На новому місці робочий стіл Марини виявився поряд зі столом не дуже зовні симпатичного чоловіка приблизно її віку.
Він був невисокий, з помітним животом і круглим обличчям.
Очі його для чоловіка були надто великі, а дрібні зуби їй ніколи не подобалися.
Кажуть це ознака дріб’язковості і злостивості, вона це десь читала.
Але незабаром, почувши як Олег говорить по телефону зі своєю дружиною, Марина перестала в ньому помічати тільки мінуси.
Тепер Олег для неї майже весь складався із плюсів.
Дружина його, як вона зрозуміла з тихих розмов, лежала вдома після процедур на суглобі, а Олег її доглядав. Він дзвонив їй часто, тому навіть не виходив із кімнати, а просто тихо говорив, і тільки Марина це чула.
Після дванадцятої дня він дзвонив їй перший раз:
– Ланочко, ти прокинулася? Я надів тобі шкарпетки, поки ти спала, тобі ж це важко, а каша тепла на плиті. Я бачив, що ти не могла заснути і дивилася фільм до п’ятої ранку, не нудьгуй зайчику, на вихідні поїдемо на природу і ти розвієшся.
За день Олег дзвонив дружині разів п’ять це точно. А оскільки у Марини шлюб зовсім розвалювався, вона навіть позаздрила цій незнайомій Лані – Світлані.
Ось це чоловік у неї, навіть зовнішність не важлива, коли чоловік такий дбайливий.
Незабаром з Олегом у Марини склалися дружні стосунки, і побачивши випадково її чоловіка Юрія він сказав, що Марина гідна більшого.
– Ти пробач, але у твого Юрія безвольне підборіддя і примхливий вираз обличчя. Такі чоловіки не вміють дорожити жінкою, вони люблять тільки себе, – напрочуд чітко охарактеризував Олег її чоловіка.
І Марина почала ще більше ним захоплюватися – він її розумів, як ніхто інший.
А Олег, як справжній чоловік, став дарувати їй квіти і милі подарунки на всі свята, по-дружньому.
– Ти на Олега не задивляйся, він одружений на дочці великого начальника і носиться з нею, як з писаною торбою, – сказали Марині дівчата з відділу, але вона вирішила, що вони просто заздрять їхній дружбі.
Насправді з Юрієм Марина давно вирішила розлучитись, їх нічого не пов’язувало, просто звичка.
Донька їхня Катруся вже виросла, а вони живуть кожен сам по собі.
Взагалі на Марину давно вже задивлявся її сусід по дачі Микола.
Простенький чоловік, добрий, рукастий і грубувато симпатичний, сільського характеру. Марині раніше навіть подобалися його прості жарти й натяки, що він мужик неодружений і те, що Марина йому дуже подобалася, було помітно.
Та й їй він тоді подобався, хоч і був простакуватий.
Микола знав, що Марина з чоловіком фактично живуть окремо, але делікатно чекав на її рішення.
Але коли в житті Марині раптом з’явиться Олег, Микола здався їй особливо примітивним у порівнянні з ним.
І ще, соромно зізнатися, але Марина навіть позаздрила дружині Олега Світлані, яку він називав Ланою й зайчиком. Ох, коли б що, вона б з радістю вийшла за Олега не роздумуючи… Такі чоловіки тепер рідкість.
З Юрком Марина невдовзі розлучилася, адже це вже була просто формальність.
А невдовзі сталося дещо дивне. Дружина Олега Ланочка одужала після кількох років лежання в ліжку, і вони… Розлучилися!
Дівчата на роботі сказали, що її батько втратив місце і Олег тому від неї й пішов, але Марина в душі сподівалася, що може це вона стала причиною?
Але через тиждень з нею раптом трапилося лихо,
Марина йшла з роботи, послизнулася і дуже невдало…
Її навіть у лікарню поклали, і наступного дня поруч з’явився Олег.
Він носив їй фрукти і бульйони, розмовляв з лікарями, перевів Марину в платну палату, а коли її виписали, і вона ще ледве ходила, Олег привіз її до себе додому і почав доглядати…
Марина була на сьомому небі від щастя.
– Невже це відбувається зі мною? — думала вона, дивлячись на Олега, що порався на кухні.
Він готував їй вечерю, співаючи щось собі під ніс. Так, він не красень, але його турбота, його увага, його щире бажання допомогти – це було те, чого їй так не вистачало в житті.
Увечері, коли вони сиділи за столом, Олег взяв її руку в свою.
– Маринко, я знаю, що це може здатися дивним, але я давно хотів тобі сказати… Ти стала для мене дуже важливою людиною. Я бачив, як тобі було тяжко з Юрком, як ти переживала. І я просто хотів бути поряд, підтримати.
