Головна - Історії жінок - Олена йшла додому і думала, що їй ще треба зробити, перед тим, як сісти за святковий стіл. – Головне – не забути про качку з яблуками! – думала жінка. – Якраз перед виходом я вимкнула духовку, і вона вже має бути ідеальною. Сподіваюся, все вийде. Романтична новорічна ніч допоможе оновити наші стосунки з Ігорем… Олена відкрила двері в квартиру. – От зараз чоловік здивується! – посміхнулася вона. Олена зайшла в квартиру, але там було… Незвично тихо… – Напевно, Ігор втомився чекати мене і заснув на дивані, – подумала жінка. Закінчивши всі справи, вона голосно покликала чоловіка. Відповіді не було… Олена зайшла в кімнату і ахнула від побаченого

Олена йшла додому і думала, що їй ще треба зробити, перед тим, як сісти за святковий стіл. – Головне – не забути про качку з яблуками! – думала жінка. – Якраз перед виходом я вимкнула духовку, і вона вже має бути ідеальною. Сподіваюся, все вийде. Романтична новорічна ніч допоможе оновити наші стосунки з Ігорем… Олена відкрила двері в квартиру. – От зараз чоловік здивується! – посміхнулася вона. Олена зайшла в квартиру, але там було… Незвично тихо… – Напевно, Ігор втомився чекати мене і заснув на дивані, – подумала жінка. Закінчивши всі справи, вона голосно покликала чоловіка. Відповіді не було… Олена зайшла в кімнату і ахнула від побаченого

Олена з захопленням дивилася на своє відображення у дзеркалі.

Майже 3 години, проведені в салоні краси, не пройшли даремно. Новий колір волосся, нова зачіска, свіжий манікюр та яскравий макіяж на обличчі. Олена помолодшала років на десять.

– Чудово, Віро! Ти прямо чарівниця якась, перетворила сорокарічну тітку на молоду жінку, – сказала вона своїй майстрині.

– А я тобі давно пропонувала попрацювати над своєю зовнішністю, але тобі то ніколи, то грошей немає. Сьогодні ввечері твій Ігор тебе просто не впізнає! Може у вас буде другий медовий місяць… Недаремно ж кажуть, що всі загадані бажання на Новий рік збуваються!

Олена вдячно посміхнулася подрузі, розплатилася і поїхала додому.

Був вечір 31 грудня. Олена планувала спочатку привітати зі святом маму, а потім повернутися до себе додому і вдвох з чоловіком відсвяткувати Новий рік.

Настрій у неї був чудовий. Вона йшла вулицею і посміхалася, відчуваючи романтичний вечір, до якого готувалася всі останні дні.

Олена все встигла – приготувала різні смачні страви для новорічного столу, навела порядок у квартирі купила, красиво запакувати подарунки для чоловіка під ялинку і причепурилася.

Це був останній штрих у передсвятковій метушні. Тепер можна було провести трохи часу і з мамою. Додому їй хотілося повернутися так, щоб чоловік на неї чекав, а потім був просто зачарований її новим виглядом!

Дорогою до будинку матері Олені доводилося обережно йти тротуаром, бо було слизько. З пакетом в одній руці і сумкою в іншій вона уважно дивилася під ноги.

– Матусю, зі святом! – радісно сказала Олена і віддала матері пакет, як тільки та відкрила двері.

– Доню, яка ти в мене гарна! – захоплено вигукнула мама.

Дві години пролетіли непомітно.

– Ну, все, я побігла! Я візьму твою парасольку, щоб не зіпсувати макіяж? Хочу влаштувати сюрприз своєму чоловікові. Завтра я тобі подзвоню і розповім, як все пройшло, – сказала на прощання Олена і поспішила до себе додому.

Була вже майже 9 вечора. Ігор, мабуть, зачекався…

Перед тим, як вийти з під’їзду, вона акуратно натягла каптур пуховика на голову, намагаючись не зіпсувати нову зачіску і розкрила парасольку, прикриваючись нею від снігу.

Олена йшла і згадувала, що ще треба зробити, перш аніж сісти за стіл.

– Головне – не забути про качку з яблуками! – думала жінка. – Якраз перед виходом я вимкнула духовку, і качка вже має бути ідеальна. Сподіваюся, все вийде чудово. Романтична новорічна ніч допоможе оновити наші стосунки. Останнім часом він став байдужим… Я поряд з ним почуваюся наче його мамою, а не дружиною… Постійно вирішую його проблеми…

Дістаючи ключ від квартири, Олена була сповнена райдужних надій.

– От зараз чоловік здивується, – посміхнулася вона і відкрила вхідні двері.

Олена тихенько зайшла всередину квартири, встигнувши на ходу подивитися на своє відображення в дзеркалі і підправити макіяж.

У квартирі було якось незвично тихо…

Олена увімкнула світло в коридорі, зняла пуховик і чоботи.

Ніякого шуму…

– Напевно, Ігор втомився на мене чекати і заснув на дивані, як завжди, – подумала жінка. – І добре, якраз встигну все зробити!

Закінчивши всі справи, вона голосно покликала чоловіка.

Відповіді не було…

Олена зайшла в кімнату і ахнула.

Там нікого не було!

Вона перевірила всю квартиру. Чоловіка ніде не було, навіть на балконі!

– Дивно, він же ж нікуди не збирався йти, та й до опівночі залишилося дві години…

Олена згадала, що треба дістати всі свої кулінарні шедеври з холодильника і поставити їх на святковий стіл.

