Аллу та Віктора було складно назвати справжньою родиною. Побралися вони просто тому, що так було правильно. Правильно скоріше для суспільства, яке потім осуджувало б. Для сусідів, які шепотіли та показували пальцем. Але не для них самих.
У них не було ніколи ні великого кохання, ні метеликів у животі. Була просто симпатія між чоловіком та жінкою.
Незабаром Алла, на подив для себе, дізналася, що чекає на дитину. Віктор був також здивований цією новиною:
– Що будемо робити? – запитала Алла.
– Народиш і виховаємо, – як справжній чоловік сказав Віктор.
Батьки цій новині зраділи більше, ніж молоді люди:
– Зараз всі пізно одружуються, а у вас якраз хороший вік, – говорила мати Віктора.
– А я ще погуляв би. Усі друзі ще неодружені, – відповідав син.
– Тоді головою треба було думати, – пояснювала мама.
– Я й думав.
– А дитина сама, чи що вийшла?
– Майже.
– Що за нісенітниця. Дорослий чоловік, а від відповідальності біжиш.
– Я не біжу і готовий на Аллі одружитися, якщо так вийшло.
– Ось і вірно. Тільки погано, що сім’ю лише через дитину створюєте.
– Алла хороша і мене начебто любить, і мені вона подобається. Але невпевнений, що вона та сама.
– Хороша … начебто любить … я з вас дивуюся, молодь. А коли спав з нею, не думав про це?
– То вона не проти була.
– Годі, так ми ні до чого не домовимося. Одружіться, дитина у шлюбі народиться, а там звикните один до одного.
Батьки Алли сказали практично те саме і були раді майбутньому онукові. Дитині потрібна сім’я.
За місяць зіграли весілля.
І молоді розпочали своє сімейне доросле життя.
Алла щосили намагалася бути доброю дружиною. Вона прала, прибирала, варила борщі, крутила котлети. І навіть незважаючи на свій вже значний живіт, не забувала про зачіску та макіяж.
Щовечора вона зустрічала чоловіка красивою і з гарячою вечерею.
Віктору спочатку подобалося сімейне життя, але незабаром йому набридли ці котлети з картоплею. Набридла Алла зі своїми розмовами про прибирання та виховання дитини.
Пристрасть між подружжям швидко пішла, а інших почуттів там не було. Залишилися лише побутові питання та сімейні обов’язки. Які Віктора дуже швидко втомили. Йому хотілося погуляти та відпочити з друзями.
Під час чергової розмови, хто і що винен, Віктор це озвучив дружині:
– Алло, я втомився. Робота, дім та ти. Якщо ти можеш, то я ні. Я хочу хоч іноді відпочивати.
– Давай кудись сходимо?
– Ти не зрозуміла. Я хочу відпочити без тебе. Посидіти з чоловіками, поговорити про своє.
Аллі було прикро чути, що чоловік від неї втомився і хоче відпочити. Після весілля вони разом так нікуди і не вибиралися. Але Алла відповіла:
– Сходи, якщо тобі це потрібно.
– Так потрібно.
Віктор почав щотижня ходити з друзями у кафе. Принаймні так він говорив дружині.
Незабаром у подружжя народився син. Вони справді притерлися один до одного, звикли до сімейного побуту. І тепер разом вчилися доглядати немовля.
Віктор допомагав дружині у всьому, вона ж йому “давала у суботу законний” вихідний.
Життя потихеньку текло, синочок ріс.
У мами Віктора за кілька тижнів мав бути ювілей. Вся родина та друзі були запрошені до мами на дачу, на шашлик.
Жінки були зайняті приготуванням. Алла щодня проводила телефонні розмови зі свекрухою:
– Надія Сергіївно, ми вже таке меню вигадали, що всі ахнуть. Встигнути б все!
– Встигнемо. Тепер ще потрібно все закупити та приготувати.
– У будинку треба прибратися і все підготувати.
– Аллочка, ти маєш рацію. Після зими там ще ніхто не був.
– Та ми не їздили.
– Треба все підготувати. Ти ж мені допоможеш.
– Допоможу. Як свекрусі не допомогти? – засміялася Алла.
– Давай ми тоді цими вихідними туди поїдемо і до наступних залишимося. Якраз не поспішаючи все зробимо.
– А продукти?
– Що можна, одразу купимо. А за рештою я потім на машині зганяю.
– Ти маєш рацію, так найрозумніше зробити. І Михайлик на природі побуде. Тільки як Віктор один?
– Не хвилюйтесь. Я йому на тиждень приготую, не зголодніє. І хай відпочине від нас. Ми йому вже набридли.
– Скажеш також.
У суботу зранку Алла заїхала по свекруху, і вони, купивши, що треба, вирушили на дачу.
Алла мала рацію, в будинку було потрібне прибирання. А ще Надія Сергіївна зауважила, що в хаті хтось бував.
– Алло, а ви з Віктором точно сюди не їздили?
– Ні, ми як восени з вами востаннє були і все. Після зими завжди бруд якийсь, хоч будинок і закритий. Добре, що приїхали раніше.
– Та тільки, схоже, це не після зими, – говорила собі під ніс свекруха.
– Не чую. Що ви говорите, – прибігла невістка з онуком на руках із сусідньої кімнати.
– Кажу, що бував тут хтось.
– То може Віктор? У нього в суботу вихідний, може, з друзями приїжджали.
– Що ще за вихідний?
– Він каже, що втомлюється він нас, хоче з друзями поспілкуватись.
– Від сім’ї втомився… Алло, ти мене дивуєш. Вихідний має бути разом із сім’єю, а не від неї. Гаразд, потім із ним поговорю.
