З недавнього часу Марина почала помічати за чоловіком, що він не поспішає додому з роботи, і при вході в квартиру не питає, що вона смачненького встигла приготувати. Їй він став здаватися якимось замкненим та віддаленим від неї. Тепер Віктор став приходити додому втомленим і вирушати прямо в душ, нібито йому потрібно розслабитися після важкого трудового дня. І пропадає у ванні не менше ніж на півгодини.
Тільки ось, коли чоловік приходив додому, Марина почала звертати увагу на незнайомий їй запах, це чужі жіночі парфуми. Віктор ніколи не приховував від своєї дружини інформацію у своєму телефоні, і завжди дозволяв їй відповідати на дзвінки та смс. Але зараз усе змінилося, і телефон чоловіка для Марини став недоступним. Дівчина занурилася у свої думки, про те, що відбувається з Віктор, але її роздуми порушила сусідка із сусіднього під’їзду, яка встигла забігти в під’їзд, де жила Марина та Віктор. Двері в квартиру, Марина забула зачинити, і тут вбігла та сама сусідка і сказала:
– Звичайно сусідко, я так само стояла б з пилососом у руках, якби дізналася такі новини про свого чоловіка.
Марина відразу ж прийшла до тями від своїх думок, коли почула, що випалила сусідка і відповіла:
– Що? А що мій чоловік?
– Та я дивлюся, ти не поспішаєш зачиняти двері, а ось твій чоловік, відразу ж закривається, щоб його ніхто не побачив. Я якось кілька разів бачила його під руку з молоденькою чарівною дівчиною. Це було тоді, коли тебе не було вдома ,– випалила сусідка з усмішкою.
Марина не чекала такого повороту, вона завжди думала, що з чоловіком вони житимуть довго і щасливо, до самої старості, що пройдуть усі випробування життям пліч-о-пліч, тільки ось Віктор так не думав. У Марини життя розділилося на «до» та «після», і дівчина знову поринула у свої думки. Але тут почула брязкіт розбитої тарілки на кухні, вбігши туди, побачила свого кота, який стяг м’ясний шматочок і потихеньку почав спускатися зі столу зі шматочком м’яса в зубах і сховався.
Марина зібрала всі уламки, промила м’ясо і хотіла приготувати вечерю, але почула, як відчинилися вхідні двері, це був Віктор. Дівчина вийшла до коридору, а він їй буркнув:
– Давай не зараз, потім поговоримо і швидко прошмигнув у ванну.
Тільки ось піджак свій, він повісив на вішалку до шафи. Марина ніколи не обшукувала кишені чоловіка, бо вважала це низько, але зараз, вона хотіла все зрозуміти, що ж відбувається з ним, і що там за дівчина, про яку сказала сусідка. Дівчина почала обшукувати піджак чоловіка і його сумку, тільки ось нічого не знайшла, і вона видихнула з полегшенням, але раптом пролунав звук вібрації, вона промацала знову піджак чоловіка, і виявила у внутрішній кишеньці невеликий стільниковий телефон, на екрані висвітлився номер і хто дзвонив, було написано Киця. Марина швидко записала номер телефону та повернула знахідку на її колишнє місце.
Минуло, півгодини і Віктор вийшов із ванни, Марина якраз приготувала вечерю. Він пройшов на кухню, не вимовляючи жодного слова і не звертаючи на свою дружину жодної уваги. Поїв, пішов, взяв свою сумку та телефон. Марина провела його поглядом, а він відповів на нього:
– Мені повинен зателефонувати з іншого міста партнер по бізнесу, ось чекаю на його дзвінок.
– А як його ім’я? – спитала несподівано Марина.
– Так знаєш, я сам до пуття не можу запам’ятати, як воно правильно вимовляється – сказав Віктор.
– Ага, так складно, вимовити Киця, – сказала Марина.
Віктор відразу ж помінявся на обличчі, і повернувся до дружини, сказавши:
– З якого часу, ти почала копатися в моїх речах?
– З сьогодні, коли дізналася, що ти в наш будинок водиш незрозуміло кого, – відповіла дружина.
Він не став нічого говорити Марині, просто сів на диван і закрив руками обличчя, так він посидів 10 хвилин, і почав збиратися. Увійшовши до коридору, Віктор почав діставати велику дорожню сумку з верхньої полиці шафи і тихо промовив:
– Мені нема чого тобі сказати, точніше є, але тільки я не наважувався все, хотів розповісти, та не міг.
– І давно все це? – Запитала Марина.
– Ну… Не знаючи що сказати дружині, замовк, а потім раптом промовив – приблизно кілька місяців, я поквапився зробивши тобі пропозицію, ми зовсім різні люди і натура у нас різна, ми не підходимо з тобою один одному. Я не буду з тобою більше жити. Сподіваюся, що ти мене зрозумієш і жодних скандалів, і тим більше претензій не висловлюватимеш, – відповів Віктор.
