Головна - Життєві історії - Ніна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла сестра. – Привіт! А я неподалік була, вирішила зайти, – усміхнулася сестра. – Заходь, – відповіла Ніна. Вони зайшли на кухню, Ніна зробила чай. – Ніно, я не просто так прийшла, – сестра опустила очі. – Можеш позичити мені гроші? – Ні! – вигукнула Ніна. – Як ні? У вас же є, ти сама говорила! – здивувалася сестра. – Після того, що ти зробила, я в житті тобі нічого не позичу! – холодно промовила Ніна. – А що я зробила? – здивувалася сестра. І Ніна все їй розповіла. Сестра вислухала Ніну і застигла від почутого

Ніна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла сестра. – Привіт! А я неподалік була, вирішила зайти, – усміхнулася сестра. – Заходь, – відповіла Ніна. Вони зайшли на кухню, Ніна зробила чай. – Ніно, я не просто так прийшла, – сестра опустила очі. – Можеш позичити мені гроші? – Ні! – вигукнула Ніна. – Як ні? У вас же є, ти сама говорила! – здивувалася сестра. – Після того, що ти зробила, я в житті тобі нічого не позичу! – холодно промовила Ніна. – А що я зробила? – здивувалася сестра. І Ніна все їй розповіла. Сестра вислухала Ніну і застигла від почутого

Починалося все дуже добре. Після весілля Сергій та Ніна стали жити окремо від батьків. Обидва були з багатодітних сімей, вони були не першими та не останніми. Сергій був третьою дитиною з чотирьох, Ніна третьою з п’яти. Старші брати та сестри були всі одружені та жили окремо. Але на свята збиралися всі. У кожній сім’ї свої традиції, але молоді швидко звикли до них. Різниці особливої не було. Спілкувалися нормально, можна сказати добре.

У Сергія був старший брат з яким спілкування було найкраще. У них якось повелося допомагати одне одному. Грошей до зарплати зайняти, позичити – без проблем. І Іван, і Сергій могли дати в борг іншим, якщо гроші були. З віддачею не квапили віддавати, могли й зачекати.

Ніна таких братів і сестер не мала – кожен сам за себе. Попросити могли, а дати ніколи.

Грошей дай, а назад не проси. Якщо будуть гроші, то може й віддам. – Було девізом всіх родичів.

***

Ніна із Сергієм купили будинок. Він потребував ремонту, але все можна виправити і не так страшно. Очі дивляться – руки роблять. Під час ремонту Сергій невдало зліз з драбини і зліг. Ніна у декреті, їй скоро народжувати. Сергій – один годувальник у родині. Заробляв добре, але працював неофіційно, а отже, і лікарняний ніхто не платитиме. До того ж потрібно вносити кредит, хоч і невеликий, але внесок потрібен щомісяця та вчасно.

Перший місяць протрималася. Потім Ніна попросила свою сестру віддати борг. Та зайняла два місяці тому і не віддавала, посилаючись на нестачу грошей, маленьких дітей. Причини шукала. Сварилися сильно.

– Я ж своє назад прошу.

– Будинок купили, розбагатіли, зазналися, могли б і пробачити борг.

– У нас ситуація, ти ж знаєш. Та й гроші я тобі на місяць давала.

– На, забирай! Ситуація! Могли б і взяти кредит. – Сестра кинула їй гроші, вони впали під ноги.

В іншому випадку Ніна просто пішла б, але тут почала збирати, хоча нахилятися було вже важко, дев’ятий місяць. Зібрала і пішла не прощаючись. Кредит сплатили, але ні на ліжечко, ні на колиску, не вистачало.

У іншої сестри діти підросли, вирішила що попросить на якийсь час у неї. Колиска вільна, ліжечко теж. Та й одяг дитячий можна. Вибору не було. Ні від чого не відмовилися б. Але відмовили їй – самим знадобиться.

Сергій теж свої гроші попросив у сестри Ганни, і теж наслухався докорів.

– Я ж тобі допоміг, а зараз сама бачиш у якому я становищі. Нам потрібні гроші. Я ж не в борг прошу, а свої назад. Ніколи не відмовляв тобі.

– У мене немає грошей, і поки що не буде. Викручуйтеся самі.

Батьки допомогти теж не могли, мали молодших дітей. Сергій зайняв у Івана.

– А що ти раніше мовчав?

– Та я свої назад просив, і Ніна теж. Думали викрутимось.

– Коли Ніні народжувати?

– Тиждень залишився.

– Якщо щось – дзвони. Ми і до пологового будинку з’їздимо і привеземо її.

– Я вже скоро працювати зможу. Місяць ще протриматись. Вже краще стало. Все віддам.

– Коли зможеш. Тобі не шкода. Але решта більше не отримає нічого. Я ж обіцяв Ганні грошей, коли з заробітків повернуся. Шиш тепер їй. Ніхто більше не отримає.

Ніна народила хлопчика. Не замислюючись, вони вирішили, що це буде Іван.

А Іван привіз ліжечко, колиску і все, що потрібно для малюка спочатку, залишив грошей і знову поїхав на заробітки. Його дружина була не проти. Вона приходила, допомагала Ніні з малюком, все ж таки перша дитина. Хто ж ще допоможе, і мати і свекруха працюють, та й із молодшими справ повно. А ще живуть на іншому кінці села, а вони майже поряд.

Сім’ї дуже зблизилися, двоє братів, їхні дружини стали як сестри.

Борг Іванові поступово повернули. А дитяче ліжечко так і переходило з родини Сергія до родини Івана, і навпаки.

***

Ганна Сергію борг так і не повернула. Просила ще в братів, але лавочка закрилася назавжди.

Сестра Ніни потрапила у неприємну ситуацію. На неї почепили велику нестачу у магазині. Вона знову звернулася до сестри.

– Ні. Не хочу знову отримати свої гроші під ноги. Нам тоді було набагато гірше. Я вагітна, грошей немає, Сергій нездужав. Але ж викрутилися.

– Вибач за той випадок.

– Я вибачила, але не дам. Візьми кредит. До того ж, ви працюєте обидва і ні в чому собі не відмовляєте.

– Ти що? Там відсотки великі.

Через місяць Ніна дізналася, що сестра із чоловіком придбали в іпотеку квартиру для дітей. Із платежами не справлялися. А недостача в магазині була просто нею придумана для того, щоб попросити грошей. Сестра набрала в рідні боргів і віддавати не збиралася. Навіть у родичів Сергія намагалася зайняти, але ті давати не люблять, лише брати. Посварилася з усіма. Навіть батьки стали на її бік, адже треба допомагати рідні. А те, що свого часу не допомогли Ніні та Сергію – це нормально.

Вся велика родина сварилася через гроші. Тільки Сергій та Іван із дружинами спілкувалися як раніше, і завжди допомагали один одному.

Plitkarka

Повернутись вверх