Олена любила влітку приїжджати в село до бабусі. Точніше вона любила приїжджати до її дочки – тітки Тетяни, хоча тіткою вона її не називала – просто Таня.
Та й різниця у віці в них всього дев’ять років.
Спочатку Таня ставилася до неї, як до дитини – гралася з нею, разом ходили на річку.
А коли Олені виповнилося пʼятнадцять, Тетяна брала її із собою у компанію молоді і навіть на дискотеку.
– А можна нафарбуватися? – запитувала Олена.
– Ну давай трохи, головне, щоб бабуся не бачила, бо вона нас з тобою нікуди не пустить.
Було чудово ось так підфарбувати тушшю очі, помадою губи і пробиратися городами від бабусі… Стільки емоцій.
– Тетяно, ти куди це з Оленкою? – гукала їх бабуся.
– Прогуляємось трохи по селу!
– А чого ж на ніч?
– Чому ж на ніч? Ще вечір, пів годинки прогуляємось…
Нарешті свобода!
Олена йшла разом із Тетяною в клуб опустивши голову – не дай Боже хтось із знайомих зустріне їх і розкаже потім бабусі, що Олена нафарбована була – буде ж сваритися!
Коли вперше Олена прийшла на дискотеку, вона ахнула від казкової атмосфери – море вогників, потужна музика, на сцені – хлопець у навушниках стоїть і щось кричить у мікрофон.
Навіть якось страшнувато було зайти, доки Таня не взяла її за руку і не повела у центр кола.
Спочатку Олена соромилася і відмовлялася танцювати, але потім, за підтримки Тані та її друзів, вона поступово розвеселилася, і вже на повну силу танцювала.
Тільки Олену весь час ображало, що друзі Тані називали її «мала»…
– Чого вони мене так називають? – запитувала Олена.
– Яке чого? Мала – це ж маленька, тут усіх так називають. А яка ж тоді ти? Велика?
Ну гаразд, хай мала, головне, щоб Таня її не залишала. Бабусі ця дружба не подобалася, і одного разу Олена підслухала їхню розмову.
– Ну, що у вас за дружба? – запитала бабуся. – Тітка і племінниця з різницею в роках у дев’ять років. Ти їй що – подружка? Оленці треба з однолітками дружити.
– Знаю я цих однолітків непутящих. Нічого, вона в мене на очах завжди. Так надійніше.
– Надійніше? Та я знаю, що ти її на дискотеку з собою тягаєш!
– І що? Я з чотирнадцяти на дискотеку ходжу, нічого страшного в цьому немає, там просто танцюють.
Таня лукавила – на дискотеці багато чого було ще, але Таня строго стежила, щоб її племінниця нікуди не втрапила.
Хоча й самій Олені нічого не хотілося, їй просто подобалося бути з Танею – вона добра і весела.
А ще вона вчила племінницю готувати і дечому з рукоділля.
Свого хлопця в Тані не було, але це навіть на краще…
…Наступного року все повторилося, з одним лише неприємним нюансом – коли Олена приїхала, Таня тиждень була відсутня.
Вона була на відпочинку зі своєю студентською компанією.
Як же ж тягнувся цей тиждень! Однолітки у дворі її зовсім не цікавили, доводилося чекати.
Так пройшло ще одне веселе літо з дискотеками, і знову рік навчання до наступних канікул.
Олена часто писала Тані, а та все рідше їй відповідала.
І ось Олені виповнилося сімнадцять років. Вона знову зібрала речі і поїхала на все літо до бабусі в гості.
Олена вийшла на сільській зупинці біля магазину, взяла свій рюкзак і попрямувала до будинку бабусі.
Дівчина відкрила хвіртку. Старенька вже її чекала.
– Привіт, внучечко! – почала вона її обнімати й цілувати. – Ну ходи до хати. Мий руки і будемо вечеряти. Я борщику наварила, ох і смачний…
– Бабусю, а ти що сама? – розгублено запитала Олена, заходячи в хату. – А де Таня? Знову на відпочинку?
