Які почуття відчуває жінка, коли дізнається про зраду чоловіка? Гнів, образа, розпач, бажання поквитатися.
Саме це, за винятком, мабуть, останнього і відчула Олена, коли дізналася про невірність свого чоловіка Андрія.
Цього дня вона трохи затрималася на роботі і дорогою додому зібрала майже всі світлофори. Зупинившись в очікуванні зеленого світла навпроти одного з ресторанів, вона байдужим поглядом дивилася на людей, які виходили з цього закладу.
І раптом побачила Андрія. Він був не один. Під руку з ним йшла якась незнайома жінка. Чоловік щось розповідав, схилившись до неї, а вона сміялася. Парочка дійшла до автомобіля Андрія – він запобігливо відкрив своїй дамі двері, допоміг сісти і лише потім зайняв місце водія.
Олена була так поглинута цією картиною, що не помітила, як засвітився зелений, і рушила з місця тільки після того, як водії кількох машин, що стояли позаду, стали наполегливо їй сигналити.
Додому Андрій з’явився ближче до одинадцятої вечора. Він взагалі останнім часом часто затримувався, пояснюючи це серйозними проблемами на роботі.
Коли він прийшов, дружина сиділа на кухні і пила чай із малиновим варенням.
– Андрію, поспи деякий час у кімнаті Аліни: я, здається, занедужала, не хочу тобі передати, – сказала Олена чоловікові.
Їхня єдина дочка – Аліна – відразу після школи поїхала у Київ вчитися, потім вийшла заміж, та так і залишилася там.
Чоловіка ця пропозиція – спати окремо, як їй здалося, анітрохи не засмутила. Андрій відмовився від вечері і пішов у душ.
Олена взяла телефон чоловіка – усі його паролі вона знала напам’ять. Листування з якоюсь дамою знайшлося швидко. Їй було дуже неприємно читати ці банальності: «котик», «рибка», «ти був чудовий, мій лев» та інше. Але, крім ніжностей у стилі рожевих поні, у листуванні зустрілося кілька суто ділових повідомлень, у тому числі було зрозуміло, що жінка працює у бухгалтерії тієї ж фірми, де працює Андрій.
Олена поклала на місце телефон чоловіка і коли він ліг спати, знайшла в ноутбуці кілька фотографій з останнього корпоративу, на якому вона була разом з Андрієм.
«Ось вона! Він нас навіть знайомив! Як же її звати? Згадала – Алла»! – все це промайнуло в голові у Олени, поки вона уважно розглядала на фотографіях суперницю.
Загалом, вона була задоволена, якщо цей вираз доречний у цій ситуації: Алла не виглядала, як суперзірка. Звичайна жінка, зустрінеш таку на вулиці – уваги не звернеш. Не красуня: досить приємне обличчя, губи, щоправда, тонкуваті. Фігура середня, трохи плоска – ніяких спокусливо апетитних опуклостей.
Однак Алла була років на десять-дванадцять молодша за Олену, і за ці дванадцять років їй можна було пробачити і тонкі губи, і деяку недбалість зачіски.
Олена завжди добре виглядала і робила для цього багато: басейн та спортзал, солярій, СПА, салони краси. Але сорок п’ять є сорок п’ять, змагатися у зовнішності із жінкою, яка на дванадцять років молодша, майже нереально. І це доведеться прийняти.
Але було те, що Олена приймати не хотіла: вона не могла дозволити, щоб колеги та знайомі шкодували її як, жінку, від якої пішов чоловік. Вона знала справжню ціну такому співчуттю, в якому, як правило, немає жодної краплі щирості.
І вона почала діяти.
Насамперед зателефонувала квартирантам та поцікавилася, коли вони зможуть звільнити квартиру. Дала термін – місяць.
Наступного ранку приготувала чоловікові сніданок, проводжаючи його в коридорі, звично поправила йому краватку, струсила невидиму порошинку з його плеча. Після цього сама поїхала працювати.
Життя йшло як завжди. Єдине – Олена сказала чоловікові, що так як їй виїжджати на роботу потрібно на півгодини пізніше, а вона не дуже добре почувається, сніданок він буде готувати собі сам, а спати буде як і раніше на дивані в колишній кімнаті дочки. Чоловік погодився.
