Василь не вважав, що він, зраджуючи своїй дружині, робить погано. Він же чоловік, це для нього нормально. Головне – не попастися. А решта і не має значення.
Адже він виконує свої чоловічі обов’язки. Дружину любить, балує. Гроші заробляє, із домашніми справами допомагає. Невже він не має права трохи розслабитись?
Постійних коханок у Василя не було. Він не хотів, щоб хтось прив’язався до нього. А то потім проблем не оберешся. З дружиною він розлучатись не збирався, вона його повністю влаштовувала. А ці зустрічі це так для душі.
Зазвичай з дівчатами він зустрічався рази два-три, а потім поступово зводив спілкування на нівець. Не кидав їх, адже немає нічого страшнішого за ображену жінку. Просто переставав бачитись, і вони самі все розуміли.
А зараз він якраз познайомився з дуже гарною та усміхненою дамою. Звали її Катя, вона була досить молода, але, що важливо, розумна. Адже він не лише у ліжку проводив час із коханками. Йому ще важливо було поговорити.
Звісно, Василь був у передчутті зустрічі. Катерина не відразу погодилася на побачення в готелі, довелося за нею доглядати. А сьогодні з ранку вона написала Васі, що вільна всю ніч. Чи це не натяк?
– Василю, ти чого застиг?
Із різних цікавих думок його вивів голос дружини Оксани. Василю прибрав телефон та посміхнувся.
– Та по роботі пишуть. Тільки прокинувся, а мене вже дістають. Уявляєш, завтра важлива шишка з головного офісу приїжджає. І головне попередили за день! Ні сорому, ні совісті!
На останній фразі Василь навіть поперхнувся, розуміючи, як вона підходить йому.
– Кошмар який. І що ж тепер? – співчутливо запитала Оксана.
– Та нічого! Доведеться сьогодні до ночі звіти підбивати… А я хотів, навпаки, сьогодні раніше звалити…
– Тебе не чекати на вечерю? – сумно запитала Оксана. Останнім часом чоловік мав багато роботи, принаймні вона так думала.
– Мабуть … Якщо я раптом звільнюся раніше, я тобі дам знати.
– Гаразд. Кохаю тебе.
– І я тебе, сонце.
Може, Василь й відчув би зараз хоч трохи почуття провини, але всі його думки були зайняті майбутньою зустріччю. Тому совісті довелося посунутися.
Але Василь накаркав: роботи й справді багато впало. Ще й Катерина постійно ставила уточнюючі питання: який готель, о котрій годині, що одягти. Надсилала йому різні фото, відволікаючи від роботи. І Василь відповідав уже на автопілоті: адже справи треба завершити до кінця робочого дня.
Дружині він відписатися, природно, забув. Для неї місця у графіку зовсім не знайшлося. І тоді Оксана написала йому сама.
«У нас вийде разом повечеряти?»
У цей час Катя завалювала Василя повідомленнями. І коли він прочитав смс від дружини, то навіть не зрозумів, що це від неї. Вирішив, що це знову його майбутня коханка пише. Хоча, якщо вона не дасть йому доопрацювати, побачення скасується.
Василь швидко відповів і знову повернувся до роботи. Відповів він Оксані, але думав, що Каті.
«Звичайно, вийде, я ж після роботи голодним буду. Замов, що хочеш, у мене часу зовсім зараз немає. Якщо ти хочеш, щоб побачення відбулося, не відволікай».
Оксана напружилася. З одного боку, цілком логічна відповідь, з іншого, тут явно щось не сходиться.
Чоловік казав, що не встигне до вечері, а зараз пише так, наче й не було цієї ранкової розмови. Та й що за побачення? Вони два роки одружені.
І коли Оксану відвідала здогадка, їй навіть погано стало. Ні, не може бути! Василь не може їй зраджувати!
Вона залпом випила склянку води і почала думати, що робити. Виглядати істеричкою Оксана не хотіла. Раптом це повідомлення справді призначалося їй. Але і бути не розумною, якій чоловік спокійно зраджує, вона теж не хотіла.
Коли Оксана трохи прийшла в себе, вона почала мислити логічно. Цілком імовірно, що Василь відповів не тій, але якщо Оксана йому знову щось напише, він це зрозуміє. І викрутиться. Ох, як філігранно умів викручуватись Василь. Йому рівних у цій справі немає. Він на ходу міг вигадати таку цікаву історію, в яку важко не повірити. І з цього болота він точно вибереться, тут і дитина впоралася б. А Оксана хотіла знати правду.
Тому вона промовчала. Вирішила почекати і все стане зрозуміло.
А Катя все закидала Василя повідомленнями, і він навіть не помітив, що серед такої кількості загубилося повідомлення від його дружини.
Увечері Оксана все ж таки не витримала. Вона зателефонувала чоловіку якраз до закінчення робочого дня.
