Ліза з донечкою Алісою прийшли з прогулянки додому. Аліса почала розповідати татові, як вони з мамою були в кафе, що їли і як весело гралися з сином подруги Лізи Олежиком. Але Сашко слухав доньку з сумним виглядом і Аліса замовкала… – Давайте вечеряти! – гукнула їх Ліза. Сашко сів за стіл. Він перевернув котлету на своїй тарілці і скривився. – Ти що не бачиш, котлети підгоріли? – сказав він дружині. Запала тиша… Вранці, збираючись на роботу, Ліза й Сашко зустрілися в коридорі. І тут жінка не витримала

– Ну що, йдемо разом в дитяче кафе? Мій Олег давно проситься погратися з твоєю Алісою. Ну й ми спокійно побалакаємо, поки діти розважаються, ходімо? – запропонувала Лізі її найкраща подруга Наталка. – Давай звісно, ти ж знаєш, я завжди…

Ольга готувала овочевий суп, коли на кухню влетіла її донька. – Мамо, ти нічого не хочеш сказати? – запитала Алла. – Ні…А що? – здивувалася Ольга. – Я тут перевірила скарбничку…і вона виявилася пуста! – невдоволено додала Алла. Ольга опустила погляд. – То це ти зробила? – перепитала донька. – І на що ти витратила гроші? – Я думала, що це мій останній шанс, – якось підозріло сказала мати. – Який ще шанс? – не зрозуміла Алла. Раптом, на тумбочці Алла помітила якісь папірці, які мама старанно намагалася прикрити собою. – Що це? – здивувалася Алла, підійшла до тумбочки і…остовпіла від побаченого

-Не свисти, грошей не буде! – гукнула Ольга з кухні. -А у нас їх і так немає, – невдоволено відповіла сімнадцятирічна Алла. Ольга, якраз нарізала картоплю, з гуркотом жбурнула ніж на стіл і важким кроком попрямувала до дочки. Алла сиділа…

Микола з Вірою повернулися додому пізно ввечері. Вони були в гостях. Чоловік нарешті з полегшенням розлігся на ліжку, чекаючи дружину. Нарешті прийшла Віра. Вона сіла поряд із Миколою і задумливо сказала: – Микольцю, а може, ми все-таки зробимо ремонт, га? Після цих слів Віра майже благаючи подивилася на Миколу. – Ремонт? – похмуро перепитав той. – Ти що хочеш як було минулого разу? – Ні, ні, ні! – замахала руками Віра. – На цей раз ми зробимо ремонт зовсім невеличкий! Просто, трохи освіжимо нашу обстановку. Шпалери переклеїмо, і ще дещо, трохи… – Ти краще згадай, що було після цього ремонту? – сказав Микола. Віра спохмурніла від почутого

Микола з Вірою повернулися додому пізно ввечері. Вони були в гостях. Чоловік нарешті з полегшенням розлігся на ліжку, чекаючи дружину. Нарешті прийшла Віра. Вона сіла поряд із чоловіком і задумливо сказала: – Микольцю, а може, ми все-таки зробимо ремонт, га?…

Ірина гойдала колиску з маленьким синочком. Коли Михайлик заснув жінка відійшла від нього, і втомлено опустилася на диван. Телефон Андрія лежав поряд. Чоловік в цей час був в душі. Раптом екран телефону засвітився, висвітливши сповіщення про нове повідомлення від «Мами». – Андрію! Тобі мама пише! – гукнула дружина до чоловіка. Андрій не відповідав. Ірина зазвичай не читала чужих повідомлень, але щось цього разу переконало її відкрити листування, поки чоловік був у ванній. Ірина взяла телефон, відкрила повідомлення, прочитала його і…остовпіла від прочитаного

Ірина гойдала колиску з маленьким Михайликом, поки той нарешті не заснув. Малюкові виповнилося чотири місяці, і тільки зараз вона почала хоч трохи висипатися. Квартирка, яку вони знімали з чоловіком Андрієм була тісною, але затишною. Ірина мріяла про власне помешкання, де…

Ганна з чоловіком Олексієм і сином поїхали в село до свекрухи. Свекруха, дізнавшись по телефону, що до неї їдуть діти, зраділа. Вона зразу попросила купити їй розсаду. У неї своя посохла. Та ще й песик її заслаб і кіт. – Їй би наші турботи, робити нічого, от і сумує! – роздратовано бурчала собі під ніс Ганна. – Коти, собаки, розсада ця нещасна… Аби тільки, щоб ми приїхали! Ганна сама пішла вибирати розсаду. Вона вибрала найкращу, міцну, не перерослу… І ось вони в селі. Свекруха придивилася хто вийшов з машини окрім родичів і аж заметушилася від несподіванки

– До матері в село треба їхати, сумує вона, – ближче до вихідних похмуро сказав Олексій. – Знову? Ми ж були нещодавно, весь тиждень робота, діти, і навіть вихідні без відпочинку. Ну ти й вигадав, Олексію! Ти ж знаєш, я…