Їй дуже не сподобалося, що син проводить вихідні поза сім’єю і водить якісь компанії в будинок.
У Віктора ж цього тижня були свої плани. Прийнявши душ, він відкрив ігристе і розташувався біля телевізора.
У двері подзвонили, і він поспішив відчинити:
– Привіт! Як же я скучив!
– Привіт! Я теж. Але може не варто було зустрічатися вдома?
– Дружини та мами тиждень не буде.
– А сусіди?
– Кому ми потрібні? А якщо що, скажемо, подарунок матері на ювілей готували.
І Віктор обійнявши Ірину, поцілував її.
Їхні стосунки тривали вже не один місяць, і Віктор був у захваті від неї. Ірина жінка досвідчена, знає, що потрібно чоловікові. Віктор завжди любив старших жінок.
Весь тиждень, поки жінки займалися прибиранням та підготовкою до свята, Віктор насолоджувався життям. Ірина весь цей тиждень жила в нього.
Їм було надто добре разом, і Віктор почав замислюватися про розлучення з дружиною.
Після Ірини він не міг прийняти Аллу. Хоч це і неправильно, і всі засудять їх, але це було так. Дружина молода та приваблива, але любив він Ірину, а не дружину. Із самого початку було зрозуміло, що їхній шлюб ненадовго.
Ірина пропонувала залишити все як є, але Віктор не хотів.
Потрібно тільки якось про це сказати Аллі та матері. Ось сварка буде.
Був вечір п’ятниці, і коханці насолоджувалися один одним. Коли тепер випаде така можливість.
Аж раптом у дверях повернувся ключ. Але Ірина з Віктором були надто зайняті, щоб звернути на це увагу.
Алла приїхала в місто купити необхідні продукти, а заразом забігла додому взяти дещо з речей. Вона зайшла у двері і одразу побачила жіночі туфлі.
У голові відразу спливла картинка, як вона зараз застане чоловіка з іншою. Як у цих безглуздих серіалах. І вона поспішила відігнати ці думки від себе.
Вона обережно увійшла до кімнати, і її погляду постала саме ця картина. Парочка так була захоплена один одним, що навіть не відразу помітила Аллу, що стоїть у дверях.
Жінка була настільки здивована побаченим, що не знала, як повестися. І деякий час просто стояла та дивилася.
Коли Віктор її помітив, він зніяковів, і жінка, помітивши це, обернулася до дверей. Алла побачила Ірину.
Вона була ще більше здивована і поспішила вибігти з дому.
– Так ось навіщо йому потрібний був вихідний? Щоб зустрічатися із цією жінкою.
Алла їхала на дачу і думала:
– Чи знає свекруха про ці стосунки? Невже вона їх покриває?
Домчалася вона досить швидко.
І забігши до будинку одразу запитала:
– Надія Сергіївно, ви все знали?
– Аллочка, що трапилося? На тобі обличчя немає. Що я повинна знати?
– Ви знали про Віктора та Ірину?
– Алло, ти що таке кажеш. Поясни.
– Я зараз заїхала додому та застала там Віктора з вашою подругою Іриною. Вам розповісти, що вони робили?
В очах Надії Сергіївни все попливло, і вона присіла на край столу.
– Цього не може бути!
– Може. Я сама це бачила.
– Ти все правильно зрозуміла?
– А як можна не зрозуміти. Вони були у ліжку
– Ось негідники! А ще подруга називається!
– То ви не знали?
– Звичайно, ні. Чи ти вважаєш, що мені це сподобалося б? Так ось з ким він їздив на дачу і навіщо йому потрібний був вихідний. І Іра завжди по суботах була зайнята. Ану поїхали назад!
– Ні, я туди більше не повернуся.
Але це не знадобилося. За кілька хвилин до будинку зайшов Віктор разом із Іриною.
– Як ти могла? А ще подруга називається? Та в тебе сини йому ровесники.
Почала вимовляти Ірині Надія Сергіївна.
– Мамо, припини! Я дорослий чоловік і сам можу вирішувати, з ким мені бути.
– А тобі дружини молодої мало? Сором який!
– Я тобі одразу сказав, що не люблю її.
– А цю любиш?
– Так!
– Господи, що ти кажеш? Та вона тобі в матері годиться, – мало не плакала Надія Сергіївна.
– Синку, сором який. Одумайся!
Алла сиділа і мовчки спостерігала за тим, що відбувається. Вона не могла збагнути, що зробила не так? Намагалася бути гарною дружиною та господаркою.
Невже вона гірша за цю жінку, яка їй у матері годиться?
Їй стало так погано від усього, що відбувається. Алла розвернулася і пішла нагору за речами та сином. Добре, що Михайлик спав і не бачив цього шапіто.
Вона зібралася і повернулася із сином на руках:
– А ти куди на ніч?
– Додому.
– Я тебе не пущу у такому стані.
– У мене нормальний стан. Ви вибачте мені, але я завтра не приїду до вас на ювілей.
– Та який тепер ювілей. Залишилась би до ранку. Куди зараз?
– Ні, я поїду.
Сівши в машину, вона усвідомила, що їй абсолютно начхати на те, що сталося. Навіть стало якось легше. Тепер можна жити так, як хочеться, а не як має.
Цей шлюб був помилкою із самого початку.
Наступного дня ювілей таки відбувся. Ні Алли із сином, ні її батьків на ньому не було.
З Іриною Надія Сергіївна більше не спілкується. Син приїжджає до неї у гості один.
Алла живе у батьків і не перешкоджає спілкуванню сина з батьком. Іноді Надія Сергіївна забирає онука до себе.