Олексій вирішив, що кохати більше не буде. Ніколи!
З жінками він, звичайно, спілкувався, використовував за повною програмою, але щойно мова заходила про серйозні стосунки, відразу йшов.
Одружуватися? Ну ні! Досить того, що після першого шлюбу він один виховував сина!
– Сім’я в мене вже є – я та Павло, – часто казав Олексій. – Навіщо нам стороння жінка? Вона ж як тільки обручку на палець одягне, перетвориться на… чисте зло. І почне просити, просити, просити…
Такий висновок Олексій зробив після розлучення. Що там у нього з Марією вийшло, до ладу ніхто не знає. Тільки на тлі повної ідилії, якій відверто заздрили родичі та друзі, вона втекла. Цілком несподівано!
Зібрала речі і поїхала до нового коханого, залишивши чоловіка з дворічним сином.
Олексій у шоці був недовго, переживати не став – не той характер. Сказав собі: «Так, друже, що в житті важливіше – затишок у домі чи щастя твого сина?» І відповів: «Звичайно, зараз найголовніше – син. А у нещасного батька щасливих дітей не буде. Значить, Марія не варта моїх сліз, я буду щасливий всупереч усьому».
Він повернувся до батьків: винаймати квартиру не мало сенсу. До того ж мати погодилася доглядати онука та відпустила Олексія на роботу.
Дізнавшись, що він вільний, незаміжні жінки почали витися навколо нього одразу.
Олексій все бачив, розумів і діяв, як то кажуть, на випередження.
З одною зустрічався, іншу «обробляв», третю – тримав на прикметі. Так, про всяк випадок…
Додому нікого не водив:
– Без жінок важко лише в деякому плані, – міркував він. – Однак жити разом – це надто. Навіщо ризикувати? Якщо стосунки не складуться, синові доведеться відвикати від однієї та звикати до іншої. Ну ні, дякую. Плавали, знаємо. Поки зустрічаєшся, у неї очі світяться, і час на тебе завжди є, і вимог – мінімум. А пусти жінку у своє життя – все! Привіт, побут. Не хочу…
Позицію свою Олексій не приховував, озвучував уголос. Напрочуд, жінок це приваблювало як магніт. І яких!
Наприклад, Катя. Працювала у маркетингу, молодша на три роки. Вільна, симпатична. Вона так закохалася, що проходу Олексію не давала. Вранці на машині забирала з дому та везла до офісу! Увечері – зустрічала. Вечері – у ресторані, у вихідні – спільні розваги. Навіть на море їх із Павликом звозила! Ну, прямо не жінка, а чоловік у спідниці!
Поралася з малим усю поїздку, будувала з ним замки на березі.
Через півроку не витримала, сама до ЗАГСу покликала!
Але Олексій плани на спільне життя навіть обговорювати не став: «Дякую, але ми не підходимо один одному, це все минеться – я ж старший, вік і таке інше, сама розумієш».
Вона не повірила. Стала ревнувати! Навіть стежила за ним: хотіла переконатись, що він ні з ким більше не зустрічається.
Не дарма турбувалася. У нього вже була ще одна подружка Оля. З роботи. Він з нею, правда, нічого серйозного не мав, доки з Катею не розлучився. Але бачив: іскра є.
Очі будував, на флірт відповідав. Підпустив, коли з Катею розлучився. Набридла вона йому своєю надмірною увагою і безпідставними ревнощами. Він так і пояснив Олі:
– Настирлива вона дуже. Жінка має справами займатися, а не про кохання весь день думати, як юна дівчина.
Оля в цьому сенсі Олексія повністю влаштовувала, оскільки була одружена.
Серйозних стосунків із нею Олексій не планував і ясно дав це зрозуміти.
Однак, Оля через деякий час оголосила, що збирається піти від чоловіка. До Олексія піти, звісно.
Вона, бачите, не могла більше вранці бачити поряд нелюбого чоловіка.
Олексій, тільки-но почув натяки на спільне життя, втік.
Як і слід було очікувати, «самотнім мачо» він був недовго.
У лютому пішов на вечір зустрічі випускників, і там зустрів Ганну – своє шкільне кохання.
У юнацькі роки в них нічого не вийшло, але тепер, коли обидва були вільні (Ганна щойно розлучилася з чоловіком), між ними виникла не іскра, а ціле багаття.
Олексій буквально розцвів, літав на крилах. Ганна була не тільки гарною, а й розумною, з нею було легко та цікаво. Вони багато розмовляли, ділилися спогадами, сміялися з старих жартів. Кожний вечір, проведений із нею, наповнював життя Олексія новими фарбами. Все було чудово.
І раптом одного дня Ганна запропонувала Олексію переїхати до неї. Мовляв, вона хоче бачити його щодня, прокидатися з ним у одному ліжку, жити як повноцінна родина.
– Розумієш, – говорила вона. – Адже я вже не дівчинка, час визначатися. І щодо Павлика не хвилюйся. Я намагатимусь стати йому доброю матір’ю.
Олексій розгубився. Ось зараз він зазвичай повинен був би сказати щось їдке і піти, залишивши жінку ні з чим, але він … не міг.
– Я… поки… не готовий, – невпевнено сказав він, насилу підбираючи слова. – Зрозумій мене правильно…
– Розумію, – Ганна відреагувала зовсім спокійно. – Але я ж не в ЗАГС тебе кличу. Просто подумай про це… Обіцяєш?