– А, так Таня з нареченим у місто поїхали! Заяву подавати післязавтра приїдуть… – махнула рукою старенька.
– З яким ще нареченим? – щиро здивувалася Олена.
Вона не розуміла, що відбувається.
– Як це «з яким»? Давно пора Тетяні заміж, тобі не здається? – сказала бабуся.
Якось не в’язалося це все – Таня і заміжжя! Навіть не знаючи нареченого, Олена вже його незлюбила, ніби він у неї забрав улюблену тітку!
Вона відчувала – тепер все буде по–іншому, не так, як раніше, буде погано!
Коли Таня приїхала з нареченим Дмитром, вона сухо привіталася зі своєю племінницею і радісно оголосила бабусі:
– Мамо, ми подали заяву! Через два тижні весілля!
Олени оторопіла – вона так і відчувала!
Перекинувшись парою фраз з Оленою, Таня зникла з Дмитром у своїй кімнаті і замкнула двері.
Олена чекала до вечора, коли ж вони вийдуть на вечерю, так хотілося б поговорити з Танею і бажано наодинці.
Але наодинці не вийшло. Цей Дмитро не відставав від нареченої ані на крок.
Олена обурено дивилася на нього.
– Таню, а ми з тобою на дискотеку підемо, як раніше?
– Я вже своє відходила, – посміхнулася Таня. – Тепер ти сама ходи…
– З ким?! Із цими ровесниками з двору? Вони ж гульбанять там і всяке таке…
– А ти не бери з них поганий приклад, просто ходи танцювати. Своя голова вже є на плечах!
Дмитро засміявся і глянув на Олену, а вона глянула на нього обурено.
Справа була зовсім не в дискотеці, а в дружбі з Танею. Олена пишалася тим, що входить у коло дорослих друзів Тані і дивилася зверхньо на своїх однолітків, ніби вона була для старших рівня.
І тепер опускатися до ровесників? Це було так само, як ніби пониження в посади.
Тиждень Олена ходила за Танею тінню, але й Дмитро від неї не відставав…
Молодята все частіше замикалися у себе в кімнаті.
Канікули були зіпсовані, а Дмитро став для Олени найгіршою людиною на всьому світі.
…А одного ранку Олена помітила, що двері кімнати Тетяни прочинені, і вони з Дмитром ще сплять.
На спинці стільця акуратно був складений одяг Дмитра – штани і світла сорочка.
Олена взяла одяг зі стільця, вийшла з кімнати і розгублено застигла – і що з ним тепер робити?
Олена одягла чоботи, вибігла на вулицю і кинула одяг у бруд на городі.
Через деякий час вона про це пошкодувала, але вже було пізно – Таня прокинулася.
– Це що? – сварилась вона, тримаючи весь брудний одяг Дмитра перед Оленою. – Я ж знаю, що це твоїх рук справа! Ти ж Дмитра незлюбила!
– А чого він… – Олена замовкла і не знала, що сказати.
– Чого він на мені одружується, чи що? Олено, я тобі не нянька і не подружка. Досить, нанянчилась, і я бачу, що росте з тебе негідниця й егоїстка, хоч може і моя вина в цьому є! Давай, як вимастила, так і пери ці речі.
З того часу дружба між племінницею та тіткою закінчилася…
Олена ледве дотерпіла на самоті до кінця канікул і більше не їздила до бабусі на літо.
Таня вийшла заміж за Дмитра, народила сина Мишка і дочку Катю.
Та й в Олени своя сім’я – чоловік і дочка Алла.
З роками це все забулося забувся. Олена з Танею часто спілкуються телефоном, а минулого літа вони приїжджали в гості до Тані всією родиною.
Вона живе все там же, у будинку бабусі.
Десятирічна Алла весь час нудьгувала і не знала, куди себе подіти.
– Почекай, мала, зараз я переодягнуся і сходимо з тобою на річку, – заспокоїла її сімнадцятирічна Катя.
Таня з Оленою переглянулись і засміялися. Невже історія повторюється?
