Наталя прийшла з роботи, її зустріла старша донька Оля:
– Привіт мамо. Сьогодні ти не пізно.
Наталя недобрим поглядом подивилася на дочку:
– Тато вдома? Чи знову десь затримався?
– Мамо, ти ж знаєш, у нього в адміністрації ненормований робочий день, він завжди нам про це говорить.
– Знаю я його ненормований день, – злісно відповіла Наталя.
Оля пішла до своєї кімнати, вона не любить, коли мама з роботи приходить не в настрої, а це часто буває. Дві молодші сестри теж чули розмову з мамою, подивилися на старшу, та знизала плечима.
Наталя увійшла в кімнату до дівчат, озирнулася:
– Ну що, знову у вас бардак, коли вже прибиратимете свої речі в шафу, а не кидатимете на крісла та стільці? – доньки почали прибирати речі на свої місця.
За годину приїхав чоловік Олег, він працює в адміністрації міста заступником голови.
– Привіт моїм дівчатам! – вигукнув він так, щоб усі чули, що він уже вдома.
Доньки вискочили з кімнати, ппобігли до нього, вони любили батька більше, ніж свою матір. Олег був добрим та дбайливим батьком, вихідні проводив з ними, цікавився успіхами у школі, вислуховував кожну. Наталя на відміну від чоловіка не лізла у шкільні питання, цим займався чоловік, навіть на батьківські збори ходив він.
Наталі пощастило з чоловіком, Олег поступливий, добрий і домашній. Він ще й симпатичний, високий, зріст під два метри, вона теж не маленька на зріст, але на тлі свого чоловіка програвала. На вигляд була звичайна, особливо не стежила за собою. Вона скандальна і завжди незадоволена, буває такий тип жінок.
Олег не звертає уваги на її скандали, він розумний і мудрий, десь розуміє свою дружину, таки троє дітей, вона втомлюється, теж працює. Наталя більше сил і часу віддає своїй роботі, ніж сім’ї. У вихованні дівчат вона сподівається на Олега. Вона інженер, причому на роботі у неї успіхи, з її технічною освітою вона підносить керівництву цікаві ідеї та пропозиції. Тож на роботі її цінують.
Олег з Наталею живуть у невеликому районному місті. Місто жило за рахунок металургійного заводу, але прийшов такий час, завод поступово став реорганізовуватися, і залишилося всього кілька цехів від величезного заводу, місто теж згасало, роботи немає.
Дівчата підростають, старша Оля вже у дев’ятому класі, і вирішили Олег із дружиною виїхати у містечко під Києвом. У Олега там друг в адміністрації, допоможе, якщо що. Так і вирішили на сімейній раді.
Переїхали, влаштувалися за допомогою друга, купили квартиру, залізли в борг, але що вдієш, сім’я. Доньки навчаються. Олег та Наталя працюють на величезному підприємстві, причому Наталя і тут успішно просуває свої ідеї. Олег на керівній посаді так поступово обжився на новому місці.
Оля закінчила школу, вступила до інституту. На другому курсі її наздогнала любов, вона повністю поринула в це почуття, закинула навчання, і поставила батьків перед фактом:
– Мамо, тато, я виходжу заміж за Андрія, я вагітна.
Батьки звичайно журяться, умовляють не залишати інститут, взяти академічну відпустку. Вмовили, залагодили з її проблемами в інституті. Народилася онука, то Олег із Наталею стали молодими дідом та бабусею.
Час минав, молодші дочки теж закінчили школу, одна навчається у коледжі, інша в інституті. Все йшло своєю чергою. Наталя така ж незадоволена, чим старше стає, тим яскравіше виявляється її скандальний характер. Олегу інколи зовсім не хочеться їхати додому.
