– Серйозно?! Ти розумієш взагалі, що наробив? – Тамара сварилася на чоловіка, Олега, не приховуючи емоцій. І якщо спочатку вона почувала себе не у своїй тарілці, присутня на 18-річчі його старшої дочки, то тепер і зовсім зрозуміла, що зробила велику помилку.
– Я просто подарував їй те, що вона хотіла…
– Це дуже дорогий подарунок, Олеже! І річ навіть не в грошах, які ти взяв із сім’ї. Справа в твоєму ставленні до мене та до нашої дочки.
Тамара вийшла за Олега не через сильне кохання. Швидше тому, що вважала його непоганим кандидатом у чоловіки: забезпечений, миловидний і без “приданого” у вигляді свекрухи. З першим чоловіком Тамара розійшлася саме на ґрунті нерозуміння з унікальною жінкою – його матір’ю.
– Знаєш, Тамаро, ти сама вирішуй, але на мене, десяток свекрух краще, ніж одна колишня дружина… – застерігала мама.
– Вони не спілкуються. Семирічна дівчинка важко перенесла відхід батька, а колишня подала на аліменти та заборонила їм бачитися. Гроші має, тому на моєму житті це ніяк не позначиться. До того ж, мені давно час народжувати. Я не молодію, а Олег дуже хоче дітей. Він кається в тому, що не приділяв належного часу дитині.
– Справа твоя, – знизала плечима мати, і Тамара наважилася. Сказала Олегу “Так” і незабаром народила маленьку, Зою.
Спочатку Олег був щасливим батьком. Він буквально порошинки здував з доньки та дружини. Але, через кілька місяців, він зрозумів: батьківство – справа гарна тільки на картинці.
– Може, найнямо няньку? Щось я втомився з дочкою… – сказав він, коли дружина попросила його побути з дитиною.
– Навіщо? Тобі важко посидіти вдома годинку? – здивувалася Тамара.
– Якби просто посидіти… А так вона плаче, і я гублюся. Не розумію, що їй треба.
– Їжа у пляшечці. Підгузки у ящику. Ти впораєшся! – сказала Тамара. Вона розуміла, що якщо відгородити чоловіка від турбот повністю, він зробить з молодшою так само, як і зі старшою: перекладе всі зобов’язання на дружину, потім загуляє, а потім вони розлучаться.
Поміркувавши, Тамара все ж таки погодилася на няню, щоб проводити більше часу з Олегом наодинці і зберегти стосунки. Це допомогло. Проте, коли Зоя підросла і перестала вимагати постійного догляду, він почав виявляти інтерес. Зоя любила батька, і Тамара ніяк не впливала на їхні стосунки. Вона заспокоїлася, вважаючи, що її сімейне життя склалося.
Але все змінилося, коли колишня дружина Олега розлучилася з другим чоловіком. Він виявився не найчеснішим чоловіком. Що саме там сталося, Тамара не знала, але за розповідями Олега все було запущено.
– І що робити? – спитала вона.
– Допомагатиму.
– Наскільки сильно? – напружилася Тамара.
– По можливості. Не хвилюйся, про вас із Зоєю я не забуду.
– Так кажеш, ніби вирішив піти до колишньої дружини!
– Не вигадуй. Я до неї не повернуся.
Тамара ненадовго заспокоїлася. Вона знала, що Олег переказував гроші крім аліментів. Але заспокоювало те, що його старшій дочці незабаром виповниться 18 років. А це означало, що вона стане дорослою і утримувати її він вже не зобов’язаний. Так думала Тамара.
Реальність виявилася набагато прозаїчнішою. Розуміючи, що колишній чоловік має комплекс провини перед дочкою, колишня дружина вміло маніпулювала, витягуючи гроші.
– Доньці треба відпочити на канікулах. Вона у нас така розумниця…
– Скільки вам не вистачає на путівку?
– Зовсім небагато… Ми не дуже вибагливі. Знімемо маленький будиночок із частковими зручностями.
– Ні, так не піде. Моя дочка не житиме в таких умов. Я куплю вам нормальні путівки.
Олег оплачував і відпочинок, часом на шкоду своїй сім’ї: старша їхала на море, молодша – у садок до тещі. Старшій купували новий телефон, молодша “доношувала” за батьком більш стару модель. На щастя, Тамара і сама непогано заробляла та могла заплющити очі на витрати чоловіка. Вона розуміла, що його старша дочка не винна, і була готова трохи перетерпіти, поки Олег щедро видавав гроші колишній дружині, щоб та потішила спадкоємицю. При цьому сама спадкоємиця так і не пробачила татові, відмовляючись бачитися з ним.
Тамара чекала, коли це припиниться чи йому набридне… А Олег сподівався, що, задобрюючи доньку, вона рано чи пізно вибачить його і піде на контакт. І це сталося. Просто напередодні її 18-річчя.
Олег прийшов додому схвильованим.
– Щось сталося?
