Олег і Катя одружилися, коли Олегові було двадцять п’ять, а Каті двадцять два.
З дітьми молоді вирішили не поспішати, і хоча б кілька років пожити один для одного. Помандрувати, назбирати грошенят, облаштуватись краще. Добре, що квартира у них була своя, не довелося брати кредит або витрачатися на оренду житла.
Квартира Олегу дісталася від бабусі. Простора, трикімнатна, майже у центрі міста. Щоправда, ремонт там давно не робився, і меблі були старі, і ось на це якраз молодята і хотіли витратити свої заощадження.
Зробити гарний ремонт, оновити сантехніку й обставити квартиру красивими, сучасними меблями.
Через три роки після весілля мрії подружжя повністю втілилися в реальність. Їхня квартира стала гарною, і вони вирішили, що тепер можна задуматися і про малюка.
Олег і Катя були дуже товариськими молодими людьми. Особливо, Олег. Тому не дивно, що в їхньому домі часто збиралися гості. Здебільшого друзі, яких у них було багато.
Так повелося, що майже всі свята відзначалися вдома у Каті й Олега. Квартира була велика і могла вмістити велику кількість людей. Катерині було не важко накрити на стіл, тим більше, що чоловік завжди допомагав їй та й гості приходили не з порожніми руками. Завжди приносили різні закуски, салати, фрукти й солодощі до чаю.
Каті й Олегу подобалося приймати гостей, їх це не напружувало. Обидва любили спілкування та посиденьки з друзями. А з миттям посуду після застіль чудово справлялася посудомийна машина.
Все змінилося з народженням сина, якого новоспечені батьки назвали Максимом.
Коли Катю виписали з пологового будинку Олег запросив додому друзів і родичів. Треба ж відзначити таку подію! Первісток народився!
– Олежику, може, не варто було прямо сьогодні запрошувати гостей? – засумнівалася Катя. – Давай почекаємо, коли Максиму місяць виповниться, тоді й запросимо.
– Катрусю, та ти що! Коли синові місяць виповниться, ми також обов’язково це відзначимо. А сьогодні особливий день, сьогодні не можна без гостей. Усі вітають нас, приготували подарунки, ну як я міг не покликати друзів і рідню?
– Все-таки я думаю, що можна було сьогодні обмежитися тільки візитом наших батьків, а друзів покликати потім. Ми з Максимом перший день удома, я ще зовсім недосвідчена мама. І як я можу і дитиною займатися, і накривати на стіл?
– За це переживай, я сам впораюся, – весело сказав Олег. – Та й доставку готової їжі ніхто не скасовував. Я вже замовив різних салатів і закусок, а з гарячим впораюся. А ти займайся Максимом. Катрусю, ну я вже всіх покликав до сьомої вечора, незручно скасовувати.
– Гаразд, – погодилася Катерина, хоча саме сьогодні їй не хотілося приймати гостей.
Молода мама не дуже добре себе почувала, бо ж минув тиждень після пологів. У пологовому будинку доглядати за малюком допомагали медичні працівники, а вдома їй треба все робити самій.
Розраховувати особливо не було на кого. Олег цілими днями буде на роботі, відпустку йому не дадуть, оскільки нещодавно чоловік отримав підвищення і тепер уникав своїх нових обов’язків.
Катя розуміла, що для їхньої родини це важливо. Тепер у Олега зарплата буде більшою, а це дуже до речі, з огляду на те, що вона якийсь час не працюватиме, а їхня родина збільшилася.
Малюку багато всього знадобиться.
На свою маму Катя теж не надто розраховувала. Ірина Петрівна, звичайно, любила свою єдину дочку і раділа народженню онука, але робота для неї завжди була дуже важливою, Катя це знала і звикла до такого.
А про участь свекрухи і не йшлося. Вона всі свої сили та енергію спрямовувала на допомогу старшій сестрі Олега. Марина одна виховувала двох малюків, чотирирічного сина та півторарічну дочку. Чоловік пішов від неї до коханки майже відразу після народження дочки.
