Ганна та Олен одружилися два роки тому. Випадкова зустріч у метро призвела до шлюбу та планування дитини. Але, на жаль, вже півроку результату не було.
Ганна вкотре вийшла з жіночої консультації, де їй сказали: «Вагітності немає». Засмучена, вона вирішила зайти в кафе і посидіти наодинці зі своїми думками.
Вибравши столик у дальньому кутку, Ганна замовила чай з обліпихи і сумно дивилася у вікно. У голові був безлад, який треба заспокоїти.
Але тут, несподівано, до неї підійшла молода симпатична жінка з приголомшливою заявою.
– Здрастуйте, – нарешті видавила з себе Ганна. – А ви, власне, хто?
– Мене звуть Лариса. Я присяду?
– Так, звичайно.
– Із вашим чоловіком ми познайомилися ще п’ять років тому. Тоді швидко все закрутилось.
– І чому ви розлучилися?
– А ми не розлучилися.
– Як? Він же на мені одружений.
– І що? Це нічого не змінює. Ви вважаєте, що людині не можна мати дві сім’ї?
– Ні, просто… Тобто так…
– Ось бачите, ви заплуталися самі.
– Вибачте, але це якийсь сюр! Я Олегу повністю довіряю, у нього, крім мене, точно нікого немає.
– Помиляєтесь. Є ще двоє.
– Третя дружина???
– Ні, дружини лише дві. У нас із ним є син Андрійко.
Слова про дитину важко зачепили Ганну. Адже у них з Олегом дітей не виходило, може, й справді, тому він знайшов собі щастя на стороні.
– А якщо хочете переконатися, – продовжила Лариса. – То приходьте завтра до Центрального парку до десятої. У нас там сімейна прогулянка.
– Добре, – промимрила Ганна.
Вона була приголомшена почутим.
– Тільки ви розумієте, правда? Олегу нічого наперед говорити не треба.
Ганна кивнула і Лариса, попрощавшись, покинула кафе.
***
Повернувшись додому, жінка не знаходила собі місця. Вона дуже хотіла зателефонувати чоловікові і одразу в нього про все спитати, але трималася. Щоб відволіктися Ганна вирішила зайнятися вечерею.
– Мммм, як смачно пахне! – Олег прийшов із роботи і відчув аромати їжі.
– Мий руки та йди вечеряти! – гукнула з кухні Ганна, намагаючись зберігати спокій.
Але чоловік відразу відчув недобре.
– Щось сталося? – спитав він стурбовано, побачивши засмучене обличчя дружини.
– Ні, чого ти взяв? – Ганна спробувала посміхнутися.
– Ти якась напружена.
– Та втомилася просто.
– Точно все гаразд?
– Ага. Їж, бо охолоне. А я піду приляжу.
Залишок вечора подружжя провело у своїх справах: Ганна читала книгу, а Олег дивився футбольний матч.
– Мені завтра поїхати треба буде з ранку, – сказав чоловік перед сном.
Всередині у Ганни тьохнуло, але виду вона не подала.
– Куди?
– Та у справах ненадовго від’їду.
– В яких справах?
– Ганно, – усміхнувся Олен. – То що це за допит?
– Просто цікаво.
– У робочих справах.
– Добре.
Ганна не стала більше ставити запитань і відвернулася до стіни. Чоловік заснув практично відразу, а ось їй не спалося. Вона дуже переживала і на думку лізли різні думки.
***
Вранці Олен, як обіцяв, зібрався та поїхав. Ганна відразу викликала таксі і вирушила слідом.
Приїхавши до парку, жінка натягла кепку і визирнула з вікна машини. Вона з’явилася якраз вчасно і побачила актуальну картину: її чоловік підходив до центральних дверей парку, а назустріч йому біг маленький хлопчик, радісно розкривши руки.
Позаду хлопчика стояла Лариса, озираючись на всі боки. Вона явно шукала когось і Ганна знала кого.
– Відвезіть мене назад, будь ласка, – попросила вона таксиста.
Всередині у Ганни все кипіло. Вона не стала виходити і влаштовувати сварку, вирішила повернутись додому.
Олег приїхав за дві години.
– Ганно, я вдома, – вигукнув він з порога.
Але у відповідь була тиша. Чоловік роздягнувся і пройшов до кімнати. На кріслі сиділа його дружина, закутавшись у плед, і плакала.
– Ганно …? – обережно спитав Олег. – Що з тобою?
– Як ти міг, Олег?! – вигукнула Ганна, витираючи сльози.
– Не зрозумів?
– Я бачила тебе сьогодні! З твоїм сином та другою дружиною!
– Другою дружиною? Ти про що?
– Учора до мене в кафе підійшла твоя Лариса і про все мені розповіла!
– Лариса? – Здивувався чоловік.
– Так!
– Ганно, ти все не так зрозуміла.