Вечорами він часто затримувався, приїжджав тоді, коли Олена вже спала, укладався на дивані, і були дні, коли вони взагалі не бачилися.
Квартиранти з’їхали раніше на два тижні. Ще три тижні знадобилося, щоб зробити в квартирі ремонт. І майже тиждень, щоб потроху перевезти речі. Окрім особистих речей – одягу та взуття – Олена взяла лише два нові комплекти постільної білизни, ті, що вона привезла з Єгипту, свій ноутбук та кавовий сервіз із порцеляни, який подруга подарувала їй торік на день народження.
У понеділок після роботи вона поїхала до своєї двокімнатної квартири.
У вівторок на питання колеги, чому це вона заїжджає на парковку з іншого боку, Олена повідомила, що пішла від чоловіка і тепер живе в іншому районі міста. Подає на розлучення. Звичайно, до обіду ця новина вже поширилася в колективі, який на дві третини складався з жінок.
Олена розраховувала, що Андрій подзвонить їй хоча б у вівторок. Але дзвінок пролунав лише у четвер, коли Олена йшла до свого кабінету після п’ятихвилинки.
– Кохана, – почула вона. – Ти після роботи зможеш заїхати в магазин і купити продукти, а то в холодильнику порожньо?
– Андрію! Я від тебе пішла ще в понеділок, а ти навіть цього не помітив? А зателефонував мені тільки тому, що в холодильнику закінчилося все, що я приготувала перед відходом? Вибач, але за продуктами тобі доведеться їхати самому. І ще: давай знайдемо час подати заяву на розлучення. Дочка вже доросла, тож проблем бути не повинно. Машини у нас у кожного своя, на твою квартиру я не претендую.
– Стривай, Олено, з чого раптом? Ти ні на що не скаржилася, ми з тобою не сварилися, і раптом розлучення. Ти не жартуєш? – не зрозумів Андрій. – Давай зустрінемося і все обговоримо.
– Ні, я не жартую. Зустрітися, звісно, можна, але я свого рішення не зміню.
– У тебе хтось є? – Запитав чоловік.
– Боже, Андрію! Хіба це може бути причиною для розлучення? Якщо в мене хтось і з’явиться, то тільки після того, як ми розлучимося, – відповіла Олена.
Увечері їй зателефонувала дочка:
– Мамо, що там у вас? Тато скаржиться, що ти від нього пішла і хочеш розлучатися.
– Аліна, наш шлюб уже нікому не потрібен, ми один одному нецікаві та просто нудні. Уявляєш, я з’їхала з понеділка, а він цього до четверга не помітив. Про що можна говорити? Ми вже давно ніде не буваємо разом, я навіть у пансіонат минулого року їздила не з чоловіком, а з подругою – тіткою Зоєю. Загалом я все вирішила.
Олена та Андрій зустрілися в кафе, недалеко від фірми, де працювала Олена. Чоловік намагався відмовити її, але йому нічого не вийшло. Вони все ж таки розлучилися. При цьому Олена жодного слова не сказала про те, що знає про роман Андрія з Аллою.
Вона чомусь чекала, що їй незабаром повідомлять новину про те, що її колишній чоловік одружується зі своєю бухгалтеркою. Але минуло вже півроку, а нічого подібного не сталося.
У вересні подруга Олени – Зоя – відзначала свій ювілей. У ресторані зібралася чимала компанія. Люди були цікаві, весело, багато танцювали. Саме під час танцю Олена й побачила свого колишнього чоловіка.
Андрій сидів за столом не з Аллою, а з іншою – з дівчиною років двадцяти п’яти. Вона здалася Олені ровесницею їхньої доньки.
Побачивши колишню дружину, Андрій відразу запросив на танець свою супутницю і провів її на танцпол, гордо поглядаючи на Олену та її партнера.
«А що, – посміхнулася Олена. – Квартира є, зарплата хороша, дочка вже доросла – аліментів платити не треба. Наречений хоч куди!