Загалом, Марина саме тому й завагітніла другою дитиною. Дізналася про пригоди чоловіка і вирішила, що дружину з двома дітьми він ніколи не покине. Але, як з’ясувалося, якщо чоловік хоче піти, його й дітьми не втримаєш. Матеріально він Марині допомагав, а от із сином та дочкою практично не бачився.
– Ви вже вибачте і не ображайтеся, але Маринці моя допомога потрібніша, – сказала Раїса Василівна. – Вона одна, важко їй з двома дітками. А ви вдвох і у вас одне маля, впораєтеся. А я не можу так бігати. Тим більше, що Маринка ніяк прийти до себе не може, плаче постійно. Любить цього непутящого.
Звичайно, Катя все розуміла і не ображалася на свекруху. Та й Марину їй було щиро шкода. А вони з Олегом, правда, впораються.
.О сьомій годині вечора їх квартира наповнилася гостями. Усі привітали молодих батьків, вручили подарунки, а потім посідали за накритий стіл. Всі, окрім Каті. Тому що, як тільки почалося галасливе застілля, сплячий малюк прокинувся.
Молода мама зайнялася дитиною, тож святкувати почали без неї. Катя годувала малюка і слухала крики гостей.
– За Максима! За вашого первістка, Олеже! Нехай росте здоровим. Катя – молодець, такого сина народила! – раз у раз чулося з сусідньої кімнати.
Коли малюк поїв і знову заснув у неї на руках, Катерина переклала його в ліжечко і подумала про те, що треба вийти до гостей, але раптом відчула себе дуже втомленою.
Молодій мамі захотілося прилягти і поспати бодай пів години. Вона лягла на ліжко, але в цей момент у кімнату зазирнув Олег.
– Катрусю, ну як? Заснув Максим? Ходімо за стіл.
– Я посплю трохи, гаразд?
– Катрусю, незручно перед гостями. Ходімо, до того ж ти нічого не поїла. А тобі треба добре харчуватися, ти ж нашого сина годуєш.
– Я перекусила до приходу гостей, Олеже. Мені все одно не можна багато з того, що ти замовив у ресторані. Там же майже все гостре чи копчене.
– Ти ж завжди любила гостреньке. І рибку копчену, – розгубився Олег.
– Але зараз мені цього не можна, я ж мама, яка годує, мені треба стежити за своїм харчуванням.
– Я якось не подумав. Гаразд, врахую наступного разу. Ти мені потім розкажеш, що тобі можна, а що не можна. Ну, однаково ходімо за стіл, Катрусю.
– Гаразд, – погодилася Катерина, встаючи з ліжка.
Найбільше їй хотілося, щоб гості скоріше розійшлися. Хотілося залишитися втрьох: тільки вона, Олег та їхній синочок. Ну навіщо було запрошувати в дім гостей саме сьогодні.
– О, Катя! – заволали гості, як тільки Катя зайшла у вітальню. – Як там синок? Спить?
– Спить, – стомлено відповіла Катя, розглядаючи накритий стіл і не уявляючи, що вона може з’їсти з усього цього достатку. Картоплю хіба що. М’ясо і те Олег приготував з великою кількістю спецій. Це може змінити смак молока, тому не можна.
Втім, довго посидіти за столом Катерині не вдалося. Хвилин через п’ятнадцять Максим прокинувся і сповістив про це гучним плачем.
– О, як галасує! Ледь не басом! – засміявся один із гостей, найкращий друг Олега Роман.
Катя побігла до дитини і більше до гостей не виходила, хоча Олег і наполягав на цьому. Але Катерина, коли малюк знову заснув, віддала перевагу все-таки прилягти. Правда, заснути їй не вдалося, через шум у сусідній кімнаті.
