Оксана їхала нічною дорогою, а в голові крутилося тільки одне питання: «Що сказати мамі?».
Найбільше Оксана переживала за семирічного брата. Вона сама пам’ятає, як було погано, коли мама виставила тата. Оксані тоді було дванадцять років. Сім’я у них завжди була дружна, щаслива. Батько дуже любив Оксану. Зараз Оксана розуміє, що батьки сварилися так, щоб дочка не знала про їхні сварки. А тоді для Оксани розлучення батьків було потрясінням.
Якось Оксана прийшла зі школи, а в коридорі стояла валіза, тато виглядав винним, а мама – суворою.
– Що сталося? – запитала Оксана. Вона не пам’ятає, щоб тато кудись їхав один.
– Нічого, – спокійно відповіла мама. – Твій тато вирішив пожити у своєї мами.
Оксана кинулася до батька:
– Як же так, тату? Ти кидаєш мене?
– Я ж тобі казала, поквапся, – сердито сказала мама батькові і забрала дочку з обіймів батька. – Тепер доведеться дочку заспокоювати.
Оксана любила і маму, і тата, але в їхньому розлученні звинувачувала матір, шкодувала батька. Цей період життя для Оксани був дуже важким – вона розділялася між батьком та матір’ю. Через три роки вирішила, що її ніхто не любить, і пішла по кривій доріжці. Закинула навчання, гуляла ночами, знайшла собі таких самих друзів. Потрапила у погану компанію, батьків викликали на комісію у справах неповнолітніх.
Після цієї комісії батьки почали спілкуватись. Тато приходив у гості, і мама його пригощала чаєм. Вони почали розмовляти. Оксана була щасливою в такі дні. Заради цього щастя вона перестала йти до друзів. Їй подобалося пити чай і з мамою, і з татом. А потім і зовсім життя налагодилося. Тато повернувся до родини.
Коли Оксана вступила до інституту, мама повідомила, що вагітна. Народився братик – улюбленець усієї родини.
Оксана закінчила інститут, влаштувалася на роботу і переїхала до орендованої квартири.
Пізно ввечері зателефонувала мама і розповіла, що батькові зателефонував сусід по дачі і сказав, що ворота та двері дачі відчинені навстіж. Мабуть, заліз хтось. Сусід попросив приїхати і самому переконатися, чи не забрали щось цінне.
Батько поїхав. Минуло дві години, а він слухавку не бере. Мама попросила Оксану з’їздити на дачу, раптом із батьком щось трапилося.
«Тільки не вплутуйся там ні в що. Збоку спочатку подивися», – наставляла дочку мама.
На дачі світилося світло, батькова машина стояла під вікнами. Оксана зайшла в будинок і застигла, по хаті гуляла дівчина в коротенькому халатику, а батько лежав у ліжку. Він побачив дочку, схопився, обернувшись простирадлом:
– Оксано, ти як тут опинилася? Не подумай нічого поганого, це я…
Він не міг підібрати слово, Оксана сама запропонувала:
– Я зрозуміла. Це та сама дівчина, яка відчинила ворота та двері дачі. Так, тату?
Дівчина закрилася у ванній кімнаті, інакше б Оксана могла і не стриматися, щоб та не посміла більше влазити в чужий будинок.
Так Оксана думала, доки їде додому, а тоді просто сказала:
– Подзвони мамі, вона хвилюється.
– Так так. Зараз подзвоню. Але ти їй нічого не кажи. Я сам, я все їй поясню сам, – батько якось дивно заметушився.
Оксана їхала нічною дорогою, а в голові крутилося те саме питання: «Що сказати мамі? І взагалі, чи треба щось говорити?
