулася подруга Світлани. – Давай поквапимося, бо запізнимося на реєстрацію, – відповіла наречена. Дівчата зайнялися макіяжем, як раптом біля дверей кімнати у якій були Світалана з подругою почулися голоси. – Зачекай! – тихо сказала Світлана подрузі, впізнавши голос свого нареченого Михайла та його друга Павла. Світлана підійшла ближче до дверей, прислухалася до розмови і застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана стояла перед дзеркалом у красивій білій сукні. Аякже ж?! Сьогодні вона стане дружиною свого коханого Михайла. – Так, ще макіяж закінчимо і все буде готово, – усміхнулася подруга Світлани. – Давай поквапимося, бо запізнимося на реєстрацію, – відповіла наречена. Дівчата зайнялися макіяжем, як раптом біля дверей кімнати у якій були Світалана з подругою почулися голоси. – Зачекай! – тихо сказала Світлана подрузі, впізнавши голос свого нареченого Михайла та його друга Павла. Світлана підійшла ближче до дверей, прислухалася до розмови і застигла від почутого

– Андрій, ти чому знову спізнився на роботу. Ти думаєш, я не помітив? – Та ви, мабуть, не повірите. – А ти менше запізнюйся, раніше вставай і казок мені не розповідай. – Та які казки. – Все. Востаннє слухаю твою…

Марина мила посуд, як раптом на столі задзвенів її телефон. Дзвонила її подруга Олена. Жінка витерла руки рушником і взяла слухавку. – Привіт, Оленко! – сказала вона. – Як ти поживаєш? Щось сталося в тебе? – Ох, Маринко, ти не повіриш! – раптом сказала Олена. – Я ж сьогодні пішла в торговий центр, щоб віднести бежевий піджак, який мені не підійшов. Іду я значить назад, а тут якась парочка мені на зустріч іде. Я, як придивилася, то спершу не повірила, хто це… – Господи, Олено, та кажи вже, що там таке! – Марина не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина мила посуд, як раптом на столі задзвенів її телефон. Дзвонила її подруга Олена. Жінка витерла руки рушником і взяла слухавку. – Привіт, Оленко! – сказала вона. – Як ти поживаєш? Щось сталося в тебе? – Ох, Маринко, ти не повіриш! – раптом сказала Олена. – Я ж сьогодні пішла в торговий центр, щоб віднести бежевий піджак, який мені не підійшов. Іду я значить назад, а тут якась парочка мені на зустріч іде. Я, як придивилася, то спершу не повірила, хто це… – Господи, Олено, та кажи вже, що там таке! – Марина не розуміла, що відбувається

Олена з Ігорем зустрілися випадково в торговому центрі. Він її впізнав. Кивнув на знак привітання. Так, щоби його дружина не помітила. – Ревнива, видно, – подумала Олена. – Навіть привітатись не наважився. Олена спостерігала, як Ігор, колись перший красень факультету, слухняно…

Тетяна Олександрівна мила посуд, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька Ірина, яка лежала на збереженні. – Мамо, ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат? У нашій палаті прохолодно, – запитала Ірина. – Я можу й сьогодні, – заметушилась Тетяна Олександрівна. – Навіщо чекати? – Сьогодні вже не встигнеш. Завтра, заїдь до моєї квартири. Ключі у тебе є, – пояснила донька. Наступного дня, вранці, Тетяна Олександрівна стояла біля квартири своєї доньки. Вона обережно відчинила вхідні двері ключем, зайшла в коридор, і застигла від побаченого 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна Олександрівна мила посуд, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька Ірина, яка лежала на збереженні. – Мамо, ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат? У нашій палаті прохолодно, – запитала Ірина. – Я можу й сьогодні, – заметушилась Тетяна Олександрівна. – Навіщо чекати? – Сьогодні вже не встигнеш. Завтра, заїдь до моєї квартири. Ключі у тебе є, – пояснила донька. Наступного дня, вранці, Тетяна Олександрівна стояла біля квартири своєї доньки. Вона обережно відчинила вхідні двері ключем, зайшла в коридор, і застигла від побаченого 

– Мамо, – Ірина зателефонувала своїй матері з палати, куди за рекомендацією спеціалістів вона лягла на збереження. – Ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат. У нашій палаті досить прохолодно. – А може тоді сьогодні? – заметушилась Тетяна…

Тітка Тетяна вийшла з сільського магазину. Сльози блищали на її очах. Не бажаючи з кимось зустрічатися, вона звернула до річки, через невеликий гай… А засмутила її розмова з продавчинею в магазині – відомою на все село пліткаркою, Віркою. – От ти завжди купуєш дорогу ковбасу для свого коханого Борюсика, а він, погулює від тебе! – казала їй Вірка. – Сама бачила, як він до Олени заходив! – Якої ще Олени? – оторопіла тітка Тетяна. – А тієї, що біля Сашка Микитенка живе. Блондинка. Фіфа така, – уточнила Вірка. Тетяна дивилась на продавчиню і не вірила своїм вухам

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тітка Тетяна вийшла з сільського магазину. Сльози блищали на її очах. Не бажаючи з кимось зустрічатися, вона звернула до річки, через невеликий гай… А засмутила її розмова з продавчинею в магазині – відомою на все село пліткаркою, Віркою. – От ти завжди купуєш дорогу ковбасу для свого коханого Борюсика, а він, погулює від тебе! – казала їй Вірка. – Сама бачила, як він до Олени заходив! – Якої ще Олени? – оторопіла тітка Тетяна. – А тієї, що біля Сашка Микитенка живе. Блондинка. Фіфа така, – уточнила Вірка. Тетяна дивилась на продавчиню і не вірила своїм вухам

Тітка Тетяна, ледь не плачучи, вийшла з магазину. Сльози заблищали на її очах. Не бажаючи з кимось зустрічатися, вона звернула до річки, через невеликий гай. А засмутила її розмова з продавчинею в магазині – відомою на все село пліткаркою, Віркою….