– Бачити тебе більше не хочу! Як ти міг зробити так підло?! Ніколи не пробачу!
– Ганно, заспокойся, послухай…
– Нічого навіть не кажи! Не вірю жодному твоєму слову!
– То стоп! – голосно сказав Олег. – Поїхали зі мною, зараз усе зрозумієш.
Чоловік підійшов до дружини, забрав з неї плед і підняв із крісла.
– Куди ти хочеш мене відвезти?
– Зараз все сама побачиш.
***
– І де ми? – спитала Ганна, коли вони під’їхали до п’ятиповерхівки на іншому кінці міста.
– Виходь, – відповів чоловік і заглушив мотор.
Подружжя піднялося на третій поверх і Олег постукав у старі дерев’яні двері. За кілька секунд вони відкрилася – на порозі стояла Лариса, піднявши брови вгору від подиву.
– А ти чого тут? – спитала вона Олега.
– Пустиш? Я не один.
Чоловік узяв дружину за руку та підтягнув до себе. Лариса невдоволено хмикнула і відчинила ширше двері, запрошуючи увійти.
– Тільки не шуміть тут, у мене Андрійко спить, – буркнула вона непроханим гостям.
– Ларисо, – почав Олег, коли вони опинилися всередині квартири. – Значить ти з моєю дружиною вже знайома, так?
Жінка схрестила руки і зухвало відповіла.
– Так! І що з того?
– А чому я нічого про це не знаю?
– Олег! Та тому що ти ніколи не наважишся! Мені довелося взяти все до своїх рук!
– Що взяти?
– Ініціативу, Олег! Наші стосунки вже давно мали вийти на новий рівень! Тобі залишилося тільки розлучитися, це єдина перешкода.
– Що??? – округлив очі Олег. – Ти розумієш, що говориш Ларисо.
– Абсолютно! Я ж бачу, як ти любиш Андрійка. І він до тебе тягнеться. Та й зі мною ти завжди дуже добрий і привітний. Нам треба жити разом, Олег.
– Так! – підняв руки Олег і глянув на дружину. Та стояла мовчки, заціпенівши від почутого.
– Ти щось переплутала, Ларисо. Коли Вадима… коли його не стало, – трохи запинаючись, продовжив Олег. – Він попросив мене доглянути тебе і його сина. Я виконую обіцянку другові. І завжди буду поряд, якщо вам знадобиться допомога. Але не більше. Я люблю Ганну і на тебе дивлюся тільки як на дружину свого друга.
Лариса важко дихала. Її чоловіка не стало через нещасний випадок чотири роки тому.
Після того, що сталося, Олег підтримував дружину свого друга, яка залишилася з одною дитиною одна, і по першому дзвінку був поруч. Поступово у жінки стали виявлятися не тільки почуття подяки, а й потяг до нього як до чоловіка.
– Ти робиш дуже підло, Олег, – тихо сказала Лариса.
– Чому?
– Ти ж бачиш, як я ставлюся до тебе, як любить тебе Андрійко. Хіба ми не можемо бути разом? Давай житимемо як справжня родина? Обіцяю, я зроблю все, щоб ми були щасливі!
За цими словами Лариса кинулася до Олега і хотіла його обійняти.
– Так, жінко! – Ганна вже не витримала. – Відійдіть від мого чоловіка, він же вам сказав, що любить мене!
– Ах ти, негідниця! – вигукнула Лариса. – І навіщо ти Олегу на очі попалася! Не було б тебе, він би точно став моїм!
– Ларисо, заспокойся! – підвищив голос Олег і лагідно відсунув її.
Жінка кинула невдоволений погляд на Ганну і прошипіла.
– Забирайтеся звідси! І ніколи в моєму житті не з’являйтесь!
– Якщо хочеш, то хай буде так, – стримано відповів Олег. – Але якщо раптом буде потрібна допомога, ти знаєш де мене знайти.
На цих словах чоловік різко розвернувся і вийшов із квартири, дружина кинулася за ним.
– Чому ти про це ніколи не говорив? – спитала Ганна, коли вони сіли в машину.
Олег зітхнув.
– Думав, що ти не дозволиш їм допомагати.
– Я?
– Так. Але й залишити Ларису з Андрійком я не міг, зрозумій. Я обіцяв Вадиму.
Усю дорогу додому подружжя їхало мовчки. Але коли Олег припаркував машину, Ганна взяла його за руку і сказала:
– Олег, я розумію, що для тебе означає слово, яке ти дав своєму другові. Тому якщо Лариса попросить допомоги, я ніколи не буду проти.
Чоловік нічого не відповів, а лише обернувся і міцно обійняв свою дружину.
Через місяць Ганна дізналася, що чекає на дитину. Цій новині Олег був дуже радий і просто світився від щастя. Лариса, мабуть, переосмислила свою поведінку, зателефонувала та вибачилася. Спілкуватися з Олегом вони не перестали і періодично він їм також допомагав.
