– Оксано, а що на вечерю? – Запитав Олег. Він прийшов з роботи дуже голодний.
– Олежик, там візьми! – махнула дружина рукою на холодильник.
Довгий та важкий огляд холодильника ні до чого не призвів. Він знайшов “там” лише яйця та олію.
Прикрість наповнила душу Олега.
– Чим Оксана займалася цілий день? – несподівано подумав чоловік. – Навіть вечерю не приготувала.
Ні, взагалі Олег знав, що вона знаходиться в пошуку роботи і по півдня зависає на сайтах.
Ну, знайшла б хоч хвилинку, до магазину сходити!.. Завтра їм чим харчуватися?
…За п’ять хвилин у сковороді шкварчала яєчня, а Оксана так і з місця і не зрушила.
Олег стримував себе лише тому, що почув розумний вислів, над яким дорогою додому довго розмірковував.
“Сказавши щось не подумавши, ви кажете те, що думаєте.”
– Адже вірно помічено! Кому це треба? – думав чоловік.
Він не уподібнюватиметься цим людям. А спочатку у дружини все випитає.
– Оксано! Як тривають твої пошуки роботи? – гукнув він з кухні.
– Тестові завдання виконувала, – довірливо сказала вона. – Я розіслала резюме до десяти фірм. Троє відгукнулися.
– Три? Гарний результат.
– Твоя дружина не безнадійна!
– А ти на журналіста надсилаєш заявки?
– Так. І на копірайтера, і на рерайтера …. Загалом на все, що пов’язано з написанням статей.
– Зрозумів. А що за завдання треба виконувати?
– За шаблоном. Трапляються і легені, і такі, де треба постаратися. Ось сьогодні півдня витратила на таке.
– А що треба було робити?
– Сценарій до інтернетівського ролика написати. А для цього спочатку подивитися за посиланням схожі передачі в ютубі, приклади закадрових текстів прочитати. Виявити, на що у публіки гарна реакція, які жарти в тренді. Ось я рас і зіпсувала, бо забула вчасно вимкнути!
– Який рис?
– На плиті. Поставила рис варити, думаю, чоловік прийде голодний, і зайнялася паралельно переглядом матеріалу. І поки не почула запах із кухні н, я навіть не зрозуміла, що відбувається…
– А я ще принюхався, коли прийшов, чим так пахне…
– Ось. Я будинок довго провітрювала. Каструлю викинути довелося.
– Написала завдання, зрештою? – Запитав Олег.
– Написала, куди я дінусь. І відправила.
– А завдання для другої фірми?
– Ой, у них просто. Спеціалізуються на дитячих інтернет-розвивашках. Потрібно було написати казку на 1500 знаків. У мене вже була потрібна написана, я вже відправила.
– А останнє завдання?
– Його можна до понеділка зробити. Але, мабуть, краще, поки є робочий настрій.
Олег сумно зітхнув. Вчора завдання, позавчора…
Таке враження, що ці фірми на тестових завданнях непогано виїжджають! А що? Кандидат не претендує на них, як на свій авторський продукт… а ці й користуються. Оксану не візьмуть, а її казку візьмуть.
І всім добре: фірмам, дітям, глядачам ютуба і навіть кандидатам – вони так тренуються.
Усім, окрім Олега!
Поки Оксана зі працювала, щоб блиснути своєю творчістю, квартиру запустила.
На полицях, тумбочках і телевізорі прекрасним, рівним шаром лежить пил.
Фікус, судячи з листя, що поникло, проводить останні години свого нелегкого життя.
Коли одружишся з людиною, яка розчиняється у своєму занятті так, що не відчуває запаху рису про який забула, неминуче занурення у безлад.
Хіба Оксана буде штори прати, коли їй сценарій писати потрібно?
Нізащо.
********************************
– Ти сама їла, Оксано?
-Та яке там. Пачку крекерів всухом’ятку.
– Яєчню будеш? – Запропонував Олег.
– Буду!
Вони поїли.
Посмажили слідом ще одну. Тепер точно наїлися.
Оксана помила сковорідку, і хотіла сідати за нове завдання, але Олег раптом повідомив:
– Оксано! А до нас завтра їде мати.
– Твоя? – Округлилися очі дівчини.
– Так. Завтра ж субота. Вона давно нас не бачила, “приїду побачитися”,…
… Ірина Григорівна, мама Олега, приїжджала рідко, але влучно.
У сенсі, на цілий день – з обідом та вечерею.
Позбавлена творчих інтересів, вона була приземленою та вкрай розважливою жінкою, співробітницею ЦНАПу.
Квартира Ірини Григорівни відрізнялася винятковим порядком.
Все в неї лежало на своїх місцях, білизна була випрана і пахла, ніби щойно повернулася з фестивалю квітів…
Ніколи не переводилося в неї перше, друге та компот.
Дзеркала не знали відбитків пальців, а унітаз можна було знімати та продавати під виглядом нового.
– Яка зараз година? – схвильованим голосом запитала Оксана.
– Вісім вечора, – відповів Олег.
– Так! Починаю прибирання! Терміново! Ірина Григорівна на цілий день до нас, як завжди?
– Їй їхати дві години на один кінець. Звісно, на цілий.
Кинулася Оксана у ванну, закинула речі у пральну машину.
Взяла телефон, почала замовляти продукти додому. За годину з’явився кур’єр із чотирма пакетами всього, від соди до оливкової олії.
Заповнила холодильник.
За годину очікування кур’єра, Оксана відполірувала у будинку всі глянсові поверхні, Олег пропилососив.
Протерли пил. Провітрили. Полили нещасний фікус.
Будинок наповнився свіжістю!
– Ой! Унітаз треба гелем залити, – побігла Оксана, і швидко повернулася. – А мило синеньке де, під обідок? Щоб вода змивалася ароматизована?
– Оце підготовка! – Захопився Олег. – Ти що, так переживаєш через мою маму? Вона ж хороша!
– Олеже, не переживаю я через твою маму! Я її… поважаю! Не хочу осоромитися. Вона вся така правильна, у неї все під контролем. А я…
– Але ж я тебе люблю, Оксано!
– Дякую, що не сваришся, Олеже! Інший би почав: “От, не працюєш, що робила весь день, незрозуміло…”
– Ну навіщо…
– Ти в мене такий гарний, Олеже. – Вона підійшла і поцілувала чоловіка, від чого він посміхнувся. – Дякуб тобі велике! Я ж… заради тебе… хоч якось стараюся… Ірині Григорівні відповідати!
– Я зрозумів.
До десятої години у Оксани були замариновані курячі гомілки в гострому соусі, як любила Ірина Григорівна.
А о пів на одинадцяту на весь будинок поширився запах компоту із сухофруктів.
Свекруха любила салат “Мімоза” у виконанні Оксани.
Довелося зробити його.
До одинадцятої години Оксана вже втомлено лежала на ліжку.
Потім різко підскочила.
А цим часом на балконі стояв Олег, милувався тонким місяцем і декому дзвонив.
– Мамо… не спиш ще? Привіт.
– Привіт. Я серіал дивлюся.
– Зрозуміло. Мамо, слухай. А в тебе на завтра якісь плани є?
– А що? – Запитала Ірина Григорівна.
– А ти не хочеш до нас у гості приїхати? Я це. Скучив.
Вона посміхнулася: – Скучив він, хитрун!
– У нас є мімоза.
– Синку. Приїду із задоволенням.
P.s. А за тиждень Оксану взяли на роботу – на ту, через яку вона забула про рис. Про це вона і написала перший сценарій для ролика, про недолугу господиню, який всім сподобався.