Ліза складала свої речі у валізу. Її чоловік Руслан був на роботі. Коштовності й шикарний одяг, які чоловік їй дарував, Ліза не взяла. Вона склала тільки найнеобхідніше і пішла до батьків… Увечері Руслан місця собі не знаходив! Він одразу ж приїхав до батьків Лізи. – Кажіть, де моя дружина?! – почав він з порога. – Та заспокойся ти, Руслане, – спокійно сказав батько Лізи. – Роби, що хочеш, але вона наша дочка. А ти таке виробляєш. Ліза житиме в нас! – Та що ж я такого зробив?! – Руслан стояв на порозі, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза складала свої речі у валізу. Її чоловік Руслан був на роботі. Коштовності й шикарний одяг, які чоловік їй дарував, Ліза не взяла. Вона склала тільки найнеобхідніше і пішла до батьків… Увечері Руслан місця собі не знаходив! Він одразу ж приїхав до батьків Лізи. – Кажіть, де моя дружина?! – почав він з порога. – Та заспокойся ти, Руслане, – спокійно сказав батько Лізи. – Роби, що хочеш, але вона наша дочка. А ти таке виробляєш. Ліза житиме в нас! – Та що ж я такого зробив?! – Руслан стояв на порозі, не розуміючи, що відбувається

Ліза була у батьків єдина донька, але не балувана. Їхня родина була цілком звичайна. Батько з матір’ю працювали. Жили вони на зарплату. Донька не вимагала з батьків чогось неймовірного. Навчалася у школі, як і всі. Симпатична дівчинка добра й поступлива……

Олена прийшла з подругою Марійкою в кіно. Перед початком дівчата вирішили зайти в кафе. Вони замовили собі морс. Подруги сиділи за столиком, як раптом до них підійшов якийсь хлопець. Він мовчки став біля них. – Ви щось хотіли?! – нарешті запитала його здивована Марійка. – Місця он вільні є. Де хочете, там і сідайте! І тут вона помітила дивну річ… Хлопець ніби не чув, що вона говорить! Він уважно дивився на Олену… – Я – Микола, – нарешті сказав хлопець. – Можна у вас дещо запитати? – Та що ж ви хотіли?! – Марійка не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прийшла з подругою Марійкою в кіно. Перед початком дівчата вирішили зайти в кафе. Вони замовили собі морс. Подруги сиділи за столиком, як раптом до них підійшов якийсь хлопець. Він мовчки став біля них. – Ви щось хотіли?! – нарешті запитала його здивована Марійка. – Місця он вільні є. Де хочете, там і сідайте! І тут вона помітила дивну річ… Хлопець ніби не чув, що вона говорить! Він уважно дивився на Олену… – Я – Микола, – нарешті сказав хлопець. – Можна у вас дещо запитати? – Та що ж ви хотіли?! – Марійка не розуміла, що відбувається

У сім’ї Петряків народилися дочки з різницею у віці в два з половиною роки. Батьки раділи, особливо їхня мати Ганна, все-таки доньки – це помічниці, батькові звичайно хотілося сина, але й донькам він був радий. Старша – Олена, темноволоса і…

Олена поїхала провідати свою свекруху. Вона вже п’ять хвилин дзвонила у дверний дзвінок, але свекруха не відкривала… — Та що ж це таке?! – ахнула Олена. Жінка відкрила сумочку і дістала ключ від квартири свекрухи. Було пізно, напевно, сусіди вже спали, але Олена рішуче постукала в двері. Вийшло гучно. Потім ще. Тиша… — Не розумію, як їх відкрити… — бурмотіла собі під ніс Олена, пораючись із замком. — Господи, та швидше ж! Що за ключ такий?! Нарешті замок клацнув, і жінка зайшла у темний коридор. Вона зробила крок уперед і оторопіла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена поїхала провідати свою свекруху. Вона вже п’ять хвилин дзвонила у дверний дзвінок, але свекруха не відкривала… — Та що ж це таке?! – ахнула Олена. Жінка відкрила сумочку і дістала ключ від квартири свекрухи. Було пізно, напевно, сусіди вже спали, але Олена рішуче постукала в двері. Вийшло гучно. Потім ще. Тиша… — Не розумію, як їх відкрити… — бурмотіла собі під ніс Олена, пораючись із замком. — Господи, та швидше ж! Що за ключ такий?! Нарешті замок клацнув, і жінка зайшла у темний коридор. Вона зробила крок уперед і оторопіла від побаченого

– Я не поїду. Знову слухати всякі дурниці, набридло. — Максиме, це твоя мати. Якщо що, ти потім собі не пробачиш, — сказала Олена, одягаючи куртку. – Ти куди? Ніч на дворі! Автобус останній уже пішов. У тебе грошей багато,…

Повернутись вверх