Про те, що свекор її невзлюбив із самого початку, Наталя здогадалася одразу. Хоча щиро не розуміла, у чому причина. Зазвичай можуть невзлюбити за походження, зовнішній вигляд, малоосвіченість, спосіб життя. Але у випадку з Наталією все було не так: її батьки були інтелігентні люди: вчителі, сама Наталя працювала логопедом в одному репетиторському центрі. Одягалася за віком, жодних міні-спідниць, поганих звичок.
З майбутнім чоловіком вона познайомилася саме в центрі: той туди привів дитину свого друга: у хлопчика були заняття, а батько і мати не могли піти з роботи раніше, щоб відвезти його. Попросили забрати із садка, попередили вихователя. Так Юрій і привів хлопчика, а проходячи повз кабінет, зіткнувся з Наталею, яка тільки виходила. Добре, хоч нікого не зачепив. Розсипавшись у вибаченнях, Юрій завів хлопчика до кабінету і почав чекати.
Наталя спіймала себе на думці, що добре, щоб цей гарний брюнет виявився вільним. Дивне щемливе, але таке солодке почуття охопило дівчину, що вона сама собі дивувалася. У Наталії це було останнє заняття на сьогодні. Потім за хлопчиком приїхав батько, подякував другу та поїхав. Наталя вже виходила з центру, як невдовзі її наздогнав Юрій та запропонував підвезти до будинку.
– Та навіщо, я живу у двох будинках від роботи! Не варто напружуватись!
– Розсміялася дівчина.
– Ну, тоді давайте в кафе? Я ще раз вибачусь перед вами за те, що такий незграбний.
Наталя вагалася. А потім подумала: а чому б і ні? Зрештою, їй не 20, а вже 30, а вона досі не була заміжня і не мала дітей. Всю себе присвятила роботі, підвищенню кваліфікації. А про особисте життя якось і забула. Тим більше, Юрій їй сподобався з першого погляду. Чи не випадково доля звела їх?
І дівчина погодилася.
За легкою романтичною вечерею в кафе Наталя і дізналася, що він має своє двокімнатне житло, гарну машину і престижну роботу. Наталя теж була забезпечена: мала двокімнатну квартиру, яка дісталася їй від старенької тітки. Її батьки жили в невеликій, але затишній однокімнатній квартирі. Нехай дитинство вона тулилася разом із ними, але воно було цілком щасливим. Зрозумівши в ранній юності, що краще бути вузьким фахівцем і працювати десь у центрі, ніж у школі, Наталя вивчилася на логопеда та пішла працювати. Заробляла дуже непогано для свого міста. Потім не стало сестри матері і вона залишила їй квартиру: тітка любила племінницю, а дітей своїх мати не могла. Квартира була дуже доречною.
Батьки Юрія були з іншого кола: “вищого”. Батько хлопця був великим держслужбовцем, мати виконувала роль дружини чиновника: зарозуміла, самолюбна, ні дня не працювала. Юрій розумів, що батьки люди непрості і можуть сприйняти новину про те, що у сина з’явилася дівчина, не дуже добре.
Може на дворі і було 21 століття, але статус батьків наклав відбиток на характер: вони щиро вважали, що сину потрібна дівчина їхнього кола: така ж забезпечена і з багатої сім’ї. А всяким провінціалкам чи продавщицям тут не місце.
– І де ти її знайшов? -Незадоволено запитала мати.
– На її роботі. Я відводив Славка, сина свого друга, пам’ятаєш? А вона у тому центрі логопедом працює. Ось там і познайомились.
– Теж мені робота: сидиш із дітьми і всякі картинки показуєш.
– Дивуюся твоїй зарозумілості, мамо! Забула, як сама в селі виросла, а потім за батька вийшла?
– Добре, годі, вистачить, заспокойся. Логопед, так логопед. І скільки вже ви зустрічаєтеся?
– 4 місяці. В нас абсолютно все серйозно. Я планую одружитися з нею.
– Сподіваюся, вона хоч не має дітей від минулого шлюбу? – вступив у розмову батько.
– Ні. Вона не була заміжня і дітей у неї немає. Усю себе присвятила роботі.
– А скільки їй років?
– 30.
– І жодного шлюбу? Дивно це все. Жінка у такому віці хоча б раз, але побувала у шлюбі. А тут: ні чоловіка, ні дітей. Щось із нею значить не так.
– Тату, вистачить нагнітати! Ти її ще не бачив жодного разу, а вже кажеш таке!
– Так, не бачив, і вона мені вже не подобається! Не може нормальна порядна жінка у такому віці жодного разу не вийти заміж!
– Батьку! Припини! Що ти таке кажеш?
– Я своє слово сказав. Ти можеш її привести, познайомитись, але думки своєї я не зраджу. Я живу на світі довше за тебе, і досвіду в мене більше. Щось тут нечисте.
…Ввечері прийшла Наталя. Для такого випадку вона одягла красиву зелену сукню і туфлі на невисоких підборах. Вона була дивовижно як гарна. Юрій не зводив із неї закоханих очей. Та й мама, за бесідою, здається, трохи відтанула і змінила свою думку. І тільки батько Юрія, Анатолій Степанович, здавалося, ще більше утвердився на думці, що дівчина йому не підходить. Після того як Юрій провів Наталю, він сказав:
– Згадай моє слово, сину, не пара вона тобі! Усі вони жінки, однакові! Їм тільки гроші подавай!
