Великдень Наталка любила. Не так як релігійне свято, а як сімейне. Коли вона була маленькою, вони завжди їздили до бабусі. Коли не стало бабусі, то відзначали його у мами.
Цього року Наталка вирішила відзначити свято у себе вдома та запросити батьків та свекруху, у неї недавно не стало чоловіка. Зі свекрухою стосунки були рівні, але Великдень разом вони не відзначали. Тож Наталка вирішила всіх зібрати цього року.
З подругою Оксаною вони спекли паски. Оксана була професійним пекарем. Сама Наталка була слабкою у випічці. Вдома у неї випічку їв лише молодший син Ігор. Старша донька Марійка стежила за фігурою, чоловік до мучного був байдужий, та й сама вона намагалася не зловживати. Так що нічого страшного в тому, що Наталка пекла рідко і лише кілька видів пирогів.
Марійка по-своєму готувалася до свята. Вона взяла на себе відповідальність за фарбування яєць. Наталя тільки купила доньці два десятки яєць на експерименти і не турбувала дитину.
Залишилось зібрати гостей.
-Мамо, цього року я вирішила запросити тебе та Людмилу Петрівну до себе на Великдень.
-Правильно, нічого Люді одній вдома сидіти. Я тоді свою фірмову паску спекуР і яєчок захоплю.
-Мамочко, не потрібно. Я паску спекла, а Марійка там яйця фарбує. Обіцяла, що буде “вау”. Не знаю, який там “вау”, але все буде.
-Але ж я маю щось привезти. – обурилася мама.
-Ну привези фруктів онукам.
-Добре. – невдоволеним голосом відповіла жінка.
Віра Семенівна поклала слухавку.
-Уявляєш, Наталка сказала паску не привозити. – Вона звернулася до чоловіка. – Сама пече. Сашко, та що вона там пече? Вона ж пекти не вміє.
-Віра, не перебільшуй. Пироги смачні у неї виходять. Ти краще салат свій фірмовий зроби. Марійка точно оцінить.
-Ні Сашко, без паски до нашої дочки їхати не можна. Піду пекти.
Наталка, яка нічого не підозрювала, зателефонувала свекрусі.
-Людмило Петрівно, добрий день.
-Привіт Наталю.
-Людмила Петрівна, приїжджайте до нас на Великдень. Батьки приїдуть. Я паску спекла, Марійка яйця фарбує.
-Добре. Я тоді паску зроблю.
-Дякую. Тоді ми вас на першу годину чекаємо.
-Добре.
Людмила Петрівна поклала слухавуку і подивилася на свого кота Мурчика.
-Мурчик, ну а до Великодня і невелику паску спечемо, щоб всім по шматочку і по яєчку. Ти згоден? – Вона погладила кота, а той тільки нявкнув у відповідь.
На призначений час Наталка з Марійкою накрили на стіл. Яйця поставили в гарному кошику, який Марія всю суботу прикрашала. Паску на гарну, велику тарілку, бо паска вийшла великою. Для паски від свекрухи Наталка приготувала спеціальну тарілку.
Першою приїхала мама.
-Наталко, ось від нас для столу, – Мама передала пакет.
– Мамо, – Наталка з обуренням зазирнула у пакет. – Я ж просила не привозити паску.
– Наталю, ну як же без паски?
-Я спекла паску.
-Наталко, ну яку ти можеш спекти паску?
Вони зайшли до кімнати, де було накрито стіл. На столі стояла шикарна паска.
-Сідайте, зараз Людмила Петрівна під’їде. Вона написала що у двох зупинках. Марійка, поклади на тарілку. – Наталка подала пакет доньці.
Марійка з усмішкою пішла викладати привезені бабусею гостинці. На столі стояли дві паски і гірка яєць збільшилася.
Коли Наталка повернулася до кімнати разом зі свекрухою, то розсміявся навіть суворий батько Наталі. Людмила Петрівна окрім обіцяної паски привезла ще декілька невеликих пасок та яйця. А Ігор потирав ручки. Всі ж з’їдять по шматочку, а все інше дістанеться йому.
Святкове застілля проходило у добрій, сімейній атмосфері. Ну і що, що паски так багато і бідному Ігорчику їх їсти ще кілька днів.
Подзвонили у двері. На порозі стояла Оксана.
-Наталю, виручай. Залишилися паски, мої їх вже їсти не хочуть, забери Ігору, він же в тебе любитель. – І вручила Наталці три паски.
-Дякую. – Наталка посміхнулася.
Коли вона принесла їх у кімнату, всі розсміялися, тільки ось Ігор похмурнів.
-Я ж стільки не з’їм.
-Тримайся синку. – Батько погладив сина по голові. – Допоможу чим зможу. Не можна ж ображати наших жінок.
Паски Ігор все ж таки доїв, але на наступні свята, всі вже ретельніше домовлялися про те, хто що готує.