– Так! У доньки незабаром важливе свято! Вона сама зателефонувала мені, уявляєш!
– Вау… – сказала Тамара, розуміючи, що все це не просто так. – І що вона хоче від тебе?
– Запросити на день народження. Вона сказала, що буде не проти, якщо ми прийдемо.
– Може, ти сходиш сам? – Тамарі зовсім не хотілося брати участь у цьому.
– Ні! Ні і ще раз ні! Я хочу, щоб моя сім’я нарешті стала повною!
– У якому сенсі? Тебе щось не влаштовує? – ахнула Тамара.
– Ти не так зрозуміла. Я мав на увазі те, що нарешті зможу стати батьком обох дівчаток. Це те, чого мені не вистачало. Я так мріяв про те, щоб вони потоваришували! Ми підемо на свято разом!
– Добре. Я спитаю у Зої. Хоче вона цього чи ні.
Олег не відповів, йому було однаково на думку дитини. Його головне завдання у той момент була організація такої вечірки, щоб усі родичі, які засуджували його 11 років тому, позеленіли від заздрості.
Насамперед він зателефонував колишній.
– Я сплачую всі витрати.
– Так? Це було б дуже до речі, щиро кажучи, я не знала, де взяти стільки грошей. Донька хоче святкувати на яхті.
Олег ахнув. Таких сум він не мав.
– Так, я вже зрозуміла, що це дорого.
– Я щось придумаю. Не хвилюйся.
У результаті Олег сплатив прогулянку для доньки та фотосесію з подругами на яхті. Потім він сплатив кафе на причалі та повністю організував свято. Тамара мовчки спостерігала, як чоловік “перейнявся” цією ідеєю.
– Я сподіваюся, що після повноліття ти перестанеш витрачати всі наші гроші на другу сім’ю, – сухо сказала вона.
– Наші? Ні, Тамаро. Ці гроші спільні. Вона така сама моя дочка, як і Зоя.
– Так? А ти пам’ятаєш, що й у Зої незабаром день народження? Ти їй теж подаруєш прогулянку на яхті? Вона дуже хоче, ось тільки твоя старша її чомусь не кличе з собою.
– Ну, звісно, не кличе! Там дорослі дівчата, а Зої лише 7!
– І що? Ти ж казав, що ми тепер сім’я! Чи це не працює у зворотний бік?!
– Мила… Ти ж розумієш, що це довгий процес! Не все так одразу.
– Твоя проблема в тому, що ти хочеш “купити” її кохання. Це свідомо погана ідея, – сказала Тамара і пішла.
Олег не думав про це. У нього вже все було розплановано. А про молодшу дочку він подумає потім, вона нікуди не дінеться.
***
У день свята Олег із самого ранку був радісним.
– Надягайте свої найкращі сукні! Хочу, щоб ми викликали фурор.
– Тату, а ми покатаємось на яхті? – спитала Зоя.
– Ні. Це лише для іменинниці.
– Ми поїдемо кататись на мій день народження? – не вгамувалася дочка.
– Ні!
– Значить, ти більше любиш свою старшу дочку? – Зоя зробила висновок і образилася.
– Нісенітниці!
– Тато любить вас однаково, – поспішила запевнити Тамара. Вона подивилася на Олега, і той знизав плечима.
– Я люблю вас однаково. Будь ласка, одягайся швидше. Запізнюватися не можна. Треба ще за солодощами заїхати.
– На святі буде солодкий стіл?
– Так.
– А на мій день народження ти теж такий замовиш?
Олег зітхнув. Він вже шкодував, що вирішив взяти Зою. Але йому надто хотілося з’явитися з новою дружиною та донькою перед ріднею і вдавати, що їхня хата – повна чаша.
– Усе поїхали! Досить питань.
На вечірці рідня колишньої дружини досить холодно прийняла нову родину Олега. На Тамару взагалі дивилися осудливо: мало хто знав, що не до неї пішов тоді Олег. Із Тамарою він познайомився вже після розлучення.
Зоя відчувала, що їй не раді. Іменинниця поводилася зухвало, ігнорувала Зою. Колишня дружина потурала в цьому, не пустивши до спільного фото нову родину колишнього чоловіка.
– Ми хочемо зробити фото найближчих, – сказала вона, відсуваючи Зою від фотозони. Все це було зроблено невимушено і з усмішкою, але від цього не ставало менш неприємно на душі.
Зоя мало не розплакалася. Тамара не могла нічого зробити і вирішила, що їм із молодшою краще піти.
– Незабаром буде вітання від нас. Ми не можемо піти! – Процідив Олег. Він почував себе зіркою вечора, постійно повторюючи, що це він усе вигадав, організував і сплатив.
– Добре. Ми підемо погуляємо. Покличеш.
Тамара повела дівчинку на пристань і домовилася з прокатником про оренду човна.
– Півгодини покатаємось, – сказала вона, намагаючись підняти настрій Зої. – А на твій день народження орендуємо катер більше, якщо захочеш.