– Толік! Ти що? Як ти можеш таке казати? А я? – обурилася Ірина, його дружина.
– Я не маю на увазі тебе. Ти слава Богу, не така. Нагадує мені просто вона одну… Пам’ятаєш, Іро, до тебе я зустрічався з однією? А потім виявилося, що вона мені з моїм найкращим другом зраджувала?
-Та як не пам’ятати, – опустивши очі, сумно сказала Ірина.
– Батьку, ти що говориш? І ти думаєш, що коли моя Наталка так на неї схожа, то теж мені зрадить?!
-Справа не тільки у зовнішності! Аж надто вона якась ідеальна: і фахівець прекрасний, і красива, і квартира своя є, і одягається зі смаком. Але при цьому – ні дитини не було, ні заміжньою не була. Наплачешся ти ще з нею.
З того часу Анатолій Степанович раз у раз намагався підловити Наталю на зраді чи неналежній поведінці. Довідався про її графік, і стежив, як і з ким вона спілкується після роботи. На вигляд і не було нічого поганого: ну, посміхнулася вона батькові одного з хлопчиків, але це було не більше ніж ввічливість. Але Анатолій ніяк не міг заспокоїтися: сфотографував і відправив синові фото. Юрій вже не реагував на це. Він довіряв своїй дівчині. Та й приводів вона не давала їй не довіряти.
Батько Юрія дійшов навіть до того, що створив у соцмережі обліковий запис, знайшов Наталю і написав їй віртуальні компліменти, і відправив купу віртуальних квітів. Отримавши банальне “Дякую” зі смайликом, він не витримав від образи. Коли він показав синові листування, той тільки здивовано підняв брови:
– І що тут такого? Вона ж із тобою не фліртувала. Не завела бесіду. А просто ввічливо відповіла.
Але батько вирішив не здаватися: написав їй ще компліментів і попросив скинути інше фото. Тільки він не очікував, що Наталя його просто заблокує.
“Нічого. Я її ще виведу на чисту воду! І на сонці бувають плями!”
Ще через 4 місяці Наталія та Юрій дізналися, що скоро стануть батьками. Батьки Наталії зраділи швидкій появі онука та почали готуватися: закуповувати все необхідне. Навіть свекруха була рада. От тільки Анатолій все не вгамовувався. Він все хотів викрити невістку в обмані. А коли через 9 місяців на світ з’явився його онук, Анатолій заявив, що він не від його сина. Хлопчик народився рудуватим, а Наталя та Юрій були темноволосими.
Про фарбу для волосся він звичайно, не чув. Наталя народилася також руденькою, її батьки були світловолосими, просто дівчина потім перефарбувалася. Наталя була здивована. Вона знала, що батько Івна —Юрій, її чоловік! Ну що їй, альбом принести, щоб він переконався? Ну ні, так опускатися вона не буде! Смішно: не було до 30 ні чоловіка ні дітей, не було особистого щастя. А тут… Знайшла щастя на свою голову! Єдиний чоловік, якого вона покохала, довгоочікуваний і улюблений син, і навіть нормальна свекруха — але свекор, невзлюбив її! Невже все через те, що вона нагадувала йому його колишню!
Про те, що свекор потай зробив тест себе і онука, Наталя дізналася випадково. Це ж треба було так використати власного онука: попросити приїхати під приводом, ніби скучив! А Наталя ще думала: аж надто він люб’язний! А ось воно, що виявилося! І коли наступного разу Наталя з Юрієм та сином приїхали до свекра, Анатолій кинув результат тесту невістці в обличчя:
– Я казав, що вона тобі зраджує! Бачиш? 0%! Жодної спорідненості!
– Та ви просто тест підробили, і все, -спокійно сказала Наталя. – Мені приховувати нічого. Я знаю, що Іван син Юри. А ви набридли зі своїми підозрами!
Вперше Наталя сказала так свекру, сама не чекаючи від себе.
Юрій вірив дружині. І не розумів підозр батька. Наталя вмовила Юрія зробити повторний тест: сина та чоловіка. Результат мав прийти вдень. Чоловіка на той момент не було. Поглянувши на результати, Наталя не здивувалася, але тепер їй стало ясно, чому результат свекра та онука виявився нульовим.
Взявши документ із собою і дочекавшись чоловіка та батьків, які захотіли порозумітися з Анатолієм, Наталя поїхала до свекра. Вдома її зустрів Анатолій.
– Чого прийшла? Я тобі ще минулого разу сказав, щоб духу твого тут не було! Як тебе ще Юра не виставив?
– Тому що він мій чоловік і любить мене. І довіряє. І знає, що Іван його син.
– Який син?! Я робив тест!
– Я теж. Зробила тест на Івана та на Юру. І він показав 99%. А ви не там копаєте. І подумайте, чому у вас показало 0, а у Юри та Івана 99, -сказала Наталя і посміхнулася.
Ірина застигла.
-І як я відразу не здогадався! Ось чому ти так поспішно за мене вийшла, коли тебе твій покинув, а ти нібито втішатись прийшла! Принесла від нього, а я значить, все життя виховую чужого сина?! – вигукнув свекор.
…Батьки Юрія розлучилися. Анатолій не зміг вибачити дружині такого багаторічного обману. Але зате він вибачився у Юрія, сказав, що він все одно його син. А заразом вибачився і у Наталії. Онука він тепер обожнює.
