Головна - Життєві історії - Марія Іванівна крутила голубці на кухні, як раптом вона почула, що під її вікном хтось розмовляє по телефону. Вона заглянула у віконце і побачила свою сусідку Риту. Марія прислухалася до розмови і застигла від почутого. Жінка одразу взяла телефон і подзвонила сусідці Людмилі. – Люда! Ти вдома? – вигукнула вона у слухавку. – Вдома, вдома! Що хотіла? – неохоче відповіла Людмила. – Новина в мене. Тебе, між іншим, стосується, – заінтригувала Марія Іванівна. Коли Марія Іванівна переказала Людмилі розмову Рити телефоном, то та аж очі вирячила від несподіванки

Марія Іванівна крутила голубці на кухні, як раптом вона почула, що під її вікном хтось розмовляє по телефону. Вона заглянула у віконце і побачила свою сусідку Риту. Марія прислухалася до розмови і застигла від почутого. Жінка одразу взяла телефон і подзвонила сусідці Людмилі. – Люда! Ти вдома? – вигукнула вона у слухавку. – Вдома, вдома! Що хотіла? – неохоче відповіла Людмила. – Новина в мене. Тебе, між іншим, стосується, – заінтригувала Марія Іванівна. Коли Марія Іванівна переказала Людмилі розмову Рити телефоном, то та аж очі вирячила від несподіванки

Рита підійшла до під’їзду. Дзвінок від Олександра її зупинив, і вона сіла на лавку.

– Сашко! Я так сумую. Приїжджай швидше, – казала Рита телефоном.

– Кохана моя! Почекай. Ще три місяці, і я з дипломом повернуся додому, – відповів Олександр.

– Так довго Сашко! Я не витримаю. Та й мамі треба якось сказати про вагітність. Термін вже 12 тижнів, – зітхнула Рита.

– Пачекай моя радість.

– Та почекаю. Чого це я розкисла.

– Я тебе відволічу запитаннями. Ти яке прізвище в ЗАГСі візьмеш?

– Сашко! Які розмови? Звісно Бондаренко. Будемо з малюком носити твоє прізвище. Гарно ж. Маргарита Бондаренко.

– Все кохана, викладач йде. Вимикаюся, і вище ніс. Ввечері зателефоную.

Рита вимкнула телефон і зникла у під’їзді. Дівчина навіть не підозрювала, що Марія Іванівна, сусідка з першого поверху сиділа біля відчиненого вікна і все чула. Нетерпляча сусідка одразу передзвонила матері Олександра.

– Люда! Ти вдома?

– Вдома, вдома! Що хотіла? – неохоче відповіла Людмила.

– Новина в мене. Тебе, між іншим, стосується, – заінтригувала Марія Іванівна.

– Приходь! Я вечерю чоловікові готую.

Коли Марія Іванівна переказала Людмилі розмову Рити телефоном, та схопилася за голову. Повідомлення здивувало її.

– Гаразд, йди вже, – сунула сусідці в руки коробку цукерок. – Це щоб нікому не сказала..

Наступного дня Людмила чатувала з вікна своєї квартири Маргариту. Щойно дівчина з’явилася у дворі, гукнула.

– Рито! Піднімися до мене. Поговорити треба.

Рита, яка нічого не підозрювала, увійшла в під’їзд. Людмила зустріла її у коридорі.

– Ходімо до вітальні, – пішла перша і сіла в крісло.

– Я, твоя мати Тамара та мій чоловік Віктор Васильович навчалися в одному класі. Ти це знаєш. Я дружила з Віктором, а твоїй мамі він дуже подобався. У нас вже був Сашко, коли у мого чоловіка з твоєю мамою почалися стосунки. Я це знала, але мовчала. Не хотіла сина позбавити батька. Потім він сам перестав ходити до Тамари. Твоя мама була вже вагітною від Віктора, коли до нашого міста приїхав Сергій. Вони почали зустрічатися і якось швидко одружилися. Тепер ти зрозуміла, чия ти дочка? Тільки матері не кажи. Не хвилюй їй душу. Потрібно буде, сама розповість. Сашко не повинен це знати. Інакше не вибачить батька. А тепер йди додому та подумай. Чи потрібна тобі ця дитина?