Сталося у Олега нещастя, не стало його мами в селі. Олег поїхав на похорон один, дружина не схотіла. Чоловік завжди хотів перевезти до себе свою маму, але вона йому раз і назавжди сказала:
– Синку, мені не подобається твоя дружина. Вона скандальна та зла, я не зможу жити з вами. Я переживатиму, краще я тут, мені тут добре і спокійно, батько твій тут, потім приїдеш, покладеш мене поряд з ним.
Так і сталося, поховав матір поруч із батьком. Коли залишився один у домі, вирішив переглянути документи, відібрати фото, які треба взяти з собою на згадку. Побачив конверт, прочитав на ньому: “Моєму синові Олегу”. Відкрив і побачив листа, написаного матір’ю:
– Синку, цей лист ти читаєш, коли мене вже нема. Прислухайся до моєї поради, ти зустрінеш гарну жінку на своєму шляху, не відвертайся від неї, ти зі своєю дружиною не житимеш, ви не створені один для одного, ви різні. Це я знаю давно, відколи ти одружився. Ти ж знаєш, що Наталя ніколи до нас не приїжджала, не вважала за потрібне спілкуватися з сільськими. Завжди приїжджав ти один із доньками, Ти добрий син, добрий і завжди нам допомагав. Почуй, будь ласка, мою пораду, не відвертайся від жінки, яка стане тобі другою дружиною. Мама.
Олег задумався:
– Мама так і пішла, ображена на Наталю. Так, моя дружина погано ставилася до моїх батьків. Ніколи вона не приїжджала зі мною у відпустку в село. Вона ставиться з зневагою до моїх батьків, тому що вони жили в маленькому селі, а вона з амбіціями, і вважає, що їй нема про що розмовляти з сільськими. Хоча сама родом із небільшого районного містечка.
Олег знав і розумів це, але раз уже вибрав собі за дружину Наталю, жив з нею і не звертав уваги на її викрутаси. Її неможливо перевиховати, вона народилася з таким характером, та він і не намагався, він набагато більше розумів у житті, і був мудрим, як його мати.
Повертався Олег додому у сумному настрої, більше не має рідних. Ні брата, ні сестри він єдиний син у батьків, і тепер їх немає. Вийшовши з вокзалу, Олег попрямував до таксі, він вже сів у таксі, коли підбігла жінка, і спитала:
– Можна я з Вами в таксі, я поспішаю, а там черга.
Таксист дивився на Олега, той кивнув головою, жінка сіла на заднє сидіння. Олег дивився у дзеркало у салоні на жінку, а та дивилася у вікно таксі.
– Яка красуня, профіль шикарний, волосся гарне кучеряве, цікаво очі у неї якого кольору? – думав Олег, він відволікся від сумних думок. На в’їзді в місто вона попросила зупинити машину, розплатилася і вийшла. Олег їхав і шкодував, що не познайомився із нею. Але, судячи з її вигляду, вона теж була не в кращому настрої.
Минув час, Олегу вже незабаром п’ятдесят, доньки всі заміжні, молодша так зовсім поїхала жити в Польщу, закохалася, вийшла заміж і поїхала з чоловіком. Живе добре, постійно спілкуються скайпом, і у неї народилася донька.
Взагалі, Олег все життя живе у квітнику, його оточують завжди жінки, дружина, три доньки, а тепер у кожної доньки донька. Ось так йому щастить, правда йому хотілося сина, продовжувача роду, але якось так вийшло. Але він радіє, дочки у нього всі розумниці та красуні.
Залишилися вдвох із дружиною у квартирі. Наталя вся в собі, в роботі, їй не хочеться готувати, прибирати, вона працює над ідеями та пропозиціями, як фахівець, вона розумна та багатогранна, але ось для сім’ї ніяк не створена. Олег іноді сам готує, іноді вечеряє у кафе.
Нещодавно він їхав містом і побачив на афіші знайомий образ, красива жінка на афіші йому когось нагадувала. Він довго думав, кого нагадує це співачка та актриса. І раптом згадав, це та жінка з таксі. Зацікавився, зупинився, прочитав: «Виконавця етнічних пісень. Режисер театру та кіно Катерина… Він дивився на неї, і вона все більше йому подобалася, з афіші на нього дивилася гарна молода жінка, напрочуд теплим і спокійним поглядом.
