-Ну чому я така негарна? – скаржилася Женя своїй подружці Лізі.
-Ну чому ж негарна? Ти оригінальна, з родзинкою, – парирувала Ліза, підфарбовуючи очі.
-Ага, родзинки геть по всьому обличчю, – пробурчала Женя, заглядаючи через плече Лізи в дзеркало.
Та відсунула її:
-Не заважай.
А Женя продовжувала.
-І волосся у мене руде і вуха великі.
Ліза повернула до неї своє гарне обличчя.
-Женька, та вгамувати ти. Не можеш хлопця собі знайти, дай оголошення в інтернеті, – пожартувала вона
-Ти що? Там таке можна знайти. Дякую за пораду, подружко, – образилася Женя.
-Ну ти не свою фотку постав, всього й діла, – вже дратуючись, сказала Ліза.
-Тобі добре радити, у тебе он скоро весілля з Дімою, – сказала Женя.
-Господи, та відчепися ти вже від мене. Пожартувала я. І на твою долю женихів вистачить. А я на побачення спізнююся, – не витримала Ліза.
-Ну і жарти у тебе, – відповіла Женя. – Звичайно, щасливі нікого не помічають…
Женя прийшла додому і розгублено покрутилася по дому. Жарт Лізи не виходив їй з голови.
-А ось і спробую. Кажеш, іншу фотку поставити, Лізочко. Так твою і поставимо. Так, зареєструватися і опа. Тепер я красуня Євгенія, яка шукає собі молодого хлопця, – задоволена Женя закрила ноутбук і лягла спати.
Вранці вона увімкнула ноутбук.
-Нічого собі, – ахнула вона. – Сорок повідомлень, – і з цікавістю стала читати.
На десятому вона зупинилася. Скрізь писали що попало. Хотіла вже все видалити і піти з чату, як її увагу привернула анкета молодого, симпатичного хлопця.
Він виглядав таким цілеспрямованим і розумним. Ось з ним Женя і завела листування. Він писав, яка вона хороша, як він мріє познайомитися з нею в житті. Але Женя, пам’ятаючи, про свій обман з фотографією, весь час йому відмовляла.
Пройшов місяць. Женя допомагала Лізі готуватися до весілля. Та вже вибрала весільну сукню, таку красиву і яка так їй личила.
Женя засумувала – от скоро і не буде у них з Лізою таких відносин, як зараз. Весь її час буде займати Діма, а потім і діти…
І вона зважилася, дала своєму віртуальному другу Віті свою адресу. Але Лізі вона про свій роман по листуванню не розповідала. А то б довелося про фото розповісти.
Вітя зрадів і написав, що як тільки вибере вільний час, відразу приїде. Женя заспокоїлася на якийсь час. Коли він збереться, Ліза з Дімою у весільну подорож поїдуть. А вона спробує все йому пояснити.
Не сподобається і нічого. Вона напрошуватися не буде. Хоча і шкода буде, хлопець судячи з повідомлень хороший.
Настав день весілля. Женя допомагала Лізі одягатися. І ось треба було Віті приїхати в цей день. Він прийшов до Жені, але її мама сказала, що вона у подруги і показала де та живе. Він і пішов.
Приходить, а в будинку ажіотаж. Всі бігають, метушаться. Він запитав, де йому знайти Євгенію.
Йому показали на кімнату, де чепурилася Ліза, а Женя робила їй зачіску. Вітя зайшов і вигукнув:
-Євгенія, я вас такою і уявляв, – і підійшов з квітами до Лізи.
Та злякалася і відскочила до вікна.
-Ви хто? І що вам треба?
Тут він помітив весільну сукню і схопився за голову.
-Я спізнився. Ти виходиш заміж. Женю, чому ти мені не написала? Я думав ти самотня.
Ліза здивувалася.
-Ви хто? Я вас взагалі не знаю і ніколи вам не писала.
І тут вийшла з-за фіранки, за яку вона сховалася, Женя.
-Вітя, ви мене вибачте. Це зі мною ви листувалися. А так, як я некрасива, я поставила фотографію Лізи. До речі познайомтеся. Вибачте мене, через мене ви тільки час витратили.
Вітя сів на перший-ліпший стілець і зітхнув.
-Знову обман. Минулого разу взагалі сорокарічна пані до себе заманила, ледве вибрався, – і подивився на Женю.
-Ти принаймні молода. І не сказати, що некрасива. Могла б і свою фотографію викласти. Не було б цієї плутанини. А тепер скажіть, коли від вас автобус в місто їде?
Ліза, дивлячись на засмучене обличчя Жені, раптом сказала:
-А ви поспішаєте, Вітя?
Він знизав плечима.
-Та ні. У мене три дні вихідних.
Ліза заусміхалася.
-Ну тоді я запрошую вас на своє весілля. А Женя вас з усіма познайомить. Може і дівчину тут по долі знайдете, а не по листуванню.
Вітя подумав.
-А чому б і ні. Весілля це завжди весело. Я згоден. Женя ви мені допоможете освоїться?
-Звичайно, – Женя сором’язливо кивнула.
Весілля і справді виявилася веселим. Женя з Вітею брали участь у всіх конкурсах і танцювали.
А після весілля всі поїхали. І Вітя і Ліза з Дімою.
Женя засумувала. І раптом через тиждень на її пошту прийшов лист від Віті.
“Я тут подумав. Ти мені сподобалася. Можна мені приїхати і познайомитися ближче?”
Женя півгодини скакала по кімнаті, а потім відповіла:
“Так, звичайно, так!”
Через три місяці вже Ліза допомагала Жені готуватися до весілля.
-Я ж казала тобі, що буде і в тебе щастя. У мене рука легка.
Женя засміялася:
-І фотографія теж.
Ліза фиркнула.
-Отож. Я всім щастя приношу. І нехай хтось скаже, що це не так…
