— Та я все знаю! Бачу, який він веселий приїжджає зі своїх відряджень, ніби не працював, а на відпочинок їздив. І причину його затримок на роботі чудово знаю, але вдаю, що ні про що не здогадуюсь! Я не така не розумна, як здається. Просто не хочу руйнувати сім’ю! Віті потрібен батько! А Ігор цілком на цю роль підходить, — Олена сиділа за столиком у кафе і машинально помішувала в чашці каву, що охолола.
Насправді вона повторювала слова своєї подруги, Рити, яка вже рік тому була не тільки подругою, а й особистим «психологом» Олени. Саме Рита переконала жінку, що тій треба зайняти тактику лагідної дружини, яка на все згодна.
— Олено, але так не можна! Навіщо жити з людиною, яка тебе в гріш не ставить? Ти себе зовсім не поважаєш? — сестра, Іра, з якою Олена зустрічалася набагато рідше, ніж із подругою, слухала і не могла зрозуміти, як та виносить таке життя. Раніше Олена була веселою і відкритою, але з кожним днем ніби згасала, зачинялася і ставала все мовчазнішою. Сестра помітила ці метаморфози не так давно, але вже почала хвилюватися і вирішила будь-що допомогти сестричці.
— А я маю вибір? Кому я буду потрібна? Я й Ігоря ледве знайшла! Ти ж знаєш, як «цінуються» на ринку наречених розлучені з «причепом»! — Олена повторила слова Рити слово в слово. І від цих слів у сестри побігли по шкірі мурашки. Вона не могла уявити, щоб любляча мати називала свою дитину «причепом». Очевидно, Олені добре промили голову… — А я навіть не розлучена! Просто покинута! Не розумна жінка, яка повірила, що комусь потрібна! Та ще й з дитиною. Я хотіла, щоб мій син жив у повній родині. Ігор прийняв нас із Віктором, утримує, забезпечує. Значить, і я маю прийняти його маленькі слабкості!
– Маленькі? Та він зраджує тобі майже відверто! Ти себе зовсім не цінуєш, тому він і дозволяє собі таку поведінку. До того ж це не він вас прийняв, а ви його у свою маленьку родину.
— Але у звичайному житті він добрий, уважний, дбайливий навіть. — Олена все говорила і говорила, наче переконуючи сама себе. А потім… Потім жінка розплакалася.
— Тихіше, сестричко… Ти можеш сказати все, що переживала говорити раніше. Я з тобою!
Олена набрала повітря і зізналася:
— Я закриваю очі на все це, бо після кожного свого загулу Ігор мені дорогі подарунки дарує. Я вже цілу скриньку коштовностей за чотири роки назбирала, – прошепотіла Олена. – Зарплата у мене маленька. Навіть на оренду житла насилу вистачить, а мені дитину піднімати. У Ігоря хороша квартира, він добре заробляє…
Олена розплакалася ще дужче.
Так, спочатку вона була безмежно вдячна чоловікові, що прийняв її з дитиною, поселив у своїй квартирі, забезпечував. Він не одружився офіційно, але це ж дрібниці… Принаймні так собі казала Олена.
Але з кожним днем переконувати себе, що вона щаслива, було все складніше.
— Олено, тобі треба піти від нього. Ти ще цілком молода, знайдеш такого чоловіка, який тебе поважатиме! – Сестра говорила тихо, але переконливо.
— Я не знаю… Я так переживаю залишитися сама…
Олена того вечора ще довго плакала. І все ж таки прийняти складне рішення вона не змогла. Повернулась додому і продовжила жити, наче все гаразд. Вона вирішила прислухатися до поради Рити і… завагітніти від співмешканця. І невідомо, до чого привела б ця ідея, якби не випадок.
Якось Ігор влаштував їй такий сюрприз, від якого вона переглянула своє ставлення до життя.
Того дня Олена мчала з роботи додому. Сусідка зателефонувала і сказала, що до їхньої квартири увійшли якісь люди. Як на зло, Ігор пару днів тому поїхав у чергове відрядження і не брав слухавку. Олена хвилювалася, але вона намагалася не думати про погане. Зрештою, якісь пройдисвіти не відчиняють двері ключем!
Увійшовши до квартири, Олена виявила в ній незнайомих людей. Вони по-господарськи оглядали приміщення, приймаючи рішення, які меблі залишити, а які відправити на звалище.
— Вибачте, а що тут відбувається? Хто ви такі? Це моя квартира, негайно покиньте її, доки я не викликала дільничого! — Олена намагалася говорити впевнено, але голос тремтів.
– Ваша? Дівчино, ви щось плутаєте! Це наша квартира! Ми купили її вчора. Ось документи! Так що це ви залиште приміщення, поки ми не викликали дільничого! — незнайома дівчина говорила цілком впевнено, чому весь запал рішучості Олени миттю зник.