Олег купив квиток на концерт, і за два дні поїхав до театру один. Сказати, що йому сподобався концерт, це нічого не сказати, він був під враженням від її співу, а ще більше – від її краси. Він вирішив будь-що з нею познайомитися.
Як він це зміг, але зустріч з Катериною відбулася. Олег запросив її в ресторан, він закохався з першого погляду, а коли почали спілкуватися, її голос просто його зачарував, заколисував, настільки йому було комфортно поруч із нею. Катя була на п’ятнадцять років його молодша, у неї двоє синів, з чоловіком у розлученні. Саме тоді вона й поверталася після розлучення з чоловіком.
Кохання їх накрило з головою. Дружина спочатку нічого не підозрювала, але все-таки помітила, Олег приїжджає пізно, і в черговий раз, коли чоловік повернувся далеко за північ, вона спитала:
– Що, завів собі іншу? Це де можна гуляти до того часу? Не думаю, що із друзями засидівся?
Олег зрозумів, дружина розкрила його, вона розумна жінка, але він вже не хотів її бачити, не хотів дивитися в її злі очі, відповідати на її колкі питання.
– Так, Наталю, я закохався, і ми з тобою розлучимося, – просто і спокійно відповів Олег.
– Ще чого задумав? Невже ти наважишся на це? А як подивляться твої доньки на мачуху?
– А навіщо їм дивитися на мачуху? Вони мають рідну матір. Ти ж не відвернешся від них. Та й, я думаю, вони не дуже сумують за тобою. Я думаю, що вони мене зрозуміють, вони дорослі, мають свої сім’ї.
Наталя сумнівалася, що її поступливий чоловік, так просто розлучиться і піде після двадцяти семи років сімейного життя. Вона не стала далі розвивати цю тему, подумала:
– Ранок вечора мудріший, завтра розберемося. Мабуть, захопився чоловік якоюсь жінкою, це факт.
Вранці за сніданком дружина продовжила:
– Олег, ти серйозно маєш намір розлучитися, чи це черговий блеф?
– Чому блеф, я серйозний, як ніколи. Я зустрів жінку, просто без неї жити не можу. Тож їдемо подавати заяву на розлучення.
Наталя, як завжди ненависним поглядом подивилася на чоловіка:
– Тобі треба, от і їдь. А я нікуди з тобою не поїду, – зібралася та поїхала на роботу.
Олег переїхав до Каті, вона живе в іншому місті, ближче до столиці. Виявилося, у неї гарний особняк, там живуть двоє синів та її мама. Бабуся ще не стара, возить синів до школи, до спортивних секцій. Каті просто ніколи приділяти увагу синам, вона творча особистість, у неї концерти.
Олег розлучився з Наталею, вона так і не приїхала на розлучення, але він не засмутився, він навіть радий, що вона не побачить його щасливих очей. Він від щастя світиться. Катя запропонувала йому стати своїм концертним директором, вона теж не хоче надовго розлучатися з Олегом. Такого гарного та доброзичливого чоловіка вона не зустрічала, і дуже цінує їхні стосунки.
Одружилися вони нещодавно, Катя вагітна, а Олег не може допустити, щоб його дитина народилася поза шлюбом. Під Новий рік народилася донька Марійка. Олег давно вже не дивується, у нього всі доньки, але Катя має двох синів, Олег з ними відразу знайшов спільну мову. А хлопчакам потрібне чоловіче спілкування, тому вони з радістю зустріли Олега.
Нарешті Олег щасливий, він помолодшав, знайомі зустрічаючи його запитують:
– Ти дуже добре виглядаєш? Помолодшав!
– Це заслуга моєї Катрусі, вона вдихнула в мене надію та другу молодість, тому й літаю на крилах кохання та щастя.
