Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася незнайомка. За їхніми спинами котилися до обрію пінисті хвилі.
– Що? – Оксана вдивилася ще раз, сподіваючись, що це просто схожа людина. Але ні, ось його сорочка, і родимка біля скроні на місці, і його чарівна усмішка, як завжди, присутня, – Ах ти, ж, …! Ну, я тобі покажу! – Вона кинулася в спальню, щоб просити у чоловіка пояснення.
Олег, звісно, вже спав. Він дуже рано вставав вранці і постійно не висипався. На хвилину Оксану зупинила жалість, адже він так втомлюється! Але жінка, одразу, відкинула недоречне співчуття, тому що згадала, з чим пов’язаний її стрімкий візит.
– Ще чого, шкодувати його! – Накручувала вона себе, – А він мене пошкодував?
Вона ввімкнула світло. Чоловік спав, як дитина, підклавши під щоку складені разом долоні. Світло, що ввімкнула Оксана, зовсім не потривожило його.
– Ну, добре, – зловісно усміхнулася Оксана, – Зараз я в тебе все дізнаюся!
Вона знайшла світлодіодний ліхтарик, підійшла, і, посвітила ним прямо в обличчя чоловікові. Яскраве світло залило спляче обличчя, на якому не смикнувся жоден м’яз.
– Ах так! – Вона наблизила ліхтар ще ближче, спрямувавши його прямо в очі.
– Ану ж зізнавайся, негіднику, у своїх гріхах! – спробувала розбудити вона Олега.
– Оксано, ти що? – не розплющуючи очей, пробурмотів він. – Спи, рідна! – Він повернувся на інший бік і солодко засопів.
Жінка ще посиділа трохи, не наважуючись повторити спробу, все-таки за старою пам’яттю було його шкода. Вона зайшла з іншого боку і при світлі того ж ліхтаря вдивилася в знайоме обличчя.
Волосся з сивиною, темні брови врозліт, мужнє підборіддя і чітко окреслені губи, ніс завеликий, але зовсім його не псує. Для своїх сорока восьми років виглядає дуже привабливо.
Вона згадала, що на вулиці на нього поглядають навіть молоді жінки, а її подруги мимоволі фліртують. І це не дивно, він такий чарівний і дотепний, недаремно вона так любить Олега досі. Оксана зітхнула і вимкнула ліхтар.
– Дивно! – подумала вона. – Де це він сфотографований біля моря чи океану? Але ж такого не може бути! Ми ж завжди разом! Хоч і йде нашому шлюбу вже третій десяток років, ніколи не розлучалися, і відпочивали разом. Щось тут не те!
Вона повернулася до ноутбука. З його екрану, як і раніше, відкрито і нехитро дивився чоловік, і здавалося, що в їхньому щасливому житті нічого не змінилося. Тільки неприємно самовдоволена блондинка так, не думала.
– І що тепер робити? – Зажурилася жінка, – Ти що, – звернулася вона до суперниці, – Ти сподіваєшся, що я ось так відразу, не розібравшись, прожену його, а, точніше, направлю його в твою сторону? А ось і не вгадала! Я поки що нічого не скажу йому, з цим завжди встигну. Спершу я тебе знайду, а для цього треба прошерстіти список спільних друзів.
Вранці Оксана опитала кількох жінок. Одна із спроб виявилася вдалою. Незнайомку впізнала колишня колега.
– Та це ж Наталя, моя сусідка! А на фотографії я була, тільки вона мене тут відрізала чомусь.
– І ти фотографувалася з моїм чоловіком? – здивувалася Оксана. – Але де? Нічого не розумію!
– Ну, пам’ятаєш мій ювілей минулого року? Ви там із ним разом були. А потім ти відійшла кудись, а Наталя причепилася, мовляв, нехай фотограф нас утрьох сфотографує на згадку. Олега поставили в середину, як він не відбрикувався, але слово ювілярки закон, ти ж мене знаєш! Ну ось, я з одного боку, вона з іншого.
– Але ж фото зроблено на морі! Як це може бути?
– Ой, яке море! Фотошопом вона захопилася, от і попрацювала, мабуть, над морським тлом. Ну і Наталка! Адже вона самотня, завидно їй, коли інші викладають у мережу свої сімейні знімки, ось і вирішила, мабуть, не відставати. Чужого чоловіка видала за свого, ну треба ж! Та ще й на аватар свою підробку поставила.
– Ось я їй поставлю! – розгнівалася Оксана, – Знатиме, як чужих чоловіків привласнювати! Адже я вже готова була розлучитися зі зрадником! Добре, не встигла нічого сказати. Дай мені її адресу!
– Не треба! – Зупинила її колега, – я сама з нею поговорю і переконаю видалити фотографію.
– Ось ось! Я, розумієш, безсонну ніч провела від такого потрясіння і вже оплакала свою сім’ю, – жінка задумалася, – Хоча, знаєш, я так сильно відчула цієї ночі, як Олег мені дорогий!
Адже я ніколи не думала про це, ну поряд він і поряд, а тепер зрозуміла, яка ж я все-таки щаслива!