Пройшовши на кухню і відкривши холодильник, Олена просто остовпіла…

Холодильник був порожній!

Зовсім!

Зникла велика миска салату олів’є, не було сирної і м’ясної нарізки.

Зник холодець і судочки із заливним з печінки…

Напередодні Олена заповнила холодильник під зав’язку, там буквально вільного місця не було.

Тепер перед нею були порожні полиці і самотня засохла скибочка сиру…

Вона зазирнула в духовку. Качки з яблуками теж не було!

Торт, на який Олена витратила вчора цілий вечір, також зник.

Навіть свіжого хліба, який вона купила сьогодні вранці спеціально для свята, не було…

Зникло й ігристе, куплене задовго до свята. Олена спеціально для такого випадку купила дороге ігристе й біленьку для чоловіка.

Вона одразу набрала його номер. Телефон був поза зоною…

Олена ще раз набрала його номер, але результат був таким самим…

Чоловік за весь день їй теж не дзвонив.

Олена набрала номер його матері. Наступним кроком треба було вже обдзвонювати лікарні. Але куди поділася вся їжа?!

Свекруха не брала слухавку.

– Що відбувається? – вже роздратовано подумала Олена. – І що мені тепер робити?!

Вона глянула на годинник. До півночі залишалася рівно одна година.

І тут сльози раптом пішли з очей від образи за зіпсоване свято.

Їй було вже байдуже – зіпсується чи ні святковий макіяж.

Новий рік Олена зустріла одна в порожній квартирі зі скибочкою сиру і чашкою чаю…

Сил бігти в магазин, і купувати там щось нашвидкуруч уже не було.

Після десяти марних спроб додзвонитися до чоловіка чи свекрухи, Олена заснула на дивані під святковий шум за вікном…

…Чоловік з’явився тільки наступного дня ближче до полудня.

Почувши звук ключа у дверях, Олена вискочила в коридор.

Зовні вона була спокійна, але всередині в неї вирував океан.

Ігор явно десь гульбанив.

Він зняв із себе куртку і кинув на підлогу. Чоловік мовчки попрямував до спальні, ігноруючи дружину.

– Ти мені нічого не хочеш сказати?! – ахнула вона.

– Ой, мені щось кепсько, прямо сил немає… Мені треба поспати, – похмуро відповів Ігор.

– А мені треба з’ясувати, куди вчора зник мій чоловік разом із їжею і чому я зустрічала Новий рік одна в квартирі за порожнім столом?!

Олена зрозуміла, що розмови не вийде, але вона була сповнена рішучості все з’ясувати до кінця.

– Не галасуй так, давай я ввечері все поясню, – стомлено сказав Ігор.

Він пройшов у кімнату, ліг на диван в одязі і одразу заснув…

– Ну, гаразд, – з досадою прошепотіла Олена.

Увечері сонний чоловік з’явився на кухні і одразу налив собі води. Він попив і спокійно видихнув.

– А що у нас є поїсти? – з невинним виглядом запитав він.

Олена весь цей час мовчки спостерігала за його діями, намагаючись не виказати одразу все те, що вона надумала за цей час.

– Щодо вчорашнього вечора нічого не хочеш сказати? – запитала вона.

– Оленко, ти ж сама сказала, що нікуди не хочеш іти, а зустрінеш свято по-домашньому, бо втомилася. Вчора прийшла моя мати привітати нас. Побачила, що я сиджу вдома. Тебе нема, де тебе носить, теж невідомо. Ось вона і забрала мене до себе відсвяткувати Новий рік. Там були і мій дядько з дружиною, і сестра з чоловіком. Гарно ми посиділи!

Чоловік знову попив води.

– А про мене ти навіть не згадав?! І качку з тортом ще й забрали! – плакала Олена.

– Ну, вибач вже! Я хотів тобі подзвонити, але якось застілля так весело пішло, що я й відволікся. А потім взагалі нічого не пам’ятаю. Біленька, яка ти купила, була те що треба. Мій дядько теж похвалив.

Раптом пролунав дзвінок у двері. То була мати чоловіка.

– Оленко, зі святом! Ось принесла тобі весь посуд, який довелося вчора забрати разом із їжею. Я заскочила до вас вчора ввечері, але тебе не було вдома. Ігор мені поскаржився, що ви не будете святкувати Новий рік, мовляв, у тебе немає настрою.

Ось я й вирішила забрати сина з собою, щоб він не нудьгував на свято на самоті.

І їжу ми прихопили, щоб вона не зіпсувалася. Чого добру пропадати?!

І свекруха простягла Олені пакет… Із брудним посудом…

– У нас вдома такий бедлам після вчорашніх посиденьок, вибач, твій посуд не було можливості перемити, – анітрохи не соромлячись, продовжила свекруха.

– А я ж вам дзвонила багато разів! – ахнула Олена.

– Треба ж, а я й не чула! Так було гамірно… Усі сміялися, танцювали, співали пісень. Коротше кажучи – посиділи по-сімейному. Ну, ще раз зі святом, не буду тебе затримувати.

– То що там з їжею? Я б перекусив, – нагадав Ігор.

– Твоя їжа чекає на тебе у твоєї матері! – сказала Олена. – Ось там, де ти святкував Новий рік, там ти його й проведеш. Прикмета така є!

…Олена одразу після свят подала на розлученні.

У неї навіть не виникло жодного сумніву, щодо такого рішення!

Plitkarka

Повернутись вверх