– Захочу! І щоб були рожеві кульки з гелієм!
– Будуть!
Поверталися до зали вони в піднесеному настрої. Тамара сподівалася, що зараз вони привітають іменинницю і підуть, не втративши обличчя та виявивши повагу. Вона не думала, що Олег приготує їм ще один, головний сюрприз.
Тамара була переконана, що подарунків не буде більше: чоловік і так витратився на свято. Але не тут було.
– Як батько улюбленої доньки, я вирішив зробити такий подарунок, про який ти напевно мріяла. – Олег кивнув ведучому і той виніс коробку з бантом. – Це тобі, моя люба модниця.
– Дякую, тату! – старша дочка вийшла з-за столу, сподіваючись отримати щось особливе.
– Це сумка від бренду “Гуччі”! Оригінал!
Обличчя дівчини похмуріло. Незважаючи на вартість подарунка, він зовсім їй не сподобався за фасоном, кольором та розміром. Мабуть, Олег очікував яскравішої реакції на подарунок, який стояв дорожче за двогодинну оренду яхти та кафе. Батько вирішив продовжити своє привітання, щоб не виглядати безглуздо.
– Цей бренд символічний! Для мене ти завжди будеш головною донькою, номером один! Ти і тільки ти, доню, завжди будеш на першому місці! Не забувай це! – радісно посміхаючись, сказав він, не розуміючи, що за ним стоїть його молодша. Зоя подивилася на батька, на матір і… у сльозах вибігла із зали.
Тамара пішла за нею, а Олег спантеличено замовк, не розуміючи, що сталося.
– Дякую за подарунок, тату. – з глузливою усмішкою сказала старша і сунула сумку назад у коробку. А потім штовхнула її ногою під стіл.
Ведучий узяв слово, відволікаючи гостей. Олег зрозумів , що треба йти за Тамарою та Зоєю.
– Я не зрозумів… – почав він, але Тамара його зупинила.
– Не зрозумів? Серйозно? Ти образив Зою своїми словами! Що взагалі за поділ дітей на номери?
– Я просто хотів приділити увагу старшій… Я винен перед нею!
– Ця вина – тільки твоя! Ми з донькою не маємо до неї стосунку! То чому ж тепер ми маємо від цього переживати?!
Сварка стала надто гучною. І хоча Тамара зовсім не мала планів зіпсувати свято падчериці, гості вже почали поглядати на їхній бік.
– Ми йдемо. Душевний стан моєї доньки для мене важливіший, ніж твої амбіції та хвастощі! – сказала Тамара і, взявши дочку за руку, повела в таксі.
– Тато більше не житиме з нами, так? – у сльозах спитала Зоя.
– Мила, дорослі дуже часто роблять помилки. Зараз ти цього не зрозумієш, просто прошу тебе, не бери близько до душі його слова.
Зоя не відповіла. Вона відвернулася і всю дорогу мовчала.
З того дня між нею та батьком зросла стіна. Вона більше не вважала його головною людиною у своєму житті, а на день народження попросила у мами поїхати до бабусі. Без батька. Вони втрьох відсвяткували день народження, їли морозиво і складали плани на літо.
– Мамо, знаєш, ти мала рацію… – коли Зоя відійшла, сказала Тамара.
– У чому?
– Не треба було виходити за чоловіка з багатим минулим.
– Не шкодуй ні про що, люба. Головний подарунок він зробив тобі. – Мама Тамари подивилася на онучку. – Все налагодиться. Але якщо ти вирішиш піти від нього, я підтримаю тебе у всьому.
***
Олег сидів вдома один. Після свята старшої в нього всередині не було настрою.
Особливо йому не давали спокою слова, які він почув наприкінці вечірки. Старша дочка з подругами стояли біля туалету і, припудрюючи носики, обговорювали свято.
– Сумка повний відстій. Батько в тебе взагалі нічого не тямить у брендах!
– Так, з нею соромно в ресторан піти!
– Спробую продати…
– Навряд. Та це, мабуть, підробка. Твого батька обманули і підсунули йому казна-що.
– Краще гроші дарував би.
– Точно. І яхта була найдешевша.
– Взагалі! Не яхта, а якийсь катер.
– Не пощастило тобі з татом.
– Та я знаю. Просто вдаю, що вибачила. Я його не вибачила! Ніколи не пробачу, що він нас з мамою зрадив! Нехай хоч би грошима віддувається.
Олег згадував ці слова, і на душі ставало неприємно.
– Що їм треба, цим жінкам? – спитав він у таксиста, повертаючись тоді додому.
Той не відповів. Лише знизав плечима.
Через півроку холодних стосунків та метання між двома родинами, Олег отримав повідомлення про розлучення. Тамара наважилася. Зоя повністю прийняла рішення матері та не захотіла бачитися з батьком. До речі, старша дочка теж не хотіла зустрічатись з татом. Їй потрібні були лише гроші.
Ось таке вона… Циклічне життя.