Валерій сидів на дивані і дивився телевізор. Додому повернулася дружина. – Валерій, нам потрібно поговорити, – сказала вона, зайшовши в кімнату до чоловіка. – Я тебе слухаю, – сказав Валерій, не відводячи погляд від екрану. – Я сьогодні дещо зробила…Це може тобі не сподобатися, але я вирішила, що так буде краще, – почала здалеку Галина. – Ти про що? – не зрозумів Валерій. – Ось, це все пояснить краще, за будь-які слова, – несподівано сказала жінка, і вийняла з своєї сумки папку. – Що це? – здивувався чоловік, відкрив папку, заглянув всередину і…ахнув від побаченого

Галина завжди вважала себе терплячою жінкою. Тридцять п’ять років шлюбу – не жарт. Виростили двох дітей, дочекалися онуків. Здавалося б, що може зруйнувати таку міцну сімʼю на шостому десятку? Виявилося, може. І навіть зовсім небагато. – Валерій, ти знову розкидав…

Свекруха прийшла до Марії з Максимом з самого рання. – Не годиться так господарювати, – сплеснула руками Інна Андріївна. – Тут пилюка, там сміття, а раптом гості?! – Які гості? – запитав заспаний Максим. – Ми нікого не кликали. – Прийдуть як я! Що ж тоді? – хитро примружилася його мати. – У вас завжди має бути чисто і гарно! Молоді вже не витримували, але Інна Андріївна все не вгавала… Якось свекруха, сказала що їй треба піти в туалет. Марія тим часом пішла у свою спальню і раптом побачила біля ліжка… Свекруху! – Інно Андріївно, що це все означає?! – тільки й спитала Марія

У затишній квартирі молодих панувала незвична напруга. І у всьому винна була Інна Андріївна, свекруха Марії. Останнім часом вона прямо не давала проходу ні сину, ні невістці. Жінка з’являлася з самого рання без попередження і робила зауваження Марії щодо порядку…

Ліда сиділа у своєму кабінеті і чекала на наступну клієнтку. У двері постукали. – Доброго дня. Я на манікюр, – сказала дівчина з усмішкою і озирнулася на всі боки. – Доброго. Проходьте, – запросила її Ліда. Дівчина сіла за манікюрний стіл. Ліда одразу зняла старий лак із нігтів та почала робити манікюр. Раптом, телефон клієнтки, який лежав на столі заблимав. Ліда ніколи не заглядала в чужі телефони, але якось так вийшло, що миттю вона побачила фотографію того, хто дзвонить. Ліда придивилася до фото і… застигла від побаченого

Сидячи у своєму кабінеті, Лідія з нетерпінням чекала на останню на сьогодні клієнтку. Спина страшенно нила, хотілося полежати трохи, але слід було закінчити справи. Відкриваючи свій манікюрний кабінет, вона, звичайно, знала, з чим доведеться зіткнутися. Вона чудово розуміла, що для…

Рита запідозрила, що її чоловік Петро їй зраджує. – Може, все-таки це неправда? – сумнівалася вона. – Не буде ж Петро мені брехати? Мало, що люди говорять… – Риточко, ну чому ти віриш у такі нісенітниці?! – казав Петро. – Як я можу від тебе гуляти? Я ж люблю тебе найбільше на світі! Рита тільки посміхалася чоловікові і трималася до останнього. Вона вдавала, що нічого не знає і не помічає… – Рито, отямся! – якось сказала їй подруга Оля. – Всі вже знають, що він з Юлею крутить! – З якою ще Юлею? – пошепки запитала Рита і застигла в очікуванні

Рита не відразу зрозуміла, що Петро має іншу. Точніше, довгий час вона воліла закривати на це очі: спершу ховалася від усвідомлення цього, потім відверталася, потім просто вдавала, що все добре – причому перед самою собою. Переконувала себе, що їй байдуже,…

Рита з Іллею вечеряли на кухні. Раптом пролунав телефонний дзвінок. – Наталка дзвонить, – повідомив Ілля, що дзвонить сестра і вийшов у кімнату розмовляти. Повернувся чоловік за декілька хвилин, виглядав він злегка розгублено. – Щось сталося? – захвилювалася Рита. – Тут така справа… Наталка звернулася з одним делікатним проханням, – нерішуче почав Ілля. – З яким таким проханням? – здивувалася Рита. – Вона хоче, пожити на дачі у твоїх батьків, – несподівано сказав чоловік. – У моїх батьків? Так у Наталки є дві власні дачі! Навіщо їй жити на дачі моїх батьків? – Рита здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Тридцять третій день народження Рита вирішила відсвяткувати на дачі своїх батьків. Була середина травня, але погода була майже літня. Звичайно, попередньо вона обговорила це з мамою, зокрема погодила кількість гостей та меню. Оскільки дата була не кругла, великої компанії не…

Повернутись вверх