Виявилося, що Ігор не просто поїхав у відрядження. Він покинув Олену, мовчки завершивши їхні стосунки. Квартиру він продав, не змігся навіть повідомити про це свою співмешканку, яка свято вірила, що рано чи пізно Ігор зміниться, і вона стане його дружиною.
Олені ледве вдалося переконати нових господарів, що вона живе тут і нічого не знала про продаж квартири. Вони дали їй кілька годин на те, щоби піти. Нічого цінного Олена за час співжиття не нажила. Тільки скриньку з прикрасами та дрібну побутову техніку. Все це вмістилося в кілька сумок.
Кілька годин вона просиділа у парку, намагаючись зібратися з думками та зрозуміти, як жити далі. Ігор не брав слухавку, а повідомлення залишалися непрочитаними. Зрештою, Олена вирішила, що ночувати на вулиці, залишивши сина в дитячому садку — не найкращий вихід. Вона зателефонувала подрузі і попросила прихистити їх із сином на пару днів. Але Рита раптово відмовилася.
— Я тобі казала, що розлучені з «причепом» нікому не потрібні, треба було триматися за чоловіка. Ти мене не послухала, не прив’язала його до себе другою дитиною, тепер ось і розгрібай сама. У мене без тебе не бракує проблем. І взагалі, від тебе один негатив, більше мені не дзвони.
Не придумавши нічого іншого, Олена поїхала до сестри.
Та не почала розпитувати подробиці, сподіваючись, що Олена нарешті послухала її поради і пішла від чоловіка. Однак вона навіть уявити не могла всієї глибини його підлості.
— Ірино, що ж мені робити? Як мені тепер жити? Де? На що? Я просто у розпачі! — Олена навіть плакати була не в змозі. Вона просто сиділа за столом, намагаючись зрозуміти все, що сталося. Ще вранці вона думала, що в неї все відносно нормально, а вже ввечері виявилася бездомною з дитиною на руках. У сумці лежала та злощасна скринька з прикрасами, які їй подарував Ігор. Ці подарунки зараз здавались їй якимось поганим жартом. У чомусь Ігор умів бути щедрим, але у питанні порядності виявився просто рідкісним негідником.
— По-перше, тобі треба заспокоїтись! Живіть із Вітею у мене. Не хороми, звісно, але жити можна! У тебе є робота, руки, ноги та голова на плечах! Ти впораєшся! По-друге, ти не одна! Я допоможу всім, що тільки зможу!
— Я не можу користуватись твоєю добротою. Завтра почну шукати квартиру. Щиро кажучи, мені соромно перед тобою. Ти завжди говорила піти від нього, бачила його наскрізь, а я все на щось сподівалася. — Олена раптово відчула такий напад злості, що захотілося викинути цю скриньку, щоб нічого більше не нагадувало про Ігоря.
— Перестань говорити нісенітниці! Ти моя сестра, і я не дозволю тобі бідувати. Та й мені з вами веселіше буде. До того ж у тебе є непоганий «золотий запас»! Продай це все! По-перше, це про нього нагадуватиме, по-друге, зможеш сформувати фінансову подушку. Маленьку, але все ж таки!
Ідея здалася Олені цілком підходящою. На виручені гроші Олена купила собі ноутбук, а решту поклала під відсотки.
Жінка спробувала знайти додатковий заробіток. Спочатку виходило не так багато, але Олена вирішила не здаватися. Щовечора вона надсилала заявки клієнтам, яких могли зацікавити її роботи з відеомонтажу. Нарешті, їй посміхнувся успіх, з’явилися перші замовлення. Іра постійно була поруч і підтримувала, не даючи Олені розкиснути та опустити руки.
Нарешті, Олена змогла накопичити достатньо, щоб винайняти квартиру для себе та дитини. Робота та підробіток дозволили їй цілком гідно жити, не переживаючи за завтрашній день.
Про те, щоб одружитися, Олена більше не думала. Вона достатньо пережила, щоб більше не вірити у порядність чоловіків. Вона здобула незалежність і впевненість у собі. Десь у глибині душі Олена навіть була вдячна Ігореві, адже тільки його зрада переконала її прийти в себе і перестати чекати чудес.
За кілька років від спільних знайомих вона дізналася, що Ігор тоді знайшов молоду дівчину, яка виявилася донькою впливового бізнесмена. Тому дуже не сподобалося, що дочка зв’язалася з ненадійним чоловіком і він вирішив питання з потенційним зятем своїми методами. Ігоря підставили, забрали гроші та майно. Зрозуміло, що після такого молода дівчина покинула його. Про подальшу долю чоловіка нічого не було відомо, але Олена була рада, що справедливість перемогла.