Марина мовчала, дивлячись на нього.
А Олег продовжив:
– Я розумію, що після Ланочки, можливо, це здасться дивним, але вона мене почала ревнувати замість подяки.
Я її на ноги поставив, а вона зі мною отак, хоча мабуть вона відчула, що я закоханий в іншу, бо ж від цього ніхто не застрахований?
Його зізнання було Марині дуже приємним, і коли Олег запитав її, знявши від хвилювання окуляри:
– Марино, ти вийдеш за мене? Одужаєш і ми розпишемося.
Марина не змогла стримати сліз радості, вона кивнула йому, і Олег ніжно обійняв її.
– Я така щаслива, Олеже! – прошепотіла вона.
Марина сяяла від щастя, вона ніколи не відчувала себе коханою й потрібною. Бо ж вона ще ледве ходить, а він її так любить, що буде, коли вона повністю одужає?
Але незабаром Марина почала помічати дивацтва в поведінці Олега. Він став дратівливішим, часто він сварився на неї через дрібниці.
І ще Олег тепер довго розмовляв по телефону з якимись незнайомими людьми, виходячи для цього в іншу кімнату.
Якось уночі Марина прокинулася від дивного галасу. Вона ледь встала, спираючись на ходунки, вийшла у вітальню і побачила Олега, який сидів за комп’ютером.
Він щось швидко друкував, а на екрані монітора миготіли якісь цифри і графіки.
– Що ти робиш? – здивувалася Марина.
Олег різко обернувся. Його обличчя було незадоволеним і навіть зляканим.
– Ти навіщо встала, тобі ще не можна, йди спати!
Марина була вражена, вона ніколи не бачила Олега таким. Жінка не розуміла, що відбувається.
– Олеже, що відбувається? Ти став зовсім іншим!
Олег зітхнув.
– Марино, я… Я не знаю, як тобі це сказати. У мене проблеми
– Які проблеми?
– Фінансові, я вліз у борги.
– Борги? Але звідки?!
Олег зам’явся.
– Я інвестував, хотів підзаробити, на нашій роботі зарплати маленькі, а грошей багато не буває.
Марина не знала, як їй реагувати.
А незабаром відкрилося й інше. Виявляється і раніше, поки його колишня дружина лікувалася і не могла ходити, Олег продав багато її коштовностей із її квартири, доки вони жили в нього.
І з Мариною хотів зробити так само. Залазив у її власний кабінет, їздив на її квартиру, коли вона просила привезти речі.
А сам лазив по її шафах, але взяти в неї особливо було нічого, вона не була не дуже багата…
Марина відчула, як світ руйнується навколо неї.
Яке ж було правильне її перше про нього враження!
Олег зовсім не та людина, яким вона його собі уявляла.
Слабкий, залежний і брехливий. Та вона бажане прийняла за дійсне! Господи, як же вона нерозумна виявилася!
І не заради грошей. Високих почуттів їй захотілося, і так обманутися!
Бо ж правильно кажуть – бійся своїх бажань!
Та краще жити одній! Треба ж, як їй на мужиків не щастить. А просто кохання хотілося…
Вони розлучилися. Олег звільнився, а Марина вирішила більше не шукати кохання…
Якось увечері, сидячи на своїй дачній веранді і попиваючи чай, вона почула стукіт у двері.
Відкривши, вона побачила Миколу, свого сусіда по дачі.
Він стояв з букетом польових квітів і винувато посміхався.
– Марино, привіт, давно не бачились. А я скучив за нашими з тобою дачними обідами, та й може тобі допомога чоловіча потрібна? Може я недоречно, гарно говорити я не вмію, але я просто хотів дізнатися, як ти?
Марина аж розгубилася і водночас зраділа.
З Миколою їй завжди було просто спілкуватися, він весь як на долоні, хоч і сміялася вона раніше з його простакуватості.
А зараз Марина побачила його і дуже зраділа.
Весь цей час вона шукала щастя не там, де потрібна. Гналася за ілюзією, за гарними словами, які виявилися брехливими.
А справжнє щастя було поруч, просте і без прикрас.
Микола почав часто приходити до Марині.
Він допомагав їй по господарству, лагодив зламані речі, просто розмовляв із нею.
Він не тиснув на неї, не квапив події.
Він просто був поруч і Марина раптом уперше в житті зрозуміла, як їй добре і тепло поруч із цим незграбним і трохи таким, що не вміє гарно говорити чоловіком, який навіть про кохання до пуття сказати не міг красиво.
Але вона саме тепер була просто по жіночому дуже щаслива…
Чоловіки думають, що жінки люблять красенів чи героїв.
А жінки люблять тих, з ким тепло на душі і надійно, тих, хто ніколи не зрадить…