«Чи відчуває вона щось, чи що? – подумав Василь. – Треба бути обережнішим». Тоді він навіть не підозрював, що вже проколовся.
– Так, кохана, – максимально втомленим голосом відповів він.
– Привіт. Ти випадково не звільнився? Тебе чекати на вечерю?
Оксана вирішила, що спитає рівно те, що питала у повідомленні. Якщо все ж таки виявиться, що чоловік відповідав їй, вона краще вдасть, що пропустила його відповідь. Скаже, що замоталася і не бачила, що він написав.
– На жаль, ні. Я дуже хотів би, але…
Оксана важко зітхнула. Це була остання надія… І тепер вона розтанула, мов дим. Навіть якщо Василь потім викручуватиметься, вона йому не повірить.
– Шкода…
Поки Василь задоволений їхав до готелю, Оксана збирала валізи. Квартира була чоловіка, але в неї була й своя. А вона ще хотіла її продати, щоб вони змогли купити щось більше. Навіть уже покупців знайшла, але вони останньої миті відмовилися. А потім з’явилися справи, і вона відклала продаж квартири. Наче сама доля їй допомогла.
Василь зустрівся з Катериною. Молода, гарна, але надто нав’язлива.
– Ти мені грубо відповідав, – надула вона губи.
– Вибач, але я ж працюю. І якби я не закінчив справи, то наше побачення скасувалося б. А ти постійно ставила запитання, я відволікався. Ти ж сама могла б вирішити, що замовити на вечерю.
– До чого тут вечеря? – насупилась Катя. – Я планувала, що ми поїмо тут, у ресторані.
– Ну, ти ж питала, чи будемо ми вечеряти.
– Я такого не питала.
– Кохана, ти так багато всього писала, от і сама забула.
– Не роби з мене не розумну! Вечеря входить у побачення за замовчуванням! Навіщо я таке питатиму?
– Ну, як же… – розгубився Василь. Він кілька разів перечитав усі повідомлення від Каті, але там справді не було нічого такого. І тоді його відвідав здогад.
– Ні… Не може бути…
Він відкрив листування з дружиною і відразу змінився на обличчі. А потім він згадав, що вона дзвонила ввечері і повторила те саме питання. Господи, ось він не розумний!
– Мені треба додому! – промовив Василь, встаючи з ліжка.
– Що? Ти що таке надумав? – обурилася Катя.
– Я проколовся, ясно?! Мені треба залагодити все із дружиною.
Катерина закотила очі.
– Сподіваюся, номер сплачено? І перекинь мені грошей, я хоч смачно поїм.
Всю дорогу до будинку Василь вигадував правдоподібне виправдання. Вирішив зупинитись на тому, що просто розіграв дружину. Адже він уже сказав їй, що прийде, тож телефоном просто вирішив пожартувати.
Коли Василь влетів у квартиру, там нікого не було. Як і не було речей Оксани. За якісь пару-трійку годин вона встигла все зібрати та виїхати.
Він почав їй дзвонити, але вона не брала слухавку. Тоді він написав, що це був розіграш, що він уже вдома. Але знову тиша.
Так, Оксана була наївною, але не розумною не була. І Василь зрозумів, що вона не повірить у його казки.
Тоді він поїхав до Оксани додому, але вона йому не відчинила. Довелося чатувати на неї. Всю ніч Василь просидів у машині, а вранці йому пощастило. Оксана вийшла надвір.
Він одразу вискочив до неї.
– Оксано, це не те, що ти подумала! Я можу показати тобі свій телефон.
Звичайно, він підчистив усі листування.
– Все скінчено, Василю. Я не хочу чути твої виправдання.
– Гаразд, зізнаюся, я зробив помилку. Я поганий чоловік. Зустрівся один раз з іншою. Але в нас нічого не було, правда!
– Мені це вже не цікаво, – сказала Оксана, намагаючись пройти. Але потім зупинилася. – А чи один?
Василь вдав, що не розуміє, про що говорить дружина.
– Твої відрядження, затримки на роботі. Запах парфумів, і твої вічні невдоволення, що це у вас в офісі дуже парфумляться. Чеки із магазинів на продукти, яких я не бачила. Господи … Це ти, виходить, зраджував мені з самого початку?
– Ні, нічого такого! Правда, Оксано, я люблю тільки тебе.
– Себе ти, Василю, любиш. На розлучення я вже подала. Можеш їхати до тієї, для кого ти готовий закінчити раніше, щоб встигнути побачити.
Напевно, у якомусь сенсі Василь справді любив свою дружину. Тому що після її відходу він відчував важкість та розчарування. І, що дивно, зникло бажання шукати коханок. Наче це було невід’ємною частиною шлюбу.
Але Оксана вважала інакше. Зради для неї були несумісні із шлюбом. І як би вона не любила Василя, вона наслідувала його приклад: в першу чергу треба думати про себе та про свої бажання.