Катя відвернулася до стінки і заплакала. Їй раптом стало дуже прикро. Вона нещодавно народила, їй хочеться відпочинку, якого й так у неї тепер буде мало. А тут гості. Якби раніше Катерині сказали, що вона буде так роздратована і злитися на чоловіка через прихід гостей, вона б не повірила.
Бо ж вона завжди любила приймати друзів і родичів, любила спілкування і ніколи її не напружували ні шум, ні те, що гості могли засидітися допізна. Бо знала: завтра може виспатися і відпочити. Тепер же ж повноцінний сон та відпочинок були для неї розкішшю.
Гості розійшлися близько опівночі, і Катя нарешті зітхнула з полегшенням.
– Щось я втомився, – сказав Олег, сівши на ліжко. – Добре, що завтра субота і можна виспатися.
– Треба б прибрати у вітальні, – сказала Катя. – Прибрати все зі столу, завантажити у посудомийку.
– Катрусю, давай завтра? Правда, сил немає. – позіхнув Олег. – Нічого страшного не станеться, якщо брудний посуд постоїть до завтра.
Сказавши це, чоловік заплющив очі і майже миттєво заснув. Максим теж спав, а ось Каті було не до сну. Вона терпіти не могла безлад у квартирі і думка про те, що брудний посуд буде красуватися на столі всю ніч, була їй нестерпна. Кинувши невдоволений погляд на сплячого чоловіка, Катерина вийшла зі спальні і взялася за прибирання.
Ніч видалася безсонною. Максим часто прокидався і плакав. Зрозуміло, і Катя майже не зімкнула очей.
Натомість Олег чудово виспався. Тому що, прокинувшись перший раз від плачу сина, він схопив свою подушку і пішов спати в іншу кімнату.
Катерина ж не могла собі цього дозволити. Їй знову стало прикро. Не так вона уявляла собі їх перший день і першу ніч з Максимом вдома. Вона думала, що чоловік буде їй в усьому допомагати, все-таки вихідні, на роботу не потрібно.
У суботу Олег зліг.
– Щось перестаралися ми вчора з напоями, – поскаржився він, прокинувшись ближче до обіду. – Голова тріщить. Вибач, Катрусю, я ще полежу, а потім приберу у вітальні після вчорашнього .
– Я вже прибрала, – сухо відповіла Катя.
Вона теж почувала себе погано. Але зовсім не з тієї ж причини, що Олег. Виною тому була безсонна ніч. Катя дуже розраховувала на те, що Олег вийде з Максимом на прогулянку, а вона зможе поспати бодай пів години. Але, на жаль, чоловік випив пігулку від голови і знову поринув у сон.
Катя не знала, що їй робити. Треба б піти погуляти з Максимом, погода прекрасна, а на свіжому повітрі дитина, напевно, спатиме краще, аніж у квартирі. Але як вона впорається сама? Як на зло, у їхньому під’їзді зламався ліфт, а спустити з п’ятого поверху візочок з малюком буде для неї непосильним завданням. Візок ще такий потужний купили, важкий.
Катерині хотілося розбурхати сплячого чоловіка, але на цей момент задзвонив її мобільний.
Це дзвонив Валерій, однокласник Каті. Він був не просто однокласником, а першим коханням Катерини, вони зустрічалися кілька років, а потім Катя зустріла Олега.
Втім, до того часу стосунки Валерія та Катерини вже йшли до завершення. Тому розлучилися вони без образ, залишившись друзями.
Валерій теж уже був одружений, і навіть став батьком. На рік раніше Каті.
Олег Валерія недолюблював, бо ревнував дружину до колишнього, незважаючи на те, що той уже мав сім’ю.
– Привіт, – сказав Валерій Катерині. – Дзвоню, щоб привітати тебе з народженням первістка. Дуже радий за тебе, Катрусю!
– Дякую, Валерію, – відповіла Катерина і розплакалася.
– Катрусю, що трапилося? – стривожився хлопець.