Рита вийшла із квартири сама не своя. Ноги підкошувалася, і вона сіла на сходинку. Як далі жити? Задавала собі одне й те саме питання кілька разів.

Вже вдома Рита трохи заспокоїлася. Знаючи, що Сашко скоро дзвонитиме, вимкнула телефон. Незабаром додому прийшла Тамара.

– Мамо! Я вечерю приготувала. Мий руки, – покликала Рита.

Після вечері Рита повідомила матір.

– Я до тітки Олени в Житомир поїду. Там вступатиму до інституту.

– Чому до Олени? – не зрозуміла Тамара.

– Так, є причина. Вибач! Але мені треба виїхати. Якщо я там зачеплюся, ти скоріше туди переїдеш, як хоче тітка Олена.

– Ну, якщо так, то їдь. – погодилася мати.

– Я квиток на завтра замовила.

– Так швидко? Ти щось приховуєш? – не розуміла Тамара.

– Ні. Заспокойся. Все буде добре. Я спати. — і Рита вирушила до своєї кімнати.

Поїхала Маргарита ранковим поїздом. Увечері її зустріла Олена.

– Нарешті зважилася моя дівчинка! – Вони обнялися.

У квартирі за вечерею Рита повідомила, що вагітна.

– Ось така біда тітко Олено.

– Хіба це біда? Це щастя. Завтра у мене прийом у поліклініці після обіду. Виспишся. Потім разом поїдемо. Тебе на облік поставимо. Мамі скажи.

– Добре завтра. З вокзалу їй повідомлення відправила, що доїхала.

Дорогою на огляд Рита купила нову сімку. Вона зателефонує мамі та повідомить новий номер.

***

Рита народила хлопчика.

Приїхала Тамара. Вони утрьох святкували народження маленького Сергія.

– Рито! Що у вас з Бондаренком? Він мене закидав запитаннями про тебе. Просив сказати де ти знаходишся. Хотів вже до детективної агенції звернутися. Він батько Сергія?

– Так мамо!

– Розповідай. Чому ти від нього сховалася? – наполягала Тамара.

– Мама! Це твоя таємниця, – Рита була вже на межі щоб розплакатися.

– Моя? Та в мене немає жодних таємниць. Кажи правду. Рано чи пізно Сашко тебе знайде. Я з його рішучості вже це зрозуміла.

– Це пов’язано із Віктором Васильовичем? – Рита вирішила все розповісти.

– А до чого тут батько Сашка? Нас із ним ніколи й нічого не пов’язувало. Були однокласниками і все, – Тамара не розуміла.

– А я? Він же мій батько? – Зізналася Рита.

– Хто тобі сказав цю нісенітницю?

– Людмила Миколаївна?

– Людка? Зрозуміла. Відвадити вирішила тебе від синочка. Тут все просто. Я подобалася Вікторові у школі, і більше нічого. А вона ревнувала, але своє отримала. Заміж за нього вийшла, бо завагітніла. Дзвони Сашку нехай приїжджає,  – сказала Тамара.

На другий день увечері Тамара зустріла Сашка на вокзалі. Він був із речами. Зрозуміла, що це умова Рити. Не повернеться вона додомуй. Може, так і краще. Людмила постійно втручається. Вона така. Всі ці думки крутилися в голові Тамари по дорозі.

Яка ж зустріч відбулася між цими Ромео та Джульєттою! Кожен позаздрить. А зустріч батька з маленьким синочком це щось.

На весілля приїхав лише Віктор Васильович. Людмилі було соромно перед сином за своє втручання у його особисте життя.

Минуло кілька років. В Житомир переїхала Тамара. У квартирі, яку вона купила, тепер живе її дочка із чоловіком та сином. Вона ж скрасила самотність своєї сестри.

Plitkarka

Повернутись вверх