Ганна все життя була активною й енергійною.
Вже в дитинстві, у дитячому садку, вона намагалася залучати інших дітей у різні ігри й допомагала виховательці робити для всіх зарядку.
У п’ятому класі вона стала старостою і першою ученицею, була улюбленицею вчителів і легко знаходила спільну мову з однокласниками.
В університеті також не залишалася в тіні, беручи активну участь у різних заходах.
Скрізь, де з’являлася Ганна, вирувало життя!
Такий характер вона успадкувала від бабусі, яку любила усією душею.
Бабуся жила в селі, і Ганна з радістю проводила у неї канікули, особливо літні.
Батьки, відправляючи доньку до бабусі на відпочинок, зітхали з полегшенням, відпочиваючи від її непереборної енергії.
Вдома ж Ганна постійно шукала заняття, влаштовуючи перестановки й ремонти.
З майбутнім чоловіком вона також познайомилася завдяки своїй активності.
Прогулюючись якось парком, дівчина помітила сміття і одразу ж задумалася про організацію прибирання.
Повернувшись додому, Ганна почала готуватися, розповсюджуючи інформацію серед усіх знайомих та в соціальних мережах.
Батьки, дізнавшись про її плани, тільки відмахнулися, попереджаючи, що мало хто її підтримає.
Бо ж людям рідко є діло до таких проблем.
Проте Ганна не звикла не відступати…
Наступного дня вона прийшла у парк з інвентарем, готуючись до прибирання.
На зустріч із нею прийшло тільки десять осіб, але більшість, побачивши, що їх мало, просто розійшлися.
Залишився тільки один хлопець із граблями та рюкзаком.
Його звали Микола.
Разом вони повільно, але впевнено очищували територію. Між ними почалася розмова, і незабаром до роботи приєдналися небайдужі перехожі.
…Увечері Ганна поверталася додому у компанії нового друга.
Вони раділи виконаній роботі і власному успіху.
Біля під’їзду Микола попросив її номер телефону і, збентеживши Ганну, поцілував її в щоку.
Наступного дня він знову прийшов до неї, подарувавши квітку в горщику. Микола хотів, щоб вона радувала її довгий час.
Бачачи, як зраділа дівчина, Микола теж збентежився.
Ганна принесла додому квітку. Вона була рада, але не знала, як поводитися з Миколою.
Це було її перше серйозне знайомство. Хлопець запросив її в кіно.
Більше року вони так і гуляли, доки батьки Ганни не витримали:
– Скільки ти ще приховуватимеш його від нас?! Може, нам пора познайомитись?
Після знайомства з батьками Микола зробив пропозицію Ганні, і вона її прийняла.
Дівчина знала, що його мати, яка жила в селі, не в захваті від міської невістки, але вирішила, що живуть вони далеко один від одного, і сварок не повинно бути.
Спочатку молоді жили у батьків Ганни, а через три роки назбирали на перший внесок на квартиру.
Через рік у них народився син, точна копія батька.
Ганна була чудовою матір’ю, як і Микола – батьком. Вони любили свого малюка і ніколи не сварилися між собою, жили у порозумінні.
І коли Ганна, вся в сльозах, через два роки оголосила про другу вагітність, Микола обійняв її й запитав:
– Ти цього хочеш? – вона кивнула головою.
– Хочу, але боюся, що не впораюся.
Чоловік усміхнувся.
– Не бійся, я поряд.
Микола допомагав у всьому. Він багато працював, але ніколи не відмовлявся від домашніх справ, не показуючи втоми.
А ось Ганна почала видихатися. Материнство – чудова, але складна річ. Часті безсонні ночі, дитячий плач вплинули на її здоров’я.
Все це Ганна пропускала через себе, відчуваючи радість і пригніченість водночас.
Микола, помітивши втому дружини, вирішив допомогти і домовився з матір’ю, щоб Ганна з дітьми відпочила у селі.
Ганна зраділа, згадуючи давній відпочинок у бабусі.
Через два дні Микола відвіз їх у село до своєї матері.
Сам він планував повернутися в місто, але у вихідні збирався приїхати знову.
Свекруха зустріла їх як годиться, з частуванням на столі.
Після дороги всі заснули. Діти лягли на веранді, а Ганну свекруха влаштувала у кімнаті Миколи, де вона швидко заснула.
Прокинулася Ганна раптово – від галасу свекрухи:
– Спимо, пані? Підйом, корова сама не подоїться!
Ганна глянула на телефон – тільки п’ята ранку. Вона все ж встала.
Але свекруха далі була незадоволена.
– Навіщо у ванну йдеш?! – запитала вона. – Потім вмиєшся, все одно брудна будеш.
Ганна сумно пішла перевдягатися. Надворі все ще було сіро. Свекруха йшла позаду, бурмочучи щось про «міську пані», що «не вміє підоїти корову».
Ганна обурилася, забрала у свекрухи відро і пішла в хлів, де спритно впоралася з доїнням.
Вона принесла відро в хату і поставила його перед свекрухою, а потім зайнялася годуванням хазяйства.
Після душу Ганна підійшла до свекрухи.
– Я робитиму все, що потрібно, але не втручайтеся в мою роботу.
– Гаразд, – погодилася та.
Ганна взялася за роботу в селі, як колись у юності: полола, фарбувала, допомагала сусідам, влаштувала торгівлю молоком і овочами.
Свекруха тільки ахала й охала, стежачи за невісткою, яка була сповнена ентузіазму.
Навіть город і теплиці розрослися завдяки зусиллям Ганни.
Коли на краю подвір’я з’явилася велика яма, свекруха тільки руками сплеснула.
– Ганно, а це навіщо?!
Відповідь була проста:
– Тому що ваш туалет вже давно настав час замінити. Та й вода ледь тече.
Не сперечаюся, місце вибрано не дуже вдало, але ми все закриємо, і каналізацію видно не буде, – пояснила вона матері чоловіка.
Свекруха одразу зателефонувала синові і, намагаючись щоб її не почула невістка, попросила:
– Миколо, забери свою дружину звідси!
– Мамо, що трапилося? – занепокоївся син.
– Приїдь, сам побачиш, – сказала вона і, почувши кроки, поклала телефон під подушку.
Ганна зазирнула в кімнату і спитала:
– З ким це ви говорите?
– Молюся я, дочко…
– Це добре, але не час відпочивати, бо ж я зібрала овочі. Потрібно закрити огірки і перець на зиму. Ходімо, стерилізуватимете банки, а завтра зберемо вишню. Ще я домовилася із сусідом, щоб він дав ранні яблука, а восени ще й груші.
Свекруха тільки зітхнула, дивлячись на Ганну. Як же ж вона добре раніше жила без цієї невгамовної дружини сина!
Вона шепотіла молитву, бажаючи, щоб син приїхав швидше.
Микола вибрався тільки до кінця тижня. Мати мало не кинулася до його ніг.
– Забери її! Я більше так не можу, твоя дружина невгамовна! Тепер мені самій відпочинок потрібний.
– Мамо, а Ганна хоч відпочивала?
Жінка збентежилася і зізналася:
– Я ж її тільки раз попросила в хліві допомогти, і вона раптом почала все підряд робити! І мені спокою не дає.
Проводячи невістку й онуків, свекруха навіть розплакалася.
Ганна у відповідь зауважила, що приїде на наступні вихідні.
Свекруха ж, гримнувши дверцятами машини трохи сильніше, аніж слід, мовчки побігла в хату і зачинила всі двері на замки…