І Катя розповіла йому і про вчорашніх гостей, і про безсонну ніч, і про те, що зараз не може вийти на прогулянку з дитиною, бо чоловік відсипається після вчорашніх посиденьок із друзями.
– Так, Катрусю, заспокойся. А то молоко пропаде. Я прямо зараз прийду до тебе і допоможу з візочком, і якщо довіриш, можу і погуляти з малюком, щоб ти хоч трохи поспала.
– Дякую, Валерію, – схлипуючи, відповіла Катя, не в змозі відмовитися від допомоги колишнього коханого.
Вона чудово знала, що Олегові це не сподобається, але вибору він їй не залишив. Вона людина, а не робот.
Валерій жив неподалік будинку Каті, тому вже через десять хвилин він був у неї.
Олег прокинувся від галасу Максима і тут же ж почув чоловічий голос.
– На вулиці він має швидко заснути, Катрусю. Ти бери дитину, а я візок…
Олег аж підскочив з дивану і вибіг з кімнати.
Побачивши гостя, він побілів від несподіванки.
– А ти що тут робиш?! – тільки й вигукнув Олег.
– Те, що маєш робити ти, – спокійним тоном відповів Валерій. – Допомагаю Каті з малюком. Тобі ж ніколи.
– Катю, ти навіщо його покликала?! – розізлився Олег. – Не могла мене розбудити і сказати, що потрібна допомога?!
– Так, давай поговоримо, – сказав Валерій, і вони з Олегом повернулися в кімнату.
Катерина переживала, але хвилин за десять чоловіки вийшли з кімнати. І вони виглядали цілком спокійними.
– Катю, пробач мені, – сказав Олег.
– Катрусю, я піду, – усміхнувся Валерій. – Ще раз вітаю з народженням первістка. Дзвони, якщо що. Моєму Олексію вже рік, які вони милі, ці малюки. Ми з Ольгою вже про другого замислюємося, щоб у дітей була невелика різниця у віці.
– Про що таке ви говорили з Валерієм, що ти раптом просиш у мене вибачення, – запитала Катя у чоловіка. – Чесно кажучи, я переживала, що у вас до сварки дійде.
– Що ми зовсім вже? – нахмурившись, відповів Олег. – Пробач мені, я нерозумний. Не треба було вчора гостей запрошувати. Тепер багато чого змінилося, у нас малюк. Тобі відновитися треба після пологів.
А я ще й перебрав учора, на радощах. Обіцяю, що більше цього не повториться. І знаєш, що, я в понеділок прийду на роботу і візьму хоча б тиждень відпустки.
– У тебе ж нова посада, не відпустять.
– Відпустять, у нас нормальний директор, він багатодітний батько, зрозуміє. Катю, мені, правда, дуже соромно. Пробач, що підвів тебе. Так радів народженню сина, що не подумав про тебе. Я зараз вмиюся і піду на прогулянку з Максимом, а ти відпочинеш.
– І давай поки що ніяких гостей, добре? – усміхнулася Катерина.
– Звісно, як скажеш. Не до гостей нам зараз. – Олег обійняв Катю. – Я погуляю з Максимом і приготую вечерю. Ти тільки скажи мені, що тобі можна, а що не можна зараз. Я приготування візьму на себе. Вранці перед роботою готуватиму і вечорами, щоб ти на це не витрачала часу, а могла відпочити, поки Максим спить. Катрусю, я дуже люблю тебе. Точніше, вас.
– І я тебе люблю, Олегу. Я рада, що ти все зрозумів.
– Дякую, твоєму колишньому. Він уже досвідчений батько, от і пояснив мені.
З цього дня між Олегом і Катею більше не виникало розбіжностей.
І гості в них удома з’являлися тепер набагато рідше і тільки тоді, коли Катерина була готова їх прийняти.
А взагалі їм було добре втрьох, бо сім’я – найцінніше у житті, і так важливо зрозуміти це вчасно…