– Обіцяю, – луною відгукнувся Олексій, дивуючись сам собі.
Відповідь Ганни припала йому до душі. Вона не влаштувала сварок, ні в чому його не звинуватила, не дорікнула, вона навіть не засмутилася.
– Ось це жінка, – подумав Олексій. – Яке самовладання!
– Взагалі, – впевненіше промовив він, – я не розумію, навіщо нам поспішати? І Павлик… Нехай він до тебе звикне.
І ось тут Ганна знову здивувала Олексія:
– Згодна. Грати почуттями дитини неприпустимо. Почекаємо.
– Звичайно! – Олексій пригорнув Ганну до себе, – дякую тобі…
Ішов час. Олексій все більше прив’язувався до Ганни.
Через рік Олексій почав думати про те, що, можливо, варто дати собі шанс на щастя.
І він вирішив відверто поговорити з Ганною.
Цілий вечір напередодні зустрічі він обмірковував, як і що скаже… Як пояснить свої почуття, як запропонує Ганні стати його дружиною…
Несподівано у двері подзвонили. Олексій хотів відчинити, але почув, що до вхідних дверей пішла мати.
Йому здалося, що вона ойкнула.
Олексій вискочив у коридор. На порозі квартири стояла Марія – його колишня дружина та мати Павла.
– Знаю, знаю, – затараторила вона. – Я – така-сяка, не маю права вас турбувати, повинна була попередити, але … я так скучила!
Вона кинулася схвильованому Олексію на шию і припала до його губ.
Той остаточно загубився і… обійняв колишню дружину…
– Ти ж не виженеш мене на вулицю?
– Ти… навіщо прийшла? – прохрипів Олексій, у якого від хвилювання пропав голос.
– Я ж сказала! Засумувала! За тобою, за Павликом, – вигукнула вона сумним голосом, – що я наробила?! Як тепер я розумію, як люблю вас!
Марія чудово знала Олексія і чудово грала свою роль.
Вона не дала йому жодного шансу задавати питання. Заздалегідь визнаючи себе винною.
Півгодини Марія розповідала Олексію про те, як втомилася, як переживала, як її не любили, ображали, обманювали і нарешті кинули…
– Я хочу повернутися, – зворушливо й винно сказала вона наприкінці, – якщо ти, звичайно, дозволиш… Заради сина…
Олексій хотів сказати щось образливе, але, несподівано для себе, сказав:
– Я повинен подумати…
– Так-так, звичайно, – Марія закивала головою, – я тебе не кваплю.
Олексій постелив колишній в залі…
Прийшов у свою кімнату, бухнувся в ліжко.
Ніяк не міг заснути: думки приходили одна за одною і не збиралися йти.
Двері в кімнату тихенько прочинилися.
Через секунду Марія шмигнула до нього під ковдру.
***
Він дозволив їй залишитися.
Про Ганну на той момент Олексій не думав.
Думав про інше: що, виявляється, він досі любить свою підлу дружину.
І що життя нагородило його за терпіння.
Яке саме терпіння, Олексій не уточнював.
Зараз він вірив, що кохає і коханий…
Що все можна розпочати спочатку…
Що попереду – лише щастя!
А те, що було раніше, – це просто випробування.
Вранці він зварив каву, відніс Марії.
Вона подякувала і… нічого не запитала…
– Залишайся, – кинув він і вийшов із кімнати…
Місяць вона була ідеальною дружиною та прекрасною матір’ю.
Не сказала ні слова докору навіть після того, як до будинку Олексія приходила Ганна (вона захвилювалася, коли Олексій зник без пояснень. Прийшла дізнатися, в чому справа. Побачивши Марію в домашньому халатику і, почувши її «милі» пояснення, Ганна все зрозуміла)…
Олексію здавалося, що щастя повернулося…
Так вже…
А потім Марії зателефонував той самий чоловік.
І вона, ні секунди не сумніваючись, кидала в сумку свої речі і поїхала, кинувши Олексію на прощання:
– Вибач! Я люблю його!
***
Олексій та Павло знову залишилися одні.
Друга зрада виявилася гірша за першу.
Дорослий син весь час питав, де мама, Олексій – загульбанив…
Мати Олексія повідомила Ганну про те, що відбувається, попросила допомоги.
Ганна приїхала. Подивилася на Олексія і зрозуміла: вона більше не хоче мати нічого спільного з цією людиною.
Якби не батьки…
Це вони витягли Олексія з ями, вони займалися дитиною, поки син приходив в себе.
Вони ж намагалися вмовити Ганну, щоб вона вибачила його.
Не вийшло.
Ганна припинила з Олексієм усіляке спілкування.
***
Олексій, звичайно, відійшов. Зрештою, повторна зрада – це не кінець світу.
І відхід Ганни – закономірність.
Так він тепер думав. Ненависні жінки. Чого ще можна від них чекати? Нічого гарного…
Все, він більше ніколи нікого не кохатиме!
***
Зараз Олексію майже п’ятдесят.
Син давно відокремився.
Олексій чув, що він спілкується з матір’ю, але не вірить у це.
Час, коли навколо Олексія вилися жінки, добігає кінця.
Це чоловіка не хвилює. Навпаки: він радий, що ці підступні люди дадуть йому спокій раз і назавжди…
Ну що тут скажеш? Бідолаха…
