Марія вже три місяці не бачила своєї сестри. Вони начебто жили в сусідніх містах, але рідко зідзвонювалися. І ось вона вибрала час і поїхала в гості до Каті. Написала повідомлення звечора, але відповіді не дочекалася. Приїхала вранці годині о десятій.
Сонна Катя відчинила їй двері, а сестра застигла від несподіванки.
– Ти що вагітна? – одразу вигукнула Марія.
– Як бачиш! – усміхнулася Катя.
– Ого, а чого мовчала?
– Та не знаю. Спочатку думала, залишати чи ні, а потім якось соромно було.
– А соромно чого? Стоп! У тебе новий чоловік на горизонті намалювався?
– Ні…
– Випадковий зв’язок?
– Ще спроба!
Марія трохи подумала і тут до неї дійшло.
– У тебе буде дитина від колишнього чоловіка? – запитала вона, відкривши рот.
Катя тільки винувато скривилася та кивнула.
– Але як же так?
Катя та її колишній чоловік Павло прожили разом п’ять років. Точніше всі ці роки справно сварилися один з одним. Павло її начебто любив, але хотів завжди і в усьому бути головним, хоч часом робив не розумні речі. Катя намагалася його спрямовувати, але виходило погано.
Сварки виникали рівному місці. Сварилися, мирились, потім знову сварились. Двічі сходилися і розходилися, а потім таки розлучилися. Сталося це півроку тому.
– Як так? Він приїхав, щоб забрати речі, що залишилися. Я йому повечеряти запропонувала, адже він поскаржився, нова жінка йому майже не готує, а в мене якраз свіжий борщ на плиті стояв. Він поїв, потім за ігристим збігав, а потім… Ти сама знаєш, як це буває!
– Оце так…
– Розумію, що безглуздо це. Я навіть хотіла наважитися на процедуру, а потім подумала, хай хоч щось добре від нього залишиться. Мені вже двадцять вісім. Я давно хочу дитину, сама знаєш, а Павло гарний. Дитина теж буде гарна!
– Ось ти даєш! А він знає?
– Ні, ми з того разу не бачилися.
– І ти йому не сказала?
– Ні, а навіщо? У нього нове кохання. Нехай живе із нею. Мені одній спокійніше.
– А ти впораєшся?
– Звичайно! Я вже з шефом домовилась. Як народжу, вдома працюватиму, іноді в офіс заїжджатиму за потребою. Він погодився. Гроші на початок у мене є. Я запаслива. Квартира своя. Я все продумала!
– А якщо Павло дізнається?
– Звідки?
– Ну не знаю. Просто дізнається!
– Скажу, що не його.
– А дитині що скажеш? Тато космонавт, полетів у космос і не повернувся?
– Не знаю, але вже пізно щось міняти. Вигадаю що-небудь.
– Ось ти даєш! Навіть мені нічого не розповіла!
– Я ж знала, що ти мене засуджуватимеш!
– Чому?
– Ну, ти ж типу завжди за те, що не можна лізти в чужі стосунки, а я начебто влізла!
– Так воно так, тільки ось …
– Що?
– А раптом Павло досі тебе кохає?
– Кохає, тільки уживатись у нас разом не виходить.
– Нехай хоч із дитиною допомагає!
– І навіщо це мені? Лише зайві проблеми. Не хочу. Сама впораюся. Марія, я ж усвідомлено прийняла це рішення. Я розумію всю відповідальність за дитину. Я зможу його виростити. Або її.
– Ще не знаєш, хто народиться? – Усміхнулася Марія, розглядаючи округлий животик сестри.
– Ні, за два тижні скажуть.
– Ти мені подзвониш? Розкажеш?
– Тепер вже так! Добре, що ти приїхала! Чого не написала?
– Я ввечері вчора написала. Телефон перевір.
Катя взяла телефон, забула з авіа режиму зняти, а спати вчора рано лягла. Не хотіла, щоби хтось заважав.
Відкрила повідомлення, а там і справді смс від Марійки. І не лише від неї, до речі.
– Ого! – Катя плескала очима читаючи повідомлення.
– Що там ще?
Вона дала телефонній сестрі. Марія прочитала повідомлення від її колишнього чоловіка.
«Катя, сонечко! Вибач мене не розумного за все! Я думав, що зможу без тебе, але не можу. Я тебе обманув, немає в мене жодної дівчини. Просто борщу твого захотілося, а тепер і решти хочеться. Я, правда, думав, що зможу забути та відпустити. Розумію, що дістав тебе і ти не хочеш мене поруч бачити, адже я тебе так часто засмучував, але може спробуємо ще раз? Я обіцяю, що виправлюсь! Я більше не буду таким впертим. Я намагатимусь прислухатися! Я стану краще заради нас обох!
– І справді ого! – сказала вона, дочитавши повідомлення. – Що робити будеш?
Марія подивилася на сестру і побачила, як у неї на віях виблискують сльози. Не дивно.
– Не знаю. Може, написати йому?
– Краще фото відправ! – жартівливо запропонувала сестра.
– Сфоткаєш мене?
Марія сфотографувала її з найкращого ракурсу, щоб животик добре видно було. Катя відправила йому фото та підписала.
– Якщо тільки так. Бора минулого разу переїла!
І смайлик додала.
Не минуло й півгодини, як Павло вже дзвонив у двері. Прискакав на крилах щастя з букетом квітів, весь такий схвильований, щасливий.
Марія спостерігала за ними, тихенько втираючи сльози. Ну, може, хоч цього разу вийде.