Віктор перед відходом підійшов до кота і погладив його, а потім відразу ж пішов. Двері зачинилися, і Марина більше не могла стримувати сліз, вона почала все кидати, що траплялося їй під руку. Через кілька хвилин Марина зрозуміла, що вона просто спустошена, як келих з водою, який був сповнений. Кіт, ніби відчув, що господині важко і їй потрібна підтримка, він швидко шмигнув навколішки до Марини і замуркотів. Марина кілька тижнів перебувала у підвішеному стані, і їй постійно здавалося, що зараз відчиняться двері та увійде її чоловік. Але нічого не було.
Коли дівчина трохи прийшла до тями, вона почала виходити на вулицю, тільки ось постійно зустрічалася із сусідкою, яка їй твердила:
– Та всі вони однакові, і постійно біжать ліворуч, як тільки блисне нова спідниця.
Марині було й так не добре, ще й ця сусідка. Коли сусідка вкотре прийшла до неї, Марина виставила її за двері, і попросила більше не приходити до неї. Коли Марина дізналася, що її чоловік зустрічається з донькою свого директора, то це означає, що йому потрібна стартова площадка, і тут вона зрозуміла, що її використав для того, щоб десь жити, а нову пасію, для того, щоб отримати більше грошей. Після того, що вона пережила, вона звільнилася зі старого місця роботи та прийняла пропозицію від нового директора, де обійняла посаду – Аналітика.
Марину підвищили, вона того заслуговує, тому що добре знає свою роботу. Один адвокат завжди казав, що ніколи не потрібно зав’язувати близькі стосунки зі своїми колегами, тому що все, що вони знатимуть про тебе, буде використано проти тебе. Тож дівчина завжди була на нейтральному боці та нікого не обговорювала.
Якось одного дня, біля будівлі, де працювала Марина, стояв її колишній чоловік Віктор, який анітрохи не змінився, все такий гарний і доглянутий. Коли він побачив Марину, просто обімлів і пішов до неї. Підійшовши ближче вигукнув:
– Марино, привіт, – посміхаючись сказав Віктор і додав – добре виглядаєш, прям красуня.
Для дівчини цей вираз обличчя не був знайомий у її колишньому чоловікові, і вона відповіла:
– Доброго дня, спасибі, а ти як тут виявився?
– Та ось проходив повз, дізнався, що ти тепер тут працюєш, захотів тебе побачити, може, сходимо кудись, поспілкуємося, давно не бачилися, – промовив з усмішкою Віктор.
– Ні, я нікуди з тобою не піду, – відповіла Марина та відсторонилася від нього.
Але ось він, не хотів її пропускати, а дівчина, глянувши на нього з байдужістю, пішла знову в будівлю, і підійшла до охоронця, де отримала від нього папку з документами, які треба було підписати і знову відправити. Віктор подивився на Марину оцінюючим поглядом і сказав:
– А я дивоюся, ти тепер обіймаєш високу посаду, і до тебе ставляться з повагою і звертаються на Ви.
Віктора це так зачепило, що Марина не змогла не помітити його злого наміру у сказаному, і додала:
– А до тебе, як ставляться, як ти колись до мене?
Віктору стало не по собі, і він відразу ж помінявся на обличчі, на виході, він кинув злісний погляд на охоронця і вийшов із будівлі. Марина повернулася до свого кабінету, сіла в крісло та попросила секретаря Аню, приготувати їй каву. Дівчина згадала, про їхнє сімейне життя, в якому не було ніякої душевної близькості та розуміння один одного, як колись вона уявляла собі. Але раптом зрозуміла, що вона дуже захопилася спогадами і вирішила викинути всі ці думки з голови.
Після закінчення робочого дня, Марина закривала жалюзі і побачила, що Віктор нікуди не пішов, а стояв, спершись на пошарпану машину. Дівчина вийшла з будівлі, він її побачив і знову попрямував до неї, і сказав:
– Марино, пробач мені, я знаю, що винен перед тобою, але ти ж мене любила, давай все почнемо спочатку.
– Ти хоч сам, зрозумів, що сказав? – відповіла Марина.
– Ну, ти ж любила мене, – твердо промовив Віктор.
– Так, я тебе любила, але тільки ти цим користувався, і приймав як належне. Тим більше, ти сам сказав, що весілля було поспіхом, і ти сам казав, що ми різні з тобою, – сказала Марина та додала – і що ж у тебе сталося таке, що ти прийшов до мене? Одразу ж попереджаю, квартиру з тобою ділити я не збираюся, вона перейшла мені у спадок, і на роботу не візьму, вільних місць немає.
– Ну, навіщо ти так зі мною, я зрозумів, що був не правий – подивившись на Марину додав – так, вона мене вигнала, я не підходжу під її запити, і тоді я зрозумів, що тільки ти одна, мене приймала таким яким я є, – сказав Віктор.
Тут під’їхала машина, дівчина сіла в неї та поїхала, а Віктор залишився стояти біля своєї машини та проводжати поглядом таксі, на якому поїхала колишня дружина.
